Рішення

від 07.01.2025 по справі 320/13538/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 року м.Київ №320/13538/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ЛМС-ТАУН" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ЛМС-ТАУН" із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2022 №0115790713.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом не досліджувалися первинні документи за задокументованими господарськими операціями з ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС" на підтвердження їх нереальності. Позивач вказує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження реальності господарських операцій, вчинених між позивачем (замовником) та його безпосереднім контрагентом (ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС"), а тому висновки відповідача є хибними та спростовується вищевикладеним.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС" є нереальними, оскільки за даними ЄРПН не підтверджується наявність законного джерела походження товарів, реалізованих ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС" на користь позивача. Крім того, вказує, що контрагенти контрагента ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС", не є видобувачами або покупцями товарів, в подальшому реалізованих на користь ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС", що свідчить про формальність складених первинних документів позивача за операціями з ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.05.2023.

03.10.2023 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 28.11.2023.

28.11.2023 протокольною ухвалою суду від 28.12.2023 на підставі ст. 194, 205 КАС України судом постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та наказу від 11.11.2023 № 30-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМС-ТАУН" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132694619 від`ємного значення з податку на додану вартість.

Перевірка проводилася з 28.09.2022 р. по 04.10.2022 р. Термін проведення перевірки продовжувався з 05.10.2022 по 06.10.2022 на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 03.10.2022 № 1181-п.

В результаті проведеної перевірки, ГУ ДПС у Київській області складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛМС-ТАУН» від 13.10.2022 № 9898/10-36-07-13/41619802 (далі - акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення розміру від?ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2022 року на загальну суму 2 561 955,73 грн.

На підставі проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0115790713 від 25.11.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ (штрафних санкцій) на суму 2 561 955,73 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацем 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі- Закон №996-XIV), яким передбачено, зокрема:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стаття 1 Закон №996-XIV)

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Щодо задокументованих господарських операцій позивача з ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЛМС-ТАУН» (Замовник) та ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС» (Генпідрядник) укладено договір генерального підряду № 117/ГП/ЛТ від 25.05.2020, відповідно до якого генпідрядник зобов?язується за завданням замовника на свій ризик виконати будівництво об?єкта «Логістично-складський комплекс зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259 в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області».

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Генпідрядник зобов?язується за завданням Замовника на свій ризик виконати будівництво об?єкта «Логістично-складський комплекс зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259, в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області» (далі - Об?єкт) у відповідності з проектною документацією, в об?ємах передбачених цим Договором та передати Замовнику Об?єкт у строки, передбачені цим Договором.

Замовник зобов?язується передати Генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), документи, що зазначені в п. 2.1 цього Договору, прийняти закінчені роботи (Об?єкт) і зобов?язується здійснювати своєчасне фінансування робіт Генпідрядником у терміни та на умовах, зазначених цим Договором.»

Порядок приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 117/ГП/ЛТ визначено пунктом 10 Договору, відповідно до якого факт виконання частини будівельно-монтажних робіт за цим Договором підтверджується Актами приймання - виконання виконаних робіт, які складаються Генпідрядником у 2-х екземплярах (по одному екземпляру для кожної із Сторін) та передаються Генпідрядником Замовникові один раз на місяць до 25 числа поточного місяця (п.п.10.1 цього договору).

Замовник повинен протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання Актів приймання-виконання виконаних робіт, підписати їх і один екземпляр передати Генпідряднику, або у цей же строк надати мотивовану відмову від підписання (п.п.10.2 цього договору).

У разі не підписання Замовником протягом 7 (семи) робочих днів із дати надання Генпідрядником Актів приймання-передачі виконаних робіт, та ненадання протягом того ж терміну офіційної обтрунтованої відмови у прийнятті виконаних робіт, роботи, фактично виконані Генпідрядником у звітному періоді, вважаються виконаними, прийнятими та підлягають оплаті (п.п.10.3 цього договору).

У разі виявлення в процесі виконання робіт недоліків, допущених з вини Генпідрядника та/або субпідрядників, Замовник повідомить про це Генпідрядника. Генпідрядник зобов?язаний усунути недоліки в узгоджені із Замовником строки (п.п.10.4 цього договору).

У разі не оплати чи прострочення оплати виконаних робіт на строк, що перевищує 10 (десять) робочих днів: Генпідрядник має право припинити роботи, передбачені цим Договором, на час затримки; термін виконання робіт, визначений у Графіку виконання робіт (додаток № 2 до цього договору) автоматично подовжується на фактичну кількість днів затримки Замовником підписання Звітних документів. (п.п.10.5 цього договору).

Факт виконання будівельно-монтажних робіт в повному обсязі підтверджується актом приймання-передачі Об?єкту будівництва, підписаним уповноваженими представниками обох Сторін на повний обсяг будівельно-монтажних робіт. Цей акт підписується Сторонами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту усунення Генпідрядником недоліків (у разі наявності), виявлених Замовником при здійсненні приймання-передачі Об?єкту будівництва в цілому. У разі не підписання Замовником протягом 10 робочих днів із дати надання Генпідрядником Замовнику вказаного в цьому пункті акту, підписаного зі сторони Генпідрядника, та ненадання протягом того ж терміну письмової обгрунтованої відмови, цей Акт вважається підписаним Сторонами (п.п.10.6 цього договору).

Відповідно до домовленостей сторін за Договором № 117/ГП/ЛТ забезпечення виконання робіт матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами здійснює Генпідрядник (п.6.1. цього договору). З цією метою Генпідрядник здійснює замовлення, транспортування, забезпечує приймання, розвантаження, складування, зберігання та подачу на будівельний майданчик матеріалів та інших матеріально-технічних ресурсів, контроль за їх кількістю та комплектністю, якістю та відповідністю державним стандартам, технічним умовам.

Судом встановлено, що на підставі Договору № 117/ГП/ЛТ ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС» було виконано роботи з будівництва об?єта «Логістично-складський комплекс зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259, в с. Путівка, Васильківського району, Київської області» та відповідно до вказаних вище положень договору сторонами по факту виконання робіт генеральним підрядником було складено акти прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 184 968 371,56 грн, а саме: акт від 03.07.2020 № 1 на суму 2 562 183,45 грн, акт від 25.08.2020 № 2 на суму 5 709 989, 29 грн, акт від 01.09.2020 № 3 на суму 4 462 250,54 грн, акт від 30.09.2020 № 4 на суму 3 199 077,99 грн, акт від 27.10.2020 № 5 на суму 8 063 368,37 грн, акт від 26.11.2020 № 6 на суму 14 115 987,96 грн, акт від 30.12.2020 № 7 на суму 6 256 858,15 грн, акт від 27.01.2021 № 8 на суму 7 850 142,74 грн, акт від 25.02.2021 № 9 на суму 7 367 939,31 грн, акт від 31.03.2021 № 10 на суму 5 274 892,46 грн, акт від 27.04.2021 № 11 на суму 4 875 327,90 грн, акт від 31.05.2021 № 12 на суму 4 087 939,50 грн, акт від 30.06.2021 № 13 на суму 6 954 058,26 грн, акт від 30.07.2021 № 14 на суму 5 037 039,60 грн, акт від 30.08.2021 № 15 на суму 7 864 771,43 грн, акт від 30.09.2021 № 16 на суму 22 327 009,99 грн, акт від 28.10.2021 № 17 на суму 9 463 471,06 грн, акт від 29.11.2021 № 18 на суму 10 079 720,65 грн, акт від 28.12.2021 № 19 на суму 24 966 767,25 грн, акт від 30.12.2021 № 20 на суму 21 478 354,83 грн та акт від 22.02.2022 № 21 на суму 2 971 220,83 грн.

Зміст наданих до перевірки актів приймання-виконаних робіт складається з переліку виконаних робіт та кількості використаних матеріалів, що визнається, зокрема, відповідачем на стор. 8 акту перевірки.

Умовами Договору генерального підряду № 117/ГП/ЛТ від 25.05.2020 р. визначено, що забезпечення виконання робіт матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами здійснює Генпідрядник (ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС»).

Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС» в період будівництва об?єкта «Логістично-складський комплекс зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259, в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області» використовував будівельні матеріали, інші ресурси, перелік яких вказувався Генеральним підрядником в актах приймання-передачі виконаних робіт.

На сторінках 9-10 Акту перевірки вказано, що, відповідно до актів приймання виконаних робіт, наданих до перевірки, ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС» при будівництві Логістично-складського комплексу зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул.Путрівській, 259 в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області були використані наступні будівельні матеріали, а саме:

1. щодо використання руберойду :

- акт № 2 від 01.09.2020, кількість - 353 кг, сума з ПДВ 20297,5 грн.;

- акт № 11 від 27.04.2021 на загальну кількість - 910, 10 м-2 (339,25 м-2 + 339, 25 м-2 + 115,8 м-2 + 115,8 м-2) на загальну суму з ПДВ 60 180,37 грн;

- акт № 13 від 30.06.2021, кількість - 388 кг, сума з ПДВ 22310,00 грн.;

2. щодо використання щвелеру 30:

- акт № 9 від 25.02.2021, кількість - 4.6 т., сума з ПДВ 97658,0 грн.;

- акт № 8 від 28.01.2021, кількість - 4.5 т., сума з ПДВ 95452,65 грн.;

3. щодо використання профілю ТП 85 т 0,7 мм :

- акт № 8 від 27.01.2021, кількість - 5352,23 м-2, сума з ПДВ 2267372,69 грн.;

4. щодо використання профілю ТП 85 т 1 мм :

- акт № 8 від 27.01.2021, кількість - 242,17 м-2, сума з ПДВ 135701,69 грн.;

5. щодо використання піску :

- акт № 12 від 31.05.2021, на загальну кількість - 3 472,68 м-3 (192,00 м-3 + 3280,68 м-3) на загальну суму з ПДВ 1 685 451,84 грн;

- акт № 13 від 30.06.2021, кількість - 1101,00 м-3, сума з ПДВ 537288,00 грн.;

- акт № 14 від 30.07.2021, на загальну кількість - 1 483,59 м-3 (86,00 м-3 + 1397,59 м-3) на загальну суму з ПДВ 719 863,92 грн;

- акт № 15 від 30.08.2021, кількість - 461,90 м-3, сума з ПДВ 225407,20 грн.;

- акт № 16 від 30.09.2021, на загальну кількість - 4 146,09 м-3 (1868,00 м-3 + 41,50 м-3 + 44,20 м-3 + 16 м-3 + 345 м-3 + 1056 м-3 + 775,39 м-3) на загальну суму з ПДВ 1 530 248,32 грн;

- акт № 17 від 28.10.2021, кількість - 38,72 м-3, сума з ПДВ 18895,36 грн.;

6. щодо використання теплового насосу :

- акт № 20 від 30.12.2021, кількість - 3 шт., сума з ПДВ 5361983,64 грн.;

7. щодо використання тепловентилятора :

- акт № 20 від 30.12.2021, кількість - 16 шт., сума з ПДВ 1083747,23 грн.;

8. щодо використання компресорно-конденсаторного блоку :

- акт № 20 від 30.12.2021, кількість - 4 шт., сума з ПДВ 1509875,68 грн.

Пунктом 4.5. Договору № 117/ГП/ЛТ визначено, що оплата вартості фактично виконаних робіт здійснюється Замовником (Позивачем) згідно Графіку фінансування робіт на підставі Актів приймання - передачі виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дати їх підписання Сторонами.

На підставі вказаних актів приймання-передачі виконаних робіт Замовником (ТОВ «ЛІМС-ТАУН») було проведено оплату вартості фактично виконаних робіт, що підтверджується виписками з рахунків в «ПроКредит Банк» та «Райффайзен Банк Аваль», та до яких жодних зауважень з боку відповідача не встановлено.

Судом також встановлено, що в акті перевірки, а саме на ст. 8, відповідачем визнається, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що реальність господарських операцій між ТОВ «ЛМС-ТАУН» та ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС» при виконанні договору генерального підряду № 117/ГП/ЛТ підтверджується первинними документами податкового обліку, а саме актами про виконання робіт/надання послуг, податковими накладними, виписками з банку по рахунку, які характерні для такого роду господарських взамовідносин та обов?язковість ведення яких передбачені нормами законодавства України. Суд зауважує, що жодних зауважень стосовно вищевказаних первинних документів відповідачем не встановлено, що свідчить про поверхневе дослідження контролюючим органом реальності належним чином оформлених господарських операцій позивача з ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС».

Суд вказує, що посилання відповідача на неможливість встановлення зареєстрованого товару в ланцюгах постачання у контрагентів ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС» не приймається до уваги, оскільки вказане не може бути достатньою підставою для висновку про непідтвердженість господарських операцій позивача з ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС».

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару або послуг по ланцюгу.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Навіть в разі порушення зазначеними контрагентами податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії цих підприємств, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення до відповідальності контрагентів позивача, не надано доказів винесення щодо контрагентів позивача податкових повідомлень-рішень, наявності вироків у кримінальних провадження щодо цих підприємств.

Суд також вважає за належне навести правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2022 по справі № 812/2112/17, а саме :

…Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі…

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Суд наголошує, що жодних недоліків щодо оформлення первинних документів, складених за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС» відповідачем не встановлено.

Крім того, на стор. 7 акту перевірки, відповідач вказує, що під час перевірки позивачем також надано додаткові угоди №1-9 та додаткові угоди (графіки будівництва, договірні ціни, кошториси), до яких, зокрема, відповідачем не заявлено жодних зауважень.

До того ж, навіть при наявності порушень з боку ТОВ «АРТ БУД СЕРВІС», що не було доведено відповідачем в даній справі, суд зазначає, що, відповідно до постанов Верховного Суду України від 11.09.2018 №821/995/17, від 08.05.2018 № 815/3526/17, від 20.10.2020 № 500/305/19, від 11.09.2018 № 823/2247/17, від 11.09.2018 № 815/6105/17, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат. тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів. які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14 зауважив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень…Разом з цим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).

Визначальним для вирішення спорів про обґрунтованість формування податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Суд наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.

Водночас судом встановлено, що висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій позивача з його контрагентом.

Стосовно доводів відповідача щодо негативної податкової інформації стосовно контрагентів контрагента позивача в особі ТОВ Аверс Групп та ТОВ Любовичі, у яких контрагент позивача в особі ТОВ АРТ БУД СЕРВІС придбавав товар, в подальшому реалізований самому позивачу, суд вказує наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що ТОВ "ЛМС-ТАУН" правомірно та в повній мірі виконало свій обов?язок щодо декларування податкового кредиту, сформованого за рахунок фінансово-господарських відносин з ТОВ АРТ БУД СЕРВІС. Належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем не надано. Окрім цього, будівельні роботи, які були придбані позивачем у ТОВ АРТ БУД СЕРВІС призвели до зміни стану активів ТОВ "ЛМС-ТАУН", що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача, які надавалися під час перевірки в повному обсязі та були предметом такої перевірки та містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, посадові особи ТОВ АРТ БУД СЕРВІС також відобразили спірні господарські операції у власному податковому та бухгалтерському обліках товариства, з огляду на те, що відповідачем жодних зауважень в цій частині не встановлено.

У рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії, від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов?язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування: при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином практика ЄСПЛ свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб?єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Водночас судом встановлено, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або, самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ТОВ АРТ БУД СЕРВІС було одержання позивачем неправомірної податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)

Враховуючи зазначене, обов?язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з?ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов?язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

Таким чином, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано нереальність господарських операцій з ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС, оскільки надано належні, достатні та допустимі докази реального руху активів з метою досягнення господарської мети позивачем.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.11.2022 №0115790713, прийнятого на підставі вищевикладених необґрунтованих висновків контролюючого органу.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 132 КАС України визначено, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду у розмірі 26 840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.03.2023 № 195.

За правилами ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 26 840,00 грн, а позовні вимоги задоволено, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 26 840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Стосовно обґрунтованості клопотання позивача про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 до суду надійшло відповідне клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Разом з тим, відповідачем складено заперечення на вказане клопотанням зі своїм обґрунтуванням щодо відмови у задоволенні даного клопотання позивача.

Враховуючи зазначене, суд вказує на часткову обґрунтованість понесених позивачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у цій справі з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2022 p. між Адвокатським бюро «АДВОКАТСЬКЕ БЮРО ВІКТОРІЇ МАРУШЕВСЬКОЇ» (Бюро) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛМС-ТАУН» (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги № 2010/1, за змістом якого Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов?язання надавати необхідну Клієнту правничу допомогу.

У зв?язку з розглядом даної справи у Київському окружному адміністративному суді, позивачем (ТОВ «ЛМС-ТАУН») було понесено витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 30 000 грн.

На підтвердження понесених ТОВ «ЛМС-ТАУН» витрат на професійну правничу допомогу, до суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів, а саме : ордеру на надання професійної правової (правничої) допомоги AI № 1359155 від 03.03.2023 року; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; договору про надання правової допомоги № 2010/1 від 20.10.2022 р.; додаткової угоди № 1/1 до договору про надання правової допомоги № 2010/1 від 20.10.2022 р.; акту наданих послуг № 1004/1 від 10.04.2024 р.; детального опису виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги № 2010/1 від 20.10.2022 р.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

16.05.2024 до суду надійшло від відповідача заперечення на клопотання про понесені витрати на професійну правничу допомогу, яким вказується, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

Суд вказує, що акт приймання - передачі наданих послуг № 1004/1 до договору від 20.10.2022 № 2010/1 містить лише загальну суму винагороди, а саме за правову допомогу щодо оскарження ППР від 25.11.2022 № 0115790713 у сумі 17 500,00 грн. та представництво інтересів в суді - 12 500,00 грн., без відомостей про кількість витрачених годин на здійснений конкретних процесуальних дій у справі (складання та подання позовної заяви або інших заяв по суті справи). Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки вказаних сум у розмірі 12 500, 00 грн. та 17 500,00 грн, а також обґрунтованість їх понесення.

Суд вважає за належне навести правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.07.2021 у справі № 922/2604/20, а саме:

...розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2021 у справі №380/887/20 дійшов висновку про те, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд враховує правовий висновок, що викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, в якій також зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Таким чином, оцінивши взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума судових витрат у розмірі 30 000,00 грн є необгрунтованою та неспівмірною, враховуючи фактичний обсяг наданих послуг, наданий в суді першої інстанції, складність та якість складених документів. Крім того, позивачем не доведено неминучість таких послуг та практичне значення для розгляду цієї справи, з огляду на її складність.

Також Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 30 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, зокрема, витрат на професійну (правничу) допомогу в розмірі 30 000,00 грн не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру неминучих, неспіврозмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції, а їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, з огляду на що приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 15000,00 гривень.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Київській області, понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМС-ТАУН" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.11.2022 №0115790713.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМС-ТАУН" (вул. Трипільська, буд. 33, м. Обухів, Київська область, 08700, код ЄДРПОУ 41619802) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) витрати по сплаті судового збору у сумі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМС-ТАУН" (вул. Трипільська, буд. 33, м. Обухів, Київська область, 08700, код ЄДРПОУ 41619802) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.