Постанова від 14.04.2025 по справі 320/13538/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13538/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМС-Таун» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛМС-Таун» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2022 №0115790713.

Позов обґрунтовано тим, що контролюючим органом не досліджувалися первинні документи за задокументованими господарськими операціями з ТОВ «Арт Буд Сервіс» на підтвердження їх нереальності, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження реальності господарських операцій, вчинених між позивачем (замовником) та його безпосереднім контрагентом, а тому податкове повідомлення-рішення є безпідставним.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.11.2022 №0115790713.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на відсутність джерела походження придбаних ТОВ «ЛМС-Таун» від ТОВ «Арт Буд Сервіс» товарів, які були використані при будівництві Логістично-складського комплексу зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259 в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області, та наявності рішень про відповідність платників податків критеріям ризиковості, податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що реальність господарських операцій між ТОВ «ЛМС-Таун» та ТОВ «Арт Буд Сервіс» при виконанні договору генерального підряду № 117/ГП/ЛТ підтверджується первинними документами податкового обліку, а саме актами про виконання робіт/надання послуг, податковими накладними, виписками з банку по рахунку, які характерні для такого роду господарських взамовідносин та обов`язковість ведення яких передбачені нормами законодавства України, тому вказане свідчить про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання товару в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та наказу від 11.11.2023 № 30-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛМС-Таун» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132694619 від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у Київській області складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛМС-Таун» від 13.10.2022 №9898/10-36-07-13/41619802, відповідно до якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2022 року на загальну суму 2 561 955,73 грн.

На підставі проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0115790713 від 25.11.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ (штрафних санкцій) на суму 2 561 955,73 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено, а позивачем спростовано висновки ГУ ДПС у Київській області про нереальність господарських операцій з ТОВ «Арт Буд Сервіс», та надано належні, достатні та допустимі докази реального руху активів з метою досягнення господарської мети позивачем, тому вказане свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.11.2022 №0115790713.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «ЛМС-Таун» (Замовник) та ТОВ «Арт Буд Сервіс» (Генпідрядник) укладено договір генерального підряду № 117/ГП/ЛТ від 25.05.2020, відповідно до якого Генпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати будівництво об`єкта «Логістично-складський комплекс зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259 в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області.

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Генпідрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик виконати будівництво об`єкта «Логістично-складський комплекс зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259, в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області» (далі - Об`єкт) у відповідності з проектною документацією, в об`ємах передбачених цим Договором та передати Замовнику Об`єкт у строки, передбачені цим Договором.

Замовник зобов`язується передати Генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), документи, що зазначені в п. 2.1 цього Договору, прийняти закінчені роботи (Об?єкт) і зобов?язується здійснювати своєчасне фінансування робіт Генпідрядником у терміни та на умовах, зазначених цим Договором.»

Порядок приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 117/ГП/ЛТ визначено пунктом 10 Договору, відповідно до якого факт виконання частини будівельно-монтажних робіт за цим Договором підтверджується Актами приймання - виконання виконаних робіт, які складаються Генпідрядником у 2-х екземплярах (по одному екземпляру для кожної із Сторін) та передаються Генпідрядником Замовникові один раз на місяць до 25 числа поточного місяця (п.п.10.1 цього Договору).

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що Замовник повинен протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання Актів приймання-виконання виконаних робіт, підписати їх і один екземпляр передати Генпідряднику, або у цей же строк надати мотивовану відмову від підписання.

У разі не підписання Замовником протягом 7 (семи) робочих днів із дати надання Генпідрядником Актів приймання-передачі виконаних робіт, та ненадання протягом того ж терміну офіційної обтрунтованої відмови у прийнятті виконаних робіт, роботи, фактично виконані Генпідрядником у звітному періоді, вважаються виконаними, прийнятими та підлягають оплаті (п.п.10.3 цього Договору).

Згідно пункту 10.4 Договору визначено, що У разі виявлення в процесі виконання робіт недоліків, допущених з вини Генпідрядника та/або субпідрядників, Замовник повідомить про це Генпідрядника. Генпідрядник зобов`язаний усунути недоліки в узгоджені із Замовником строки.

Відповідно до пункту 10.5 Договору у разі не оплати чи прострочення оплати виконаних робіт на строк, що перевищує 10 (десять) робочих днів: Генпідрядник має право припинити роботи, передбачені цим Договором, на час затримки; термін виконання робіт, визначений у Графіку виконання робіт (додаток № 2 до цього договору) автоматично подовжується на фактичну кількість днів затримки Замовником підписання Звітних документів.

Факт виконання будівельно-монтажних робіт в повному обсязі підтверджується актом приймання-передачі Об`єкту будівництва, підписаним уповноваженими представниками обох Сторін на повний обсяг будівельно-монтажних робіт. Цей акт підписується Сторонами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту усунення Генпідрядником недоліків (у разі наявності), виявлених Замовником при здійсненні приймання-передачі Об`єкту будівництва в цілому. У разі не підписання Замовником протягом 10 робочих днів із дати надання Генпідрядником Замовнику вказаного в цьому пункті акту, підписаного зі сторони Генпідрядника, та ненадання протягом того ж терміну письмової обгрунтованої відмови, цей Акт вважається підписаним Сторонами (п.п.10.6 цього договору).

Відповідно до домовленостей сторін за Договором № 117/ГП/ЛТ забезпечення виконання робіт матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами здійснює Генпідрядник (п.6.1. цього договору). З цією метою Генпідрядник здійснює замовлення, транспортування, забезпечує приймання, розвантаження, складування, зберігання та подачу на будівельний майданчик матеріалів та інших матеріально-технічних ресурсів, контроль за їх кількістю та комплектністю, якістю та відповідністю державним стандартам, технічним умовам.

У свою чергу, що на підставі Договору № 117/ГП/ЛТ ТОВ «Арт Буд Сервіс» було виконано роботи з будівництва об`єкта «Логістично-складський комплекс зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259, в с. Путівка, Васильківського району, Київської області» та відповідно до вказаних вище положень договору сторонами по факту виконання робіт генеральним підрядником було складено акти прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 184 968 371,56 грн, а саме: акт від 03.07.2020 № 1 на суму 2 562 183,45 грн, акт від 25.08.2020 № 2 на суму 5 709 989, 29 грн, акт від 01.09.2020 № 3 на суму 4 462 250,54 грн, акт від 30.09.2020 № 4 на суму 3 199 077,99 грн, акт від 27.10.2020 № 5 на суму 8 063 368,37 грн, акт від 26.11.2020 № 6 на суму 14 115 987,96 грн, акт від 30.12.2020 № 7 на суму 6 256 858,15 грн, акт від 27.01.2021 № 8 на суму 7 850 142,74 грн, акт від 25.02.2021 № 9 на суму 7 367 939,31 грн, акт від 31.03.2021 № 10 на суму 5 274 892,46 грн, акт від 27.04.2021 № 11 на суму 4 875 327,90 грн, акт від 31.05.2021 № 12 на суму 4 087 939,50 грн, акт від 30.06.2021 № 13 на суму 6 954 058,26 грн, акт від 30.07.2021 № 14 на суму 5 037 039,60 грн, акт від 30.08.2021 № 15 на суму 7 864 771,43 грн, акт від 30.09.2021 № 16 на суму 22 327 009,99 грн, акт від 28.10.2021 № 17 на суму 9 463 471,06 грн, акт від 29.11.2021 № 18 на суму 10 079 720,65 грн, акт від 28.12.2021 № 19 на суму 24 966 767,25 грн, акт від 30.12.2021 № 20 на суму 21 478 354,83 грн та акт від 22.02.2022 № 21 на суму 2 971 220,83 грн.

Умовами Договору генерального підряду № 117/ГП/ЛТ від 25.05.2020 визначено, що забезпечення виконання робіт матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами здійснює Генпідрядник.

Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт ТОВ «Арт Буд Сервіс» в період будівництва об`єкта «Логістично-складський комплекс зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул. Путрівська, 259, в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області» використовував будівельні матеріали, інші ресурси, перелік яких вказувався Генеральним підрядником в актах приймання-передачі виконаних робіт.

Зокрема, ТОВ «Арт Буд Сервіс» при будівництві Логістично-складського комплексу зберігання засобів захисту рослин з дільницею фасування по вул.Путрівській, 259 в с. Путрівка, Васильківського району, Київської області були використані наступні будівельні матеріали, а саме:

- щодо використання руберойду: акт № 2 від 01.09.2020, кількість - 353 кг, сума з ПДВ 20297,5 грн.; акт № 11 від 27.04.2021 на загальну кількість - 910, 10 м-2 (339,25 м-2 + 339, 25 м-2 + 115,8 м-2 + 115,8 м-2) на загальну суму з ПДВ 60 180,37 грн; акт № 13 від 30.06.2021, кількість - 388 кг, сума з ПДВ 22310,00 грн.;

- щодо використання щвелеру 30: акт № 9 від 25.02.2021, кількість - 4.6 т., сума з ПДВ 97658,0 грн.; акт № 8 від 28.01.2021, кількість - 4.5 т., сума з ПДВ 95452,65 грн.;

- щодо використання профілю ТП 85 т 0,7 мм: акт № 8 від 27.01.2021, кількість - 5352,23 м-2, сума з ПДВ 2267372,69 грн.;

- щодо використання профілю ТП 85 т 1 мм: акт № 8 від 27.01.2021, кількість - 242,17 м-2, сума з ПДВ 135701,69 грн.;

- щодо використання піску: акт № 12 від 31.05.2021, на загальну кількість - 3 472,68 м-3 (192,00 м-3 + 3280,68 м-3) на загальну суму з ПДВ 1 685 451,84 грн; акт № 13 від 30.06.2021, кількість - 1101,00 м-3, сума з ПДВ 537288,00 грн.; акт № 14 від 30.07.2021, на загальну кількість - 1 483,59 м-3 (86,00 м-3 + 1397,59 м-3) на загальну суму з ПДВ 719 863,92 грн; акт № 15 від 30.08.2021, кількість - 461,90 м-3, сума з ПДВ 225407,20 грн.; акт № 16 від 30.09.2021, на загальну кількість - 4 146,09 м-3 (1868,00 м-3 + 41,50 м-3 + 44,20 м-3 + 16 м-3 + 345 м-3 + 1056 м-3 + 775,39 м-3) на загальну суму з ПДВ 1 530 248,32 грн; акт № 17 від 28.10.2021, кількість - 38,72 м-3, сума з ПДВ 18895,36 грн.;

- щодо використання теплового насосу: акт № 20 від 30.12.2021, кількість - 3 шт., сума з ПДВ 5361983,64 грн.;

- щодо використання тепловентилятора: акт № 20 від 30.12.2021, кількість - 16 шт., сума з ПДВ 1083747,23 грн.;

- щодо використання компресорно-конденсаторного блоку: акт № 20 від 30.12.2021, кількість - 4 шт., сума з ПДВ 1509875,68 грн.

На підставі вказаних актів приймання-передачі виконаних робіт Замовником було проведено оплату вартості фактично виконаних робіт, що підтверджується виписками з рахунків в «ПроКредит Банк» та «Райффайзен Банк Аваль», та до яких жодних зауважень з боку відповідача не встановлено.

Крім того, виписані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що реальність господарських операцій між ТОВ «ЛМС-Таун» та ТОВ «Арт Буд Сервіс» при виконанні договору Генерального підряду № 117/ГП/ЛТ підтверджується первинними документами податкового обліку, а саме: актами про виконання робіт/надання послуг, податковими накладними, виписками з банку по рахунку, які характерні для такого роду господарських взамовідносин та обов`язковість ведення яких передбачені нормами законодавства України.

Жодних зауважень стосовно вищевказаних первинних документів відповідачем не встановлено, що свідчить про поверхневе дослідження контролюючим органом реальності належним чином оформлених господарських операцій позивача з ТОВ «Арт Буд Сервіс».

Посилання скаржника на неможливість встановлення зареєстрованого товару в ланцюгах постачання у контрагентів ТОВ «Арт Буд Сервіс» колегія суддів оцінює критично, оскільки доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару або послуг по ланцюгу.

До того ж, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Крім того, відповідачем не було враховано, що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

У даному випадку позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Доводи відповідача щодо негативної податкової інформації стосовно контрагентів контрагента позивача, зокрема «ТОВ Аверс Групп» та ТОВ «Любовичі», у яких контрагент позивача в особі ТОВ «Арт Буд Сервіс» придбавав товар, який в подальшому реалізований самому позивачу, слід вказати таке

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

У той же час, всі операції відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів.

Враховуючи викладене, ТОВ «ЛМС-Таун» правомірно та в повній мірі виконало свій обов`язок щодо декларування податкового кредиту, сформованого за рахунок фінансово-господарських відносин з ТОВ «Арт Буд Сервіс».

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення судових витрат в суді першої інстанції на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 15000,00 гривень.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Згідно пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко