Постанова

від 09.01.2025 по справі 927/611/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. Справа№ 927/611/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2024

у справі №927/611/24 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівергума"

про стягнення 37 203 грн 05 коп.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2024 позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівергума" про стягнення 37 203,05 грн залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/611/24 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт стверджує про те, що кошти в сумі 37 203,05 грн підлягають поверненню відповідачем на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2024 у справі №927/611/24; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 06.03.2023 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівергума" (постачальник) було укладено договір про закупівлю № 60/3110.050Р.

Предметом Договору відповідно до п. 1.1 є закупівля товару Намет уніфікований санітарно-барачний УСБ-56/2021 модернізований з тканини С відповідно до ТУ У 25.1-00310143-086:2005 із сповіщенням про зміни №5, Намет уніфікований санітарно-технічний УСБ-56/2021 модернізований з тканини С відповідно до ТУ У 41.0-39076229-001:2015 із сповіщенням про зміни №5 (далі-Товар), код згідно Код 39520000-3 - готові текстильні вироби (39522530-1 - Намети).

Відповідно до п.1.2 Договору постачальник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

Ціна цього договору становить 6 240 000грн, у тому числі Єдиний податок 2% - 124 800,00грн (за загальним фондом).

Відповідно до п.4.1-4.2 Договору замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами. Розрахунки за фактично поставлений товар проводиться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товару протягом 30 банківських днів після пред`явлення постачальником видаткової накладної на їх оплату.

Згідно п.11.1 договір дії з дати його укладання і до дати скасування воєнного стану в Україні оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64, але не пізніше ніж до 20 травня 2023 року. У частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Сторонами підписано Специфікацію до договору, в якій визначено: найменування товару - Намет уніфікований санітарно-барачний УСБ-56/2021 модернізований з тканини С в кількості 27 шт. по ціні 130000,00 грн за шт. та Намет уніфікований санітарно-технічний УСБ-56/2021 модернізований з тканини С в кількості 26 шт. по ціні 105000грн за 1 шт. Загальна вартість товару на суму 6 240 000,00 грн.

На виконання постанови КМУ від 20.03.2022 №335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" з метою визначення ціни товару, передбаченого до поставки за Договором, укладеним з Військовою частиною НОМЕР_1 на 2023 рік, ТОВ "Сівергума", сформовано калькуляцію витрат за врахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат, пов`язаних з виготовленням товару - Намет уніфікований санітарно-барачний УСБ-56/2021 модернізований з тканини С. Сторонами погоджено такі витрати: сировина і матеріали 75528,05 грн, транспортно-заготівельні витрати 755,30 грн, послуги підряду 25800,00 грн, рентабельність 20416,65 грн, транспортні витрати (доставка) 4900,00 грн, єдиний податок 2% 2600,00 грн, відпускна ціна 130 000,00грн.

На виконання постанови КМУ від 20.03.2022 №335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" з метою визначення ціни товару, передбаченого до поставки за Договором, укладеним з Військовою частиною НОМЕР_1 на 2023 рік, ТОВ "Сівергума", сформовано калькуляцію витрат за врахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат, пов`язаних з виготовленням товару - Намет уніфікований санітарно-технічний УСБ-56/2021 модернізований з тканини С. Сторонами погоджено такі витрати: сировина і матеріали 61848,19 грн, транспортно-заготівельні витрати 618,48 грн, послуги підряду 19200,00 грн, рентабельність 16333,33 грн, транспортні витрати (доставка) 4900,00 грн, єдиний податок 2% 2100,00 грн, відпускна ціна 105 000,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв та оплатив обумовлений договором товар на загальну суму 6 240 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 6 від 22.03.2023 на суму 1 150 000грн (оплата здійснена згідно платіжної інструкції №269 від 23.03.2023 на суму 1 150 000,00 грн), №5 від 29.03.2023 на суму 2 350 000,00грн (оплата здійснена згідно платіжної інструкції №439 від 24.04.2023 на суму 2 350 000,00грн), №4 від 20.03.2023 на суму 2 740 000,00 грн (оплата здійснена згідно платіжних інструкцій №294 від 28.03.2023 на суму 281 480,00 грн, №279 від 23.03.2023 на суму 1 200 810,00 грн, №438 від 24.04.2023 на суму 1 257 710,00 грн).

Таким чином сторони повністю виконали свої взаємні зобов`язання згідно договору про закупівлю №60/3110.050Р від 06.03.2023.

Північним офісом Держаудитслужби направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 лист №262607-14/172-2024 від 08.01.2024 Щодо усунення порушень законодавства, в якому зазначено, що Північним офісом Держаудитслужби, відповідно до п.1.1.6.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал 2023 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_2 за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 та встановлено ряд порушень, викладених в акті від 21.12.2023 №07-30/515.

У вказаному листі Північний офіс Держаудитслужби з метою усунення виявлених порушень вимагав від Військової частини НОМЕР_2 , крім іншого, відобразити за даними бухгалтерського обліку дебіторську заборгованість в сумі 37 203,05 грн перед ТОВ "Сівергума". Провести претензійну позовну роботу до ТОВ "Сівергума" щодо стягнення з останнього грошових коштів в сумі 37 203,05 грн, яким поставлено товари по завищеній вартості (безпідставно включено у вартість товарів транспортно-заготівельні витрати) за укладеним договором на закупівлю товарів за державні кошти.

Позивачем було направлено відповідачу претензію №201 від 01.02.2024 про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів на оплату суми транспортно-заготівельних витрат за поставлений товар по Договору №60/3110.050Р від 06.03.2023 в сумі 37 203,05 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошових коштів в сумі 37 203,05 грн не повернув.

Позивач вважає, що вказані кошти в сумі 37 203,05 грн підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Судом встановлено, що оскільки сторонами існували договірні відносини щодо поставки товару, в межах яких відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання. Вказана обставина виключає застосування до правовідносин сторін норм статті 1212 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Посилання позивача на акт ревізії №07-30/515 від 21.12.2023, складений за результатом ревізії його фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2023 по 30.06.2023, як на доказ повернення грошових коштів, не приймається судом до уваги. Суд відзначає, що акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами, зокрема, для пред`явлення відповідного позову до суду, однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов`язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові КГС ВС від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, у якій зазначено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Сам по собі акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Отже, акт ревізії №07-30/515 від 21.12.2023 має оцінюватися за правилами ст. 73-80 ГПК України, а розмір збитків підлягає доказуванню стороною.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Тобто, укладання сторонами у справі договору, дії сторін з виконання його умов, передача товару і його оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови постачання та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Акт ревізії №07-30/515 від 21.12.2023 не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договорами.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому збитків відповідачем, оскільки акт ревізії №07-30/515 від 21.12.2023, на який посилається позивач на підтвердження вимоги, не є належним доказом наявності в діях відповідача протиправної поведінки по відношенню до позивача в межах спірних правовідносин, безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, самих збитків та вини відповідача, оскільки не є первинним документом та не носить обов`язковий характер.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач у встановленому законом порядку не довів протиправної поведінки відповідача, яка спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, оскільки збитки мають бути наслідком саме порушення боржником зобов`язання, а не інших обставин, а тому відсутній склад цивільного правопорушення у діях відповідача. Вказана обставина є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів відзначає, що всі інші обґрунтування учасників судового процесу відповідно залишені судовою колегією без задоволення і не приймаються до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

При цьому судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Військова частина НОМЕР_1 , в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2024 у справі №927/611/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2024 у справі №927/611/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2024 у справі №927/611/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2024 у справі №927/611/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці з 25.12.2024 по 03.01.2025 та перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці з 06.01.2025 по 08.01.2025 текст постанови складено та підписано 09.01.2025.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран