Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/5319/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/5319/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - не з`явились

від відповідача - Свіршкова І.В.

від третьої особи-1 - не з`явились

від третьої особи-2 - не з`явились

від третьої особи-3 - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2024 р. (повний текст складено 17.09.2024 р.)

у справі № 910/5319/24 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: 1. Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі"

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу № 2512/7 від 31.10.2023 р. "Про відмову в задоволенні скарги".

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса від 16.01.2023 р. про припинення права (індексний номер рішення №66106400) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо припинення речового права Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі" на об`єкт нерухомого майна, прийнято з порушенням вимог законодавства України та статуту цього товариства, чим порушено корпоративні права позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі", зокрема права на управління. Позивач вказує, що відповідач залишив поза увагою незаконність проведеної нотаріусом реєстраційної дії щодо відчуження нерухомого майна у сукупності з наслідками попередніх незаконних дій цього ж державного реєстратора щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі", які були скасовані на підставі наказу № 1880/5 від 15.05.2023 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.09.2024 р. у справі № 910/5319/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що шляхом протиправної реєстраційної дії в ЄДР приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни позивача було незаконно виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі", чим було порушено її корпоративні права як учасника товариства, зокрема право на управління товариством, відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9850/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/5319/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі 910/5319/24 та призначено її до розгляду на 26.11.2024 р.

26.11.2024 р. розгляд справи № 910/5319/24 не відбувся у зв`язку із сповіщенням Державної служби України з надзвичайних ситуацій про повітряну тривогу у м. Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 р. справу № 910/5319/24 призначено до розгляду на 10.12.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у справі № 910/5319/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 10.12.2024 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники позивача та третіх осіб не з`явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до їх електронних кабінетів процесуальних документів у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 30.10.2024 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/5319/24 позивачу та третім особам доставлено до електронних кабінетів 04.11.2024 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 11.11.2024 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 30.10.2024 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/5319/24 оприлюднена у реєстрі 02.11.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.12.2011 р. було здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі".

Згідно з протоколом загальних зборів від 03.06.2016 р. вирішено включити ОСОБА_1 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі" із грошовим внеском 245000,00 грн.

У зв`язку зі вступом ОСОБА_1 до складу учасників товариства було сформовано статутний капітал товариства у розмірі 500000,00 грн за рахунок внеску ОСОБА_1 та розподілено його наступним чином: ОСОБА_2 володіє 51% статутного капіталу товариства, що складає 255000,00 грн, а ОСОБА_1 володіє 49% статутного капіталу товариства, що складає 245000,00 грн.

Відповідні відомості щодо включення ОСОБА_1 до складу учасників товариства та зміни щодо статутного капіталу товариства були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

04.01.2023 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. була проведена реєстраційна дія в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1005561070020043110 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", якою ОСОБА_1 виключено із складу учасників Товариства з обмеженою ідповідальністю "Євротанк Лпіджі" та затверджено зменшений розмір статутного капіталу зазначеного товариства у зв`язку із виключенням учасника.

16.01.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добро" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі" продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Добро" купило нежилі будівлі автозаправної станції, що складається з літ. "А" - будівля диспетчерської, літ. "Б" - будівля складу, загальною площею 89,8 кв.м, огорожі - 1, мостіння - І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 47.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 16.01.2023 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро" на будівлю автозаправочної станції (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 66106400 від 16.01.2023 р.).

Реєстраційна дія в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1005561070020043110 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", якою ОСОБА_1 виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі" та затверджено зменшений розмір статутного капіталу зазначеного товариства у зв`язку із виключенням учасника, була оскаржена позивачем до Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду скарги наказом Міністерства юстиції України № 1880/5 від 15.05.2023 р. "Про задоволення скарги" скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 04.01.2023 р. № 1005561070020043110 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В., щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі".

Не погодившись із рішенням приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. № 66106400 від 16.01.2023 р., ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України № 2512/7 від 31.10.2023 р. було відмовлено в задоволені скарги.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, приймаючи оспорюваний наказ, залишив поза увагою незаконність проведеної нотаріусом реєстраційної дії щодо відчуження нерухомого майна у сукупності з наслідками попередніх незаконних дій цього ж державного реєстратора щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі", які були скасовані на підставі наказу № 1880/5 від 15.05.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Як передбачено п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставами для відмови в державній реєстрації прав є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці); 14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; 15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості; 16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва; 17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва; 18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням; 20) не дотримано вимоги, визначені ст. 27-2 цього Закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Частиною 1 статті 31-2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що приватний нотаріус повинен був відмовити у державній реєстрації Товариству з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі" на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставами для відмови в державній реєстрації прав є подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Однак позивач не вказує, які саме документи не відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не зазначає, які саме правові підстави були у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. для відмови у внесенні запису про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добро" на будівлю автозаправочної станції.

При цьому, наявність у даному випадку корпоративного спору між сторонами, а саме безпідставне виключення ОСОБА_1 зі складу членів товариства на момент укладення договору щодо відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі" не вказує на наявність визначених законом випадків для відмови в здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично ґрунтуються на незгоді останньої як учасника товариства із правочином щодо відчуженням майна юридичної особи за договором від 16.01.2023 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добро", в той час як вимоги про недійсність вказаного договору купівлі-продажу позивачем в судовому порядку не заявлено.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

За договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються, тому вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 р. у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 р. у справі № 904/10956/16, від 07.07.2020 р. у справі № 910/10647/18.

Отже зміст спірних правовідносин у даній справі вказує на відсутність порушень прав позивача саме з боку відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 р. у справі № 927/522/17.

Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)( постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 р. у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16).

З урахуванням характеру спірних правовідносин та суті спору, що стосується незгоди ОСОБА_1 , як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротанк Лпіджі", із відчуженням товариством належного його майна, задоволення позовних вимог до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу № 2512/7 від 31.10.2023 "Про відмову в задоволенні скарги" не вплине на корпоративні права позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу № 2512/7 від 31.10.2023 р. "Про відмову в задоволенні скарги" є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2024 р. у справі № 910/5319/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема: суддя Буравльов С.І. - у період з 25.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 06.01.2025 р. по 08.01.2025 р., суддя Шапран В.В. - з 25.12.2024 р. по 31.12.2024 р. та суддя Андрієнко В.В. - з 25.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 01.01.2025 р. по 03.01.2025 р., повний текст постанови у цій справі складено у перший робочий день повного складу колегії суддів 09.01.2025 р.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2024 р. у справі № 910/5319/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.01.2025 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко