Постанова

від 08.01.2025 по справі 904/5254/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5254/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 (суддя Ніколенко М.О., повний текст якої підписаний 02.12.2024) у справі №904/5254/24

за позовом ОСОБА_1 , смт. Солоне, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь", селище Надіївка, Дніпропетровська область

про визнання недійсними рішень загальних зборів; скасування наказу та поновлення на посаді директора; стягнення середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь" про:

- визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь" від 01 листопада 2024 року, оформлених протоколом від 01.11.2024 № 01/11;

- скасування наказу № 026/1-П від 01.11.2024 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь";

- стягнення на користь позивачки середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу з 01.11.2024 по дату винесення судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №9045254/24 повернуто позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити матеріали позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду та вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що спір у даній справі має розглядатись у порядку господарського судочинства, оскільки до юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого/, як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення), відтак, висновок суду першої інстанції з цього питання є невірним, таким, що суперечить нормам права.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що за ч.3 ст.263 ГПК України не є перешкодою для перегляду в апеляційному порядку ухвали суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.12.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/5254/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

18.12.2024 матеріали справи №904/5254/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5254/24; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь" про:

- визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь" від 01 листопада 2024 року, оформлених протоколом від 01.11.2024 № 01/11;

- скасування наказу № 026/1-П від 01.11.2024 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь";

- стягнення на користь позивачки середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу з 01.11.2024 по дату винесення судового рішення.

Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №9045254/24 повернуто позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Виносячи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про: - скасування наказу № 026/1-П від 01.11.2024 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь"; - стягнення на користь позивача середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу з 01.11.2024 по дату винесення судового рішення - відносяться до категорії трудових спорів і мають розглядатись місцевим загальним судом.

Суд зазначив, що згідно з положеннями пункту 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

При цьому, відповідно до приписів ч. 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суд повернув позовну заяву і додані до неї документи у зв`язку з порушенням правила об`єднання позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України).

Господарським процесуальним кодексом України, також встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

З огляду на наведені приписи процесуальних законів, правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин її учасників.

Позивачка вважає незаконним її звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь", а тому оскаржує рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь", оформлене протоколом № 01/11 від 01.11.2024, просить скасувати наказ № 026/1-П від 01.11.2024 та поновити її на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь", стягнути на користь позивачки середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2024 по дату винесення судового рішення.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Цивільний кодекс України передбачає, що виконавчий орган товариства здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників (стаття 145 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦК України контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом.

Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційний Суд України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України).

За частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов`язків.

Відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління

Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗпП України.

З огляду не те, що позивач оскаржує рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь" від 01 листопада 2024 року, оформлене протоколом від 01.11.2024 № 01/11, тобто рішення органу управління, пов`язане з діяльністю товариства і управлінням ним, розгляд такої вимоги вимагає оцінювання законності дій зазначеного органу, зокрема їх відповідності вимогам цивільного, а не трудового законодавства.

Стосовно вимог скасувати наказ № 026/1-П від 01.11.2024 та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Полімердеталь", то ці вимоги є похідними від спору про визнання недійсним рішення органу управління товариства. Розгляд цієї частини позовних вимог за правилами цивільного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, якщо дослідження одного і того ж рішення загальних зборів ТОВ "Завод Полімердеталь" здійснюватиметься судами різних юрисдикцій. Тому цей спір в цілому належить до юрисдикції господарського суду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 361/17/15-ц.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) викладались правові висновки щодо підвідомчості спорів про оскарження рішення загальних зборів засновників товариства (постанови зборів уповноважених) щодо звільнення директора (голови правління) товариства, поновлення на посаді, стягнення на їх користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У цих справах питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь незаконно відстороненого (звільненого) директора (голови правління) товариства вирішувалося у порядку господарського судочинства. Практика Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності розгляду таких справ в порядку господарського судочинства є сталою.

Крім того, у справі № 324/379/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин слід відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), шляхом уточнення наведених у ній висновків, а саме: зазначення, що у разі непред`явлення вимог про визнання недійсним рішення уповноваженого органу товариства учасником цього товариства, за умови їх попереднього вирішення в порядку господарського судочинства, спори про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу належать до компетенції судів загальної юрисдикції, оскільки у такому випадку корпоративний спір між сторонами відсутній. У зв`язку з наведеним, справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.08.2022 у згаданій справі № 324/379/19 дійшла висновку, що немає підстав для відступу (уточнення) від висновку, наведеного у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду. Крім того, зазначила, що практики щодо юрисдикційності розгляду справ в порядку господарського судочинства потрібно дотримуватися й в тих справах, у яких господарський суд вже вирішив питання про скасування рішення уповноваженого органу товариства, а після цього позивач звертається із іншими вимогами - про поновлення на посаді директора (голови правління) товариства, стягнення середнього заробітку, тощо. Оскільки такі вимоги залежать від визнання правомірним рішення загальних зборів засновників товариства (постанови зборів уповноважених) щодо звільнення директора (голови правління) товариства і вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 09.12.2024 та направлення справи для розгляду до місцевого господарського суду.

Згідно із п.6 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Відповідно до п.4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5254/24 - скасуванню з передачею даної справи до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 280 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5254/24 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5254/24 - скасувати.

Справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.01.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков