Постанова

від 08.01.2025 по справі 227/2055/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/660/25 Справа № 227/2055/24 Суддя у 1-й інстанції - Кошля А. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ КРАЇНИ

08 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №227/2055/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет" про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покотинський М.А., на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Кошля А.О., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покотинський М.А., звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із заявою про встановлення факту належності ОСОБА_1 диплому бакалавра НОМЕР_1 від 28 липня 2005 року, реєстраційний номер 15, у якому міститься посилання на рішення Державної екзаменаційної комісії від 05 липня 2005 року, яким присвоєно кваліфікацію "Бакалавр з комп`ютерних наук" та Додатку до диплома НОМЕР_1 , а також встановлення факту належності ОСОБА_1 диплому магістра НОМЕР_2 від 19 січня 2007 року, реєстраційний номер 10, яким присвоєно кваліфікацію "Магістр з програмного забезпечення комп`ютерних систем" та додатка до диплома НОМЕР_2 . Встановлення вказаних фактів обумовлена необхідністю проведення евалюації дипломів про здобуття вищої освіти для продовження навчання в іншій державі.

В обґрунтування заяви зазначено, що з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року ОСОБА_1 здобував освіту бакалавра за спеціальністю комп`ютерні науки в ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» (далі «ДНТУ») на підтвердження чого видано диплом бакалавра НОМЕР_1 від 28 липня 2005 року, реєстраційний номер 15, у якому міститься посилання на рішення Державної екзаменаційної комісії від 05 липня 2005 року, яким присвоєно кваліфікацію «Бакалавр з комп`ютерних наук».

З 2005 по 2007 роки заявник продовжив здобуття освіти в ДВНЗ «ДТНУ» за спеціальністю «Програмне забезпечення комп`ютерних систем», на підтвердження чого отримав диплом магістра НОМЕР_2 від 19 січня 2007 року, реєстраційний номер 10, яким присвоєно кваліфікацію «Магістр з програмного забезпечення комп`ютерних систем». Наразі заявник має намір продовжити навчання в Канаді для чого необхідно зробити процедуру евалюації дипломів. Заявник звернувся з даним питанням до Служби оцінки міжнародних кваліфікацій, проте виявилось, що відомості про дипломи в Реєстрі документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти відсутні. На звернення до МОН України отримав відповідь про те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією м.Донецьк та переміщенням університету до м.Луцьк, відсутній доступ до будь-якої документації університету створеної до 3.10.2014, тому відсутня можливість підтвердити або спростувати факт навчання.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2024 року в задоволені заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покотинський М.А., заінтересована особа: Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.

В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_3 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що для встановлення факту отримання та належності диплома необхідно встановити факт навчання є безпідставним, оскільки, з урахуванням того, що дипломи були видані ще у 2005 та 2007 роках, архівна документація навчального закладу перебуває на окупованій території, в адміністрації навчального закладу до неї відсутній доступ, можна зробити висновок, що підтвердити факт видачі відповідних правовстановлюючих документів в досудовому порядку неможливо.

При цьому, у разі якщо інформація про факт видачі первинного документа про вищу освіту відсутня в ЄДЕБО та недоступні, втрачені, знищені (частково знищені) архіви вищого навчального закладу (відокремленого структурного підрозділу), відповідальна особа вищого навчального закладу завантажує в ЄДЕБО скановану копію рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти або скановану копію офіційного листа відповідного компетентного органу, у якому підтверджено факт проставлення штампа Apostille Міністерства освіти і науки України або вчинення консульської легалізації, та у разі наявності - скановану копію первинного документа про вищу освіту. Таким чином, підставою для внесення відомостей про навчання заявника до ЄДЕБО може слугувати тільки відповідне судове рішення.

Одним з аргументів суду, під час відмови у задоволенні заяви було те, що фотографії в дипломах 2005 та 2007 років ідентичні, зачіска незмінна. Хоча на фотографії посвідки на постійне проживання виданої 16.05.2006 року зовнішній вигляд заявника інший, ніж на фото в дипломі 2007 року. Звертаємо увагу Суду на те, що законодавчо не встановлена заборона використання однієї і тієї ж фотокартки на різних дипломах. До того ж відповідно до пункту 18.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) саме завданням портретної експертизи є ідентифікація особи за фотознімком (фотокарткою, негативом) та відеозаписом. Тому ставлення під сумнів належності диплома заявнику судом лише на підставі несхожості зачісок є нерозумним та абсурдним.

Звертає увагу на те, що в справі також наявна заінтересована особа, яка під час досудового вирішення справи та вже у судовому порядку не заявляла свої заперечення або сумніви щодо належності відповідних дипломів заявнику. Щодо проведення експертизи дипломів, про що було зазначено у рішенні суду першої інстанції, то її провести є неможливим, оскільки для перевірки оригінальності документів/їх частин (до прикладу печатки) необхідно мати порівняльні матеріали, доступу до яких скаржник з об`єктивних причин не має. До того ж більшість видів експертиз, які проводяться в рамках технічної експертизи документів є знищувальними, що б унеможливило подальше використання дипломів.

Щодо належним чином не досліджених доказів, зауважує, що на дипломі НОМЕР_1 від 28 липня 2005 року стоїть відмітка легалізації Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України від 04 серпня 2005 року №2790, відповідно на дипломі магістра НОМЕР_2 від 19 січня 2007 року - відмітка від 25 січня 2007 року №572/058. З огляду на це, представником заявника було подано адвокатський запит вих. 26/08-1 від 26 серпня 2024 року до Міністерства закордонних справ України щодо підтвердження факту легалізації дипломів даним органом. У відповідності до частини 4 статті 83 ЦПК України, повідомляємо, що відповідь на даний адвокатський запит не було можливості подати разом з апеляційною скаргою, а тому буде долучено до матеріалів справи в день його фактичного отримання. Посилається на судову практику в подібних справах.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно долученої ксерокопії з копії Диплома бакалавра НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_1 вказано, що він у 2001 році вступив до Донецького національного технічного університету і у 2005 році закінчив названий університет і отримав базову вищу освіту за напрямом комп`ютерні науки та йому присвоєно кваліфікація Бакалавр з комп`ютерних наук, долучено також ксерокопію з копії додатку до диплома бакалавра.

Згідно долученої ксерокопії з копії Диплома магістра НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 вказано, що він у 2005 році вступив до Донецького національного технічного університету і у 2007 році закінчив названий університет і отримав повну вищу освіту за напрямом «Програмне забезпечення автоматизованих систем», йому присвоєно кваліфікація Магістра з програмного забезпечення автоматизованих систем, долучено також ксерокопію з копії додатку до диплома магістра.

Згідно посвідки на постійне проживання виданої 16.05.2006 року, заявник ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Туніса, місце реєстрації АДРЕСА_1 з 06.07.2006 року.

На відповідь на звернення до МОНУ від 19.02.2024 року №С-1684/0-24 надано інформацію про те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією м.Донецьк, Донецький національний технічний університет тимчасово проводить свою діяльність на базі Луцького національного технічного університету в м.Луцьк. На теперішній час відсутній доступ до будь-якої документації університету, створеної до 3.10.2014 року, в т.ч. архівних документів осіб, які навчалися в університеті. Тому відсутня можливість надати довідку з зазначенням будь-якої інформації про навчання, підтвердити чи спростувати факт надання освіти.

Згідно копії відповіді ДВНЗ «ДНТУ» на лист МОНУ від 19.02.2024 року №С-1684/0-24 доступу до будь яких документів створених до 03.10.2014р. у м.Донецьк немає, через захоплення будівель та споруд університету.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд визнав їх недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та, розглянувши доводи апеляційної скарги виходить з наступного.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31.03.1995 року №5 роз`яснено, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Із поданої заяви вбачається, що заявник просить суд: встановити факт належності йому ( ОСОБА_1 ) правовстановлюючого документа, а саме: Диплому бакалавра НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , в тому, що він у 2001 році вступив до Донецького національного технічного університету і у 2005 році закінчив названий університет і отримав базову вищу освіту за напрямом комп`ютерні науки та йому присвоєно кваліфікація «Бакалавр з комп`ютерних наук», а також Диплому магістра НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 , в тому, він у 2005 році вступив до Донецького національного технічного університету і у 2007 році закінчив названий університет і отримав повну вищу освіту за напрямом програмне забезпечення автоматизованих систем, йому присвоєно кваліфікація Магістра з програмного забезпечення автоматизованих систем.

Відповіддю на звернення заявника до МОНУ від 19.02.2024 року №С-1684/0-24 надано інформацію про те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією м.Донецьк, Донецький національний технічний університет тимчасово проводить свою діяльність на базі Луцького національного технічного університету в м.Луцьк. На теперішній час відсутній доступ до будь-якої документації університету, створеної до 3.10.2014 року, в т.ч. архівних документів осіб, які навчалися в університеті. Тому відсутня можливість надати довідку з зазначенням будь-якої інформації про навчання, підтвердити чи спростувати факт надання та отримання освіти заявником.

Аналогічна відповідь надана за підписом в.о. першого проректора «Донецького національного технічного університету».

З надісланої апеляційному суду копії відповіді на адвокатський запит Міністерства закордонних справ України вбачається, що: «за даними Книги реєстрації легалізованих документів в Департаменті консульської служби (далі Книга) встановлено, що 04 серпня 2005 року за реєстровим номером №2790 було легалізовано диплом № НОМЕР_3 на імя ОСОБА_1 (так зазначено в Книзі).

Водночас повідомляємо, що в Книзі відсутня інформація про легалізацію 25 січня 2007 року за реєстровим №572/058 диплома НОМЕР_2 на імя ОСОБА_1 » (а.с.77).

Надана як доказ наведена вище інформація МЗС України, на переконання колегії суддів, не є підставною для скасування рішення суду і задоволення (або часткового задоволення) заяви, оскільки інформація щодо легалізації в листі МЗС стосується диплома, але це не підтверджується іншими доказами, зокрема з долученої до заяви копії з копії диплому бакалавра НОМЕР_1 не вбачається на ньому штампу Департаменту консульської служби МЗС (а.с.8), на відміну від копії з копії додатку до дипломата бакалавра НОМЕР_1 (а.с.11).

Крім того з даної відповіді МЗС вбачається, що диплом НОМЕР_2 на імя ОСОБА_1 Департаментом не легалізовувася.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На думку колегії суддів, апелянтом не надано належних та допустимих доказів для встановлення фактів належності дипломів заявникові. Клопотань щодо витребування таких доказів, в суді заявлено не було.

З огляду на викладене, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки надані заявником копії дипломів, що були зроблені також з копій, на переконання колегії не є достатніми доказами для задоволення вимог заявника.

Таким чином, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, що перевірено у межах доводів апеляційної скарги, ґрунтується на встановлених судом фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складно 08.01.2025р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв