Постанова

від 08.01.2025 по справі 260/7269/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/7269/23 пров. № А/857/11250/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Гінди О. М., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №260/7269/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції Луцович М. М.,

дата ухвалення рішення 29 березня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 03 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 008131 від 15 червня 2023 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 008131 від 15 червня 2023 року є протиправною та підлягає скасуванню. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що носієм доказової інформації є акт рейдової перевірки №350418 від 28 травня 2023 року, складений посадовими особами Укратрансбезпеки разом із долученими копіями документів. Крім того, в якості долучених документів, які містяться в матеріалах справи, наявний сертифікат №UA1101704 від 17 серпня 2021 року на транспортний засіб НОМЕР_1 , строк якого скінчився. Звертає увагу на те, що в сертифікаті міститься напис на англійській «Next roadworthiness test required by 16.08.2022». За перекладом перекладача Google: «Наступний техогляд обов`язковий до 16.08.2022» (копії додаються). Однак на момент проведення перевірки, такий був недійсний, тобто наявні у водія сертифікати недійсні, що формує в діях перевізника правопорушення в сфері безпеки на автомобільному транспорті. З врахуванням наведеного вище, вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та підстави для її скасування відсутні. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 квітня 2023 року старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Потапчуком Д.В. та Гуріним К. С. при перевірці на автодорозі КМ87 а/д М-06 Київ-Чоп, Житомирська область транспортного засобу марки Volvo FH, номерний знак НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та спеціалізованого напівпричіпу SCHWARZ MULLER S-1 номерний знак НОМЕР_1 (CАТ№301056), було складено акт №350418 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час здійснення міжнародних вантажних перевезень з України до Словенії згідно з CMR 419507 за відсутності документів визначених ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто сертифікатом відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. У відповідності до абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водій транспортного засобу ознайомлений з актом перевірки, про що свідчить його підпис із зазначенням ПІБ.

Судом першої інстанції також встановлено, що про дату, час, місце розгляду матеріалів за складеним актом №350418 від 28 квітня 2023 позивач був повідомлений листом відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті в Закарпатській області №38583/4.2/24-23 від 26 травня 2023 року, який отримано позивачем 01 червня 2023 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8963600018550. Проте позивач на розгляд справи, який був проведений 15 червня 2023 року не з`явився.

На підставі акту №350418 від 28 квітня 2023 начальником відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті в Закарпатській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008131 від 15 червня 2023 року та про стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн.

Вважаючи постанову №ПШ 008131 від 15 червня 2023 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як перевізник, здійснював міжнародні перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що свідчить про порушення вимог абз.6 ч.1 ст.60 цього Закону, а тому оскаржувана постанова від 15 червня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 008131 є правомірною та підстави для скасування такої відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Колегія суддів з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі Порядок №1567).

Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За змістом п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Відповідно до п.15 Порядку №1567 одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є: наявність визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів.

Згідно зі ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

За змістом ч.2 ст.49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Пункт 21 Порядку №1567 передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 24 квітня 2023 року №17 та направлення на рейдову перевірку №013989 від 24 квітня 2023 року проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. М-06 Київ/Чоп 87 км Житомирська область (а.с.44).

Так, під час проведення рейдової перевірки здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO FH AO2250ВС з причепом SCHWARZ MULLER S-1 НОМЕР_1 (CАТ№301056), яким здійснювалось міжнародне перевезення вантажу за маршрутом «Україна-Словенія» за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія на момент перевірки не було сертифікату відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватись перевезення. Відсутні сертифікати на вантажний автомобіль Volvo FH НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та причіп SCHWARZ MULLER S-1 НОМЕР_1 (CАТ№301056). Доказів на підтвердження того факту, що водій надав посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки вищевказані документи, позивачем не надано, а судом таких не здобуто.

Таким чином, відповідачем складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №350418 від 28 квітня 2023 року.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, наданий акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідає формі додатку № 3 Порядку № 1567.

Матеріалами справи стверджується, що водій транспортного засобу був ознайомлений з актом перевірки, про що свідчить його підпис із зазначенням ПІБ. У графі «Пояснення водія про причини порушень» акта перевірки не міститься жодних записів, що свідчить про відсутність заперечення водія щодо встановленого порушення чи будь-яких зауважень (а.с.39 зворот).

Відповідно до ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні позивачем міжнародних перевезень у водія були відсутні сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення. Відповідно вимог Настанови ITF/IRU на борту колісного транспортного засобу (далі КТЗ) мають знаходитись наступні документи: бортовий журнал; дозвіл ЄКМТ; сертифікат відповідності моторного транспортного засобу технічним вимогам та вимогам безпечності (Додаток 5 Настанови ІТF/IRU); сертифікат відповідності причепа/напівпричепа вимогам безпечності (Додаток 5 або 10 Настанови ІТF/ІRU); сертифікат відповідності ЄМКТ на кожен КТЗ, що здійснює перевезення відповідно до вимог Настанови ІТF/ІRU (Додаток 6).

Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що на момент проведення перевірки у позивача був відсутній сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки, а тільки подано скріншот сертифіката, строк дії якого закінчився.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що долучені до матеріалів адміністративного позову скріншоти сертифікату відповідності №1183769 від 27 вересня 2022 року не свідчать про пред`явлення його водієм на час проведення перевірки, зокрема, доказів пред`явлення сертифікатів в електронному варіанті 28 квітня 2023 року суду не надано, а тому твердження позивача про наявність таких сертифікатів станом на час проведення рейдової перевірки 28 квітня 2023 року о 15:20 годині є сумнівними.

Крім того, колегія суддів не може залишити поза увагою відповідь Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» від 20 вересня 2023 року №1.022-05/5471 на запитДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області державної служби України з безпеки на транспорті, якою встановлено, що твердження позивача про відсутність бланків сертифікатів не відповідає дійсності (а.с.54-55).

За відсутності документів, зокрема, в даному випадку сертифікатів відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватись перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про вчинення 01 травня 2023 року правопорушення міжнародні перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що абз.6 ч.1 ст.60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у виді адміністративно-господарського штрафу.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як перевізник, здійснював міжнародні перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що свідчить про порушення вимог абз.6 ч.1 ст.60 цього Закону, а тому оскаржувана постанова від 15 червня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 008131 є правомірною та підстави для скасування такої відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №260/7269/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 січня 2025 року.