Постанова

від 07.01.2025 по справі 320/27784/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 320/27784/23 пров. № А/857/32002/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Пославського Д.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2024р. в адміністративній справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду (суддя суду І інстанції: Потабенко В.А.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 18.11.2024р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 18.11.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

26.04.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб /ФГВФО/ звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. по виконавчому провадженню ВП № 66091906 від 07.04.2023р., винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Мороз Л.Є. в порядку примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 462/5678/16-ц щодо ОСОБА_1 ; покласти на відповідача понесені судові витрати (а.с.1-11, 23).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2023р. матеріали справи № 320/27784/23 передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду (а.с.25-27).

Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2024р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.64-67).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив позивач ФГВФО, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.70-76).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що в рамках виконавчого провадження ВП № 66091906 позивачем подано клопотання про неможливість виконання судового рішення в справі № 580/3057/21 та відкладення провадження виконавчих дій, однак будь-яка відповідь державного виконавця не надходила. В подальшому на законодавчому рівні (рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 87 від 03.02.2022р.) було врегульовано спірну ситуацію, однак стягувач ОСОБА_1 із відповідною заявою не звертався.

Отже, відсутність до 25.03.2022р. правового механізму для добровільного виконання судових рішень на користь вкладників неплатоспроможних банків, ліквідація яких завершена та виплати за якими закінчені, а також відсутність відповідних документів від стягувача як спадкоємця вкладника ПАТ «Укргазпромбанк», свідчать про поважність причин невиконання судового рішення та безпідставність накладення спірного штрафу.

Також державний виконавець не з`ясував дійсні причини невиконання судового рішення, не встановив неповажність таких причин, через що формально прийняв спірну постанову.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено під час судового розгляду, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020р. у справі № 462/5678/16-ц, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2021р., позов задоволено; зобов`язано ФГВФО внести ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Укргазпромбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та здійснити вказаним вкладникам відповідні виплати.

06.05.2021р. Львівським окружним адміністративним судом видано три виконавчі листи № 462/5678/16-ц.

Відповідно до постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) від 19.07.2021р. відкрито виконавче провадження ВП № 66091906 з примусового виконання виконавчого листа № 462/5678/16-ц від 06.05.2021р. про зобов`язання ФГВФО внести ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Укргазпромбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та здійснити вказаним вкладникам відповідні виплати.

Цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду в розмірі 24000 грн. та витрати виконавчого провадження в сумі 195 грн. 30 коп. (а.с.53).

В серпні 2021 року (дата вхідної реєстрації нечитабельна) на адресу відповідача від ФГВФО надійшов лист № 60-11183/21 від 22.07.2021р. «Про неможливість виконання судового рішення та відкладення провадження виконавчих дій», в якому боржник наголошував на подачі 17.12.2019р. уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк» документів державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи; відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ФГВФО завершені виплати гарантованих сум відшкодування ПАТ «Укргазпромбанк», через що просив винести постанову про відкладення проведення виконавчих дій (а.с.16).

15.09.2021р. державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) звернувся з вимогою до ФГВФО, якою зобов`язав боржника у десятиденний термін з моменту отримання вимоги державного виконавця виконати рішення суду та надати підтвердження про виконання; у разі невиконання рішення суду та вимоги державного виконавця - надати письмові пояснення з приводу невиконання рішення суду, яке набрало законної сили (а.с.54).

У зв`язку з тим, що рішення суду станом на 07.04.2023р. боржником не виконано, державним виконавцем винесено постанову ВП № 66091906 від 07.04.2023р. про накладення на ФГВФО штрафу в розмірі 5100 грн. та надано боржнику новий строк для виконання рішення (а.с.13, 14).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження виконання рішення суду від 17.11.2020р. в справі № 462/5678/16-ц.

Водночас, судом не встановлено існування поважних причин, які б унеможливлювали виконання боржником рішення суду в повному обсязі.

Звідси, рішення суду відповідачем не виконано; доказів поважності причин невиконання рішення суду, а також доказів вжиття належних заходів на вимогу державного виконавця для виконання рішення суду, не здобуто.

За таких обставин постанова про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.

Ключовим питанням під час вирішення розглядуваного спору є з`ясування поважності причин невиконання боржником судового рішення, від чого безпосередньо залежить правомірність накладення на позивача спірного штрафу.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст.129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст.18 наведеного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.п.1, 16 ч.2 ст.18 згаданого Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 зазначеного Закону установлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч.4 ст.19 згаданого Закону).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Згідно усталеної судової практики поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач наголошує на тому, що в рамках виконавчого провадження ВП № 66091906 позивачем подано клопотання про неможливість виконання судового рішення в справі № 580/3057/21 та відкладення провадження виконавчих дій, однак будь-яка відповідь державного виконавця не надходила.

На законодавчому рівні (рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 87 від 03.02.2022р.) було врегульовано спірну ситуацію, однак стягувач ОСОБА_1 із відповідною заявою не звертався.

Отже, відсутність до 25.03.2022р. правового механізму для добровільного виконання судових рішень на користь вкладників неплатоспроможних банків, ліквідація яких завершена та виплати за якими закінчені, а також відсутність відповідних документів від стягувача як спадкоємця вкладника ПАТ «Укргазпромбанк» свідчать про поважність причин невиконання судового рішення та відсутність підстав для накладення спірного штрафу.

Також державний виконавець не з`ясував дійсні причини невиконання судового рішення, не встановив неповажність таких причин, через що формально прийняв спірну постанову.

Під час судового розгляду достовірно встановлено, що станом на 07.04.2023р. (на день винесення оскаржуваної постанови) рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020р. у справі № 462/5678/16-ц в частині, що стосується ОСОБА_1 не виконано, що не заперечується сторонами.

При цьому, доказів про скасування рішення суду або визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на день винесення оскаржуваної постанови є відсутніми.

19.08.2021р. на адресу відповідача від ФГВФО надійшов лист № 60-11183/21 від 22.07.2021р. «Про неможливість виконання судового рішення та відкладення провадження виконавчих дій», в якому були викладені обставини припинення ПАТ «Укргазпромбанк» як юридичної особи та завершення виплат гарантованих сум відшкодування.

Пунктом 3 ч.1 ст.18 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ст.32 вказаного Закону за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Отже, на державного виконавця покладений обов`язок розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

У зазначеному Законі міститься імперативна вимога про те, що у тому випадку, коли виконавець дійде висновку про необхідність відкладення проведення виконавчих дій, він зобов`язаний винести відповідну постанову. Водночас, обов`язок приймати відповідну постанову про відмову у відкладені проведення виконавчих дій законом не визначений.

Водночас, бездіяльність державного виконавця щодо нерозгляду по суті заяви позивача № 60-11183/21 від 22.07.2021р. не є предметом судового розгляду в цій справі.

Також з моменту подання заяви від 22.07.2021р. про відкладення проведення виконавчий дій та до моменту винесення спірної постанови від 07.04.2023р. про накладення штрафу минуло більше ніж 10 робочих днів, на які згідно норми ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено можливість виконавця відкласти проведення виконавчих дій.

Звідси, після спливу більше двох років відсутності від боржника інформації про виконання рішення суду, що є обов`язком боржника, доцільність відкладення проведення виконавчий дій фактично відпала.

Аналізуючи дійсні причини невиконання судового рішення, суд першої інстанції встановив, що за змістом листа ФГВФО № 60-11183/21 від 22.07.2021р. боржник повідомив виконавця про неможливість виконання судового рішення та відкладення провадження виконавчих дій. При цьому навів причини таких дій: 17.12.2019р. уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк» подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи; 26.12.2019р. внесено відповідний запис № 10671110050002602 про державну реєстрацію припинення ПАТ «Укргазпромбанк» як юридичної особи, через що ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим; відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ФГВФО завершені виплати гарантованих сум відшкодування по вказаному банку.

Водночас, аналогічні за змістом аргументи вже були викладені ФГВФО в апеляційній скарзі на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020р. у справі №462/5678/16.

Такі доводи як ліквідація банку, завершення виплат гарантованих сум відшкодування ПАТ «Укргазпромбанк», а також відсутність у ФГВФО первинних документів по вкладниках, апеляційним судом у постанові від 18.03.2021р. у справі № 462/5678/16-ц оцінені критично.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, доводи апелянта про неможливість виконання судового рішення є формальними, такі обставини вже були предметом судового розгляду в справі № 462/5678/16-ц та відхилені судом як не поважні, через що в державного виконавця були відсутніми підстави для відкладення проведення відповідних виконавчих дій.

Щодо доводів апелянта про зміну правового регулювання та затвердження рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 87 від 03.02.2022р. Положення про виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб засобами автоматизованої системи виплат судових рішень на користь вкладників щодо стягнення гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку, вкладникам якого припинено або завершено виплати, та/або пов`язаних з таким стягненням інших сум, колегія суддів враховує, що матеріали виконавчого провадження ВП № 66091906 не містять доказів того, що позивач направляв будь-які листи на адресу стягувача про необхідність надання документів для отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, або іншим чином намагався виконати рішення суду із врахуванням зміни законодавства.

Оцінюючи в сукупності викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскільки станом на 07.04.2023р. доказів виконання рішення суду до органу державної виконавчої служби не надходило, тому в державного виконавця були правові підстави для винесення спірної постанови щодо накладення штрафу від 07.04.2023р. у виконавчому провадженні ВП № 66091906.

Таким чином, обставини, які повідомив позивач, в своїй сукупності не свідчать про реальну неможливість виконати судове рішення, оскільки невнесення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Укргазпромбанк» зумовлена саме недбалістю позивача, неналежним виконанням ним своїх обов`язків.

Згідно зі ст.6 КАС України та ст.17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», п.40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява №22774/93, п.66, ECHR 1999-V).

Так, у п.53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005р., і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009р.).

Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача (стягувача). Заради цього відновлення Держава визначає пріоритет інтересів постраждалої сторони - стягувача, порушені права якої було визнано та поновлено судом і видано відповідний виконавчий документ.

Таким чином, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника.

Принцип «res judicata» (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Таким чином, позивач не вживав залежні від нього заходи для виконання рішення суду, тобто, не проявив достатньої розумності та обачності для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Відтак, невиконання судового рішення відбулось із залежних від позивача причин, які не можна вважати поважними у розумінні ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», що не виключає можливості накладення штрафу на боржника.

Враховуючи, що позивачем не виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду 17.11.2020р. в справі № 462/5678/16-ц без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є обґрунтованою і такою, що не підлягає скасуванню.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відшкодуванню на користь апелянта ФГВФО не підлягають.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2024р. в адміністративній справі № 320/27784/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 08.01.2025р.