Ухвала

від 07.01.2025 по справі 916/35/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/35/25Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

дослідивши зареєстровану 06.01.2025 за вх. № 2-11/25 (від 03.01.2025 № 58-38ВИХ-25)

заяву виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури

про забезпечення позову

у справі № 916/35/25

за позовом виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури (67500, Одеська обл., Одеський р-н, смт. Доброслав, вул. Центральна, буд. 85) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585)

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» (65047, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 32, Код ЄДРПОУ 30128446), Одеської районної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 44010662) та Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка. вул. Степна. 4, код ЄДРПОУ 04379746)

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути спірну земельну ділянку,

встановив:

Виконувач обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», Одеської районної державної (військової) адміністрації та Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якій просить:

усунути перешкоди Одеській обласній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 05.04.2006 № 491 «Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» для проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт, а також розширення площі будівництва бази відпочинку на території Крижанівської сільської ради»;

усунути перешкоди Одеській обласній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,149 га від 20.04.2006 року, укладеного між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», який зареєстровано у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії центру ДЗК у Книзі записів державної реєстрації Договорів оренди землі запис від 25.10.2010 за № 041052400350;

усунути перешкоди Одеській обласній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 1980502) права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» на земельну ділянку площею 2,149 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 120189551227, внесену 26.07.2013 державним реєстратором Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області Грибом М.П.;

припинити право комунальної власності Фонтанської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області на земельну ділянку площею 2,149 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 (номер відомостей про речове право 43835810), внесену державним реєстратором Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко А.В. 06.09.2021 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 120189551227 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу;

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» усунути перешкоди у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом повернення державні в особі Одеської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» земельну ділянку площею 1,7227 га з координатами:

№XУдовжинакут15 149 905,66413 400 523,4768105,3001196404625 149 804,53453 400 494,1355160,1549286573935 149 851,25453 400 340,9466121,7170014583545 149 968,83703 400 372,400937,7936105264855 149 958,77103 400 408,829431,5343105255865 149 950,37953 400 439,226757,6790112573975 149 927,87883 400 492,335938,2524125300915 149 905,66413 400 523,4768

що розташована в кварталі № 7, виділ № 20 Красносільського лісництва «ОДЕСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» та входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606;

скасувати проведену управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Фактичними підставами звернення із позовом виконувачем обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури визначено те, що 05.04.2006 Комінтернівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 05.04.2006 № 491 «Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» для проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт, а також розширення площі будівництва бази відпочинку на території Крижанівської сільської ради», після чого 20.04.2006 між Комінтернівської районної державної адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,149 га, за яким останньому надано в довгострокове платне користування вказану земельну ділянку рекреаційного призначення із правом проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт, розширення площі будівництва бази відпочинку сімейного типу в с. Ліски на території Кражинівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

26 липня 2013 року державним реєстратором Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області Грибом М.П. внесено до відповідних державних реєстрів запис про право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» на земельну ділянку площею 2,149 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 120189551227.

Внаслідок змін в адміністративно-територіальному устрої та об`єднанням районів в областях, земельна ділянка із кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 розташована в територіальних межах Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, у зв`язку із чим 06.09.2021 зареєстровано право комунальної власності (за територіальною громадою Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області) на вказану земельну ділянку.

Поряд із наведеним, земельна ділянка із кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 частково накладається на земельну ділянку, площею 1,7227 га, розташовану в кварталі № 7, виділ № 20 Красносільського лісництва «ОДЕСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ», тобто відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні державного підприємства, належним та законним власником якої є держава в особі Одеської обласної державної адміністрації.

У той же час, у передбаченому законодавством порядку земельна ділянка, яка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні державного підприємства, не вилучалась.

Уповноваженою особою рішень про зміну цільового призначення, відведення, вилучення та/або припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,7227 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 5122783200:01:002:0606, не приймалось.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 позовній заяві виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/35/25 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Одночасно із позовною заявою виконувачем обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури представлено до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 площею 2,149 га;

-заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 площею 2,149 га;

-заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання земельної ділянки площею 2,149 га для проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт, а також розширення площі будівництва бази відпочинку з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606;

-накладення арешту на земельну ділянку площею 2,149 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 120189551227, номер запису про право оренди 4675352 від 01.08.2013);

-заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки площею 2,149 га для проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт, а також розширення площі будівництва бази відпочинку з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 120189551227, номер запису про речове оренди 4675352 від 01.08.2013).

Обґрунтовуючи необхідність звернення із заявою про забезпечення позову виконувач обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури посилається на те, що в рамках кримінального провадження № 12023160000000647 встановлене порушення вимог законодавства України під час набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» права оренди на земельну ділянку площею 2,149 га із кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 для проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт, а також розширення площі будівництва бази відпочинку сімейного типу.

При цьому частина земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606, яка надана Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» в оренду, перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ», проте у встановленому законодавством порядку з користування останнього не вилучалась.

Поряд із цим у державних реєстрах зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 для проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт, а також розширення площі будівництва бази відпочинку.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» як орендар земельної ділянки має право на вільне здійснення господарської діяльності, як то будівництво будівель та споруд із подальшою реєстрацію права власності на створені об`єкти, або вчинення дій направлених на поділ, об`єднання відповідної земельної ділянки, що у випадку задоволення заявлених позовних вимог призведе до неможливості відновлення порушених прав законного власника земельної ділянки в межах одного судового провадження, адже може виникнути необхідність ініціювання іншого позову (позовів).

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

У той же час, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зауважено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи перебуватиме спірна земельна ділянка у використанні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» у тому стані, в якому знаходилась на момент звернення із позовом, а тому застосування заходів забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно із частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (п.43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97, Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п.77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Він є запобіганням тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац 5 пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Також приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду стосовно тощо, у справах з немайновою вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, не має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 та 2 статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 2 статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 3 статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Як передбачено пунктом ґ частини 1 статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Приписами частини 2 статті 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Аналогічні правові конструкції викладено у статті 375 ЦК України.

Враховуючи викладене, те, що предметом позову у справі визначено усунення перешкод власнику земельної ділянки, котрим, за посиланням прокурора є Одеська обласна державна адміністрація, господарський доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 2,149 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 120189551227, номер запису про право оренди 4675352 від 01.08.2013), оскільки накладений арешт за своєю правовою суттю це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

При цьому накладений на земельну ділянку з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 арешт позбавить можливості вчинення дій, направлений на поділ, об`єднання земельної ділянки для проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт, розширенням площі будівництва бази відпочинку.

Приймаючи до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» як орендар земельної ділянки має право на вільне здійснення господарської діяльності, як то будівництво будівель та споруд із подальшою реєстрацію права власності на створені об`єкти, що в контексті розгляду справи, та необхідності встановлення як належного власника земельної ділянки, так і відповідного обсягу прав землекористувача, якому передано відповідну земельну ділянку, господарський суд вважає наявними правові підстави для заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 площею 2,149 га; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 площею 2,149 га.

Відтак, накладення арешту на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 разом із забороною як Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, так і Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов`язаним з ними заходами забезпечення позову.

При цьому попередження можливого порушення прав позивача під час вирішення спору судом перебуває в прямій залежності від цілісності земельної ділянки як об`єкту нерухомого майна, так і збереження її в стані, в якому остання перебуває на час звернення із позовом до суду, а, отже, на думку суду, цілком співмірним, виправданим та необхідними є саме застосування вищезазначених заходів забезпечення позову, ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для позивача, ніж для відповідача у справі.

Відповідно до частини 8 статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно із приписами частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.136,137,140,232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву (зареєстрована 06.01.2025 за вх. № 2-11/25 (від 03.01.2025 № 58-38ВИХ-25)) виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 916/35/25 задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову:

-шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,149 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 120189551227, номер запису про право оренди 4675352 від 01.08.2013);

Стягувачем за ухвалою в цій частині є: Одеська обласна державна (військова) адміністрація (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585).

Боржником за ухвалою в цій частині є: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка. вул. Степна. 4, код ЄДРПОУ 04379746).

-шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС», а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 площею 2,149 га;

Стягувачем за ухвалою в цій частині є: Одеська обласна державна (військова) адміністрація (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585).

Боржником за ухвалою в цій частині є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАРТУС» (65047, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 32, Код ЄДРПОУ 30128446).

-шляхом заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 площею 2,149 га;

Стягувачем за ухвалою в цій частині є: Одеська обласна державна (військова) адміністрація (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585).

Боржником за ухвалою в цій частині є: Державна інспекція архітектури та містобудування України та її територіальні структурні підрозділи (01133, м. Київ, Б. Лесі Українки, буд. 26, Код ЄДРПОУ 44245840).

-шляхом заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 5122783200:01:002:0606 площею 2,149 га.

Стягувачем за ухвалою в цій частині є: Одеська обласна державна (військова) адміністрація (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585).

Боржником за ухвалою в цій частині є: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка. вул. Степна. 4, код ЄДРПОУ 04379746).

У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовити.

У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 07 січня 2024 року та у відповідності до ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.

Суддя Гут Сергій Федорович