Рішення

від 07.01.2025 по справі 918/1023/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1023/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Головного управління Національної поліції в Рівненській області

до відповідача: Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг

про: стягнення в сумі 176 920,90 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: О.Тумак

від відповідача: В.Кулик

ОПИС СПОРУ

Головне управління Національної поліції в Рівненській області звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг про стягнення в сумі 176 920,90 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 серпня 2019 року близько 14:30 в м. Рівне, на перехресті вулиць Степана Бандери - Соломії Крушельницької відбулося зіткнення службового автомобіля ГУНП в Рівненській області, автомобіля ЗІЛ 431412 та автомобіля Mercedes Benz А180. За твердженнями позивача дана подія відбулась через відсутність на другорядній дорозі, а саме на вулиці Соломії Крушельницької, дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу".

Внаслідок даної події службовий транспортний засіб ГУНП в Рівненській області Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, відповідно до висновку експертного дослідження, вартість матеріального збитку завданого на момент проведення дослідження складає 176 920,90 грн.

Постановою Рівненського міського суду від 06 вересня 2024 року, яка набрала законної сили, Козака Юрія Ярославовича (начальника служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ АД) визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. На підставі ст.22 КУпАП, звільнено Козака Ю.А. від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрито.

За таких обставин позивач вважає, що невиконання обов`язків комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг щодо обладнання дороги по вулиці Соломії Крушельницької в м. Рівне дорожнім знаком 2.1. додатку 1 до ПДР України "Дати дорогу" призвело до створення небезпечних умов для дорожнього руху на перехресті вулиць Степана Бандери-Соломії Крушельницької м. Рівне та перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП 21.08.2024 року та її наслідками - пошкодженням автомобілів. А тому збитки володільцю автомобіля мають бути відшкодовані саме зазначеною юридичною особою.

Натомість відповідач заперечив позовні вимоги. У своєму відзиві на позов відповідач вказав, що матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за страховим відшкодуванням до страхової компанії.

На переконання відповідача, позивач помилково вважає, що невиконання обов`язків Комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг щодо обладнання дороги по вулиці Соломії Крушельницької в м. Рівне дорожнім знаком 2.1. додатку 1 до ПДР України "Дати дорогу" призвело до створення небезпечних умов для дорожнього руху на перехресті вулиць Степана Бандери - Соломії Крушельницької у м. Рівне та перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП 21 серпня 2024 року, та її наслідками - пошкодженням автомобілів, так як долученими до матеріалів справи доказами доведено, що дорожній знак, який був встановлений у відповідному місці, був викрадений невідомими особами, що супутньо спричинило скоєння дорожньо - транспортної пригоди.

Також відповідач вказав, що водій Renault Duster за відсутності дорожніх знаків 2.1., 2.3. повинен був керуватись пунктом 16.15. Правил дорожнього руху України (ПДР).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 6 листопада 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 3 грудня 2024 року.

27 листопада 2024 року відповідачем подано відзив на позов.

3 грудня 2024 року відповідачем подано клопотання про долучення доказу.

Ухвалою суду від 3 грудня 2024 року розгляд справи відкладено на 7 січня 2025 року.

Також вказаною ухвалою суд витребував у Рівненського міського суду Рівненської області матеріали справи №569/16486/24 для огляду.

5 грудня 2024 року позивач подав клопотання про долучення доказів.

10 грудня 2024 року на адресу суду від Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали справи №569/16486/24.

26 грудня 2024 року відповідачем подано додаткові пояснення.

3 січня 2025 року відповідачем подано клопотання про заміну первісного відповідача належним.

Щодо вказаного клопотання суд відзначає наступне.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті. Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 11.09.2019 у справі №910/7122/17)

За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

Оскільки позивач із клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача до суду не звертався, суд не має правових підстав для задоволення клопотання відповідача про заміну відповідача, а тому, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

3 січня 2025 року відповідачем подано клопотання про долучення до справи доказу.

7 січня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив.

7 січня 2025 року відповідачем подано клопотання про долучення доказу по справі.

У судовому засіданні позивач підтримав позов.

У судове засідання представник відповідача не з`явився.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

Позивач стверджує, що 21 серпня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому транспортного засобу, унаслідок чого службовий автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Позивач вважає, що дана подія відбулась через відсутність на другорядній дорозі, а саме на вулиці С.Крушельницької, дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", встановлення якого мали б забезпечити посадові особи відповідача. А тому збитки володільцю автомобіля мають бути відшкодовані саме відповідачем.

Суд встановив, 21 серпня 2024 року на перехресті вулиць Степана Бандери - Соломії Крушельницької у м. Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення службового автомобіля ГУНП в Рівненській області Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділення поліції 2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , автомобіля ЗІЛ 431412 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Mercedes Benz А180 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок даної події службовий транспортний засіб позивача Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а саме: пошкодження переднього бампера, лівої блок фари, лівого переднього крила, передніх лівих дверей, лівого заднього крила, скла задньої арки, скла лівих передніх дверей.

Такі обставини підтверджуються дослідженою судом схемою місця ДТП, що наявна у матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності № 569/16486/24. Водночас у схемі ДТП в графі "порушення ПДР за ст 124 КупАП" відсутні будь які відмітки.

З рапорту інспектора взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Панчука М.П від 21 серпня 2024 року, що наявний у матеріалах справи № 569/16486/24 слідує, що 21 серпня 2024 року об 14:30 у м. Рівне, на перехресті вулиць С.Крушельницької - С.Бандери сталось ДТП за участі трьох транспортних засобів, а саме: СКС RDS д.р.н. НОМЕР_1 (Renault Duster) під кермуванням водія ОСОБА_1 , який є дільничним офіцером громади ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області, який на перехресті нерівнозначних доріг - вулиць С.Крушельницької - С.Бандери, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу та допустив зіткнення з транспортним засобом ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі, який по інерції допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes Benz А180 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . В ході оцінки дорожньо-транспортної пригоди було встановлено наявність недоліків в утриманні дорожньо-шляхової мережі, а саме відсутній дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" по вул. С.Крушельницької зі сторони вул. Жуковського. Оскільки водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом на даній ділянці дороги де відсутній дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" водій, здійснюючи поворот праворуч допустив зіткнення.

Відповідно до пояснень учасника ДТП ОСОБА_3 , що наявні у матеріалах справи № 569/16486/24, 21 серпня 2024 року об 14 год. 30 хв., вона рухалась транспортним засобом Mercedes Benz А180 д.н.з. НОМЕР_3 по вул. С.Бандери у напрямку вулиці В.Чорновола. На перехресті вул. С.Бандери і вул. С.Крушельницької з лівої сторони виїхала патрульна машина, а вантажна машина, яка рухалась по вул. С.Бандери в напрямку вул.Відінської, скоїли ДТП, в результаті чого було пошкоджено її автомобіль.

Відповідно до пояснень учасника ДТП ОСОБА_1 , що містяться у матеріалах справи № 569/16486/24, 21 серпня 2024 року він перебуваючи у місті Рівне по службових справах на службовому автомобілі Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 , об 14 год. 30 хв. рухаючись по вул. С.Крушельницької з вулиці Архітектора Бургінйона. Оскільки був відсутній знак 2.1. "Дати дорогу", то він вважав, що вул. С.Крушельницької є головною. Здійснюючи рух через перехрестя вулиць С.Крушельницької - С.Бандери, вважав, що знаходиться на перехресті рівнозначних доріг, і тому, оскільки з його боку не було жодного дорожнього знаку, який би вказував на черговість проїзду перехрестям, та користуючись пунктом 16.12. ПДР, здійснював проїзд перехрестя, де в подальшому відбулось зіткнення з автомобілем ЗІЛ.

Згідно із поясненнями учасника ДТП ОСОБА_2 , що наявні у матеріалах справи № 569/16486/24, 21 серпня 2024 року об 14 годині 30 хв. він рухаючись автомобілем ЗІЛ 130 №99-42 по вул.С.Бандери в напрямку вул.Відінської. Доїжджаючи до перехрестя з вул. С.Крушельницької, яка не є головною, та з якої виїхав автомобіль Renault Duster, і в`їхав в автомобіль, яким керував ОСОБА_2 .

Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 21 серпня 2024 року, що міститься у матеріалах справи № 569/16486/24, встановлено, що на перехресті С.Бандери, С.Крушельницької відсутній дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" зі сторони вул. Жуковського, а також по вул.С.Крушельницької зі сторони вул. Київська дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" закритий зеленими насадженнями.

Натомість суд не встановив обставин щодо складення працівниками поліції протоколу про адміністративне порушення за статтею 124 КупАП (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Також суд встановив, що 22 серпня 2024 інспектором ВБФР УПП у Рівненській області ДПП капітаном поліції Ліснічуком В.Б. складено протокол про те, що громадянин ОСОБА_5 , будучи посадовою особою відповідача - начальником служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ, порушив правила норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулиць міста Рівне, а саме не встановив дорожнього знака 2.1. додатку 1 до ПДР України "Дати дорогу", на узбіччі вулиці Соломії Крушельницької в напрямку перехрестя (під`їзді до перехрестя) з вулиці Степана Бандери в напрямку вулиці Соборна, що супутньо спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди у якій транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух", п.11 "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони", затверджених постановою КМУ № 198 від 30.03.1994, та вимоги п. 1.5.Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.4 ст. 140 КУпАП. Вказаний протокол міститься у матеріалах справи № 569/16486/24.

6 вересня 2024 року Рівненський міський суд розглянув справу №569/16486/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 , начальника служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ АД, за ч.4 ст.140 КУпАП.

Як вказано у постанові Рівненського міського суду Рівненської області від 6 вересня 2024 року у справі №569/16486/24, 21 серпня 2024 року, близько 14:30 год., в м. Рівне, на перехресті вулиць С.Бандери - С.Крушельницької, ОСОБА_5 , будучи посадовою особою відповідача - начальником служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ, порушив правила норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулиць міста Рівне, а саме не встановив дорожнього знака 2.1. додатку 1 до ПДР України "Дати дорогу" на узбіччі вулиці Соломії Крушельницької в напрямку перехрестя (під`їзді до перехрестя) з вулиці Степана Бандери в напрямку вулиці Соборна, що супутньо спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди у якій транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух", п.11 "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони", затверджених постановою КМУ № 198 від 30.03.1994.

У постанові від 6 вересня 2024 року у справі №569/16486/24 суд зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. Разом з тим, на підставі ст.22 КУпАП, ОСОБА_7 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 16 жовтня 2024 року №ЕД-19/118-24/11807-АВ, проведеного Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вартість матеріального збитку завданого позивачу, як власнику транспортного засобу "СКС RDS-02РП", номерний знак НОМЕР_1 , на момент проведення дослідження (15.10.2024), складає 176 920,90 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, позадоговірними, деліктними та стосуються стягнення вартості завданої шкоди, спричиненої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

На переконання позивача, причиною завдання шкоди стало неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо обладнання дороги по вулиці Соломії Крушельницької в м. Рівне необхідним дорожнім знаком.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частинами 1, 3, статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною 3 статті 14 та частиною 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до абзаців 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; дорожнє покриття - укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про автомобільні дороги" управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міста інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги" основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів та організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за:

1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу тa рекламоносіїв;

4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Пунктом 2 розділу І "Загальні положення" Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, встановлено, що ремонт і утримання автомобільних доріг забезпечується Агентством відновлення (автомобільних доріг загального користування державного значення), підприємствами та організаціями, уповноваженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською держадміністраціями (автомобільних доріг загального користування місцевого значення), підприємствами або балансоутримувачами, утвореними або визначеними органами місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів (вулиць і доріг міст та інших населених пунктів).

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

Суд зауважує, що підставою для відшкодування збитків є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 (п. 55 постанови).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).

Суд відзначає, що вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, необхідно виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів правоохоронних органів.

Разом з тим, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

За змістом статті 9 КУпАП саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). Суб`єкти можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення (рішення Конституційного суду України № 1-34/2010 від 22.12.10. № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Cтаттею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

На підставі статті 221 КУпАП виключно судами (районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями)) розглядаються справи про передбачені ст. 124 КУпАП адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Суд урахував положення вказаних норм щодо визначення порядку притягнення до адміністративної відповідальності. Однак суд звертає увагу сторін, що розглядаючи даний спір суд не встановлює обставин вчинення особою адміністративного правопорушення та його вину в порушенні правил дорожнього руху.

Дані спірні правовідносини є позадоговірними та стосуються відшкодування шкоди (деліктні зобов`язання). У межах цього провадження суд не досліджує питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності, але встановлює обставини щодо наявності складу цивільного правопорушення.

Деліктне зобов`язання - це різновид цивільно-правових зобов`язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують будь-яке зобов`язання.

Кредитором у такому зобов`язанні виступає потерпілий, а боржником, за загальним правилом, є особа, яка завдала шкоди (деліквент). Змістом зобов`язання з відшкодування шкоди є право потерпілого (кредитора) вимагати поновлення його майнових і особистих немайнових прав, що були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) заподіювача шкоди до того стану, в якому вони знаходились до правопорушення, і обов`язок заподіювача шкоди чи інших зобов`язаних осіб (боржника) виконати такі вимоги. Предметом зобов`язання з відшкодування шкоди є дії боржника, що забезпечують найбільш повне поновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким завдана шкода.

Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі делікту - протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.

Водночас необхідно враховувати, що вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).

За таких обставин суд констатує, що матеріали справи не містять рішення суду, яким встановлено вину у спричиненні ДТП, яке є предметом даного розгляду. Також суд враховує, що у постанові Рівненського міського суду Рівненської області від 6 вересня 2024 року №569/16486/24 встановлено, що відсутність дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу" на узбіччі вул. С.Крушельницької в напрямку вул.Соборна супутньо спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Водночас вказаним судовим рішенням не встановлено винну у скоєнні ДТП особу.

В цьому випадку суд розуміє використане у рішенні суду у справі №569/16486/24 визначення "супутньо" як прислівник, що пов`язаний з дієсловом "спричинило" та виконує роль обставини дії. У вжитому значенні ("супутньо") роль обставини дії визначається як така, що додається до чогось основного, є супроводжуючою, побіжною, а не основною. А отже наявні також інші причини дорожньо-транспортної пригоди, які є основними, а не додатковими, супутніми, що зафіксовано у рішенні у справі №569/16486/24.

Встановлюючи обставини наявності у відповідача вини, та причинно - наслідкового зв`язку у завданні шкоди позивачу суд з`ясував, що автомобіль позивача (Renault Duster), рухаючись другорядною дорогою, за відсутності дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу" вважав, що перебуває на перехресті рівнозначних доріг, та керувався пунктом 16.12. ПДР, тоді як відповідач вважає, що за відсутності вказаного дорожнього знаку позивач повинен був керуватись пунктом 16.15. ПДР, тобто вважати що перебуває на другорядній дорозі.

Відповідно до знаку 1.21 "Перехрещення рівнозначних доріг" п. 33.1 "Попереджувальні знаки" параграфу 33 "Дорожні знаки" Правил дорожнього руху України, останній установлюється поза населеними пунктами на відстані 150-300 м, у населених пунктах на відстані 50-100 м до початку небезпечної ділянки. У разі потреби знак встановлюється і на іншій відстані.

Знак "Перехрещення рівнозначних доріг" встановлюється завчасно перед таким перехрещенням. Він інформує учасників дорожнього руху про наближення до перехрестя, на якому перетинаються дороги, що мають однакове значення. Проїжджаючи через такі перехрестя, водії зобов`язані керуватися вимогами пунктів 10.11 і 16.12 цих Правил дорожнього руху на території України.

Дорожній знак 1.21 відносить до попереджувальних дорожніх знаків, тобто таких, що інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що на перехресті вулиць С.Бандери - С.Крушельницької встановлено попереджувальний знак "Перехрещення рівнозначних доріг".

Згідно з вимогами пункту 8.4. ПДР, дорожні знаки які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги є знаки пріоритету.

Такими знаками зокрема є знак 2.1. "Дати дорогу" та 2.3. "Головна дорога".

Суд констатує, що з наявних у справі доказів слідує, що на перехресті доріг С.Бандери (головна) С.Крушельницької, з напрямку з вул. Жуковського в сторону вул.Соборна відсутній знак пріоритету, а асфальтобетонне покриття рівноцінне, як на вулиці С.Бандери так і на вул.С.Крушельницької, без відображення знаків чи напрямків руху.

Згідно з вимогами пункту 16.15. ПДР розділу "Нерегульовані перехрестя", якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі.

Згідно з вимогами пункту 16.11. ПДР, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Разом з тим, у своїх поясненнях водій автомобіля позивача ( ОСОБА_1 ), вказував, що рухаючись по вул. С.Крушельницької він вважав, що у зв`язку з відсутністю знака 2.1. "Дати дорогу" вул. С.Крушельницької є головною. Однак далі у своїх поясненнях водій автомобіля позивача зазначив, що здійснюючи рух через перехрестя вулиць С.Крушельницької - С.Бандери, він вважав, що знаходиться на перехресті рівнозначних доріг. Таким чином з пояснень працівника позивача випливає, що рухаючись через перехрестя вулиць С.Крушельницької - С.Бандери він вважав, що рухається через перехрестя рівнозначних доріг та водночас перебуває на головній дорозі, а інша дорога на цьому перехресті є другорядною.

В цьому випадку необхідно зауважити, що правила проїзду перехресті нерівнозначних доріг (п.16.11 ПДР) відрізняються від правил проїзду перехрестя рівнозначних доріг (п.16.12 ПДР).

Рухаючись по другорядній дорозі, на якій перед перехрестям були відсутні як знаки пріоритету (знаки 2.1. "Дати дорогу", 2.3. "Головна дорога", 2.4. "Кінець головної дороги"), так і попереджувальні знаки (знаки 1.21. "Перехрещення рівнозначних доріг", 1.22. "Перехрещення з другорядною дорогою"), працівник позивача, на думку суду, не мав достатніх підстав вважати, що він безумовно перебуває на головній дорозі або рухається через перехрестя рівнозначних доріг.

Такі обставини можуть свідчити про те, що працівник позивача як учасник дорожнього руху не проявив достатньої уваги до дорожньої обстановки чим власними діями створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Про вказані обставини також зазначено у рапорті інспектора взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Панчука М.П від 21 серпня 2024 року, який у складі екіпажу поліції з`явився на місце ДТП.

Відповідно до пункту 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до підпунктів б), д) пункту 2.3. ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Водночас суд підкреслює, що не робить висновків про вину учасників дорожнього руху у порушенні ПДР, що спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Матеріали справи не містять доказів порушення Правил дорожнього руху іншими учасниками.

Згідно з принципом змагальності сторін саме позивач має довести належними та допустимими доказами свої вимоги, а не навпаки.

Разом з тим, для покладення відповідальності на відповідача, між заподіянням шкоди та діями відповідача має бути встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок.

У постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 920/316/17, від 21.12.2018 у справі № 920/31/18, наведено позицію, згідно з якою причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна саме його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Отже, між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути встановлено прямий причинний зв`язок.

А проте суд не встановив наявності безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою. Такі обставини свідчать про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням позивачу шкоди.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі 925/1196/18).

Таким чином, враховуючи відсутність встановленого безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв`язку між адміністративним правопорушенням вчиненим відповідачем та шкодою, якої, як вказував позивач, зазнав його службовий транспортний засіб, суд робить висновок про відсутність усіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до правил статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

Висновки суду

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що встановлені обставини справи дають підстави зробити висновок про відсутність всіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку. А тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даним позовом складав 2 422,40 грн (з врахуванням коефіцієнту 0,8).

Згідно статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір в розмірі 605,60 грн може бути повернутий особі, яка його сплатила як зайво сплачений.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.

Позивач: Головне управління Національної поліції в Рівненській області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул.Хвильового 2, ідентифікаційний код 40108761).

Відповідач (Боржник): Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Данила Галицького 25, ідентифікаційний код 13974620).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 09 січня 2025 року.

Суддя Андрій КАЧУР