Постанова

від 11.12.2024 по справі 904/786/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м. Дніпро Справа № 904/786/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванченко В.С. (поза межами суду) самопредставництво;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 (повний текст рішення складено 01.07.2024, суддя Юзіков С.Г.) у справі № 904/786/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Державної Казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області, яким просить стягнути з Відповідача 627 015,67 грн., мотивуючи безпідставним набуттям Відповідачем даних коштів.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024, у даній справі, позов задоволено.

Стягнуто з Управління Державної Казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 2, код 37976087) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код 14360570) 627 015,67 грн. безпідставно набутих, 7 524,19 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з обставин того, що Відповідач безпідставно одержав від Позивача грошові кошти у розмірі 627 015,67 грн. як орендну плату, Відповідач не надав належних і допустимих доказів повернення коштів Позивачеві, не спростував позицію Позивача щодо безпідставності отримання коштів, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 627 015,67 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Управління Державної Казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі № 904/786/24, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк відмовити в повному обсязі. Одночасно скаржник просить: звільнити від сплати судового збору; визнати поважним причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024року у справі № 904/786/24.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії зазначеного договору, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди;

-відповідач зазначає, що доказів, які б свідчили про наявність факту ухилення балансоутримувача від прийняття від орендаря об`єкту оренди у більш раніший строк, матеріали справи не містять. Пунктом 3.11. договору визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу. Таким чином, вказаним договором передбачено право Управління на отримання вищезазначених коштів, що суперечить встановленим ст.1212 ЦК України, нормам щодо безпідставності набутих коштів. Додатково звертаємо увагу суд постановою від 30.01.2024 по справі № 904/4921/22 зазначив, що підставою позовних вимог РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, на думку позивача, є несвоєчасне повернення АТ КБ "Приватбанк" орендованого майна;

-умовами договору передбачено спосіб оплати орендної плати за використання майна, позивачем вказаний спосіб не спростовувався, позивач до моменту переданя майна до власності балансоутримувача та орендаря, виконував умови договору та сплачував частину орендної плати, так як це визначено умовами договору. Відповідно до договору, орендна плата перераховувалась до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до Державного бюджету та 50% до балансоутримувача не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснювався платіж. Таким чином, позивач погодився з умовами договору та до моменту фактичного передання майна до його розпорядника виконував умови договору зі сплати орендної плати балансоутримувачу правомірно;

-стосовно застосування положень ст. 1212 ЦК України, Управління зазначає, що кошти у розмірі 1 817 182,59 гривень частиною яких є оскаржувана сума у розмірі 627 015,67 гривень не є складовою неустойки стягнутою за постановою Центрального апеляційного господарського суду по справі № 904/4921/22 від 19.10.2023 року, а є коштами, які сплачувались відповідно до умов договору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/786/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Державної Казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області на рішення від 20.06.2024 у справі № 904/786/24 відкладено до надходження справи до суду апеляційної інстанції.

29.07.2024 матеріали справи № 904/786/24 надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Управління Державної Казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Управління Державної Казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/786/24 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 11286,28 грн.

08.08.2024 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів скарги докази сплати судового збору у розмірі 11286,28 грн (платіжна інструкція від 08.08.2024).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Державної Казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області на рішення від 20.06.2024 у справі № 904/786/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 04.12.2024 об 11 год. 40 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2024 виправлено, допущену в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 описку, вказавши: розгляд апеляційної скарги призначити у судовому засіданні на 11.12.2024 о 11 год. 40 хв. В іншій частині ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 904/786/24 залишено без змін.

28.11.2024 від позивача до ЦАГС надійшло клопотання, яким просить надати можливість присутності представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судовому засіданні 11.12.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 11.12.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 11.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови ЦАГС.

Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.

10.11.2010 Регіональне відділення Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (Орендодавець) та ПАТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі перейменовано на АТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") (Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4232а-ОД (далі Договір), за п. 1.1. ( в редакції Договору про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.11.2010 № 12/02-4232а-ОД) якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення, реєстровий номер 23928791.6.АААДЕГО27, площею 183,06 кв.м, розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 2, на першому поверсі адмін (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Управління Державного казначейства у Дніпропетровському районі (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 26.12.2019 і становить за незалежною оцінкою 1 317 800,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення відділення банку фінансової установи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2 Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання - передачі майна (п. 2.1. Договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2019р. 43 926,67 грн. (п. 3.1.Договору в редакції Договору від 26.02.2020).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору в редакції Договору від 26.02.2020, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу в співвідношенні 50% до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря протягом дії Договору, відповідно пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.11. Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору в редакції Договору від 26.02.2020, цей Договір є пролонгованим з 29.11.2019 по 28.11.2020 включно (т. 1, а.с. 58).

10.11.2010 сторони та Балансоутримувач підписали Акт приймання-передачі, відповідно до якого, в оренду передано об`єкт нежитлове вбудоване приміщення площею 183,06 кв.м.

Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.11.2020 № 12/02-4232а-ОД від 13.05.2015 сторони визначили, що орендована площа становить 132,3 м2.

Позивач після закінчення терміну дії Договору продовжував користуватися орендованим майном, у зв`язку з чим сплатив на користь Відповідача орендну плату за період з 01.11.2020 по 31.10.2022 в розмірі 627 015,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № XLK9B03190 від 11.12.2020 на суму 21 287,87 грн., № XLK9B03190 від 12.01.2021 на суму 24 534,27грн., № XLK9B03190 від 02.03.2021 на суму 23 312,88 грн., № XLK9B03190 від 30.03.2021 на суму 23 546,01 грн., № XLK9B03190 від 28.05.2021 на суму 23 946,29 грн., № XLK9B03190 від 28.05.2021 на суму 24 113,91 грн., № XLL6B02872 від 11.06.2021 на суму 24 427,39 грн., №XLL6B02872 від 15.07.2021 на суму 24 476,25 грн., № XLL8С00831 від 12.08.2021 на суму 24 500,73 грн., № XLL8С00831 від 16.09.2021 на суму 24 451,73 грн., № XLLАС01193 від 12.10.2021 на суму 24 745,15 грн., № XLLВС02202 від 12.11.2021 на суму 24 967,86 грн., № XLLАС01417 від 10.12.2021 на суму 25 167,60 грн., № XLLАС01417 від 19.01.2022 на суму 25 318,61 грн., № XLМ2В01765 від 11.02.2022 на суму 25 647,75 грн., № XLМ3С01744 від 12.03.2022 на суму 26 058,11 грн., №XLМ4С00631 від 12.04.2022 на суму 27 230,72 грн., № XLМ4С00631 від 30.09.2022 на суму 146 833,35 грн., № XLМ4С00631 від 28.10.2022 на суму 30 839,10 грн., №XLМ4С00631 від 11.11.2022 на суму 31 610,09 грн. (т. 1, а.с. 12-21).

Сторони підписали Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.10.2022 (т. 1, а.с. 67), відповідно до якого, датою припинення Договору оренди є 29.11.2020; за цим Актом Орендар передає, а Балансоутримувач з відома Орендодавця приймає зі строкового платного користування нерухоме/інше окреме індивідуально визначене майно, що належить до державної власності нежитлові вбудовані приміщення 132,3 кв.м.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з АТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 1 817 730,09 грн. неустойки, за користування орендованим приміщення після закінчення Договору оренди.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі № 904/4921/22 позов Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях задоволено частково, стягнуто з АТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 1 190 166,92 грн. неустойки.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі № 904/4921/22 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: стягнути з АТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 1 817 182,59 грн. неустойки.

Постановою Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 30.01.2024 касаційну скаргу АТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишено без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 без змін.

У постанові Верховний Суд зазначив, що "5.36. Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 910/11692/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 31.08.2021 у справі № 914/1050/20.

5.41. Таким чином, апеляційний господарський суд правильно врахував, що умовами договору визначено право саме орендодавця (наймодавця) на стягнення неустойки у разі несвоєчасного повернення майна.

5.42. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим. Однак у спірних правовідносинах, як установив апеляційний господарський суд, позивач пред`явив до стягнення з відповідача тільки неустойку у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна.

5.69. Отже, виходячи з предмета та підстав позову, обставин справи, які встановлені апеляційним господарським судом, та змісту оскаржуваної постанови, ця постанова жодним чином не може вплинути на права та обов`язки балансоутримувача."

Позивач виконав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, сплативши на користь Відповідача 1 817 182,59 грн. неустойки, що підтверджується платіжними інструкціями № 16210710 від 21.07.2023 на суму 1 190 166,92 грн. та № 16281221 від 28.12.2023 на суму 627 015,67 грн.

Наведені обставини й стали причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом доказування у цій справі є обставини безпідставного перерахування Позивачем 627 015,67 грн. орендної плати Відповідачу та не повернення їх Відповідачем, обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага (ч. 1 ст. 177 ЦК України).

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатів за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 №607/5422/16-ц і від 19.05.2021 №922/1830/20.

Як було встановлено вище, 10.11.2010 сторони уклали Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4232а-ОД, за п. 1.1. (в редакції Договору про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.11.2010 № 12/02-4232а-ОД) якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення, реєстровий номер 23928791.6.АААДЕГО27, площею 183,06 кв.м, розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 2, на першому поверсі адмін (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Управління Державного казначейства у Дніпропетровському районі.

Судовими рішеннями у справі №904/7840/21, у тому числі, було встановлено що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4232а від 10.11.2010 припинився, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, 28.11.2020.

Згідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4232а від 10.11.2010 припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено 28.11.2020.

Згідно з п.10.10 Договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.11.2010 №12/02-4232а-ОД від 26.02.2020, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Сторони підписали Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.10.2022.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19 зазначав, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, у зв`язку з чим орендна плата за користування майном за умовами договору, що припинився, не нараховується.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 1. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

З огляду на викладене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та умови договору, орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу (50% / 50%), а неустойка, у разі неповернення орендованого майна орендодавцю як власнику майна.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 30.01.2024, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі № 904/4921/22 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: стягнуто з АТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 1 817 182,59 грн. неустойки.

Матеріалами справи підтверджується сплата АТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 1 817 182,59 грн. неустойки в сумі 1 817 182,59 грн. платіжною інструкцією №16210710 від 21.07.2023 на суму 1 190 166,92 грн. (т. 1, а.с. 7) та платіжною інструкцією №16281221 від 28.12.2023 на суму 627015,67 грн. (т. 1, а.с. 5).

Разом з цим, Позивач сплатив орендну плату за період з 01.11.2020 31.10.2022 на користь Відповідача (Балансоутримувача Управління ДКС України у Дніпровському районі Дніпропетровської області) у розмірі 627 015,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № XLK9B03190 від 11.12.2020 на суму 21 287,87 грн., № XLK9B03190 від 12.01.2021 на суму 24 534,27грн., № XLK9B03190 від 02.03.2021 на суму 23 312,88 грн., № XLK9B03190 від 30.03.2021 на суму 23 546,01 грн., № XLK9B03190 від 28.05.2021 на суму 23 946,29 грн., № XLK9B03190 від 28.05.2021 на суму 24 113,91 грн., № XLL6B02872 від 11.06.2021 на суму 24 427,39 грн., № XLL6B02872 від 15.07.2021 на суму 24 476,25 грн., № XLL8С00831 від 12.08.2021 на суму 24 500,73 грн., № XLL8С00831 від 16.09.2021 на суму 24 451,73 грн., № XLLАС01193 від 12.10.2021 на суму 24 745,15 грн., № XLLВС02202 від 12.11.2021 на суму 24 967,86 грн., № XLLАС01417 від 10.12.2021 на суму 25 167,60 грн., № XLLАС01417 від 19.01.2022 на суму 25 318,61 грн., № XLМ2В01765 від 11.02.2022 на суму 25 647,75 грн., № XLМ3С01744 від 12.03.2022 на суму 26 058,11 грн., № XLМ4С00631 від 12.04.2022 на суму 27 230,72 грн., № XLМ4С00631 від 30.09.2022 на суму 146 833,35 грн., № XLМ4С00631 від 28.10.2022 на суму 30 839,10 грн., № XLМ4С00631 від 11.11.2022 на суму 31 610,09 грн. (т. 1, а.с. 11-21), яку просить стягнути з відповідача як безпідставно отриману після припинення договору.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії зазначеного договору, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди, колегією суддів відхиляється, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, якою здійснено відступ від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17 (відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди), та відзначено таке: « 9.20. Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке. Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України)».

З підстав наведеного, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на пункт 3.11 договору, яким останній обґрунтовує необхідність сплати орендарем саме орендної плати після припинення договору до дня повернення майна за актом приймання-передавання.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд висновує, що після закінчення строку дії договору 28.11.2020, у відповідача (Балансоутримувача) були відсутні правові підстави, починаючи з 29.11.2020, для отримання орендної плати з позивача, а правом стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України наділений виключно орендодавець як власник майна, у даному випадку Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях.

Відтак, відповідач (Балансоутримувач) отримав безпідставно набуті кошти в розумінні ст. 1212 ЦК України, тобто такі, що були отримані без достатньої правової підстави для їх набуття (поза підставою, передбаченою законом чи правочином), тому підлягають поверненню позивачу в сумі 605 727,80 грн., оскільки орендна плата по договору №12/02-4232а-ОД від 10.11.2010 за період з 29.11.2020 по 31.10.2022 (після припинення договору), сплачена відповідно до платіжних доручень № XLK9B03190 від 12.01.2021 на суму 24 534,27грн., № XLK9B03190 від 02.03.2021 на суму 23 312,88 грн., № XLK9B03190 від 30.03.2021 на суму 23 546,01 грн., № XLK9B03190 від 28.05.2021 на суму 23 946,29 грн., № XLK9B03190 від 28.05.2021 на суму 24 113,91 грн., № XLL6B02872 від 11.06.2021 на суму 24 427,39 грн., № XLL6B02872 від 15.07.2021 на суму 24 476,25 грн., № XLL8С00831 від 12.08.2021 на суму 24 500,73 грн., № XLL8С00831 від 16.09.2021 на суму 24 451,73 грн., № XLLАС01193 від 12.10.2021 на суму 24 745,15 грн., № XLLВС02202 від 12.11.2021 на суму 24 967,86 грн., № XLLАС01417 від 10.12.2021 на суму 25 167,60 грн., № XLLАС01417 від 19.01.2022 на суму 25 318,61 грн., № XLМ2В01765 від 11.02.2022 на суму 25 647,75 грн., № XLМ3С01744 від 12.03.2022 на суму 26 058,11 грн., № XLМ4С00631 від 12.04.2022 на суму 27 230,72 грн., № XLМ4С00631 від 30.09.2022 на суму 146 833,35 грн., № XLМ4С00631 від 28.10.2022 на суму 30 839,10 грн., № XLМ4С00631 від 11.11.2022 на суму 31 610,09 грн., оплаті не підлягала. Адже, з підстав наведених вище у мотивувальній частині, орендна плата за користування майном по договору, що припинився, не нараховується.

Доводи апеляційної скарги про те, що кошти у розмірі 627 015,67 грн. не є складовою неустойки, стягнутою за постановою ЦАГС від 19.10.2023 у справі №904/4921/22, а коштами, що сплачувалися відповідно до умов договору (орендна плата), знайшли своє часткове підтвердження, відтак, орендна плата за період з 01.11.2020 по 28.11.2020 на суму 21287,87 грн., сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення XLK9В03190 від 11.12.2020 (т. 1, а.с. 12) на підставі ст. 1212 ЦК України поверненню не підлягає, оскільки вказані кошти отримані відповідачем в рамках діючого до 28.11.2020 договору №12/02-4232а-ОД від 10.11.2010, відтак, у задоволенні позову в цій частині необхідно було відмовити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких умов, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, що є підставою для зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/786/24, шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 2, код 37976087) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код 14360570) 605 727,80 грн. безпідставно набутих коштів, 7 268,37 грн. судового збору.

Судові витрати.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/786/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/786/24 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 2, код 37976087) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код 14360570) 605 727,80 грн. безпідставно набутих коштів, 7 268,37 грн. судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 383,73 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів, на виконання цієї постанови, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.01.2025.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін