Постанова

від 08.01.2025 по справі 2-1876/05

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/883/25 Справа № 2-1876/05 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 листопада 2005 року в цивільній справі номер 2-1876/05 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2005 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності, обґрунтовуючи вимоги тим, що їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2001 року належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому позивачка прийняла рішення про використання зазначеної квартири для здійснення підприємницької діяльності, у зв`язку з чим нею було отримано рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №555 від 22.11.2002 року про надання дозволу на реконструкцію цієї квартири під магазин продовольчих товарів і будівництво торгового павільйону у комплексі з зупинковим навісом та торгового кіоску, а також рішення Дніпродзержинської міської ради №569-19/4 про надання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки. 27 липня 2005 року між Дніпродзержинською міською радою та позивачкою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0104 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка просила суд визнати за нею право власності на самочинне будівництво, що розташоване по АДРЕСА_3 , що складається з магазину вбудоване приміщення №53, фундамент - моноліт залізобетон, стіни цегла, дах суміщений, перекриття залізобетон, підлога керамічна плитка, загальною площею 61,5 метрів квадратних, яка складається з коридору площею 9,6 метрів квадратних, торгівельного залу площею 53,1 метрів квадратних, коридору площею 3 метра квадратних, санвузла площею 2 метра квадратних, бітового приміщення площею 7,6 метрів квадратних, прибудови а-1 фундамент шлакобетон, стіни цегла, дах сталь покрівельна, підлога керамічна плитка, загальною площею 12,2 метрів квадратних, ганок цегла, загальною площею 4,5 метрів квадратних, загальною площею 57,3 метрів квадратних.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 листопада 2005 року визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво, що розташоване по АДРЕСА_3 , що складається з магазину вбудоване приміщення №53, фундамент - моноліт залізобетон, стіни цегла, дах суміщений, перекриття залізобетон, підлога керамічна плитка, загальною площею 61,5 метрів квадратних, яка складається з коридору площею 9,6 метрів квадратних, торгівельного залу площею 53,1 метрів квадратних, коридору площею 3 метра квадратних, санвузла площею 2 метра квадратних, бітового приміщення площею 7,6 метрів квадратних, прибудови а-1 фундамент шлакобетон, стіни цегла, дах сталь покрівельна, підлога керамічна плитка, загальною площею 12,2 метрів квадратних, ганок цегла, загальною площею 4,5 метрів квадратних, загальною площею 57,3 метрів квадратних, зобов`язати Бюро технічної інвентаризації внести змінив реєстр прав власності на нерухоме майно.

Із вказаним рішенням не погодилась Кам`янська міська ради Дніпропетровської області, подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 листопада 2005 року в цивільній справі номер 2-1876/05 та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права.

Про наявність оскаржуваного рішення заявнику стало відомо після того, як було відкрито провадження по справам №207/2410/23 та №204/2413/23, в процесі яких відповідачка по справам ОСОБА_1 разом зі своїми запереченнями на позовну заяву подала рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинськ від 27.03.2007 року по справі №2-813/2007. Після ознайомлення зі справою №2-813/2007 заявнику стало відомо, що підставою для винесення рішення від 27.03.2007 року було рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинськ від 03.11.2005 року по справі №2-1876/05.

Земельна ділянка, на якій було здійснено самовільну забудову, перебуває в межах адміністративно-територіальної одиниці місто Кам`янське (назва до перейменування Дніпродзержинськ) Баглійський район. Як власнику землі, відповідно до ст. 4, 12 Земельного кодексу України міській раді належить право розпорядження нею, передавати в оренду земельні ділянки, передавати у власність або користування.

Під час винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано, що об`єкт нерухомості, на який визнано право власності за рішенням суду, знаходиться на землі комунальної власності та міська рада як власник землі, мала бути залучена до розгляду справи, оскільки вирішення спору по суті впливає на права та обов`язки міської ради.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції Кам`янську міську раду (раніше Дніпродзержинську) не було залучено у якості сторони у справі, тому оскаржуване першої рішення підлягає скасуванню.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 листопада 2005 року відмовлено (а.с. 186-187).

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (а.с. 223-227).

В судовому засіданні апеляційного суду представник Кам`янської міської ради Дніпропетровської області Тарасюк О.Л. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 238, 239).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2001 року ОСОБА_1 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №555 від 22.11.2002 року дозволено власнику реконструкцію трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 під магазин продовольчих товарів і будівництво торгового павільйону у комплексі з зупинковим навісом та торгового кіоску (а.с. 17-17зв).

24.06.2005 року рішенням сесії Дніпродзержинської міської ради №569-19/4 «Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення» було задоволення клопотання ОСОБА_1 про надання земельної ділянки в користування та управлінню земельних ресурсів м. Дніпродзержинська було доручено оформити документи на право користування земельною ділянкою землекористувачем ОСОБА_1 (а.с. 34-35).

27 липня 2005 року між Дніпродзержинською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0104 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з планом земельної ділянки, строком на два роки з правом на поновлення його на новий строк (а.с. 23-33, 36).

З технічного висновку Державного проектного інституту «Дніпродзержинськцивільпроект» №59/ТЗ від 15.02.2005 року вбачається, що проведено самовільну реконструкцію квартири під магазин продовольчих товарів на АДРЕСА_2 (а.с. 38-42).

До матеріалів справи долучено технічний паспорт на громадський будинок, магазин продовольчих товарів (приміщення № НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 (а.с. 19-21).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Баглійського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від03листопада 2005року в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 листопада 2001 року ОСОБА_1 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

27 липня 2005 року між Дніпродзержинською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0104 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з планом земельної ділянки, строком на два роки з правом на поновлення його на новий строк.

З технічного висновку Державного проектного інституту «Дніпродзержинськцивільпроект» №59/ТЗ від 15.02.2005 року вбачається, що проведено самовільну реконструкцію квартири під магазин продовольчих товарів на АДРЕСА_2 .

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви, передбаченими п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України, остання повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Статтею 80 ЗК Українивстановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Частиною 1 статті 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Частина 2 цієї статті встановлює, що у комунальній власностіперебувають,зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За таких обставин, виходячи з викладеного вище та обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в цій справі за участю неналежного відповідача Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, не залучивши належного відповідача Кам`янську (Дніпродзержинську) міську раду.

Оскільки апеляційний суд позбавлений права при перегляді справи в апеляційному порядку залучати до участі у справі співвідповідачів або замінювати неналежного відповідача відповідно до ст. 51 ЦПК України, тому вважає, що є підстави для відмови в задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга Кам`янської міської ради підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в розмірі 344,00 грн (а.с. 158), тому з позивачки ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради підлягає стягненню судовий збір в розмірі 344,00 грн за подання апеляційної скарги.

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам`янської міськоїрадизадовольнити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 листопада 2005 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради судовий збір у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 344,00 грн.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняттяі можебути оскарженав касаційномупорядку безпосередньодо ВерховногоСуду протягомтридцяти днівз дняскладення повногосудового рішення.

Повне судове рішення складено 09 січня 2025 року.

Судді: