Ухвала

від 09.01.2025 по справі 922/4206/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

09 січня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4206/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

розглянувши заяву UAB «Axis Industries», Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво «АБ «Ексіс Індастріз», місто Харків, Україна про забезпечення позову (вх. № 108 від 03 січня 2025 року) у справі

за позовом UAB «Axis Industries», Вільнус, Литовська Республіка, діє в Україні через представництво «АБ «Ексіс Індастріз», місто Харків, Україна,

до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», місто Харків, Україна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку громад та територій України, місто Київ, Україна,

про стягнення заборгованості, відсотків, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, UAB «Axis Industries», Вільнус, Литовська Республіка, який діє в Україні через представництво «АБ «Ексіс Індастріз», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», про стягнення заборгованості за остаточною угодою про розірвання договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28.12.2023 року в розмірі 18 692 383,86 грн., відсотків річних у розмірі 2 337 058/,70 грн. за прострочення платежу за період з 27.04.2024 року по 20.11.2024 року, трьох відсотків річних у розмірі 318 689,82 грн. за період з 27.04.2024 року по 20.11.2024 року, інфляційних втрат в розмірі 1 284 390,69 грн. за травень-жовтень 2024 року, та реальних збитків в розмірі 923 812,55 грн.

02 грудня 2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву UAB «Axis Industries», що діє в Україні через представництво «АБ «Ексіс Індастріз» залишено без руху, встановлено строк у п`ять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків. Разом з цим, суд, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02 грудня 2024 року, зазначив, що позивач формулюючи склад учасників справи, визначив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство розвитку громад та територій України, але жодної заяви/клопотання з цього приводу позовна заява не містить.

13 грудня 2024 року, на виконання вимог ухвали суду від 02 грудня 2024 року, від UAB «Axis Industries», що діє в Україні через представництво «АБ «Ексіс Індастріз», надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 31420 від 13 грудня 2024 року). Крім того, від представництва «АБ «Ексіс Індастріз» надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку громад та територій України (вх. № 31421 від 13 грудня 2024 року).

18 грудня 2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4206/24; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та почато у справі № 922/4206/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16 січня 2025 року. Задоволено заяву (вх. № 31421 від 13 грудня 2024 року) UAB «Axis Industries», що діє в Україні через представництво «АБ «Ексіс Індастріз» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку громад та територій України. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство розвитку громад та територій України.

03 січня 2025 року позивачем представлено заяву про забезпечення позову (вх. № 108 від 03 січня 2025 року) в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» в межах суми 23 556 335,26 грн., що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову. В якості підстав для забезпечення позову позивач зазначає невиконання відповідачем зобов`язань за остаточною угодою про розірвання договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28 грудня 2023 року у розмірі 23 556 335,62 грн., а відтак позивач вважає, що існують реальні ризики майбутнього утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду. Посилається в заяві позивач також на досудове розслідування НАБУ щодо посадових осіб КП «ХТМ», та надає роздруківки з їх сайту - https://nabu.gov.ua/.

З приводу застосування зустрічного забезпечення позивач просить його не застосовувати.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суддя-доповідач по даній справі суддя Юрченко В.С. з 30 грудня 2024 року по 08 січня 2025 року (включно) перебувала у щорічній основній відпустці (наказу Голови Господарського суду Харківської області № 301-в від 17 грудня 2024 року), та першим робочим днем є 09 січня 2025 року.

У відповідності до пункту 6.15 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Харківської області, затверджені рішенням зборів суддів Господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28 березня 2016 року (із змінами, внесеними рішеннями зборів суддів № 8-2/2016 від 16.05.2016; № 9-2/2016 від 02.12.2016; № 2-2/2017 від 20.02.2017; № 3-3/2017 від 13.04.2017; № 6-3/2017 від 14.11.2017, № 5-2/2018 від 22.11.2018, № 3-1/2019 від 31.05.2019, № 6-1/2019 від 07.11.2019, № 7-1/2019 від 11.12.2019, № 1-4/2020 від 09.09.2020, № 2-1/2023 від 01.11.2023, № 3-2/2024 від 20.08.2024) заява про забезпечення позову (доказів), подана після подачі позовної заяви передається раніше визначеному судді по справі.

Главою 10 Кодексу передбачено можливість подання заяви (клопотання) про забезпечення позову. Водночас, відповідно до частини 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а, відтак і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін, що зумовлює розгляд заяви про забезпечення позову без виклику учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 905/825/24, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 910/10598/21, від 28 серпня 2023 року у справі № 906/304/23 та інших.

У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 914/970/18, від 22.07.2019 року у справі № 914/120/19, від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20.

Як вже вказано вище, провадження у цій справі наразі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 16 січня 2025 року, а тому судом на даний час не було встановлено факту недобросовісності дій відповідача з приводу виконання остаточної угоди про розірвання договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28 грудня 2023 року та ухилення від вчинення дій покликаних на проведення платежів за виконанні роботи позивачем, що в свою чергу має бути досліджено та встановлено в ході розгляду вказаної справи, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки, для вжиття відповідних заходів є підтверджене належними й допустимими доказами об`єктивне існування обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем, як доказ ухилення відповідача від виконання ним своїх господарських обов`язків, що в свою чергу надалі може істотно ускладнити виконання судового рішення у цій справі, представлені до заяви про забезпечення позову роздруківки із сайту НАБУ про проведення досудового розслідування щодо посадових осіб КП «ХТМ», які є паперовими відображеннями електронного документа. Згідно постанови КЦС від 07 липня 2021 року у справі 587/2051/18 роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок) визнаються доказом, якщо виготовлені, видані й засвідченні власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту цих роздруківок не можливо встановити обставини, які входять до предмета доказування по даній справі в межах заяви про забезпечення позову, а відтак, суд вважає їх неналежними доказами в силу статті 76 ГПК України.

Позивачем не надано до суду достатніх, допустимих та беззаперечних доказів щодо ймовірності здійснення відповідачем дій, які в подальшому призведуть до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду.

Суд звертає увагу щодо правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 березня 2023 року по справі № 905/448/22, за якою у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь прокурора. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність у КП «Харківські теплові мережі» можливості розпоряджатись в межах його діяльності, грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, є очевидною та не потребує доведення. Проте, лише наявність такої можливості не може бути безумовною та єдиною підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки самі лише посилання на вказані позивачем обставини, як на підставу для забезпечення позову без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Позивач, заявивши про необхідність застосування заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, не навів РЕАЛЬНІ ТА ПІДТВЕРДЖЕНІ обставин, які свідчать, що невжиття таких заходів в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Посилання заявника на ЙМОВІРНУ можливість ухилення відповідачем від можливого рішення суду про задоволення позову не підтверджені ЖОДНИМИ засобами доказування та є виключно припущенням позивача (його суб`єктивною думкою).

При цьому, суд зазначає, що така підстава, як невиконання договірних зобов`язань за укладеним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідача ще потребує доведенню, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Отже, доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду у даній справі, оскільки припущення позивача, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову.

Господарське процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на надану вище оцінку обґрунтованості заяви позивача, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог стосовно забезпечення позову, а також враховуючи відсутності в заяві про забезпечення позову належних доказів для застосування процесуального механізму забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову (вх. № 108 від 03 січня 2025 року) слід відмовити в повному обсязі.

Сплачений позивачем судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову, відповідно до статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 18, 73, 74, 76-79, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви UAB «Axis Industries», Вільнус, Литовська Республіка, діє в Україні через представництво «АБ «Ексіс Індастріз», місто Харків, Україна про забезпечення позову (вх. № 108 від 03 січня 2025 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 09 січня 2025 року.

СуддяВ.С. Юрченко