Постанова від 08.01.2025 по справі 587/4142/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 р.Справа № 587/4142/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 25.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Гончаренко Л.М., вул. Академічна, 13, м. Суми, 40030, повний текст складено 25.11.24 року по справі № 587/4142/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №1955/2024 від 30.10.2024, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові зазначено, що в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 30.10.2024 відмовився від проходження військово-лікарської комісії (що підтверджується витягом з журналу, актом відмови від підпису та заявою про відмову від проходження ВЛК від 30.10.2024), чим порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в особливий період. Зазначає, що 25.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки, оскільки має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, про що мається відмітка про отримання 25.10.2024 вх.№1/12348, та відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, ІНФОРМАЦІЯ_3 як суб`єкт владних повноважень після отримання такої заяви повинен був розглянути зазначене питання без попереднього проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії та уточнення військово-облікових даних, проте за наслідком розгляду заяви позивача відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову в її наданні прийнято не було. Вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки або мотивованої відмови у її наданні та примушування пройти військово-лікарську комісію свідчить про протиправну поведінку суб`єкта владних повноважень. Крім того, на його думку, розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено неповноважною особою, оскільки повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені ст. 235 КУпАП, наділені виключно керівники ТЦК та СП, а начальники структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_4 таких повноважень не мають.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25.11.2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивача посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що згідно акту відмови від підпису складений, - який було складено мол. лейтенантом ОСОБА_3 30.10.2024 року о 12 годині 20 хвилин в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовився від підпису в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих; резервістам та військовозобов`язаних для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер запису в журналі № 1.

Позивач вважає, що судом першої інстанції не було взято до увагу дану обставину, а саме що протокол про. адміністративне правопорушення було складено раніше ніж було складено акт відмови від підпису. Додатком до протоколу про адміністративне правопорушення є сам акт відмови від підпису, який ніби то є доказом того що ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції також не звернув увагу на ту обставину, що акт відмови від підпису не є беззаперечним доказом відмови від проходження ВЛК, а лише зафіксував відмову ОСОБА_1 від підпису в журналі реєстрації направлень на ВЛК.

На переконання позивача, жодним нормативно-правовим документом не передбачено існування такого журналу, як журнал реєстрації направлень на ВЛК, а як наслідок не передбачено обов`язку військовозобов`язаного розписуватись в такому журналі. А акт відмови від підпису в журналі реєстрації направлень на ВЛК жодним чином не фіксує відмову від проходження ВЛК, а лише відмову від підпису.

Позивач зазначає, що форма направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії затверджена в додатку № 14 Наказу № 402 від 14.08.2008 Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Але в матеріалах справи відсутнє дане направлення. Дане направлення також не було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

На переконання представника позивача, притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відмову в проходженні, ВЛК є безпідставною, оскільки направлення на проходження на ВЛК відсутнє. ОСОБА_1 проходив ВЛК 13.12.2022 року. Дана обставина підтверджується витягом з «РЕЗЕРВ +».

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши необхідні документи (а.с. 7).

30.10.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення СУ №1955/2024 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. За змістом вказаної постанови в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 30.10.2024р. відмовився від проходження військово-лікарської комісії (що підтверджується витягом з журналу, актом відмови від підпису та заявою про відмову від проходження ВЛК від 30.10.2024), таким чином порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в особливий період (а.с. 6).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свідомо ухилився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що є порушенням вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене у особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи встановлено, що представником відповідача разом з відзивом на позов надані копія витягу з Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих офіцерам запасу для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 та копія акту відмови від підпису від 30.10.2024, з яких вбачається, що 30.10.2024 ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було запропоновано проходження військово-лікарської комісії, про що здійснено запис під № 1 в Журналі реєстрації, від підпису в якому ОСОБА_1 відмовився, про що в присутності позивача було складено акт та його дійсність засвідчена підписами двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 22, 22зв.б.).

У зв`язкою з відмовою ОСОБА_1 від проходження ВЛК відносно нього помічником начальника центру з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом юстиції ОСОБА_6 30.10.2024 було складено протокол про адміністративне правопорушення СУ№1955/2024 відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У зазначеному протоколі міститься запис про роз`яснення ОСОБА_1 змісту ст. 63 КУ, прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а також про вручення примірника протоколу, що підтверджується його підписом. Також йому повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 30.10.2024 о 13 год 35 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 каб.№104 (а.с. 24 зв.б.-а.с. 25).

30.10.2024 ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився, клопотань про відкладення розгляду від нього надходило та ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було розглянуто зазначений протокол, за результатами розгляду якого прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення СУ №1955/2024, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Представник позивача вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 як суб`єкт владних повноважень повинен був розглянути питання надання відстрочки чи відмови у її наданні без попереднього проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії та уточнення військово-облікових даних, проте відповідне рішення прийнято не було.

Проте, представником відповідача до відзиву на позов долучено копію повідомлення голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 від 30.10.2024 №2/12500, адресованому ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісією розглянуто заяву від 25.10.2024 (вхідний 1/12348 від 25.10.2024) та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за результати розгляду повідомляють, що протоколом №23 від 30.10.2024 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, причини: не доведено факт виховання та утримання ОСОБА_8 . На вказаному повідомленні наявна відмітка про його отримання ОСОБА_1 30.10.2024 та його підпис (а.с. 26).

Відповідно до п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК відповідають чинному законодавству, оскільки на той момент йому було відмовлено у наданні відстрочки.

Щодо доводів представника позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено неповноважною особою, оскільки повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені ст. 235 КУпАП, наділені виключно керівники ТЦК та СП, а начальники структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_4 таких повноважень не мають, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженим постановою КМУ від 23.02.2022 №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення представником відповідача разом з відзивом було надано копії витягів з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.10.2024 №314 та від 05.11.2024 №325, з яких вбачається, що тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з 26.10.2024 по 04.11.2024 було покладено на підполковника ОСОБА_9 (а.с. 23, а.с. 23 зв.б.).

Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність самого направлення на проходження ВЛК в матеріалах справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як встановлено з матеріалів справи позивач відмовився від проходження ВЛК.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підполковник ОСОБА_9 був уповноважений щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення.

Щодо доводів апеляційної скарги представника позивача, стосовно того, що ОСОБА_1 проходив ВЛК 13.12.2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов`язаних та резервістів.

Тобто, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України чітко регламентований прямий обов`язок громадянина проходити ВЛК з метою якісного проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби.

Згідно п. 3.8. Положення постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Тобто військовозобов`язані повинні один раз на рік проходити медичне обстеження.

Отже, проходження ВЛК є не правом, а встановлений законом обов`язок військовозобов`язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.

Тим же Положенням передбачено, що у разі мобілізаційних заходів постанова ВЛК дійсна протягом 12 місяців, тобто військовозобов`язаний може бути викликаний для проходження ВЛК через 12 місяців.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком, що позивач свідомо ухилився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що є порушенням вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отже оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, а стягнення накладено у межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського районного суду Сумської області від 25.11.2024 року по справі № 587/4142/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 25.11.2024 по справі № 587/4142/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.01.2025 року