Рішення

від 11.11.2024 по справі 639/4978/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/4978/23

Провадження №2/639/201/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів Кравченко А.Л., Кобзар І.І.,

представника позивача адвоката Суріна С.В.,

представника відповідача адвоката Горобець А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя та визначення часток майна, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сурін С.В. звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Автопрайм Плюс», в якому просить суд визнати договір купівлі - продажу транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN PASSAT», 2012 року випуску, колір червоний, VIN -1 НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , від 24.01.2023 року № VX00109/01/2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс» та ОСОБА_3 недійсним; визнати, що транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, колір червоний, VIN - НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 , є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і частка ОСОБА_1 становить 1/2 частину; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати по оплаті професійної правничої допомоги; стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 оплату судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.07.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 2617. 21.10.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу та сумісного проживання за спільні кошти придбали автомобіль VOLKSWAGENPASSAT, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , який був зареєстрований на ОСОБА_2 .04.04.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу та сумісного проживання за спільні кошти придбали автомобіль MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VINJMBSNCY4A8U005868, який був зареєстрований на ОСОБА_2 . У подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбні відносини припинилися, вони почали проживати окремо, не спілкуються, не ведуть спільний побут. Згодом ОСОБА_1 дізналася про те, що ОСОБА_2 без її відома,дозволу і згоди 21.01.2023 року уклав з ТОВ «АВТОПРАЙМ ПЛЮС» договіркомісії №VX00109/01/2023. Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору комісії Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від його імені один/або декілька правочинів, щодо продажу транспортного засобу VOLKSWAGENPASSAT, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN- НОМЕР_3 , за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме: 49000 грн. 24.01.2023 року між суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ТСЦ МВС за реєстраційним № 7896 від 02.12.2020 року ТОВ «АВТОПРАЙМ ПЛЮС», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договір комісії №VX00109/01/2023 від 21.01.2023 року та ОСОБА_3 без відома, дозволу і згоди позивача був укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу №VX00109/01/2023. Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу транспортного засобу № VX00109/01/2023, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб VOLKSWAGENPASSAT, 2012 року випуску, колір червоний, VIN- НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за власником 21.10.2021 року.Згідно з п. 3.1. вищевказаного договору №VX00109/01/2023за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 49000 грн. Разом з тим, 25.04.2023 року ОСОБА_2 без відома, дозволу і згоди позивача,уклав з філією №6 ТФ «АВТОЛЮБИТЕЛЬ» Договір комісії №5755/23/002393.Відповідно до п.1.1. Договору комісії №5755/23/002393, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від його імені один/або декілька правочинів, щодо продажу транспортного засобу MITSUBISHILANCER, 2007 року випуску, колір/Бежевий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN- НОМЕР_6 за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 32 180,06 грн. Також 26.04.2023 року між суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ТСЦ МВС за реєстраційним №5755 від 07.09.2010 року ФІЛІЯ №6 ТФ «АВТОЛЮБИТЕЛЬ», є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договору комісії №5755/23/002393 від25.04.2023 року та ОСОБА_4 . Отже без відома, дозволу і згоди позивача був укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу №5755/23/002387.Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу транспортного засобу №5755/23/002387, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб: MITSUBISHILANCER, 2007 року випуску, колір Бежевий,реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN- НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , зареєстрований за власником транспортного засобу 04.04.2023 року.Згідно з п. 3.1. вищевказаного договору №5755/23/002387, за домовленістю сторін ціна Транспортного засобу складає 32 180,60 грн.Усі вищевказані договори комісії та договори купівлі-продажу укладалися тільки ОСОБА_2 та третіми особами контрагентами, які діяли недобросовісно, без відома позивача. ОСОБА_2 ніколи не вказував позивачу про намір продати транспортні засоби, не повідомляв коли саме він і продав автомобілі, не надавав жодних грошових коштів від продажу автомобілів, позивачка ніколи не надавала ОСОБА_2 дозволу і згоди на продаж вищевказаних транспортних засобів. Окрім того, на думку позивача, продаж автомобілів був створений не за ринковою ціною, а за дуже заниженою ціною, та позивач не була б згодна продавати транспортні засоби за такою ціною.

Отже представник позивача робить висновок про те, що оскільки вищевказані автомобілі набуті за спільні кошти під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, то неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України і підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля відповідно до ст. 203, 215 ЦК України. У зв`язку з викладеним, позивач, посилаючись на положення ст. 215, 316,317,319, 369 ЦК України а також ст.65 СК України вимушеназвернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.08.2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про забезпечення позову у цивільній справі №639/4978/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Фірма «Автолюбитель» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя та визнання часток майна задоволено частково. Заборонено ОСОБА_4 або її представникам відчужувати у будь-який спосіб або передавати право користування транспортним засобом марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір Бежевий, VIN - НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . ОСОБА_6 або його представникам відчужувати у будь-який спосіб або передавати право користування транспортним засобом марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, колір червоний, VIN - НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .Заборонено Головному сервісному центру МВС та його регіональним і територіальним підрозділам реєструвати та видавати будь-яким особам свідоцтва про право власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, колір червоний, VIN -1 НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортний засіб марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір Бежевий, VIN - НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . В іншій

частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Фірма «Автолюбитель» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя та визначення часток майна. Призначено підготовче засідання.

28.09.2023 рокуухвалою суду заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про забезпечення позову у цивільній справі №639/4978/23 за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Фірма «Автолюбитель» про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, визнання транспортних засобів спільним майном подружжя та визначення часток майна задоволено.Заборонено ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) або його представникам відчужувати у будь-який спосіб або передавати право користування транспортним засобом марки MITSUBISHILANCER, 2007 року випуску, колір бежевий, VIN- НОМЕР_6 . Заборонено Головному сервісному центру МВС та його регіональним і територіальним підрозділам реєструвати та видавати будь-яким особам свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір бежевий, VIN- НОМЕР_6 .

11.01.2024 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу Хрустовської Ольги Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.09.2023 року залишено без змін.

Під час підготовчого провадження представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 подано заяву про зміну предмета позову, заяву про залучення співвідповідача - ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) та уточнену позовну заяву з урахуванням позовних вимог до ОСОБА_7 , в якій представник позивача додатково просив визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір Бежевий, VIN - НОМЕР_6 , від 24.08.2023 року №6350/2023/4014474, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в територіальному сервісному центрі №6350 РСЦ ГСЦ МВС.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Фірма «Автолюбитель», ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, визнання транспортних засобів спільним майном подружжя та визначення часток майна, залучивши до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ).

05.12.2023 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання представника позивача ОСОБА_1 Суріна Семена Валерійовича про витребування доказів задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс`надати суду:належно завірені копії документів, які стали підставою для укладання договору купівлі-продажу №VX00109/01/2023 від 24.01.2023 року транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», 2012 року випуску, VIN- НОМЕР_3 .Зобов`язано Територіальний сервісний центр №6350 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області надати суду:належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу та належним чином засвідчені документи, які стали підставою для перереєстрації транспортного засобу «MITSUBISHILANCER», 2007 року випуску, колір бежевий, VIN- НОМЕР_6 на ОСОБА_7 .

Докази надані суду.

У зв`язку з відповідною заявою представника позивача ухвалою суду від 17.01.2024 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Фірма «Автолюбитель», ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, визнання транспортних засобів спільним майном подружжя та визначення часток майна- закрито в частині позовних вимог до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Фірма «Автолюбитель» про: визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір Бежевий, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN- НОМЕР_6 , від 26 квітня 2023 року №5755/23/002387 укладеного міжТовариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «АВТОЛЮБИТЕЛЬ» та ОСОБА_4 недійсним; визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір Бежевий, VIN - НОМЕР_6 , від 24.08.2023 року №6350/2023/4014474, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в територіальному сервісному центрі №6350 РСЦ ГСЦ МВС недійсним; визнання транспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір Бежевий, VIN - НОМЕР_6 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визначення частки ОСОБА_1 .

В подальшому ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.02.2024 рокузаявупредставника позивача ОСОБА_1 адвоката Суріна Семена Валерійовича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 28.09.2023 року по цивільній справі №639/1463/21 за ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс» про визнання договорів купівлі-продажу транспортного засобу недійсними, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя та визначення часток майна задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.09.2023 року у цивільній справі №639/1463/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс» про визнання договорів купівлі-продажу транспортного засобу недійсними, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя та визначення часток майнау вигляді заборони ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) або його представникам відчужувати у будь-який спосіб або передавати право користування транспортним засобом марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір бежевий, VIN- НОМЕР_6 ; заборони Головному сервісному центру МВС та його регіональним і територіальним підрозділам реєструвати та видавати будь-яким особам свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER, 2007 року випуску, колір бежевий, VIN- НОМЕР_6 .

17.04.2024 рокуухвалою Жовтневого районного суду м. Харковапідготовче провадження у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс» про визнання договорів купівлі-продажу транспортного засобу недійсними, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя та визначення часток майна закрито.Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.11.2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сурін С.В. надав вступне слово, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на викладені у позові обставини. Також просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Горобець А.А. надала вступне слово, в якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.Зазначила, що при укладеннідоговору купівлі-продажу автомобілю між ТОВ «АВТОПРАЙМ ПЛЮС» та ОСОБА_3 , останній не знав та не міг знати, що спірний автомобіль є спільним майном подружжя, а також про неотримання ОСОБА_2 згоди дружини на укладення договору комісії чоловіком. Жодних доказів на спростування таких обставин позивач не надала, у зв`язку з чим її позовпредставник відповідача вважає недоведеним. Більш того вже після продажу спірного автомобіля, як вказано в позові: під час шлюбу та сумісного проживання за спільні кошти подружжя 04.04.2023 року придбали автомобіль«MITSUBISHI LANCER», що ставить під сумнів твердження позивача про її необізнаність і незгоду щодо продажу спірного автомобіля. Такожпредставник відповідача просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000,00 грн., про що раніше подала відповідну заяву разом з доказами на її підтвердження.

Відповідач ОСОБА_2 та представник ТОВ «Автопрайм Плюс» у судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином, відзиви на позов від них не надходили.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи,дослідивши письмові докази, заяви учасників справи, приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав шлюб з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №2617 та підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 , виданого 20.07.2021 року. Прізвища чоловіка та дружини залишені без змін (т.1, а.с. 10, 40, 61, 111, 139).

Під час вказаного шлюбу 21.10.2021 року на підставі Договору купівлі-продажу 6341/2021/2867871 транспортного засобу ОСОБА_2 придбав автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , який був зареєстрований на ОСОБА_2 . Згідно договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 20000,00 грн. (т.1, а.с. 14, 63, 115).

21.01.2023 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «АВТОПРАЙМ ПЛЮС» договіркомісії №VX00109/01/2023. Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору комісії, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів, щодо продажу транспортного засобу «VOLKSWAGENPASSAT», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN- НОМЕР_3 , за ціною не нижче узгодженою сторонами, а саме: 49000,00 грн. (т.1, а.с. 15, 42, 64, 117)

24.01.2023 року між ТОВ «АВТОПРАЙМ ПЛЮС» (який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договору комісії №VX00109/01/2023 від 21.01.2023 року, надалі продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу №VX00109/01/2023. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT», 2012 року випуску, колір червоний, VIN- НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за власником транспортного засобу 21.10.2021 року. Згідно з п. 3.1. вищевказаного договору №VX00109/01/2023за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 49000 грн. (т.1а.с. 16, 43, 65, 116).

Згідно інформації ТСЦ МВС №6341 від 16.06.2023 року вказані вище договіркомісії №VX00109/01/2023 та Договір купівлі-продажу транспортного засобу №VX00109/01/2023 стали підставою для перереєстрації 02.02.2023 року транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», 2012 року випуску, VIN- НОМЕР_3 на ОСОБА_3 (т.1 а.с.13)

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено правила визначення належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

Статтею 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Між тим, поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст.ст.316, 317, 319 ЦК України,аналіз яких свідчить, що право власності особа здійснює незалежно від волі інших осіб, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості, одночасномайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Прикладом спільного майна є спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час шлюбу та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку та/або доходу (стаття 60 СК України). При цьому дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Також ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна (такий висновок міститься, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

Разом з тим, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

Тобто відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження таким майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу),співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (ч.1 ст. 365 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) зроблено висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Також у вказаній постанові зазначено, що сформульовані раніше висновки частково не узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), що закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди всіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи-контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, наведеного в зазначеній постанові, шляхом уточнення, зазначивши, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від установлення недобросовісності третьої особи-контрагента за таким договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) вказано про те, що відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективниму випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.Вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (пункт 8.67)). В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого. Велика Палата Верховного Суду вказує, що не є ефективним способом захисту позов про визнання договору недійсним у разі, якщо особа має на меті отримати лише еквівалент вартості своєї частки у спільному майні, оскільки такий спосіб захисту не захищає та не відновлює в результаті її порушене право в той спосіб, який вона обрала».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Так, дослідивши надані учасниками справи письмові докази, суд приходить до висновку, що спірний автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT» дійсно був придбаний ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_1 і на момент його придбання та продажу на нього розповсюджувалась презумпція спільності майна подружжя, окреме визнання якої не потребується. Між тим, в подальшому ОСОБА_2 виступав стороною лише договору комісії, який в даному позові не оскаржується. Спірний же договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN PASSAT», 2012 року випуску, колір червоний, VIN-1 НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , від 24.01.2023 року №VX00109/01/2023, був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс» та ОСОБА_3 , безпосередньо стороною вказаного договору ОСОБА_2 не виступав, отже ОСОБА_3 не міг і неповинен був припускати, що автомобільє спільним сумісним майном подружжя і його відчуження має певні особливості. При цьому позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про недобросовісність нового набувача майна ОСОБА_3 , крім того позивачем не ставиться вимога про повернення такого майна або компенсацію його вартості, лише заявлена вимога про визнання права власності в порядку розподілу майна на половину автомобіля, який є неподільною річчю, що не може бути визнано в даному випадку ефективним способом захисту прав позивача без відповідної реституції і покладає надмірний тягар на добросовісного набувача ОСОБА_3 , добросовісність якого під час розгляду справи не спростована.

За таких умов суд приходить що висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з відповідальністю «Автопрайм Плюс» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу обмеженою недійсним, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя та визначення часток майна задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Разом з тим, згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно доч.4ст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт (наданихпослуг); часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); обсягомнаданих адвокатомпослуг тавиконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, 26.12.2024 року між адвокатом Горобець А.А. та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір про надання професійної правничої допомоги №26/12/23 та Додаткова угода №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги №26/12/23 від 26.12.2023 року, якою передбачена загальна вартість послуг адвоката в розмірі 20 000 грн. Відповідачем ОСОБА_3 сплачено за надання правової допомоги суму у розмірі 20 000,00 грн., яка відповідає детальному розрахунку вартості правової допомоги та акту виконаних робіт, підписаному клієнтом та адвокатом і наданим суду (т.2 а.с.127-137).

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з позивача, витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на користь відповідача у розмірі 20 000,00 грн., які вважає співмірними з обсягом процесуальних дій по справі, в яких брала участь адвокат і відповідно з наданими адвокатом послугами, що не спростовано стороною позивача.

Між тим, згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката на користь позивача не стягується.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1-18, 76-82, 95, 133, 137, 141, 142, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 183, 202, 203, 215, 216, 316, 317, 319, 364, 365, 369, 370, 509, 626, 627,628 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 69, 70, 71 СК України,суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з відповідальністю «Автопрайм Плюс» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу обмеженою недійсним, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя та визначення часток майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідачі:

-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_13 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

-Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопрайм Плюс», ЄДРПОУ: 43417905, адреса: м. Львів, вул. Залізнична, буд. 12.

Повне рішення складено 09.01.2025 року.

Суддя Н.В. Баркова