Постанова

від 08.01.2025 по справі 320/415/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/415/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мєзєнцева Є. І., суддів Епель О. В., Файдюка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 15.11.2022 №7631118/40421945; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №660 від 23.09.2022 до податкової накладної №448 від 17.02.2022.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

На вказане рішення суду Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.

23 грудня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просить постановити додаткову постанову у справі та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 126 000,00 грн.

06 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення. Так, представник відповідача просить відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" про відшкодування витрат на правову допомогу.

Перевіривши матеріали справи, доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів вважає вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №926/1795/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на певних критеріях, які суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Перевіряючи доводи заявника щодо необхідності ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесених ним судових витрат на правову допомогу, колегія суддів установила, що 11 листопада 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" та фізичною- особою підприємцем ОСОБА_1 , що діє на підставі Свідоцтва виданого Радою адвокатів Київської області серія КС №7115/10 від 19.10.2018 було укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до зазначеного договору виконавець зобов`язується надати правову допомогу, в будь яких установах, організаціях, на підприємствах незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності при вирішенні питань, пов`язаних з судовими справами в межах судової справи № 320/415/23.

Договором визначено, що вартість аналізу апеляційної скарги, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі № 320/415/23 буде становити 42 000 гривень. Також договором передбачено гонорар успіху в розмірі 84 000 гривень.

16 грудня 2024 року відбувся апеляційний розгляд справи № 320/415/23 у порядку письмовомового провадження, за результатами якого апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.

23 грудня 2024 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткової постанови щодо відшкодування судових витрат у розмірі 126 000,00 грн на правову допомогу.

До зазначеної заяви представником позивача було додано: копію договору від 11 листопада 2024 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг згідно з Договором від 11 листопада 2024 року, рахунок на оплату №24/1 від 19 грудня 2024 року на суму 126 000,00 грн.

Відповідно до документів, наданих представником позивача, заявлені ним витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 126 000,00 грн складаються з: витрат на аналіз апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві у справі №320/415/23, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 42 000,00 грн та гонорару успіху у розмірі 84 000,00 гривень.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55 рішення Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), водночас, угоди про гонорар успіху не можуть зобов`язувати суд в обов`язковому порядку стягувати таку суму за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень на користь позивача.

Водночас, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд приймає до уваги постанову Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, на яку посилається представник позивача, зокрема, на позицію викладену у п.5.42-5.44. "У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність "

Варто зазначити, що поняття " гонорар успіху " не закріплене на законодавчому рівні. При цьому, як вбачається з Правил адвокатської етики, адвокат зобов`язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.

Виходячи з викладеного, судом не встановлено, що такі витрати як "гонорар успіху" були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим у даній справі.

Відтак, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу в частині «гонорару успіху» розподілу за рахунок відповідачів не підлягають.

Окремо слід зауважити, що положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Вивчення та правовий аналіз матеріалів у типовій справі для професійного досвідченого адвоката, наслідками чого є більш технічний підхід (викладення фактичних обставин справи та посилання на відповідні норми, з чого фактично і складається наявний в матеріалах справи відзив, не вимагали за висновком суду великого обсягу аналітичної роботи та затрат часу з огляду на що розмір таких витрат підлягає зменшенню.

Колегія суддів звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, подання відзиву є правом учасників справи, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (стаття 304 КАС України). Крім того, розгляд справи було проведено в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, суд дійшов висновку, що складність даної справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві.

При цьому, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн із заявлених 126 000,00 грн, солідарно по 5000,00 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241, 242, 252, 311, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" (ЄДРПОУ 40421945) понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" (ЄДРПОУ 40421945) понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя Є. І. Мєзєнцев

суддя О. В. Епель

суддя В. В. Файдюк