Рішення

від 08.01.2025 по справі 918/822/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/822/23(918/873/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у матеріалах справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (PLC EVERWELLE/(OU Everwelle) (Естонська Республіка, місто Таллінн, Харьюський повіт, частина міста Кесклінн, Пярнауське шосе, буд.141, 11314, код ЄДРПОУ 10349073)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Тараканів, вулиця Колгоспна, будинок 42)

до відповідача 2: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с. Тараканів, вул. Свободи, буд. 42, код ЄДРПОУ 40002972)

до відповідача 3: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання недійсними договорів та додаткових угод

Заяви представників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", відповідача 2 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", відповідача 3 ОСОБА_1 в якому просило суд визнати недійсними договір поставки №28-12-21ФД від 28 грудня 2021 року, договір про надання поворотної фінансової допомоги №21-01-22 від 21 січня 2022 року, додаткову угоду від 23 лютого 2022 року до договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги, додаткову угоду від 28 лютого 2022 року до договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги, договір позики №21-01-22 від 28 лютого 2022 року, які укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", а також договір про надання поручительських послуг від 13 вересня 2021 року, який укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.12.2024 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Евервелле" у задоволенні позову.

13.12.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представниками Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", ОСОБА_1 подані Заяви в яких просять ухвалити додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" на користь ОСОБА_1 70 000 грн. 00 коп. судових витрат; на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" 70 000,00 грн. судових витрат.

До Заяви представником ОСОБА_1 додано: Договір про надання правової допомоги від 23.05.2022 року; Додаткову угоду від 05.09.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 23.05.2022 року; Додаткову угоду від 17.05.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 23.05.2022 року, Додаткову угоду від 10.10.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 23.05.2022 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.12.2024 року; детальний опис наданих послуг, Договір про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року, Додаткову угоду від 10.10.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 06.12.2024 року; детальний опис наданих послуг.

До Заяви представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" додано: Договір про надання правової допомоги від 08.08.2023 року; Додаткову угоду від 08.08.2023 року до Договору про надання правничої допомоги від 08.08.2023 року; Додаткову угоду від 05.08.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 08.08.2023 року; Додаткову угоду від 10.10.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 08.08.2023 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.12.2024 року; детальний опис наданих послуг, Договір про надання правничої допомоги від 10.10.2024 року; Додаткову угоду від 10.10.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 06.12.2024 року; детальний опис наданих послуг.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року розгляд Заяв представників ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про ухвалення додаткового рішення призначено у судовому засіданні на "02" січня 2025 року.

В судове засідання 02.01.2025 року не з`явились представники позивача та відповідачів, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема в електронний кабінет. Представники заявників ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За приписами статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд зазначає, що ні позивач, ні його представник не надали суду відзиву на Заяви представників ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що Заяви представника ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про відшкодування судових витрат підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", відповідача 2 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", відповідача 3 ОСОБА_1 в якому просило суд визнати недійсними договір поставки №28-12-21ФД від 28 грудня 2021 року, договір про надання поворотної фінансової допомоги №21-01-22 від 21 січня 2022 року, додаткову угоду від 23 лютого 2022 року до договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги, додаткову угоду від 28 лютого 2022 року до договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги, договір позики №21-01-22 від 28 лютого 2022 року, які укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", а також договір про надання поручительських послуг від 13 вересня 2021 року, який укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.12.2024 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Евервелле" у задоволенні позову.

В той же час представниками відповідачів ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" подано до суду Заяви про відшкодування судових витрат в яких просять суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" по 70 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що захист прав, інтересів та представництво відповідача ОСОБА_1 забезпечувався адвокатом Адвокатського об`єднання "Інсолв" Дроботом Д.М. та індивідуально адвокатом Берковським Є.О..

Вищевказані адвокати також забезпечували захист прав, інтересів та представництво СГТОВ "Дубенська аграрна компанія".

Суд зазначає, що представниками ОСОБА_1 та СГТОВ "ДАК" у відзивах на позов, вказано, що докази понесення відповідачами судових витрату справі будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.

Так, на підтвердження наведених обставин, до даної Заяви представником ОСОБА_1 долучено копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги від 23.05.2022 року; Додаткову угоду від 05.09.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 23.05.2022 року; Додаткову угоду від 17.05.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 23.05.2022 року, Додаткову угоду від 10.10.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 23.05.2022 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.12.2024 року; детальний опис наданих послуг, які укладені між ОСОБА_1 , як Клієнтом та Адвокатським об`єднанням "Інсолв"; Договір про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року, Додаткову угоду від 10.10.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 06.12.2024 року; детальний опис наданих послуг, які укладені між ОСОБА_1 , як Клієнтом та адвокатом Берковським Євгенієм Олександровичем.

До Заяви представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" додано: Договір про надання правової допомоги від 08.08.2023 року; Додаткову угоду від 08.08.2023 року до Договору про надання правничої допомоги від 08.08.2023 року; Додаткову угоду від 05.08.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 08.08.2023 року; Додаткову угоду від 10.10.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 08.08.2023 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.12.2024 року; детальний опис наданих послуг, які укладені між СГТОВ "ДАК", як Клієнтом та Адвокатським об`єднанням "Інсолв"; Договір про надання правничої допомоги від 10.10.2024 року; Додаткову угоду від 10.10.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 року, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 06.12.2024 року; детальний опис наданих послуг, які укладені між СГТОВ "ДАК", як Клієнтом та адвокатом Берковським Євгенієм Олександровичем.

Відповідно до вищевказаних Договорів про надання правничої допомоги, укладених відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Адвокатське об`єднання "Інсолв" та адвокат адвокатом Берковський Є.О. взяли на себе зобов`язання здійснювати захист прав та/або представництво інтересів та/або інші види правничої допомоги Клієнта, а Клієнт зобов`язався виплатити останнім винагороду за надання правничої допомоги.

У той же час, згідно із п. 3.1., 4.1, 4.2. Договорів про надання правничої допомоги сторони погодили, що надання правової допомоги здійснюється за винагородою та є оплатним, а розмір оплати за правничу допомогу, яка надається за дійсними договорами, визначається окремо у додатковій угоді.

Додатковою угодою від 10.08.2024 до Договору про надання правової допомоги від 23.05.2022 між ОСОБА_1 та АО "Інсолв", Додатковою угодою від 10.10.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Берковським Є.О., сторони погодили, що Клієнт надає право (уповноважує) адвокатів представляти його інтереси та бути представником з усіх питань, що виникають при розгляді судової справи №918/822/23(918/873/24) та погодили, що оплата за правничу допомогу, яка надається за дійсними Договорами в рамках вказаної господарської справи під час її розгляду у Господарському суді Рівненської області складає 35 000,00 гривень кожному адвокату.

Таким чином, зважаючи на вказані пункти Договорів про надання правничої допомоги з врахуванням Додаткових угод до них, сторонами було визначено суму витрат на професійну правничу допомогу виходячи з фіксованого розміру гонорару адвоката.

З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Відтак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, що регулюють види судових витрат та їх розподіл, зокрема статті 126, 129, розподілу підлягають витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката. При цьому жодною з норм ГПК України не передбачено, що представником сторони спору у суді може бути декілька адвокатів.

Натомість, відповідно до частини першої статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат, а не адвокати.

З огляду на вищевказане суд вважає, що представництво у суді інтересів відповідачів декількома адвокатами не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), і що такі витрати не були неминучими та необхідними.

За висновком суду, надані адвокатами послуги консультування Клієнта щодо стратегії захисту прав та інтересів останнього у Господарському суді Рівненської області, аналізу судової практики у аналогічних правовідносинах, формування пропозицій стосовно правової позиції для написання відзиву на позовну заяву охоплюються наданою адвокатами послугою із підготовки та забезпечення направлення учасникам справи та до суду самого відзиву.

Окрім того, надана адвокатами послуга з підготовки та забезпечення направлення засобами ЄСІТС учасникам справи та до суду заяв адвоката про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів охоплюються наданою адвокатом послугою із підготовки адвоката до участі у судових засіданнях та участю адвоката в якості представника клієнта у судовому засіданні.

Вищевказана правова позиція щодо послуг адвоката, які можуть мати статус судових витрат, неодноразово закріплювалася у постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на вищевказане, суд вважає, що заявлений відповідачами до відшкодування розмір правничих витрат в цій частині є надмірним.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/Wcst Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3583/19.

Відтак, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи є вартість витрат відповідачів - ОСОБА_1 та СГТОВ "Дубенська аграрна компанія" на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі по 35 000 грн. 00 коп. для кожної із зазначених сторін.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Евервелле" у задоволені позову відмовлено, то відповідно вищевказані судові витрати покладаються на вищевказану особу, як позивача.

За приписами статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання та ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до норм статті 224 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування судових витрат задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (PLC EVERWELLE/(OU Everwelle) (Естонська Республіка, місто Таллінн, Харьюський повіт, частина міста Кесклінн, Пярнауське шосе, буд.141, 11314, код ЄДРПОУ 10349073) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с. Тараканів, вул. Свободи, буд. 42, код ЄДРПОУ 40002972) 35 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог Заяви представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про відшкодування судових витрат у задоволенні відмовити.

4. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат задоволити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (PLC EVERWELLE/(OU Everwelle) (Естонська Республіка, місто Таллінн, Харьюський повіт, частина міста Кесклінн, Пярнауське шосе, буд.141, 11314, код ЄДРПОУ 10349073) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 35 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

6. В решті вимог Заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у задоволенні відмовити.

7. Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.