Рішення

від 09.01.2025 по справі 922/3825/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3825/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат (62414, Харківська область, Харківський район, село Липці, вул. Покровська, будинок 57, ідентифікаційний код 03189624) до Фізичної особи-підприємця Волкової Катерини Григорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 34 710,39 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа Липецький психоневрологічний інтернат (позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Волкової Катерини Григорівни (відповідач) про стягнення 34 710,39 грн.

Позивач також просить стягнути судовий збір.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами поставки ПММ №6 від 20.02.2017, ПММ №14 від 16.07.2018, ПММ № БН-03 від 01.02.2020 щодо своєчасної поставки оплаченого позивачем товару на суму 34 710,39 грн, з яких: бензин А-92 на суму 20 160,00 грн загальним об`ємом 960 літрів за договором поставки ПММ №БН-03 від 01.02.2020, скраплений газ на суму 12090,00 грн загальним об`ємом 780 літрів за договором поставки ПММ №14 від 16.07.2018, скраплений газ на суму 2460,39 грн загальним об`ємом 200 літрів за договором поставки ПММ №6 від 20.02.2017, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 34 710,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3825/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Суд звертає увагу, що 05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Як вбачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач зареєстрував "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 11.11.2024 по справі № 922/3825/24 (суддя Чистякова І.О.) було надіслано одержувачу - Комунальній установі Липецький психоневрологічний інтернат до його електронного кабінету: 11.11.24 о 18:25.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отож датою вручення позивачу ухвали суду від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі - є 12.11.2024.

Отже позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.11.2024, у встановлений строк, до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№29902), в якому він просить суд в позові відмовити повністю, наполягаючи на тому, що позивач протягом дії договорів та до моменту звернення до суду з цим позовом не звертався до відповідача з заявкою про необхідність передачі товару, не надавав довіреність, відомості про транспорті засоби, водіїв, доказів сплати товару як це передбачено умовами п. 1.1., 3.3. договорів, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту відмови відповідача поставляти товар за договорами. Крім того, позивачем не надано доказів сплати товару відповідно до умов договору, а також рахунки-фактури, накладні тощо, які б могли підтвердити виникнення між сторонами правовідносин за договорами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2017 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки ПММ № 6 (далі - договір №6)

Відповідно до п. 1.1. договору №6 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, через АЗС у встановлені договором строки згідно до заявки, паливно-мастильні матеріали (газ скраплений) згідно ДК 021:2015 10120000-6- газове паливо, далі по тексту «Товар», а Покупець зобов`язується сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму і прийнятий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору №6 сума договору складає: 31075,00 грн.

Згідно з п. 1.3. договору №6 кількість товару який постачається за цим договором визначається у заявках Покупця.

Пунктами 3.1.- 3.3. договору №6 визначено, що передача товару здійснюється через мережу автозаправних станцій Постачальника. Передача та прийом товару здійснюється по заправним відомостям та талонам. Покупець повинен до початку передачі товару надати Постачальнику довіреність, відомості про транспортні засоби (марка автомобіля, державний номер) та закріплених за ними водіїв, які уповноважені одержувати товар на автозаправних станціях з обранцями їх підписів.

Згідно з п. 3.5. договору №6 перехід права власності на товар відбувається з моменту сплати за нього Покупцем.

Відповідно до п. 3.6. договору №6 про передачу товару від Постачальника Покупцю свідчить підпис уповноваженої особи Покупця в заправній відомості або у видатковій накладній.

Згідно з п. 3.7. договору №6 сплачений товар до моменту його передачі Покупцю знаходить на відповідальному зберіганні у Постачальника.

Відповідно до п. 4.1 договору №6 ціна товару вказується у рахунках-фактурах та накладних Постачальника.

Згідно з п. 7.4. Договору №6 договір діє з моменту підписання його сторонами до 31.12.2017 або до повного розрахунку між сторонами.

У позовній заяві зазначено, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти за товар у розмірі 31075,00 грн та отримано талони на скраплений газ, однак позивачем недоотримано товар за договором № 6 на суму 2460,39 грн, загальним об`ємом 200 літрів, згідно наданих до позову копій невикористаних талонів № 10389 - 10398 від 30.11.2017.

Також, у позовній заяві зазначено, що 16.07.2018 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки ПММ № 14 (далі - договір №14).

Відповідно до п. 1.1. договору №14 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, через АЗС у встановлені договором строки згідно до заявки, паливно-мастильні матеріали (газ скраплений) згідно ДК 021:2015 10120000-6- газове паливо, далі по тексту «Товар», а Покупець зобов`язується сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму і прийнятий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору №14 сума договору складає: 23400,00 грн.

Специфікацією б/н від 19.11.2018 до договору № 14 збільшено ціну на скраплений газ, а саме вона складає 15,50 грн./літр.

Згідно з п. 1.3. договору №14 кількість товару який постачається за цим договором визначається у накладних.

Пунктами 3.1.- 3.3. договору №14 визначено, що передача товару здійснюється через мережу автозаправних станцій Постачальника. Передача та прийом товару здійснюється по заправним відомостям та талонам. Покупець повинен до початку передачі товару надати Постачальнику довіреність, відомості про транспортні засоби (марка автомобіля, державний номер) та закріплених за ними водіїв, які уповноважені одержувати товар на автозаправних станціях з обранцями їх підписів.

Згідно з п. 3.5. договору №14 перехід права власності на товар відбувається з моменту сплати за нього Покупцем.

Відповідно до п. 3.6. договору №14 про передачу товару від Постачальника Покупцю свідчить підпис уповноваженої особи Покупця в заправній відомості або у видатковій накладній.

Згідно з п. 3.7. договору №14 сплачений товар до моменту його передачі Покупцю знаходить на відповідальному зберіганні у Постачальника.

Відповідно до п. 4.1. договору № 14 ціна товару вказується у рахунках-фактурах та накладних Постачальника.

Згідно з п. 7.4. договору №14 договір діє з моменту підписання його сторонами до 31.12.2018 і до повного розрахунку між сторонами.

У позовній заяві зазначено, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти за товар у розмірі 23400,00 грн та отримано талони на скраплений газ, однак позивачем недоотримано товар за договором № 14 на суму 12090,00 грн загальним об`ємом 780 літрів, згідно наданих до позовної заяви копій невикористаних талонів № 12638 - 12643, № 12648 - 12683 від 28.11.2018.

Також, у позовній заяві зазначено, що 01.02.2020 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки ПММ №БН-03 (далі - договір №3).

Згідно з п. 1.1. договору №3 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, через АЗС у встановлені договором строки згідно до заявки, ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин автомобільний та пальне дизельне), далі по тексту «Товар», а Покупець зобов`язується сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму і прийнятий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору №3, у редакції Додаткової угоди №1, сума договору складає: 44940,00 грн.

Згідно з п. 1.3. договору №3 кількість товару який постачається за цим договором визначається у накладних.

Пунктами 3.1.- 3.3. договору №3 визначено, що передача товару здійснюється через мережу автозаправних станцій Постачальника. Передача та прийом товару здійснюється по заправним відомостям та талонам. Покупець повинен до початку передачі товару надати Постачальнику довіреність, відомості про транспортні засоби (марка автомобіля, державний номер) та закріплених за ними водіїв, які уповноважені одержувати товар на автозаправних станціях з обранцями їх підписів.

Згідно з п. 3.5. договору №3 перехід права власності на товар відбувається з моменту сплати за нього Покупцем.

Відповідно до п. 3.6. договору №3 про передачу товару від Постачальника Покупцю свідчить підпис уповноваженої особи Покупця в заправній відомості або у видатковій накладній.

Згідно з п. 3.7. договору №3 сплачений товар до моменту його передачі Покупцю знаходить на відповідальному зберіганні у Постачальника.

Відповідно до умов п. 3.8. договору №3 Покупець не сплачує за відповідальне зберігання товару.

Відповідно до п. 4.1. договору № 3 ціна товару вказується у рахунках-фактурах та накладних Постачальника.

Згідно з п. 7.4. договору №3 договір діє з моменту підписання його сторонами до 31.12.2020 або до повного розрахунку між сторонами.

У позовній заяві зазначено, що позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 44940,00 грн та отримано талони на Бензин А-92, однак позивачем недоотримано товар за договором № БН-03 на суму 20160,00 грн згідно наданих до позову копій невикористаних талонів № 16316 - 16325 від 24.07.2020, № 17143 - 17150, № 17111 - 17140 від 09.11.2020.

У позовній заяві зазначено, що позивач звертався до відповідача з претензією, в якій просив виконати усі умови договору або повернути грошові кошти у розмірі 34710,39 грн, однак відповідь на претензію від відповідача не надійшла.

При цьому, у позовній заяві зазначено, що позивач не може надати вказану претензію та докази її направлення відповідачу у зв`язку з тим, що на території Липецької ОТГ ведуться активні бойові дії та у приміщення інтернату були влучання, в результаті чого були знищені документи.

З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару та повернення попередньої оплати, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за непоставлений товар на суму 34 710,39 грн, з яких: бензин А-92 на суму 20 160,00 грн загальним об`ємом 960 літрів за договором поставки ПММ №БН-03 від 01.02.2020, скраплений газ на суму 12090,00 грн загальним об`ємом 780 літрів за договором поставки ПММ №14 від 16.07.2018, скраплений газ на суму 2460,39 грн загальним об`ємом 200 літрів за договором поставки ПММ №6 від 20.02.2017.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Верховний Суд зазначає, що застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 538 ЦК України).

Так, за умовами п. 1.1. зазначених договорів поставки Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар через АЗС у встановлені договором строки згідно до заявки.

Пунктом 3.3. договорів поставки визначено, що Покупець повинен до початку передачі товару надати Постачальнику довіреність, відомості про транспортні засоби (марка автомобіля, державний номер) та закріплених за ними водіїв, які уповноважені одержувати товар на автозаправних станціях з обранцями їх підписів.

Згідно з п. 3.5. договорів поставки перехід права власності на товар відбувається з моменту сплати за нього Покупцем.

Згідно з п. 3.7. договорів поставки сплачений товар до моменту його передачі Покупцю знаходить на відповідальному зберіганні у Постачальника.

Відповідно до п. 4.1. договорів поставки ціна товару вказується у рахунках-фактурах та накладних Постачальника.

Отже відповідно до вказаних умов договорів оплата за товар має бути здійснена позивачем (покупцем) до моменту виконання продавцем (відповідачем) свого обов`язку з передачі товару.

Позивач у позовній заяві стверджує, що перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за товар та отримав талони, однак до позовної заяви не було надано доказів попередньої оплати товару.

Натомість, відповідач у відзиві заперечує факт отримання від позивача попередньої оплати товару.

Оскільки до позовної заяви не було надано доказів на підтвердження попередньої оплати позивачем товару ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення цієї ухвали та запропоновано позивачу у встановлений судом строк надати, зокрема, заяву, в якій зазначити, якими доказами підтверджуються обставини щодо перерахування на рахунок ФОП Волкової К.Т. коштів та надати відповідні докази, або клопотання про їх витребування в порядку ст. 81 ГПК України.

Утім позивач не надав до суду доказів, які підтверджуються обставини щодо перерахування на рахунок ФОП Волкової К.Т. коштів або клопотання про їх витребування в порядку ст. 81 ГПК України.

При цьому, судом не приймаються доводи позивача, викладені у заяві (поясненні) про перерахування на рахунок коштів від 05.11.2024 вих.№01-31/01/273 про неможливість надання суду доказів перерахування позивачем на рахунок відповідача коштів у зв`язку з їх знищенням в результаті пожежі, адже, суд вважає, що позивач мав можливість звернутися до банківської (фінансової) установи, в якій він обслуговується, з метою отримання виписки по рахункам на підтвердження перерахування коштів за вказаними договорами, втім не скористався таким правом та не надав до суду відповідної виписки по рахункам, з яких здійснювалось перерахування коштів.

Матеріали справи також не містять ні заявок позивача (покупця) про необхідність передачі у власність товару, ні рахунків-фактур відповідача, ні доказів надання позивачем відповідачу до початку передачі товару довіреності, відомостей про транспортні засоби (марка автомобіля, державний номер) та закріплених за ними водіїв, які уповноважені одержувати товар на автозаправних станціях з обранцями їх підписів.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ураховуючи вищенаведене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаними вище договорами поставки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Ураховуючи те, що у позові відмовлено повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 526, 538, 610-614, 626-629, 655, 692, 693, 697, 712 Цивільного кодексу України, та ст. 2, 4, 20, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "09" січня 2025 р.

СуддяІ.О. Чистякова