Постанова
від 07.01.2025 по справі 127/5365/24
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/5365/24

Провадження № 22-ц/801/89/2025

№ 22-ц/801/90/2025

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 рокуСправа № 127/5365/24м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:головуючого суддіСалаТ.Б.,суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар ЛуцишинО.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року, повне рішення складено 18 жовтня 2024 року, та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року, повне додаткове рішення складено 21 жовтня 2024 року, ухвалені суддею Королем О.П. в м. Вінниці, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Вінницької міської ради та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування за адресою: будинковолодіння АДРЕСА_1 шляхом її звільнення від автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є співвласниками будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 набула права власності на частину вказаного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 10 березня 2003 року, а ОСОБА_3 - на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 19 квітня 2019 року.

По сусідству з ними, у житловому будинку по АДРЕСА_2 , проживає відповідач ОСОБА_1 , який в свою чергу тримає автомобіль, д.н.з. НОМЕР_1 , яким він користується, напроти входу та заїзду до будинку, власниками якого є позивачі.

При цьому, постійне розташування автомобіля біля будинковолодіння АДРЕСА_1 перешкоджає позивачам користуватися їх власністю, а саме позбавляє їх можливості використовувати вхід та в`їзд у двір їхнього будинку. Зберігання автомобіля здійснює перешкоди проїзду інших транспортних засобів до будинку позивачів, а саме під`їзду аварійних служб: водоканалу, газопостачання, швидкої допомоги, МЧС тощо, а також обслуговування будинку (здійснення ремонту паркану, фасаду будинку, відводу стічних вод від будинку та земельної ділянки).

Позивачі неодноразово зверталися до ОСОБА_1 з проханням забрати свій автомобіль від заїзду до їх будинку, однак, на їх звернення він не реагує.

Також позивачі неодноразово зверталися зі скаргами щодо усунення перешкод в користуванні своїм будинком, які здійснює ОСОБА_1 , до поліції, в квартальний комітет «Винниченко», Виконавчого комітету Вінницької міської ради, які запропонували їм звернутися до суду.

Отже, автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 , яким користується відповідач, створює позивачам перешкоди для користування їх власністю будинковолодінням та земельною ділянкою загального користування за вказаною вище адресою, які полягають у неможливості використовувати вхід та в`їзд у власний двір будинку.

Вказане стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою загального користування за адресою: будинковолодіння АДРЕСА_1 шляхом її звільнення від автомобіля Волга ГАЗ 2410, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат із сплати судового збору 2422,40 грн.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року клопотання представника позивача задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10000 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року і додаткове рішення цього ж суду від 17 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що автомобіль «Волга» з реєстраційнім номером НОМЕР_1 , яким він користується, запаркований не лише напроти воріт позивача, а й напроти його хвіртки, і таке його розташування напроти будинка позивачів не перешкоджає користуватися цим будинком. Автомобіль припаркований на земельній ділянці загального користування, що належить Вінницькій міській раді, яка не знайшла у його діях порушень. Норма п. 10.1.9 Правил благоустрою Вінницької міської територіальної громади не може застосовуватися до нього, оскільки автомобіль знаходиться в справному стані. Факт справності автомобіля підтверджено не лише фотоматеріалами, а й показаннями свідка ОСОБА_5 .. Позивачами не було доведено, що автомобіль заважає їм користуватися їхнім будинком. У зв`язку із цілісністю забудови він не має реальної альтернативи для паркування автомобіля, яким користується, а тому і конфлікт між сторонами триває довго. Обмеження його у праві користування транспортним засобом, з урахуванням особливостей забудови по вул. Кармелюка в м. Вінниці, є непропорційним і невиправданим суспільним інтересам.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. Вказане клопотання мотивоване тим, що позивачі не отримували копію апеляційної скарги ні засобами поштового зв`язку, ні через електронний кабінет, а тому не мали можливості вчасно подати апеляційну скаргу. З матеріалами справи представник позивачів адвокат Тунік Ю.М. ознайомився 06 грудня 2024 року та надав відзив на апеляційну скаргу 10 грудня 2024 року.

Розглядаючи вказане клопотання апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено позивачам право подативідзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У ч. 2 ст. 127 ЦПК України зазначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу пов`язаний з моментом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, а докази на підтвердження факту отримання її копії разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні, беручи до уваги, що їх представник ознайомився з матеріали справи 06 грудня 2024 року та 10 грудня 2024 року подав відзив на апеляційну скаргу, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу не пропущений, а відтак підстави для задоволення клопотання відсутні.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов висновку про доведеність позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 факту порушення їх прав щодо користування земельною ділянкою та житловим будинком зі сторони відповідача ОСОБА_1 , а відтак і про наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування, розташованою біля будинковолодіння АДРЕСА_1 шляхом її звільнення від автомобіля ГАЗ 2410 «Волга», реєстраційний номер НОМЕР_1 ..

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений з урахуванням обставин даної справи та ґрунтуючись на нормах матеріального права у спірних правовідносинах.

У судовому засіданні 17 грудня 2024 року апеляційний суд надав сторонам можливість мирним шляхом вирішити спірне питання та запропонував,з метою врегулювання спору, укласти мирову угоду, у зв`язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву.

07 січня 2025 року в судовому засіданні представники сторін повідомили, що мирову угоду неможливо укласти у зв`язку з непорозумінням сторін.

Встановлено, що 10 березня 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу частини будинку, за яким ОСОБА_2 купила 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.21).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0282 га, кадастровий номер 0510100000:03:007:0260, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).

Також ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0218 га, кадастровий номер 0510100000:03:007:0261, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-28).

Крім того, 19 квітня 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 прийняв у власність (купив) 1/2 частку в праві власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

Також цього ж дня між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,0421 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0203, та земельну ділянку площею 0,0079 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0204, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що відповідач ОСОБА_1 , який проживає в будинку АДРЕСА_2 , припаркував автомобіль, д.н.з. НОМЕР_1 , напроти входу та заїзду до їхнього будинку, у зв`язку з чим створює перешкоди у користуванні їхньою власністю.

Згідно листа регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області (філія ГСЦ МВС) від 27 грудня 2023 року, транспортний засіб «ГАЗ 2410», 1987 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з 21 вересня 2006 року по даний час перебуває у власності громадянки ОСОБА_4 (а.с.43).

Факт користування ОСОБА_1 вказаним автомобілем останнім не заперечувався ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.

22 червня 2023 року ОСОБА_2 зверталася до відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області з проханням прийняти міри до сусіда ОСОБА_8 , який паркує свій автомобіль біля її домоволодіння, що перешкоджає в обслуговуванні прибудинкової території, на що її листом від 12 липня 2023 року було повідомлено, що з ОСОБА_8 було проведено профілактичну бесіду з метою недопущення порушення правил паркування автомобіля в населеному пункті та правил благоустрою міста (а.с.30).

Також цього дня ОСОБА_2 зверталася до квартального комітету «Вінниченко» із заявою щодо паркування машини сусідом, що підтверджується листом від 05 липня 2023 року. Розглянувши вказану заяву, квартальний комітет надав відповідь, що вирішення даного питання (паркування транспортних засобів) не входить до межі компетенції квартального комітету. Але виходом на місце 04 липня 2023 року при особистому спілкуванні з сусідом ОСОБА_1 при спробі владнати дану ситуацію та проханні дотримуватися правил добросусідства не вдалося знайти порозуміння. Рекомендовано заявнику звернутися до суду із вказаним питанням (а.с.32).

Судом першої інстанції було допитано свідків:

- свідка ОСОБА_9 , яка показала, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Коли свідок із сім`єю 5 років тому переїхали мешкати в цей будинок, то ОСОБА_1 постійно користувався автомобілем «Волга», а потім ще до війни поставив автомобіль перед брамою сім`ї ОСОБА_10 і з тих пір не виїжджає. На зауваження та прохання сусідів ОСОБА_1 не реагує. ОСОБА_3 пішов воювати, нині він вдома. По АДРЕСА_1 всі мешканці знають, хто такий ОСОБА_1 . Свідку ОСОБА_9 теж заважає розміщення автомобіля «Волга» напроти воріт позивачів, тому що люк, де перекривається вентиль для водопостачання знаходиться під цим автомобілем і кожен раз доводиться просити ОСОБА_1 забрати транспортний засіб. В частині будинковолодіння, де мешкає позивач ОСОБА_3 є брама для заїзду в двір та хвіртка. Брама була на момент придбання ОСОБА_3 будинку;

- свідка ОСОБА_5 , який показав, що мешкає по сусідству по АДРЕСА_1 . Між сім`єю ОСОБА_10 та ОСОБА_1 виникає спір з приводу проходу по земельній ділянці. В ОСОБА_1 є автомобіль «Волга», яким він час від часу користується. Біля автомобіля «Волга» також стоїть автомобіль «Мерседес» біля 1 року. До будинковолодіння АДРЕСА_1 , в якому мешкають позивачі, раніше була хвіртка, а нині поставлена брама. Через браму неможливо заїхати у двір будинковолодіння позивачів, тому що стоять два автомобілі : «Волга» та «Мерседес». Автомобіль «Волга» на тому місці стоїть постійно біля 10-15 років. Але 2-3 тижні тому ОСОБА_1 завів автомобіль «Волга» і перепаркував в іншому місці. Проте нині автомобіль «Волга» як і раніше стоїть напроти воріт сім`ї ОСОБА_10 .

Суд першої інстанції на підставі вказаних вище листів, фото-таблиць зроблених у різні періоди часу, пояснень позивачів та показання свідка ОСОБА_9 встановив, що ОСОБА_1 протягом двох років безперервно зберігає автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1 , напроти в`їзду до воріт будинковолодіння АДРЕСА_1 , співвласниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..

Частиною першоюстатті 319ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користуваннята розпорядження своїм майно,власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Статтею 83ЗК Українивизначено,що землі,які належатьна правівласності територіальнимгромадам,є комунальноювласністю. Укомунальній власностіперебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Сторонами не заперечувалося, що автомобіль «Волга ГАЗ 2410», д.н.з. НОМЕР_1 , розміщений перед парканом напроти заходу та заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_1 , тобто на земельній ділянці загального користування.

Згідно зпунктами г),е)частини першоїстатті 91ЗК України,власники земельнихділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

У статті103ЗК Українизазначено,що власникита землекористувачіземельних ділянокповинні обиратитакі способивикористання земельнихділянок відповіднодо їхцільового призначення,при якихвласникам,землекористувачам сусідніхземельних ділянокзавдається найменшенезручностей (затінення,задимлення,неприємні запахи,шумове забрудненнятощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Підставою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилалися на те, що відповідач ОСОБА_1 тримає автомобіль, яким користується, напроти входу та заїзду до їхнього будинку, і таке постійне розташування автомобіля біля їх будинковолодіння перешкоджає їм користуватися їх власністю.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивномута безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першоїінстанції,встановивши,що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,як власникамжитлового будинкута прилеглоїдо ньогоземельної ділянкикомунальної власності,у користуванні (проїзду/проходу) шляхом фактичного користування земельною ділянкою суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підставдля задоволення позову.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що транспортний засіб припаркований на земельній ділянці загального користування, що належить Вінницькій міській раді, яка в свою чергу не знайшла жодних порушень у його діях.

Вказана позиція відхиляється апеляційним судом, оскільки з листа виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 серпня 2023 року слідує, що ОСОБА_2 , за фактом утримання її сусідом ОСОБА_1 автомобіля поряд з парканом її будинковолодіння, зверталася до міської ради. Факт розміщення на території загального користування на ґрунтовому покритті між будинковолодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 автомобіля «Волга», д.н.з. НОМЕР_1 , встановлений працівниками КП «Муніципальна варта» Вінницької міської ради. У вказаному листі зазначено, що відповідно до вимог п.10.1.9 Правил благоустрою Вінницької міської територіальної громади забороняється розміщення транспортних засобів, агрегатів, механізмів, які знаходяться у несправному стані, на території загального користування, вулицях, провулків, площ, територій зелених насаджень, прилеглих територій до будинковолодінь. За фактом звернення виконавчий комітет просив начальника Управління патрульної поліції у м. Вінниці вжити заходів щодо розгляду звернення по суті відповідно до компетенції та про результати проведених заходів письмово повідомити заявника.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради не зробив висновку за вказаним фактом, зокрема і не встановив відсутність в діях ОСОБА_1 будь-яких порушень.

Подаючи письмові пояснення під час розгляду справи в суді першої інстанції Вінницька міська рада встановила, що ОСОБА_1 здійснив розміщення транспортного засобу на земельній ділянці комунальної форми власності між будинковолодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Тобто факт розміщення транспортного засобу між належними сторонам будинковолодіннями доводиться матеріалами справи.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі визнає факт розміщення транспортного засобу напроти входу та заїзду до будинку позивачів.

При цьому ОСОБА_1 стверджує, що автомобіль розташований не лише напроти воріт позивачів, а й напроти його хвіртки.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи фотознімки та матеріали про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності встановив, що ОСОБА_1 має місце для паркування напроти свого паркану та хвіртки, але на цій земельній ділянці загального знаходиться вивезене ним для будівництва каміння, а дещо далі до хвіртки росте фруктове дерево.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_8 має можливість паркувати автомобіль без створення незручностей для проходу чи заїзду позивачів до свого будинку.

Враховуючи, що територія перед будинком сторін належить до земель загального користування і користуватися нею мають право усі особи, в тому числі і позивачі у справі, тому твердження скаржника про те, що він не має альтернативи для паркування автомобіля і що обмеження його у праві користування транспортним засобом є непропорційним і не виправданим суспільним інтересам не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Також ОСОБА_1 зазначає про те, що судом не надано належної правової оцінки факту справності автомобіля.

Зі змісту оскаржуваного рішення суду слідує, що суд не взяв до уваги твердження відповідача в цій частині через не підтвердження їх жодним доказом.

При цьому, суд критично оцінив надані представником відповідача фото, на яких зображено, що автомобіль ГАЗ 2410 «Волга», реєстраційний номер НОМЕР_1 , від`їхав з місця постійного паркування напроти воріт позивачів на ґрунтову дорогу по вулиці Кармелюка в м. Вінниці принаймні до 10 метрів, тому що такі фото подані до матеріалів справи в липні 2024 року, тоді як провадження в справі відкрите 19 березня 2024 року. Але з пояснень сторін, третьої особи та показань свідків встановлено, що цей автомобіль після залишення місця паркування на нетривалий час в період відкритого провадження в справі, поставлено відповідачем на попереднє місце і на час вирішення справи знаходиться там же. Подані фото також не доводять справність автомобіля, адже ОСОБА_1 не користується ним принаймні з початку 2022 року і до нині.

Тобто суд першої інстанції надав оцінку доводам відповідача в цій частині і мотивовано їх відхилив.

ОСОБА_1 не спростував висновок суду в цій частині, а відтак позиція відповідача в цій частині не береться до уваги апеляційним судом.

Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду.

Що стосується вимоги апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції, то вона також не підлягає задоволенню, оскільки фактично ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення суду як наслідок скасування основного рішення суду. Доводів щодо незаконності чи необґрунтованості додаткового рішення суду апеляційна скарга не містить.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Враховуючи викладене, рішення суду та додаткове рішення суду слід залишити без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 січня 2025 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк

СудВінницький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення07.01.2025
Оприлюднено10.01.2025
Номер документу124292779
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Судовий реєстр по справі —127/5365/24

Постанова від 07.01.2025

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Постанова від 07.01.2025

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Постанова від 07.01.2025

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Постанова від 07.01.2025

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 05.12.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 05.12.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 28.11.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 28.11.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 14.11.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 14.11.2024

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні