Рішення

від 28.11.2023 по справі 905/834/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2023 Справа №905/834/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Решетицькій О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Гидростандарт», м.Дніпро

до Державного підприємства «Шахта ім. М.С.Сургая», м.Вугледар Донецької області

про: стягнення 2167811,25грн основного боргу, 623364,24грн пені, 86259,52грн 3% річних, 614762,16грн інфляційних

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився (не викликався),

від відповідача: не з`явився (не викликався).

Суд перебував у нарадчій кімнаті

28.11.2023 з 14:53год до 15:14год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Гидростандарт», м.Дніпро, через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Шахта ім. М.С.Сургая», м.Вугледар Донецької області, про стягнення 2167811,25грн основного боргу, 623364,24грн пені, 86259,52грн 3% річних, 614762,16грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №274т від 17.08.2020 про закупівлю товарів щодо оплати товару, прийнятого від позивача у жовтнігрудні 2021 року, внаслідок чого існує заборгованість та наявні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Після відкриття провадження у справі позивач надав суду:

- з додатковими поясненнями б/н від 02.08.2023 (вх.№07-10/3066/23 від 03.08.2023, а.с.48-53) копії рахунків-фактур та пояснив, що представники покупця надсилали менеджерам продавця заявки на поставку продукції через електронні месенджери, що сторони попередньо усно узгодили; до початку вересня 2022 року підприємство позивача знаходилось на окупованій території у м.Мелітополь Запорізької області, тому на даний час неможливо відновити листування з питання заявок покупця;

- додаткові пояснення б/н від 11.09.2023 (вх.№07-10/3814/23 від 11.09.2023, а.с.62-66) з доданими доказами направлення позовної заяви з додатками і додаткових пояснень б/н від 02.08.2023 на адресу електронної пошти відповідача;

- заперечення б/н від 07.11.2023 на клопотання відповідача щодо повернення на стадію підготовчого провадження (вх.№07-10/5153/23 від 07.11.2023, а.с.159-164), в яких вважає, що відповідач не довів неможливість подання відзиву та письмових доказів під час підготовчого провадження у справі, а наведені ним обставини для повернення на стадію підготовчого провадження не є вагомими, тому клопотання не підлягає задоволенню;

- заяву б/н від 07.11.2023 про намір подати додаткові докази на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення суду (вх.№07-10/5157/23 від 07.11.2023);

- відповідь б/н від 17.11.2023 на відзив (з додатками, вх.№07-10/5504/23 від 17.11.2023, а.с.186-193), в якій зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено перенесення терміну виконання зобов`язань на строк, протягом якого діють форс-мажорні обставини та їх наслідки, а договором урегульовано лише питання можливості звільнення сторони від відповідальності за невиконання нею зобов`язань внаслідок настання обставин непереборної сили; відповідач не повідомив позивача про виникнення у нього форс-мажорних обставин, не надав підтверджуючих документів. Вважає наявність листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України недостатньою підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, оскільки відповідач не долучив листа до повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин; відповідно до п.8.2. договору відсутність повідомлення про виникнення обставин непереборної сили унеможливлює застосування до відповідача норм ч.1 ст.617 ЦК України та п.8.1. договору в частині звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання оплатити товар, поставлений за видатковою накладною від 03.12.2021; відповідач мав достатньо часу розрахуватися за поставлений 03.12.2021 товар до вторгнення РФ 24.02.2022 в Україну, натомість порушив зобов`язання оплатити поставлені партії товару, строк оплати яких настав до введення в Україні воєнного стану. Вважає, що нараховані пеня, річні та інфляційні не підлягають зменшенню до 30% із наведенням обґрунтування своєї позиції;

- телефонограму б/н від 28.11.2023 (а.с.195), в якій представник позивача повідомила суд про неможливість взяти участь в судовому засіданні у справі №905/834/23 через настання форс-мажорних обставин (аварійне відключення енергопостачання за місцем перебування представника у зв`язку з ремонтними роботами та оголошення о 12:55год повітряної тривоги) та заявила усне клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, повідомивши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Після відкриття провадження у справі відповідач надав суду:

- відзив б/н від 02.11.2023 (з додатками, вх.№07-10/5039/23 від 02.11.2023; а.с.124-157), у якому визнав обставини отримання ТМЦ та наявність зобов`язання зі сплати позивачу 2167811,25грн, просив зменшити розмір пені, річних та інфляційних до 30% від заявленого; просив суд повернутися до стадії підготовчого провадження у справі для вчинення дій, передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст.177 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України. Із занесенням ухвали до протоколу судового засідання від 07.11.2023 без складення окремого процесуального документа, врахувавши визначену відповідачем мету повернення до стадії підготовчого провадження у справі, пропуск строку на подання відзиву та відсутність заяви про поновлення пропущеного строку, а також приписи ч.3 ст.169, ст.118, ч.5 ст.119, ч.4 ст.238 ГПК України, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження (а.с.177-182). При цьому суд зауважив представникам сторін таке. Пункт п`ятий ч.4 ст.238 ГПК України зобов`язує суд зазначити у мотивувальній частині рішення мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. З наведених приписів процесуального закону випливає, що пропуск строку на вчинення процесуальної дії не звільняє відповідача від обов`язку подати відзив. Відповідно у позивача є право, а у суду обов`язок відповісти на викладені у відзиві аргументи;

- телефонограму б/н від 28.11.2023, в якій представник відповідача повідомила про намір подати клопотання про розгляд по суті справи №905/834/23, призначений на 14:00год, без її участі через оголошення повітряної тривоги на всій території України (а.с.195);

- термінову заяву б/н від 28.11.2023 (вх.№01-35/5293 від 28.11.2023, а.с.196-197) про проведення судового засідання 28.11.2023 о 14-00год та вирішення спору по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо боргу за поставлений товар.

17.08.2020 Державне підприємство «Шахта ім. М.С.Сургая» (Покупець, відповідач) та Приватне підприємство «Гидростандарт» (Продавець, позивач) уклали договір №274т про закупівлю товарів (далі Договір, а.с.10-14), згідно з п.1.1. якого Продавець зобов`язався поставити Покупцю Товар, зазначений у Специфікації (додаток №1 до Договору), а Покупець прийняти й оплатити Товар.

Розрахунки за партію Товару проводяться згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Розрахунки за Товар здійснюються протягом 90-та календарних днів з дати постачання узгодженої партії Товару (п.п.4.1., 4.2. Договору).

За умовою абз.7 п.5.3. Договору моментом поставки є день отримання Продукції та підписання відповідних первинних документів Покупцем.

За змістом п.5.4. Договору документом, що підтверджує факт передачі Товару, є видаткова накладна, підписана уповноваженими особами сторін.

Поставка Товару здійснюється автотранспортом Продавця за його рахунок; місце поставки: Державне підприємство «Шахта ім. М.С.Сургая», м.Вугледар, Донецька область (п.5.5. та п.5.7. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений Товар; приймати поставлений Товар згідно з накладною на поставку.

Згідно з п.7.6. Договору у разі порушення строків оплати за прийнятий Товар Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше, ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати Договір (розділ 8 Договору).

Відповідно до п.10.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 27.12.2021, що набрала чинності з моменту її підписання; а.с.17) Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

У Специфікації (додаток №1 до Договору, а.с.13-14) сторони погодили перелік Товару, що підлягає поставці (75 позицій), його кількість за кожною позицією, ціну за одиницю Товару та загальну вартість 13856061,60грн з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 08.07.2021 до Договору (набрала чинності одразу після її підписання; а.с.15-16) сторони: змінили ціну за одиницю Товару в межах 10% від ціни, визначеної в Специфікації до Договору; виклали Специфікацію до Договору в новій редакції, якою погодили перелік Товару, що підлягає поставці (75 позицій), зменшивши кількість Товару за кожною позицією і збільшивши ціну за одиницю Товару, та залишили загальну вартість Товару незмінною: 13856061,60грн з ПДВ (а.с.15-16).

Договір з додатком №1 (Специфікація в первісній редакції), Додаткові угоди №1 та №2 до нього підписані представниками і скріплені печатками обох сторін.

За приписами ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу (далі ЦК) України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст.526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу (далі ГК) України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Частина 2 ст.712 ЦК України передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписом п.1. ч.1 ст.664 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписом абз.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору Продавець з пункту навантаження у м.Мелітополь Запорізької області поставив автомобільним транспортом на склад Покупця у м.Вугледар Донецької області Товар:

- за видатковою та товарно-транспортною накладними №ПГ-0000612 від 13.10.2021 на суму 712939,44грн з ПДВ (а.с.18-19; тут і далі номери і дати накладних, складених на одну партію Товару, співпадають),

- за видатковою та товарно-транспортною накладними №ПГ-0000618 від 28.10.2021 на суму 559769,54грн з ПДВ (а.с.19 зворотній бік-20),

- за видатковою та товарно-транспортною накладними №ПГ-0000626 від 23.11.2021 на суму 785948,92грн з ПДВ (а.с.21-22),

- за видатковою та товарно-транспортною накладними №ПГ-0000629 від 03.12.2021 на суму 701346,48грн з ПДВ (а.с.22 звортній бік-24),

а Покупець прийняв Товар, про що свідчать підписи відповідальних осіб та відбитки штампа Покупця в графі «отримав/прийняв» усіх накладних, які належно заповнені і з боку Продавця.

На арк.2 позову позивач зазначив: «Відповідач оплатив поставлений на підставі накладної №ПГ-0000612 від 13.10.2021 Товар частково, сплативши за нього 592193,13грн. Відтак, несплаченою за поставлений 13.10.2021 Товар залишилася сума в розмірі 120746,31грн.», але документів на підтвердження дат(и) та сум(и) оплат(и) суду не надав.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав своїх зобов`язань по оплаті за поставлений Товар у розмірі 2167811,25грн (арк.3 позову).

Докази виконання Покупцем свого договірного обов`язку оплатити 2167811,25грн вартості поставленого Товару у матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відзиві б/н від 02.11.2023 (підписаний адвокатом на підставі довіреності) відповідач визнав обставини отримання Товару та наявність зобов`язання зі сплати позивачу 2167811,25грн (а.с.126, зворотній бік), але зазаначив, що станом на дату подання позову в цій справі у Продавця відсутнє право стягувати 701346,48грн за видатковою накладною від 03.12.2021, оскільки наявність у Покупця форс-мажорних обставин, їх невідворотність, надзвичайність та непередбачуваність переносить термін виконання його зобов`язань за видатковою накладною від 03.12.2021р. на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки (а.с.127, зворотній бік). Повноваження адвоката перевірені судом (а.с.79, 79а).

Відповідаючи на аргументи відзиву щодо не настання строку оплати частини визнаного боргу, суд погоджується з твердженням позивача про те, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає відкладення/перенесення виконання зобов`язання на строк дії форс-мажорних обставин та їх наслідків. Укладений сторонами Договір також не містить таких умов.

На підставі викладеного суд визнає, що за змістом відзиву відповідач частково визнав позов і це не суперечить закону та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача або інших осіб, а позовна вимога про стягнення 2167811,25грн основного боргу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 623364,24грн пені за загальний період 12.01.2022 14.06.2023, нараховуючи пеню на борг за кожною видатковою накладною за період, що перевищує півроку.

За приписом ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Постановою №211 від 11.03.2020 Кабінету Міністрів України з 12.03.2020 на всій території України введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав до 30.06.2023 включно (згідно з постановою №383 від 25.04.2023 Кабінету Міністрів України).

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ IX «Прикінцеві положення» ГК України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Укладаючи Договір 17.08.2020 (тобто після введення в Україні загальнодержавного карантину і набрання чинності пунктом 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України), обидві сторони мали усвідомлювати потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців, але не змінили передбачений ГК України строк нарахування пені, про що свідчить зміст п.7.4.2. та п.7.6. Договору.

Суд перевірив розрахунок пені (а.с.5-7) та встановив, що її нарахування не суперечить приписам ч.6 ст.232 ГК Україні (яка у спірний період застосовується з урахуванням п.7 розд.IX «Прикінцеві положення» ГК України) та умові п.7.6. Договору, але розрахунок містить арифметичну помилку та помилку у визначенні початку періоду нарахування за видатковою накладною №ПГ-0000626 від 23.11.2021.

Так, в усіх видаткових та товарно-транспортних накладних відповідальні особи Покупця підтвердили факт отримання Товару підписами і відбитками штампа без зазначення дати. Відстань автомобільними шляхами між містами Вугледар Донецької області та Мелітополь Запорізької області близько 280км, її можна подолати за 5 годин. Підписуючи видаткові та товарно-транспортні накладні без зазначення іншої дати, ніж вказана Продавцем у складених ним документах, відповідальні особи Покупця підтвердили прийняття Товару саме в дату, визначену у відповідних накладних. Отже, дати відвантаження Товару та його отримання в місці призначення співпадають, і іншого відповідач не довів.

Враховуючи наведене, припис ст.253 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок) та умови п.4.2., абз.7 п.5.3. та п.5.4. Договору, останній день строку оплати Товару припадає:

- за видатковою накладною №ПГ-0000612 від 13.10.2021 на 11.01.2022 (відповідно прострочення виконання зобов`язання триває з 12.01.2022);

- за видатковою накладною №ПГ-0000618 від 28.10.2021 на 26.01.2022 (відповідно прострочення виконання зобов`язання триває з 27.01.2022);

- за видатковою накладною №ПГ-0000626 від 23.11.2021 на 21.02.2022 (відповідно прострочення виконання зобов`язання триває з 22.02.2022, а не з 21.02.2022 як розрахував позивач);

- за видатковою накладною №ПГ-0000629 від 03.12.2021 на 03.03.2022 (відповідно прострочення виконання зобов`язання триває з 04.03.2022).

Отже, стягненню на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 623148,89грн, нарахована на заборгованість за видатковими накладними:

- №ПГ-0000612 від 13.10.2021 в розмірі 35846,75грн за період 12.01.2022 14.06.2023 (нарахування здійснено на суму боргу 120746,31грн);

- №ПГ-0000618 від 28.10.2021 в розмірі 164020,15грн за період 27.01.2022 14.06.2023 (нарахування здійснено на всю суму поставки);

- №ПГ-0000626 від 23.11.2021 в розмірі 224695,26грн за період 22.02.2022 14.06.2023 (нарахування здійснено на всю суму поставки);

- №ПГ-0000629 від 03.12.2021 в розмірі 198586,73грн за період 04.03.2022 14.06.2023 (нарахування здійснено на всю суму поставки).

Відповідач у відзиві наполягає, що у позивача відсутнє право стягувати пеню за видатковою накладною від 03.12.2021 у зв`язку з не здійсненням оплати через наявність у відповідача форс-мажорних обставин.

Суд визнає посилання відповідача на форс-мажорні обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання не обґрунтованими належним чином, оскільки збройна агресія РФ та бойові дії в м.Вугледар самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами і потребує доведення те, як саме вони вплинули на виконання зобов`язання оплатити Товар.

Крім того, суд погоджується з аргументом позивача про те, що відповідач мав достатньо часу розрахуватися за поставлений 03.12.2021 Товар до вторгнення РФ в Україну (станом на 24.02.2022 відповідачу залишалось на сплату 8 днів із передбачених Договором 90-та), натомість відповідач порушив зобов`язання оплатити й ті партії Товару, строк оплати яких настав до введення в Україні воєнного стану.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За приписом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором та приписи ст.625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 86259,52грн 3% річних та 614762,16грн інфляційних.

Суд перевірив розрахунок річних (а.с.5) та з підстав, викладених щодо вимоги про стягнення пені, встановив, що він містить помилку у визначенні дати прострочення оплати за видатковою накладною №ПГ-0000626 від 23.11.2021. З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 86194,92грн, нараховані на заборгованість за видатковими накладними:

- №ПГ-0000612 від 13.10.2021 в розмірі 5150,74грн за період 12.01.2022 14.06.2023 (нарахування здійснено на суму боргу 120746,31грн);

- №ПГ-0000618 від 28.10.2021 в розмірі 23188,26грн за період 27.01.2022 14.06.2023 (нарахування здійснено на всю суму поставки);

- №ПГ-0000626 від 23.11.2021 в розмірі 30878,10грн за період 22.02.2022 14.06.2023 (нарахування здійснено на всю суму поставки);

- №ПГ-0000629 від 03.12.2021 в розмірі 26977,82грн за період 04.03.2022 14.06.2023 (нарахування здійснено на всю суму поставки).

Суд також перевірив розрахунок інфляційних (а.с.4-5) та встановив, що він є правомірним й арифметично правильним.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в загальному розмірі 614762,16грн, нараховані на борг за видатковими накладними:

- №ПГ-0000612 від 13.10.2021 в сумі 37855,64грн за період січень 2022 року травень 2023 року (нарахування здійснено на суму боргу 120746,31грн);

- №ПГ-0000618 від 28.10.2021 в сумі 166059,73грн за період лютий 2022 року травень 2023 року (нарахування здійснено на всю суму поставки);

- №ПГ-0000626 від 23.11.2021 в сумі 217108,58грн за період березень 2022 року травень 2023 року (нарахування здійснено на всю суму поставки);

- №ПГ-0000629 від 03.12.2021 в сумі 193738,21грн за період березень 2022 року травень 2023 року (нарахування здійснено на всю суму поставки).

Суд зауважує відповідачу, що наданий ним у відзиві контррозрахунок інфляційних суперечить усталеній судовій практиці їх нарахування (п.5 ч.4 ст.238 ГПК України).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, річних та інфляційних.

У відзиві б/н від 02.11.2023 (а.с.124-131) відповідач просив зменшити розмір пені до 30% від заявленої, оскільки стягнення пені в заявленій сумі стане надвеликим тягарем для державного підприємства.

Обґрунтовуючи клопотання, відповідач просив суд врахувати такі обставини: неможливість здійснювати господарську діяльність, обумовлену знаходженням виробничих потужностей на території м.Вугледар Волноваського району Донецької області (а.с.147), тобто в зоні активних бойових дій, які розпочалися з 24.02.2022 та тривають дотепер (з 24.02.2022 відповідач зупинив добування кам`яного вугілля основний вид діяльності); обставини активних бойових дій у м.Вугледар та їх наслідки широко висвітлюються засобами масової інформації і є загальновідомими; зазнання підприємством значних пошкоджень та збитків; специфіка діяльності підприємства відповідача унеможливлює його релокацію до інших регіонів України.

Відповідач також зазначив, що в умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місцем розташування та ведення господарської діяльності яких є територія в зоні постійних активних бойових дій за таких обставин абсолютно несправедливим буде отримання невиправданих додаткових прибутків контрагентом.

З тих самих підстав просив зменшити розмір інфляційних та 3% річних до 30% від заявлених до стягнення, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Позивач проти задоволення клопотання про зменшення пені, річних та інфляційних у відповіді на відзив заперечив (а.с.186-190). Суд враховує аргументи позивача під час розгляду клопотання.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), тобто має компенсаційний характер.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (з подальшими змінами), м.Вугледар Вугледарської міської територіальної громади з 24.02.2022 по теперішній час (понад рік і 9 місяців) входить до переліку територій активних бойових дій (а.с.37).

Очевидним є те, що специфіка діяльності підприємства-відповідача, що полягає у вугледобуванні, унеможливлює його переміщення до безпечних регіонів України з метою продовження ведення господарської діяльності.

З наданих відповідачем документів (а.с.132-156) вбачається, що у зв`язку з проведенням воєнних (бойових) дій за місцем розташування виробничих потужностей (цілісного майнового комплексу) Державного підприємства «Шахта ім. М.С.Сургая» підприємство зазнає пошкоджень та перебуває у простої, а його працівники евакуйовані та не мають доступу як до виробничих приміщень, так і до документації, програмного забезпечення, що зумовлює не лише неможливість ведення господарської діяльності, а й подання податкової та фінансової звітності.

Оцінивши надані сторонами докази у сукупності з об`єктивними обставинами, що склалися у державі та її економіці в період дії Договору; врахувавши розмір нарахованої відповідно до п.7.6. Договору пені та період її нарахування, майновий стан підприємства-відповідача; взявши до уваги викладені відповідачем на обґрунтування клопотання про зменшення пені обставини, а також те, що їх винятковість є оціночним поняттям; керуючись положеннями ст.129 Конституції України та основними засадами господарського судочинства, суд дійшов висновку, про наявність підстав для зменшення розміру пені. Намагаючись дотримати баланс інтересів обох сторін, зважаючи на те, що позивач не довів завдання йому збитків порушенням зобов`язання відповідачем або настання для нього інших негативних наслідків, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню (623148,89грн), на 50%.

Отже, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, в сумі 311574,45грн.

За обставинами справи, які мають юридичне значення, та критеріями (умовами) для зменшення, наведеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, названа постанова не релевантна для застосування до правовідносин, що є предметом розгляду у справі №905/834/23, в якій підстави для зменшення розміру річних та інфляційних відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до приписів ч.1 ст.130 ГПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» 50% сплаченого за заявлену вимогу про стягнення основного боргу судового збору (13006,87грн) підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, решта судового збору в сумі 28896,14грн відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Крім того, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» поверненню позивачу з Державного бюджету України підлягає переплачена сума судового збору в розмірі 0,03грн. Разом підлягає поверненню з Державного бюджету України 13006,90грн судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 7, 13-15, 33, 42, 46, 74, 76-78, 80, 86, 129 (п.2 ч.1), 130 (ч.1), 191, 210, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Гидростандарт», м.Дніпро, до Державного підприємства «Шахта ім. М.С.Сургая», м.Вугледар Донецької області, про стягнення 2167811,25грн основного боргу, 623364,24грн пені, 86259,52грн 3% річних, 614762,16грн інфляційних задовольнити частково.

Розмір стягуваної пені зменшити на 50% до 311574,45грн.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С.Сургая» (85670, Донецька область, Волноваський район, м.Вугледар; ідентифікаційний код 40695853) на користь Приватного підприємства «Гидростандарт» (49051, м.Дніпро, вул.Журналістів, буд.7; ідентифікаційний код 33470962) 2167811,25грн основного боргу, 311574,45грн пені, 86194,92грн 3% річних, 614762,16грн інфляційних втрат, 28896,14грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству «Гидростандарт» (49051, м.Дніпро, вул.Журналістів, буд.7; ідентифікаційний код 33470962) 13006,90грн судового збору, перерахованого платіжною інструкцією №587 від 23.06.2023.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Шилова

надр.1 прим. у справу