Рішення

від 12.12.2024 по справі 334/4069/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 12.12.2024

Справа № 334/4069/24

Провадження № 2/334/2052/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Мандик М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2024 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, та просить визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.04.2011 року сторони уклали шлюб. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейні стосунки між сторонами не склалися, тому 18.07.2022 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя було розірвано шлюб між сторонами.

Після розлучення між сторонами спору щодо місця проживання дітей не було, вони проживали з матір`ю. Проте згодом, відповідач стала частіше приводити доньку до нього та залишати на тривалий період з ним. На теперішній час ОСОБА_3 постійно мешкає з позивачем, перебуває на його повному утриманні, тому позивач вважає, що дитині краще і в подальшому проживати разом з ним. Відповідач бачиться з дочкою по мірі їх бажань, у вільний час забирає її до себе, але відбувається це дуже рідко.

Позивач вважає, що найкращим інтересам дитини відповідає проживання разом з батьком, який може створити сприятливіші умови для її проживання. Відповідач власного житла немає, проживає в орендованій квартирі.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Від представника позивача адвоката Ковтуна В. І. надійшла заява про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника.

У судовому засіданні 16.10.2024 року позивач пояснив, що після розлучення діти проживали разом з відповідачем, проте дочка погано ладнає з матір`ю, частіше почала залишатися з ним, а з літа 2023 року дочка постійно проживає у нього. Відповідач планує виїхати на постійне місце проживання до Польщі до своєї сестри, дочка не хоче виїжджати, тому сваряться.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Зі згоди позивача суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30.04.2011 року по 18.07.2022 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, копією рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя №332/1019/22 від 18.07.2022 року.

Від шлюбу мають дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади від 30.04.2024 року, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації позивача.

Відповідно до копії довідки №К-326-3-446 від 24.04.2024 року, виданої районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району, за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії характеристики учениці Запорізької гімназії №75, виданою 26.04.2024 року, ОСОБА_3 навчається з другого класу ( з 07.09.2020 року). Дитина проживає з батьком, він цікавиться навчання дочки, намагається усунути прогалини в знаннях, відвідує батьківські збори.

Згідно листа КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №2» від 16.07.2024 року, ОСОБА_3 , 04.11.2012 року має укладену декларацію на медичне обслуговування з лікарем - педіатром ОСОБА_5 . В останнє до лікаря дитина зверталася 06.06.2024 року у супроводі батька з приводу профілактичного огляду. Рекомендації педіатра щодо лікування та медичного спостереження за донькою виконує батько у повному обсязі.

Частиною 4 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).

Згідно висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 23.10.2024 року орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання. Згідно висновку органу опіки та піклування дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Для дитини створені належні житлово - побутові умови. Проведено бесіду з дитиною, яка повідомила, що мешкає з батьком, матір з 2022 року з ними не проживає. Батько повністю займається її вихованням, утриманням та лікуванням. Зі слів дитини, під час спільного проживання між батьком та матір`ю постійно виникали сварки та конфлікти. У дитини з матір`ю також часто виникають конфлікти, а з батьком гарні відносини, бажає проживати з батьком.

Спеціалістами відділу у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання дитини, їй забезпечені необхідні умови для належного проживання, повноцінного розвитку та виховання. Думку матері дитини та обстежити умови її проживання не виявилося можливим, оскільки за місцем реєстрації вона відсутня.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_1 її двоюрідний брат. Сторони одружилися у 2011 році, мають двох дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , мешкали разом на Кічкасі . Близко року тому, відповідач переїхала на орендовану квартиру разом з молодшою дочкою. ОСОБА_3 залишилася з батьком, має свою кімнату, доглянута, стосунки з батьком добрі. Відповідач спілкується періодично з дитиною, сумує за нею.

У судовому засідання малолітня ОСОБА_3 пояснила, що наразі мешкає з батьком, з матір`ю та сестрою у неї не дуже гарні стосунки. Коли батьки розлучалися, то вони в неї питали, з ким вона хоче залишитися та вона обрала батька. З матір`ю останнього разу бачилася два тижні тому, приїздила до них у гості. Матір планує виїзд на постійне місце проживання до Польщі разом з сестрою, проте ОСОБА_3 не хоче переїжджати, тому хоче залишитися з батьком, з яким їй комфортніше, він про неї дбає, займається її вихованням, допомагає з уроками.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Вказана правова позиція висловлена у Постанові КЦС ВС від 17.02.2021 у справі № 182/2954/17 (№ в ЄДРСР 98548288).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в принаймні в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст.6 СК України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (15.05.2003 року), ратифікованої Україною 20.09.2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. А згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Тобто, саме на батьків покладено обов`язок встановити та підтримувати контакт з дітьми та участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, беручі до уваги висновок органу опіки та піклування, пояснення позивача, думку дитини, суд дійшов висновку доцільним визначити місце проживання малолітньої разом з батьком, оскільки саме таке рішення відповідатиме інтересам дитини.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 19, 150, 155, 160, 161 СК України, ст.ст. 4, 5, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення повного тексту рішення 20.12.2024 року о 14 год. 30 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, код ЄДРПОУ 37573513, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. П. Сагайдачного, буд. 1А;

Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, код ЄДРПОУ 37573534, юридична адреса: м. Запоріжжя, М. Симчича, буд. 56.

Суддя: Філіпова І. М.