Постанова

від 08.01.2025 по справі 380/9526/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9526/24 пров. № А/857/26638/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (головуючий суддя Лунь З.І., м.Львів) у справі №380/9526/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03.05.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.03.2023 №0105990-2416-1321 та від 14.02.2024 №0937751-2416-1321-UA46100250000088835.

Позов обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 та 2023 роки. Зазначив, що він є засновником фермерського господарства «Поляна», а належні йому на праві власності об`єкти нежитлової нерухомості мають сільськогосподарське призначення, знаходяться на земельній ділянці з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» та відповідно до абзацу «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування податку на нерухоме майно. Вказані обставини свідчать про відсутність у позивача обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.03.2023 №0105990-2416-1321. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 14.02.2024 №0937751-2416-1321-UA46100250000088835.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що рішеннями Тростянецької сільської ради встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, які є власниками житлових будівель та споруд, за кодом 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» у розмірі 0,4% від розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (станом на 01.01.2022 розмір мінімальної заробітної плати складав 6500 грн та 01.01.2023 розмір мінімальної заробітної плати складав 6700 грн). ГУ ДПС у Львівській області нараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нежитлову нерухомість за податковий період 2022 та 2023 рік та сформовано податкові повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0105990-2416-1321 та від 14.02.2024 №0937751-2416-1321-UA46100250000088835. Позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують факт, що такі будівлі та приміщення призначені для використання в сільськогосподарській діяльності та приймали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції. Апелянт вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяло в межах повноважень та спосіб, визначені ПК України, а тому підстав для скасування цих податкових повідомлень-рішень немає. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач є членом та співзасновник Фермерського господарства «ПОЛЯНА» (ФГ «ПОЛЯНА»), яке зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням коду ЄДРПОУ 22361847. Основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур - КВЕД: 01.11.

Згідно з пунктом 2.3 протоколу №1/2027 загальних зборів засновників (членів) ФГ «ПОЛЯНА» нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3 795,2 кв. м у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв. м, цегляна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв. м, цегляна кузня - склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв. м, цегляний піднавіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2 517,3 кв. м, цегляний піднавіс під с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв. м, огорожа №1 з бетонних плит, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 1,3602 га КН 4623081200:06:000:0071, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Зазначені будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 1,3602 га КН 4623081200:06:000:0071, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Означена земельна ділянка також належить ОСОБА_1 на праві власності.

Всі вказані нежитлові будівлі, належні на праві приватної власності ОСОБА_1 , останній передав в господарське відання (без права відчуження) ФГ «ПОЛЯНА» (код ЄДРПОУ 22361847) для використання в господарській діяльності, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 23.12.2017.

ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0106003-2416-1321, яким визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2022 рік) в сумі 96675,20 грн.

Також, ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024р. №0937751-2416-1321-UA46100250000088835, яким визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2023 рік) в сумі 33903,79 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 Податкового кодексу податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 Податкового кодексу. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Разом з тим, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 09.05.2023 у справі №380/10802/22 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку. Пільга, встановлена абзацом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Тому, оцінюючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.

Колегія суддів зауважує, що закон не обумовлює застосування положень абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу щодо звільнення від оподаткування окремих видів нерухомого майна сільгоспвиробників обов`язковим отриманням доходу від використання такого майна в господарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься і у Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-III (Закон № 2238-III), відповідно статті 1 якого сільськогосподарським товаровиробником розуміється фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Апеляційний суд вказує, що в наведеному визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб. Більше того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 - «Будівлі для тваринництва», 1271.2 - «Будівлі для птахівництва», 1271.3 - «Будівлі для зберігання зерна», 1271.4 - «Будівлі силосні та сінажні», 1271.5 - «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 - «Будівлі тепличного господарства», 1271.7 - «Будівлі рибного господарства», 1271.8 - «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва», 1271.9 - «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси, тощо.

Колегія суддів вказує, що використання нежитлових будівель, які стали об`єктами нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням податку на нерухоме майно, для ведення фермерського господарства підтверджується рішенням засновників ФГ «Поляна»№2/2017 від 23.12.2017, актом приймання-передачі майна від 23.12.2017 довідкою 20-ОПП (щодо об`єктів оподаткування через які проводить діяльність ФГ «Поляна»), декларацією платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Поляна», довідкою про основні засоби ФГ «Поляна», звітністю ФГ «Поляна» про посівні площі, довідкою Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 про те, що описані вище об`єкти нерухомості є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності для ведення фермерського господарства. При цьому, вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку. Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.

Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець з 01.01.2019 уточнив пункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, вказавши, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи та виключив застереження щодо обов`язковості використання будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників у власній господарській діяльності. Обґрунтовуючи наявність статусу сільськогосподарського товаровиробника, ОСОБА_1 вказує, що він є співзасновником ФГ «ПОЛЯНА» (код ЄДРПОУ 22361847), що знаходиться за адресою: с. Поляна, Миколаївський район, Львівська область, 81611. Основний вид діяльності: є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур - КВЕД: 01.11. Матеріали справи містять податкові декларації з плати за землю за 2023-2024, якими підтверджується наявність у ФГ «ПОЛЯНА» земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Окрім цього, довідкою (витяг з балансу за 2018, 2019, 2020 роки) №12/08 від 12.08.2022 підтверджується наявність на балансі ФГ «ПОЛЯНА» основних засобів сільськогосподарської техніки. Колегія суддів вказує, що будівлі, які належать позивачу на праві приватної власності, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), призначені для використання виключно у сільськогосподарській діяльності, що не спростовано відповідачем, та такі не здаються позивачем в оренду, лізинг чи позичку. Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні Податкового кодексу, Закону №2238-III та Закону №575-VI, а належні позивачу як співзасновнику ФГ «ПОЛЯНА» на праві власності об`єкти нерухомості є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому такі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.

У постанові від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22 Верховний Суд зазначив, що «фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону».

Зазначене спростовує твердження відповідача, що позивач не займається підприємницькою діяльністю та не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником.

Отже, з урахуванням наведеного, апеляційний суд висновує, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, такі об`єкти не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні, а відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 380/9526/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний