Ухвала

від 06.01.2025 по справі 953/13785/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/13785/20

н/п 2/953/35/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторін у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткін Сергій Володимирович, про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткін Сергій Володимирович про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок літ. «В-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1306553963101, запис про право власності №21498259; визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку №1657 від 08.11.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

До судового засідання, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, учасники процесу не з`явились.

03.01.2025 представником позивача подане клопотання про відкладення розгляду справи за необхідності подання заяви про зміну предмету позову та залучення до участі у справі у якості співвідповідача спадкоємця померлого ОСОБА_2 .

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Положеннями ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд неодноразово відкладав проведення підготовчого засідання та надавав можливість сторонам реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

При цьому, судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції § 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України».

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст.6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви та у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести підготовче засідання за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного:

Щодо клопотання представника позивача про прийняття заяви про зміну предмету позову.

31.03.2021 представником позивача подана заява про прийняття заяви про зміну предмету позову посилаючись на внесення змін до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також з метою ефективного захисту порушених прав позивача.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У ст.49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року у справі №405/3360/17 зазначено, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15).

Тобто, зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі №657/1024/16-ц зроблено висновок про те, що «оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, ст.16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

У п.6, п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив суд: скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «В-1» по АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 08.11.2017 між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Як вбачається з заяви поданої 31.03.2021 позивач просить суд: скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «В-1» по АДРЕСА_1 зареєстрований за відповідачем-1 з одночасним припиненням речового права; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 08.11.2017 між відповідачем-1 та відповідачем-2.; скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «В-1» по АДРЕСА_1 зареєстрований за відповідачем-2 з одночасним припиненням речового права.

Відповідно до правил ст.189 ЦПК України одним із завдань підготовчого судового засідання є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що зміна предмета позову є правом позивача, крім того, заява відповідає вимогам ст.49 ЦПК України, подана на стадії підготовчого провадження, суд вважає за необхідне прийняти заяву представника позивача про зміну предмету позову.

Необхідність у зміні предмету позову виникає тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Суд, враховуючи викладене, вважає за доцільне заяву про зміну предмета позову задовольнити.

Щодо клопотання представника відповідача-1 про зупинення провадження у справі до залучення правонаступників відповідача-1.

Підстави для зупинення передбачені ст.ст. 251-252 ЦПК України.

Так п.1 ч.1 ст.251 ЦПК України передбачено що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Відповідно до ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

За нормами ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Статтею 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною 1 ст.47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, що зазначено у ч.1 ст.48 ЦПК України.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно з ч.1 ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст.55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Як зазначено у п.35 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 р. у справі № 473/1433/18 цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Також у п.37 означеної постанови зазначено, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст.55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 23.09.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

05.10.2020 ухвалою Київського районного суду м. Харкова відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, оскільки смерть відповідача-2 настала до відкриття провадження у справі, на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи, що провадження стосовно відповідача-2 закрите, клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Крім того, 29.01.2021 заступником керівника Харківської місцевої прокуратури №2 (наразі Київська окружна прокуратура м. Харкова) подана заява про вступ у справу з метою захисту інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п 2 ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Частиною 3 ст.56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Заява прокурора про вступ у справу подана до початку розгляду справи по суті, тож суд її приймає та в подальшому розгляд справи здійснюється за участі прокурора.

Щодо закриття підготовчого провадження.

Згідно з п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Під час підготовчого провадження судом проведено відповідні дії, які передбачені ч.2 ст.197 ЦПК України.

У підготовчому засіданні встановлено, що спір між сторонами до судового розгляду не врегульований, процесуальних клопотань учасниками справи не заявлялось, підстав для відкладення підготовчого засідання немає.

З урахуванням викладеного підготовче засідання підлягає закриттю, а справа призначенню до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась.

Керуючись ст.ст. 2, 142, 177, ч.2 ст.247, п.7 ч.1 ст.255, 257, 352, 354 ЦПК України, суд, -

постановив:

Клопотання представника позивача про прийняття заяви про зміну предмету позову. задовольнити.

Прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову, у зв`язку з чим позовні вимоги розглядати в редакції, викладеній у заяві від 31.03.2021.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, - закрити.

У задоволенні клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі, відмовити.

Заяву заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про вступ у справу, - задовольнити.

Допустити до участі у справі Київську окружну прокуратуру м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Підготовче провадження закрити та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.02.2025 о 09.40.

Ухвала може бути оскаржена в частині закриття провадження до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 09.01.2025.

Суддя -