Рішення

від 18.12.2024 по справі 921/530/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/530/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства Шумської міської ради "Шумська міська лікарня"

до відповідача 1 Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

відповідача 2 Тернопільського обласного центру зайнятості

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Комунальне некомерційне підприємство Шумської міської ради "Шумський міський центр первинної медико-санітарної допомоги"

про: визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1586 від 21.06.2024; звільнення КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" від обов`язку внесення орендної плати на період вирішення спірних правовідносин в судовому порядку; стягнення з відповідача 1 грошових коштів в сумі 30 200 грн.

за участі представників:

позивача: Бобровський А.Є., керівник (в режимі відеоконференції);

відповідача 1: Ткач Р.М., довіреність;

відповідача 2: Скакун Т .П., довіреність.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" поступила позовна заява КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" до відповідачів Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Тернопільського обласного центру зайнятості, третя особа, КНП Шумської міської ради "Шумський міський центр первинної медико-санітарної допомоги", про визнання недійсним договору оренди, звільнення лікувального закладу від обов`язку внесення орендної плати та стягнення з відповідача 1 грошових коштів в сумі 30 200 грн.

Розгляд спору здійснювався судом за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач, серед іншого, посилається на те, що на час звернення із даним позовом до суду між ним, Орендодавцем та Балансоутримувачем не досягнуто згоди щодо безперешкодного доступу Орендаря до орендованих приміщень. Окрім того, Орендар стверджує, що у спірних правовідносинах має місце невідповідність фактичним обставинам інформації щодо орендованого майна, котра зазначалася у оголошенні, що передувало аукціону.

Натомість відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н (вх. №7406) від 25.09.2024. Зокрема, вважає, що участь Лікарні у двох аукціонах, ознайомлення з план схемами об`єктів оренди, можливість попереднього очного візуального огляду приміщень, укладення договору оренди, підписання акту приймання передачі орендованого майна свідчать про обізнаність позивача щодо розташування нежитлових приміщень та їх характеристик. Жодна інформація якою Орендодавець володів стосовно орендованих приміщень Фондом не приховувалася. Крім того, кожен потенційний орендар міг ознайомитися з об`єктом оренди, оскільки в ЕТС розміщено фото об`єкта, інформацію про об`єкт оренди, схему об`єкта оренди відповідно до технічної документації, проект договору оренди, визначено порядок ознайомлення з майном, час і місце проведення огляду об`єкта, а також зазначено контактну особу Орендодавця та Балансоутримувача у разі виникнення запитань, щодо об`єкта оренди. Також відповідач 1 стверджує, що договір оренди №1586 між позивачем, Регіональним відділенням та Тернопільським обласним центром зайнятості було укладено раніше, ніж договір оренди №1588 між відповідачами та третьою особою.

Відповідач 2 теж проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н (вх.№7563) від 01.10.2024. Вважає, що твердження позивача про відсутність в нього можливості потрапити в орендовані ним приміщення не відповідає дійсності, оскільки Балансоутримувачем передано Орендарю ключі від бокового входу будівлі. Відповідно до укладеного Договору оренди тамбур та центральний вхід не передавалися в оренду позивачу, тому ключі від останнього йому не надавалися. Крім того, в оголошенні про проведення аукціону про передачу майна в оренду зазначена інформація про основні характеристики об`єкта оренди, план-схема приміщень, що передавалися в оренду. З цією інформацією позивач був знайомий як учасник аукціону та на момент підписання Договору і акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Позивач у відповіді на відзив №б/н (вх. №8313) від 30.10.2024 зазначає, що на момент оголошення аукціонів про передачу в оренду об`єкта державного майна Орендодавцем не було враховано участь та можливу перемогу в аукціоні інших учасників, для яких такий розподіл площ так чи інакше унеможливив би безперешкодний доступ до орендованих приміщень. Також Лікарня вважає необґрунтованими доводи відповідача 2 стосовно орендованого Орендарем коридору (1-12 згідно Плану), який є евакуаційним виходом людей згідно плану-схеми евакуації від 03.01.2020. Дана схема евакуації на момент огляду об`єкта оренди відповідальним працівником позивача була розташована на І поверсі будівлі поруч з пультами керування пожежною та охоронною сигналізацією. Згідно з вказаним планом евакуації орендований коридор є евакуаційним виходом загального користування для усіх працівників будівлі на випадок пожежі. План евакуації від 02.01.2024 на момент подання позову в приміщенні будівлі був відсутній та позивачу про нього відомо не було.

Представник третьої особи у судові засідання не з`являвся, жодних заяв, клопотань чи пояснень не надав. Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява №б/н (вх.№88020 від 15.11.2024 про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Справа розглядалась в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

РВ ФДМ України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях 15.05.2024 було прийнято рішення №064 про включення до переліку нерухомого державного майна, що підлягає передачі в оренду на аукціоні, частини нежитлових приміщень на першому поверсі будівлі закладу соціального призначення загальною площею 62,2 кв. м., що розташовані за адресою: вул. Енергетична, 1Д, м. Шумськ, Кременецький район, Тернопільська область та обліковується на балансі Тернопільського обласного центру зайнятості.

17.05.2024 Орендодавцем в ЕТС "PROZORRO продажі" аукціон оголошено. Повна інформація про аукціон розміщена за посиланням: https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20240517-99480/. Дата проведення аукціону-04.06.2024. За його результатами цього числа Шумська міська лікарня визнана переможцем із фінальною ставкою орендної плати в сумі 15 100,00 грн.

В подальшому, 21.06.2024, між КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" (Орендар), Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (Орендодавець) та Тернопільським обласним центром зайнятості (Балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1586 (далі - Договір оренди).

За умовами цього правочину позивачу передана у строкове платне користування частина нежитлових приміщень на першому поверсі будівлі закладу соціального призначення загальною площею 62,2 кв. м., а саме : дитячий куточок №1-8 (11,1 кв. м.), інсталяційна №1-9 (5,5 кв. м.), коридор №1-12 (22,9 кв.м.), актив. підтрим. №1-13 (22,7 кв.м).

У пункті п. 9.1.1 Договору оренди Балансоутримувач та Орендодавець запевнили Орендаря, що крім випадків, коли про інше зазначене в акті приймання-передачі, об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об`єкта немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта може бути наданий Орендарю в день підписання акту приймання-передачі разом із комплектом ключів від об`єкта у кількості, зазначеній в акті приймання-передачі.

Відповідно до підпункту 10.1 Договору оренди, місячна орендна плата становить 15 100 грн, без ПДВ.

Сума забезпечувального депозиту - одна місячна орендна плата.

Угоду підписано всіма її контрагентами за допомогою кваліфікаційних електронних підписів з урахуванням вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Авансовий внесок з орендної плати в розмірі 15 100 грн, та забезпечувальний депозит в розмірі 15 100 грн, були позивачем сплачені згідно платіжних інструкцій №6138 та №6139 від 12.06.2024.

Орендовані приміщення за актом прийому-передачі передані Орендарю 21 червня 2024 року без будь-яких зауважень та застережень з боку останнього.

Водночас, із матеріалів справи слідує, що інша частина нежитлових приміщень на першому поверсі будівлі закладу соціального призначення, в подальшому, була передана в оренду третій особі у даній справі.

Так, 11 червня 2024 року за результатами електронного аукціону, його переможцем визнано не позивача, котрий також приймав у ньому участь, а КНП Шумської міської ради "Шумський міський центр первинної медико-санітарної допомоги".

Відтак, 25.06.2024, відповідно до договору №1588 Орендодавцем було передано КНП Шумської міської ради "Шумський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" в оренду приміщення, що знаходиться по вул. Енергетична,1 Д, м. Шумськ, Кременецький район, Тернопільська область, площею 126 кв.м., а саме: тамбур ( №1-1 ), реєстраційний сектор (№1-2 ), картотека ( № 1-3 ), санвузол (№1-10).

Внаслідок цього, за твердженням позивача, його позбавили можливості для входу у будівлю через центральний вхід та унеможливили доступ до частини орендованих Лікарнею на підставі Договору оренди приміщень.

З огляду на це, КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" на адресу Регіонального відділення направило лист №692 від 08.07.2024 з вимогою усунути перешкоди в користуванні об`єктом оренди, запропонувавши Орендодавцю внести зміни до Договору оренди щодо предмета оренди, а саме : виключити зі складу оренди нежитлові приміщення коридор №1-12 (22,9 кв. м.), дитячий куточок №1-8 (11,1 кв. м.) та здійснити перерахунок орендної плати.

Листом від 07.08.2024 №07-112-01141 Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях повідомило, що внесення змін до Договору оренди в частині зміни площі орендованого майна, із наведених Орендарем підстав, законодавством не допускається.

Також, позивач наполягає на невідповідності об`єкта оренди інформації про майно, оприлюдненої в оголошенні про передачу в оренду (розміщено за посиланням https://prozorro.sale/planning/RGL001-UA-20240516-10011/).

Так, після обстеження орендованих приміщень уповноваженими працівниками Підприємства (службова записка інженера з комп`ютерних систем №161/08-19 від 27.06.2024 та інженера з організації, експлуатації та ремонту №162/08-19 від 01.07.2024) було виявлено, що:

- у приміщеннях 1-8 та 1-9 (згідно Плану) відсутні вентиляція, кондиціонування, телекомунікації (Інтернет, телефонізація, телебачення);

- приміщення 1-13 не обладнане кондиціонуванням і також відсутні телекомунікації (Інтернет, телефонізація, телебачення);

- доступ до керування пультом охоронної сигналізації надано виключно керівнику Шумської районної філії Тернопільського ОЦЗ, що призводить до часового обмеження у користуванні орендованими приміщеннями виключно за графіком роботи Балансоутримувача. В той же час, про графік використання об`єкта оренди у оголошенні про передачу майна в оренду не зазначалось. Договором також не передбачено можливість Орендодавця обмежити Орендарю допуск до орендованого майна за графіком.

Наведені вище обставини в сукупності слугували підставою для звернення лікувального закладу до суду із відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у позов слід відмовити повністю, виходячи з наступних міркувань.

За приписами ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У учасників цього спору господарські зобов`язання виникли з орендних правовідносин.

В силу викладених у статті 283 ГК України законодавчих приписів, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Поряд із цим суд зважає на те, що орендована за Договором оренди нерухомість належить до державного майна, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі-Закон) , Закону України "Про управління об`єктами державної власності" , а також Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 (далі -Порядок).

Так, у ч.1 ст.5 Закону, законодавець обумовив, що етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком; орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна; за результатами розгляду заяви (крім випадків, передбачених абзацом п`ятим частини другої статті 6 цього Закону) балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання такої заяви приймає одне з таких рішень: рішення про намір передачі майна в оренду; рішення про відмову у включенні об`єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону. У разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень: рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління; рішення про відмову у включенні об`єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону. Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду (частина 2 статті 6 Закону).

При цьому суд констатує, що у матеріалах справи немає жодного доказу того, що на якомусь із етапів передачі в оренду спірної нерухомості відповідачами були б порушені вищезазначені законодавчі приписи.

Адже, після отримання від потенційного орендаря заяви від 05.01.2024 року про включення спірних приміщень до переліку об`єктів, що підлягають передачі в оренду на аукціоні, 10.01.2024 року листом №11-112-00043 орган приватизації звернувся до Тернопільського обласного центру зайнятості для прийняття рішення з даного приводу. Після того, як Міністерством економіки України, наказом від 24.04.2024 №10432 була надана згода про передачу спірної нерухомості в оренду, Балансоутримувач 08.05.2024 року згідно з наказом №234 прийняв рішення про її передачу в оренду за результатами аукціону. Відтак, 17.05.2024 року Орендодавцем оголошено аукціон, що відбувся 04.06.2024 року, за наслідками проведення якого позивача визнано переможцем.

Частиною 1 статті 16 Закону встановлено, що договір оренди має бути сформований підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Орендна плата визначається за результатами аукціону (частина 2 статті 17 Закону).

Правовий аналіз положень Договору оренди дає суду підстави для висновку про те, що при його укладенні відповідачами законодавство не порушено.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що у частині 1 статті 215 ЦК України законодавець обумовив, що лише недодержання в момент вчинення правочину одним або декількома контрагентами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, може слугувати підставою недійсності правочину за цією правовою нормою.

В свою чергу, у ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки в момент вчинення спірного Договору оренди, ні одної із перелічених норм порушено не було то посилання Орендаря на ст.ст.203 та 215 ЦК України, як на підставу для визнання Договору оренди недійсним суд оцінює критично.

Адже, за висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 643/9458/19, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Не заслуговують на увагу також доводи лікувального закладу на вчинення ним спірного правочину під впливом обману та, як наслідок, його недійсності на підставі статті 230 ЦК України. Цією правовою нормою передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Таким чином, посилаючись на вчинення правочину під впливом обману позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману.

Натомість Орендар, як на підставу недійсності правочину, посилається на невідповідності об`єкта оренди тій інформації про майно, що була оприлюднена в оголошенні.

Однак, по - перше, за домовленостями між позивачем та відповідачем, що викладені у п.п. 12.9.1-12.9.2 Договору оренди та пункті 5 Акту прийому-передачі, істотна невідповідність об`єкта оренди інформації про нього, що була оприлюднена в оголошенні може слугувати підставою для дострокового припинення договору на вимогу Орендаря, а не визнання недійсним цього правочину.

По-друге, суд враховує, що ще до моменту проведення аукціону позивач, являючись потенційним орендарем, мав можливість не лише ознайомитись з план-схемами розміщення об`єктів оренди, а й візуально оглянути ці приміщення.

Окрім цього, слід зазначити, що у день укладення Договору оренди між позивачем та Балансоутримувачем було підписано Акт приймання-передачі майна, у якому підписанти засвідчили, що об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об`єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта оренди надається орендарю в день підписання цього акта приймання-передачі, інформація оприлюднена в оголошенні про передачу в оренду (інформаційному повідомленні/інформації про об`єкт оренди) про Об`єкт оренди повністю відповідає дійсності, запевнення Балансоутримувача, зазначені у пунктах 9.1.1 і 9.1.2 Договору оренди, повністю відповідають дійсності, а випадки і обставини, на які є посилання у цих пунктах Договору оренди, відсутні, а також Орендар засвідчує, що отримав від Балансоутримувача необхідний комплект ключів від Об`єкта у кількості 1 штук.

Більше того, твердження позивача, що боковий вхід в будівлю, від якого передані Балансоутримувачем ключі, не може ним використовуватися за призначенням, оскільки він є евакуаційним виходом, про що зазначено в План - схемі евакуації людей від 03.01.2020 року спростовується даними Плану схеми евакуації людей від 02.01.2024 року, за яким вхід у будівлю, від якого передані ключі позивачу, не являється евакуаційним виходом. Посилання позивача на те, що про такий План йому не було відомо не спростовує того факту , що боковий вхід в будівлю на момент укладення спірного Договору оренди не являвся евакуаційним.

Також суд зважає, що за даними наявної у справі копії Робочого проекту, у спірній будівлі наявний електрокабель 10 кв., електрокабель 0,4 кв., радіолінія проектна, кабель телефонний та вентиляція. Охорона будівлі здійснюється технічними засобами на підставі договору, укладеного з Управлінням поліції охорони, до будівлі підведений Інтернет. Відомості акту обстеження від 03.07.2024 року, що складений посадовими особами позивача наведені обставини не спростовують, а лише свідчать про існуючу суперечку між Орендарем та Балансоутримувачем щодо способу користування цими комунікаціями.

Суд погоджується із посиланнями позивача на те, що умовами Договору оренди Орендодавець не вправі був обмежувати Орендарю допуск до орендованого майна за графіком. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що такий графік Орендодавцем чи Балансоутримувачем встановлювався.

Як наслідок суд констатує, що позивачем не доведено ні одної із трьох складових, існування яких одночасно може слугувати підставою для визнання спірного Договору оренди недійсним, з огляду на його вчинення під впливом обману.

Поряд із цим, суд вважає таким що відповідає дійсності твердження Лікарні про те, що після укладення відповідачами договору оренди із третьою особою, позивач був позбавлений можливості використовувати частину об`єкта оренди-дитячий куточок №1-8 (11,1 кв.м), через те, що площі спільного користування , що забезпечували доступ до нього, були передані в оренду іншому орендарю.

Однак, суд в черговий раз наголошує, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним

Більше того , суд звертає увагу позивача, що за домовленостями, які учасники цього спору виклали у п.п. 12.9.1- 12.9.2 спірного Договору оренди наведене могло слугувати підставою для дострокового його припинення на вимогу Орендаря, а не визнання недійсним цього правочину в судовому порядку.

Знову ж таки, за положеннями, що містяться у статтях 651-654 ЦК України, правовим наслідком істотного порушення договору другою стороною чи істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні правочину є розірвання договору, а не визнання його недійсним

У разі ж, якщо вимогам закону не відповідає договір №1588 від 25.06.2024 то це може слугувати підставою для визнання останнього недійсним, а не спірного Договору оренди.

На переконання суду, право позивача на заявлення конкретної позовної вимоги повинне узгоджуватися із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав. При цьому, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

В свою чергу, суд зобов`язаний виходити з того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Обрання позивачем неналежного способу захисту права за сталою судовою практикою, що сформована, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови в позові.

З наведеного в сукупності, у позовній вимозі про визнання недійсним Договору оренди та похідних від неї вимог щодо звільнення позивача від обов`язку внесення орендної плати та стягнення з відповідача 1 грошових коштів слід відмовити повністю.

Інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 20, 42, 46, 73, 74, 76, 79, 91, 123, 129, 183, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 09.01.2025.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко