Постанова

від 08.01.2025 по справі 161/18357/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/18357/24 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/101/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Русинчук М.М.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача Миронюк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Луцька музична школа № 2» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, за апеляційною скаргою відповідача Комунального закладу «Луцька музична школа № 2» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

03.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що він є педагогічним працівником викладачем класу скрипки у КЗ «Луцька музична школа № 2», де працевлаштований довгий час. 24.05.2022 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України та того ж дня відповідачем видано відповідний наказ № 06-к/тр щодо увільнення від роботи. 12.09.2022 року він дізнався про існування наказу КЗ «Луцька музична школа № 2» № 42-к/тр від 20.07.2022 року, на підставі якого йому було зупинено нарахування середнього заробітку як працівнику, який увільнений від роботи, на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України на період проходження військової служби. Вважає вищевказаний наказ незаконним, оскільки при його винесенні відповідачем не враховано положення ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про освіту», у зв`язку з чим йому безпідставно зупинено нарахування середнього заробітку.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ КЗ «Луцька музична школа № 2» № 42-к/тр від 20.07.2022 року, а також стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток працівника, призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період, який за період з 19.07.2022 року по 23.12.2023 року становить 284163,12 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2024 року позов задоволено.

Скасовано наказ КЗ «Луцька музична школа № 2» від 20.07.2022 року № 42-к/тр «Про зупинення нарахування середнього заробітку ОСОБА_3 ».

Стягнуто з КЗ «Луцька музична школа № 2» на користь ОСОБА_1 середній заробіток працівника, призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період в загальному розмірі 284163 грн. 12 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 2011 року перебуває у трудових відносинах з КЗ «Луцька музична школа № 2», де обіймає посаду викладача по класу скрипки.

Позивач у розумінні положень ЗУ «Про освіту» є педагогічним працівником.

Як вбачається із повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 керівнику підприємства (установи), військовозобов`язаного ОСОБА_1 із 24.05.2022 року призвано на військову службу по мобілізації (а.с. 17).

20.07.2022 року КЗ «Луцька музична школа № 2» було видано наказ № 42-к/тр «Про зупинення нарахування середнього заробітку ОСОБА_3 », яким ОСОБА_1 , викладачу по класу скрипки, у зв`язку із набранням чинності Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», з 19.07.2022 року на період проходження ним військової служби зупинено нарахування середнього заробітку (а.с. 11).

Згідно з довідкою № 1695, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 від 22.08.2022 року, солдат ОСОБА_1 з 25.05.2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України (а.с. 9).

Той факт, що позивач продовжує проходити військову службу та отримувати за це грошове забезпечення (в/ч НОМЕР_1 код НОМЕР_2 ; отримання нарахувань з 6-го (червня) місяця 2022 року по 6-ий (червень) місяць 2024 року), а також те, що останньому заробіток КЗ «Луцька музична школа № 2» не виплачується з 19.07.2022 року (КЗ «Луцька музична школа № 2» код 05529952; отримання нарахувань з 9-го (вересня) місяця 2011 року по 7-ий (липень) місяць 2022 року) підтверджується відповідними відомостями (довідка форми ОК-5) Пенсійного фонду України (а.с. 12-16).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначає, що припинення виплати йому середнього заробітку як працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, у період з 19.07.2022 року по 23.12.2023 року є неправомірним.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля,

а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (частина перша статті 9 ЦК України).

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (див. постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21 (провадження № 61-11963св23)).

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».(частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23) зроблено висновок, що «на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується; у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»); Законом № 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізаціїі встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток; в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 119 КЗпП України) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 119 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток».

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено.

Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.

Підсумовуючи наведене, необхідно дійти висновку про те, що у період до 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, попередній середній заробіток зберігався.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 є педагогічними працівником, який 25 травня 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, а тому відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, мав право на отримання середнього заробітку до 24 грудня 2023 року.

Таким чином судом першої інстанції правильно було констатовано, що відповідачем було порушено законодавство про працю, щодо припинення виплати позивачу середнього заробітку з 19.07.2022 року через набрання чинності ЗУ від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема, внесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України щодо припинення збереження середнього заробітку працівникам за відповідних обставин, оскільки трудові відносини між сторонами регулюються й положеннями ЗУ «Про освіту», яким цей заробіток збережено, та норми якого є спеціальними.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав про визнання незаконним та скасування наказу КЗ «Луцька музична школа № 2» № 42-к/тр від 20.07.2022 року та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час проходження військової служби за призовом під час мобілізації в розмірі 284163,12 грн. (632,88 грн. х 449 робочих дні), в межах заявлених позовних вимог, за період з 19.07.2022 року по 23.12.2023 року.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що в даному випадку до спірних правовідносин необхідно було застосовувати норми частини 3 ст. 119 КЗпП України, у які внесені зміни, що діють з 19 липня 2022 року, а не норми ст. 57 ЗУ «Про освіту», не заслуговують на увагу.

Дана категорія справ була предметом перегляду касаційного суду та останні виснували про те, що: «в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 119 КЗпП України) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 119 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток», зокрема постанови ВС від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 та від 11 вересня 2024 року № 158/2181/23.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду даної справи, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції.

Згідно положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Комунального закладу «Луцька музична школа № 2» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: