Постанова

від 08.01.2025 по справі 296/2149/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 296/2149/19

провадження № 61-13894 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Грабчак Єлизавета Вікторівна,

відповідач - державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабчак Єлизавети Вікторівни,

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2024 року

у складі судді Рожкової О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду

від 12 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» (далі - ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області»), в якому просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ начальника

ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 30 січня 2019 року № 24 о\с

про її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України; визнати недійсним відповідний запис у її трудовій книжці; поновити її на роботі на раніше займаній посаді лікаря-терапевта дільничного.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 07 листопада 2015 року вона працювала на посаді лікаря-терапевта дільничного в ДУ «ТМО МВС України

по Житомирській області».

28 вересня 2018 року та 17 жовтня 2018 року їй було оголошено догани, а наказом від 30 січня 2019 року № 24 о/с роботодавець звільнив її з роботи із указаної вище посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо

до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення)

з 30 січня 2019 року.

Зазначала, що догани, які були окремо оскаржені нею в судовому порядку, оголошені за сфальсифікованими звинуваченнями, які не стосуються трудового договору та її трудових обов`язків. Вона не готує державну статистичну звітність. При цьому вона не вносила до журналу реєстрації амбулаторних хворих недостовірні дані, оскільки журнал було викрадено начальником поліклініки

ОСОБА_2, яка і внесла відповідні дані. Ознайомитися із записами в журналі

їй було відмовлено, а при виході на роботу 30 січня 2019 року журнал їй не було надано. Всі перевірки щодо неї проводилися роботодавцем без її участі, пояснення у неї не відбиралися, чим порушено статтю 149 КЗпП України, а члени комісії,

які здійснювали перевірку, не мали повноважень та належної підготовки

на її проведення, перевірка була проведена із порушеннями законодавства.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 , просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2024 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.

Районний суд надав відповідну правову оцінку поданим сторонами доказам, урахував норми КЗпП України, судову практику Верховного Суду України

та Верховного Суду у подібних правовідносинах й виходив із того, що за час роботи позивачка неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Упродовж 2018 року вона двічі притягувалася до дисциплінарної відповідальності: наказом ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 28 вересня

2018 року № 168о/с їй оголошено догану за безпідставне внесення до журналу реєстрації амбулаторних хворих записів про прийом пацієнтів та штучно завищення результати своєї роботи; наказом ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 17 жовтня 2018 року № 88 їй оголошено догану за відмову пацієнту у наданні медичної допомоги, що є одним із самих грубих порушень трудової дисципліни медичним працівником. Вказані накази є чинними.

З урахуванням наявності двох діючих оголошених позивачці доган, вчинення нових порушень, що вказує на системний характер порушення трудових обов`язків, роботодавцем законно видано наказ від 30 січня 2019 року № 24о/с про звільнення ОСОБА_1 з роботи із займаної посади лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» на підставі пункту 3 частини першої

статті 40 КЗпП України. Із цим наказом ОСОБА_1 30 січня 2019 року ознайомлена під підпис, вона отримала його копію.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабчак Є. В., залишено

без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2024 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про те, що роботодавцем дотримано вимоги трудового законодавства під час звільнення працівника з роботи на підставі пункту 3

частини першої статті 40 КЗпП України. Районним судом вірно враховано ступінь тяжкості вчинених проступків, обставини, за яких вчинено проступки, попередню роботу позивачки, у зв`язку з чим підстави для задоволення її позову та скасування оскаржуваного наказу про звільнення відсутні.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про відсутність підстав для винесення наказу

про її звільнення, оскільки накази ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 28 вересня 2018 року № 168 о/с та від 17 жовтня 2018 року № 88 про оголошення їй доган вона оскаржила в судовому порядку, тобто відсутній факт систематичного невиконання нею трудових обов`язків, суд апеляційної інстанції надав оцінку відповідним судовим рішенням у справах № 296/9882/21 та № 296/12633/18.

Зокрема, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2022 року у справі № 296/9882/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу роботодавця від 28 вересня

2018 року №168 о/с, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2022 року змінено

та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд у цій справі, разом із іншим, указав, що роботодавець фактично притягнув позивачку до дисциплінарної відповідальності за порушення, які не були встановлені у ході перевірки, тобто дисциплінарне стягнення накладено

із порушенням вимог трудового законодавства та за відсутності в діях працівника складу дисциплінарного проступку. Проте, у задоволенні позову про скасування наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відшкодування моральної шкоди слід відмовити з підстав пропуску строку

для звернення до суду (три місяці), підстави для поновлення цього строку відсутні.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

від 10 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 296/9882/21 (провадження № 61-4076ск23).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2022 року

у справі № 296/12633/18, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1

про скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності

у вигляді догани від 17 жовтня 2018 року № 88 відмовлено.

Вказані судові рішення залишено без змін постановою Верховного Суду

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., від 20 вересня

2023 року (провадження № 61-7966св23).

Тому накази ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 28 вересня

2018 року № 168 о/с та від 17 жовтня 2018 року № 88 у судовому порядку

не скасовані, вони є чинними.

Після цього, наказом начальника ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 17 жовтня 2018 року № 89 створено комісію для проведення перевірки

за фактами, викладеними у довідці УОЗР МВС України від 09 жовтня 2018 року

№ 33/26-155 щодо допущених порушень та недоліків у роботі, яка на підставі даних перевірки 25 жовтня 2018 року підготувала висновок № 33/26-216, відповідно

до якого лікар-терапевт дільничний поліклініки ДУ «ТМО МВС України

по Житомирській області» ОСОБА_1 не виконувала покладені на неї обов`язки,

які виразилися у порушенні вимог щодо роботи з документами, викривлені статистики. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила проступки, порушивши вимоги відповідних підзаконних нормативно-правових актів, статті 39 КЗпП України, пунктів 2.9, 2.11, 2.49, 5.2, 5.8 посадової інструкції та пункт 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку установи. Тобто роботодавцем знову виявлено

та задокументовано порушення трудових обов`язків працівником.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку посадовим обов`язкам позивачки,

її посадовій інструкції, указаним висновкам матеріалів перевірки і вказав,

що при здійсненні перевірки роботи лікаря ОСОБА_1 відповідачем зафіксовано тривале систематичне невиконання покладених на нею посадовою інструкцією

та нормами чинного законодавства посадових обов`язків.

Оскільки з 05 по 16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному,

а з 18 жовтня 2018 року - у відпустці, яка переривалася лікарняними, та вийшла

на роботу лише 30 січня 2019, тому вона лише 30 січня 2019 року була ознайомлена з висновком за матеріалами перевірки, їй було запропоновано надати пояснення, від чого вона відмовилася.

Суд апеляційної інстанції застосував норми КЗпП України, врахував роз`яснення, надані судам у пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грабчак Є. В., звернувся

до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали суду

від 16 грудня 2024 року про виправлення описки, справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Грабчак Є. В., мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки по суті спору, на врахували всі обставини справи, не надали вірну оцінку наявним у справі доказам.

ОСОБА_1 має значний стаж лікарської роботи, свої обов`язки виконувала належним чином, скарги від пацієнтів на неї не поступали, вона мала бездоганну ділову репутацію.

Роботодавець звільнив ОСОБА_1 , беручи до уваги дві догани (накази

від 28 вересня 2018 року та від 17 жовтня 2018 року). Разом із цим, роботодавець має право звільнити працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40

КЗпП України лише у випадках систематичного невиконання працівником своїх трудових обов`язків, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. У спірних правовідносинах роботодавець міг звільнити ОСОБА_1 із відповідної правової підстави лише після притягнення її до дисциплінарної відповідальності після 17 жовтня 2018 року. Після застосування до позивачки другого дисциплінарного стягнення 17 жовтня 2018 року вона не могла вчинити нових дисциплінарних проступків, так як перебувала у відпустці та на лікарняному.

Крім того, накази ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 28 вересня 2018 року № 168 о/с та від 17 жовтня 2018 року № 88 про оголошення їй доган позивачка оскаржувала в судовому порядку.

Хоча рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада

2022 року у справі № 296/9882/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу роботодавця від 28 вересня

2018 року №168 о/с, відшкодування моральної шкоди відмовлено, проте постановою Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року вказане рішення районного суду м змінено та викладено його мотивувальну частину

в редакції цієї постанови. Зокрема, апеляційний суд у цій справі встановив,

що роботодавець фактично притягнув позивачку до дисциплінарної відповідальності за порушення, які не були встановлені у ході перевірки, тобто дисциплінарне стягнення накладено із порушенням вимог трудового законодавства та за відсутності в діях працівника складу дисциплінарного проступку. Ця обставина є преюдиційною (частина четверта статті 82 ЦПК України), проте суди

її не врахували.

При цьому ОСОБА_1 є особою з інвалідністю (1 категорія ІІ групи) та особою,

яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а в Україні введено правовий режим воєнного стану, що ускладнює для позивачки знайти нове робоче місце. Вказане негативно вплинуло на стан її здоров`я.

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, яку безпідставно

не враховано судами.

Крім того, до Верховного Суду надійшло клопотання представника

ОСОБА_1 - адвоката Грабчак Є. В., в якому заявник просить здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема в суді касаційної інстанції, загальний розмір яких складає 16 500,00 грн, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області», в якому зазначається,

що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суди правильно застосували норми права й встановили всі фактичні обставини у справі. При цьому висновки судів узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 07 листопада

2015 року № 1о/с ОСОБА_1 призначено на посаду лікаря-терапевта поліклініки, лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області»

(а. с. 64, т. 1).

Наказом начальника ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області»

від 28 вересня 2018 року № 168о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 »

ОСОБА_1 оголошено догану у зв`язку з тим, що своїми діями вона порушила вимоги наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення,

що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», пункти 2.33, 5.2, 5.8 посадової інструкції, пункт 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку установи (а .с. 68, т. 1).

На виконання доручення Управління охорони здоров`я та реабілітації МВС України

від 02 жовтня 2018 року № 33/1-2082 комісією проведена перевірка роботи лікарні та поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» щодо медичного забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування, що підтверджується довідкою від 09 жовтня 2018 року

№ 33/26-155. Комісією рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності окремих працівників установи, у тому числі, й лікаря ОСОБА_1 (а. с. 49-52, т. 1).

Наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року № 88 лікарю-терапевту дільничному поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області»

ОСОБА_1 оголошено догану. Підстава: висновок за матеріалами перевірки

від 05 жовтня 2018 року № 33/26-143, проведеної відповідно до наказу ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 05 жовтня 2018 року № 177 (а. с. 69, т. 1).

Наказом ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 17 жовтня 2018 року № 89 з метою проведення перевірки по фактах, викладених у довідці від 09 жовтня 2018 року № 33/26-155, а також реалізації висновків комісії щодо допущених порушень та недоліків у роботі, зокрема, лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» ОСОБА_1 , створено комісію

та призначено проведення перевірки до 23 жовтня 2018 року (а. с. 53, т. 1).

При проведенні перевірки комісією додатково вивчено амбулаторні картки пацієнтів із числа ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Встановлено,

що у 45 амбулаторних картках пацієнтів із числа ліквідаторів наслідків аварії

на ЧАЕС за 2017 рік відсутні записи про їх оздоровлення, що підтверджується актом вивчення амбулаторних карток пацієнтів від 18 жовтня 2018 року № 33/26-190

(а. с. 56, т. 1).

За наслідками проведеної перевірки на виконання Наказу ДУ «ТМО МВС України

по Житомирській області» від 17 жовтня 2018 року № 33-26-155 складено висновок за матеріалами перевіри від 25 жовтня 2018 року № 33/26-216, проведеної відповідно до довідки від 09 жовтня 2018 року, в якому вказано, що факти, викладені у довідці від 09 жовтня 2018 року, під час перевірки знайшли своє об`єктивне підтвердження. Зокрема, вказано, що, беручи до уваги виявлені порушення в роботі лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» ОСОБА_1 , які носять системний характер, та, ураховуючи, що остання упродовж 2018 року вже двічі притягувалася до дисциплінарної відповідальності, терапевт дільничний поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області»

ОСОБА_1 заслуговує на звільнення із роботи з посади лікар-терапевт дільничного поліклініки. Питання її притягнення до дисциплінарної відповідальності вирішити після виходу на роботу з відпустки (а. с. 73-75, т. 1).

ОСОБА_1 із 05 по 16 жовтня 2018 року перебувала на лікарняному, 17 жовтня 2018 року - робочий день, з 18 жовтня 2018 року перебувала у відпустці,

яка неодноразово переривалася лікарняними листами та вийшла на роботу лише

30 січня 2019 року (а. с. 81, т. 1).

Із вищевказаним висновком ОСОБА_1 ознайомилася (а. с. 75, т. 1), від дачі пояснень відмовилася (а. с. 80, т. 1).

Наказом ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 30 січня 2019 року

№ 24о/с ОСОБА_1 звільнено із займаної посади лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 3-5, т. 1).

30 січня 2019 року ОСОБА_1 видано трудову книжку, що підтверджується записом в журналі обліку особових справ та трудових книжок № НОМЕР_1 (а. с. 85, т. 1).

30 січня 2019 року бухгалтерією установи проведено з ОСОБА_1 повний розрахунок, що підтверджується копією платіжного доручення від 30 січня

2019 року №45 (а. с. 86, т. 1).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2022 року у справі № 296/9882/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу роботодавця від 28 вересня 2018 року

№ 168 о/с, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2022 року змінено

та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови (а. с. 86, т. 2).

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 296/9882/21 (провадження № 61-4076ск23).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2022 року

у справі № 296/12633/18, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1

про скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності

у вигляді догани від 17 жовтня 2018 року № 88 відмовлено.

Вказані судові рішення залишено без змін постановою Верховного Суду

від 20 вересня 2023 року (провадження № 61-7966св23).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує

при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника

або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни

до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені

у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення

за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі

пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40

КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання

без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором

або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).

При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок;

чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення

та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

На вказаному судам наголошено також у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Водночас систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків

і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків

і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом

у постановах: від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження

№ 61-11862св20), від 07 червня 2023 року у справі № 336/9119/21 (провадження

№ 61-2038св23).

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного(тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного

чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання нимбез поважних причин трудових обов`язків їх не знято

і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи,

не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов`язків,

не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановівід 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили з наступних установлених обставин:

І. Наказом начальника ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області»

від 28 вересня 2018 року №168 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 » позивачці оголошено догану у зв`язку з тим, що своїми діями вона порушила вимоги наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються

у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», пункти 2.33, 5.2, 5.8 посадової інструкції, пункт 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку.

ОСОБА_1 оскаржила цей наказ у судовому порядку.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2022 року у справі № 296/9882/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу роботодавця від 28 вересня 2018 року

№ 168 о/с, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2022 року змінено

та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 296/9882/21 (провадження № 61-4076ск23).

Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на висновки суду апеляційної інстанції у вказаній справі, які викладені у мотивувальній частині судового рішення, так як за результатом перегляду рішення суду першої інстанції апеляційний суд погодився з висновками районного суду по суті спору, зокрема про відмову

у задоволенні позову. Тобто наказ роботодавця від 28 вересня 2018 року № 168 о/с, яким позивачці оголошено догану, чинний і не скасований.

ІІ.Судами попередніх інстанцій також установлено, що на виконання доручення Управління охорони здоров`я та реабілітації МВС України від 02 жовтня 2018 року

№ 33/1-2082 комісією Управління охорони здоров`я та реабілітації МВС України проведена перевірка роботи лікарні та поліклініки ДУ «ТМО МВС України

по Житомирській області» щодо медичного забезпечення осіб, які відповідно

до законодавства мають право на медичне обслуговування, що підтверджується відповідною довідкою від 09 жовтня 2018 року, й комісією було рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності окремих працівників установи,

у тому числі й лікаря ОСОБА_1 .

Наказомпро притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року № 88 лікарю-терапевту дільничному поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області»

ОСОБА_1 оголошено догану. Підстава: висновок за матеріалами перевірки

від 05 жовтня 2018 року № 33/26-143, проведеної відповідно до наказу ДУ «ТМО

МВС України по Житомирській області» від 05 жовтня 2018 року № 177.

Верховний Суд ураховує, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2022 року у справі № 296/12633/18, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани від 17 жовтня 2018 року № 88 відмовлено. Вказані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін постановою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року (провадження № 61-7966св23).

Тобто наказ роботодавця від 17 жовтня 2018 року № 88, яким позивачці вдруге оголошено догану, чинний і не скасований.

ІІІ.Судами також установлено, що наказом ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області» від 17 жовтня 2018 року № 89 із метою проведення перевірки по фактах, викладених у довідці від 09 жовтня 2018 року

№ 33/26-155, а також реалізації висновків комісії щодо допущених порушень

та недоліків у роботі, зокрема, лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» ОСОБА_1 , створено комісію

та призначено проведення перевірки до 23 жовтня 2018 року.

При проведенні перевірки комісією додатково вивчено амбулаторні картки пацієнтів із числа ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і встановлено,

що у 45 амбулаторних картках пацієнтів за 2017 рік відсутні записи

про їх оздоровлення, що підтверджується актом вивчення амбулаторних карток пацієнтів від 18 жовтня 2018 року № 33/26-190.

За наслідками проведеної перевірки на виконання наказу ДУ «ТМО МВС України

по Житомирській області» від 17 жовтня 2018 № 33-26-155 складено висновок

за матеріалами перевіри від 25 жовтня 2018 року, проведеної відповідно до довідки від 09 жовтня 2018 року, в якому вказано, що факти, викладені у цій довідці, під час перевірки знайшли своє об`єктивне підтвердження. Встановлено, разом із іншим, що виявлені порушення в роботі лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській» Гайдай Л. В. носять системний характер, остання упродовж 2018 року вже двічі притягувалася до дисциплінарної відповідальності,

а тому заслуговує звільнення. Питання притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 рекомендовано вирішити після виходу останньої на роботу з відпустки. У цьому висновку вказано, які саме вимоги підзаконних нормативно-правових актів, посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку порушено працівником.

ОСОБА_1 із 05 по 16 жовтня 2018 року перебувала на лікарняному, 17 жовтня 2018 - робочий день, а з 18 жовтня 2018 року перебувала у відпустці,

яка неодноразово переривалася лікарняними листами. Позивачка вийшла

на роботу лише 30 січня 2019 року.

НаказомДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 30 січня 2019 року

№ 24о/с ОСОБА_1 звільнено із займаної посади лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: висновок за матеріалами перевірки від 25 жовтня 2018 року № 33/26-216, проведеної відповідно до наказу

від 17 жовтня 2018 року № 89.

30 січня 2019 ОСОБА_1 видано трудову книжку, з нею проведено повний розрахунок.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що лікар ОСОБА_1 систематично не виконувала покладені на нею посадовою інструкцією та нормами чинного законодавства посадові обов`язки. Судами враховано, що ОСОБА_1 у 2018 році двічі притягувалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, після чого проведено ще одну службову перевірку і встановлено порушення нею трудових обов`язків.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, не з`ясував належним чином чи було вчинено позивачкою нове порушення трудової дисципліни після її притягнення

до дисциплінарної відповідальності 17 жовтня 2018 року не надав належну оцінку факту перебування позивачки на лікарняному та у відпустці у цей період. Указане має важливе правове значення для правильного вирішення спору.

Установлено, що ОСОБА_1 із 05 по 16 жовтня 2018 року перебувала

на лікарняному, 17 жовтня 2018 - робочий день, а з 18 жовтня 2018 року перебувала у відпустці, яка неодноразово переривалася лікарняними листами.

ОСОБА_1 вийшла на роботу 30 січня 2019 року.

Верховний Суд ураховує, що працівник може бути звільнений лише за проступок

на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків

і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків

і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 742/4121/18 (провадження № 61-15025св20), від 20 липня

2022 року у справі № 724/1592/21 (провадження № 61-4383св22), від 08 квітня

2024 року у справі № 632/822/20 (провадження № 61-8742св23), від 24 липня

2024 року у справі № 752/10024/21 (провадження № 61-5269св24).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі

№ 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19) зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного

(тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання

чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Встановлено, що позивачка притягувалася до дисциплінарної відповідальності

у вигляді догани, зокрема 17 жовтня 2018 року.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі

пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно встановити, що лікар ОСОБА_1 систематично не виконувала покладені на нею посадовою інструкцією та нормами чинного законодавства посадові обов`язки. Тобто роботодавець повинен довести, що працівником після 17 жовтня 2018 року вчинено нове порушення трудових обов`язків і саме на підставі цього порушення обґрунтовано наказ (розпорядження) про звільнення.

Суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки про наявність систематичності порушення позивачкою трудових обов`язків, так як не надав належної правої оцінки наявним у справі доказам, зокрема: наказу роботодавця

від 17 жовтня 2018 року № 89, яким створено комісію та призначено проведення нової перевірки; висновку за матеріалами перевіри від 25 жовтня 2018 року, а також іншим документам роботодавця.

Саме вищевказані документи роботодавця стали підставою для звільнення позивачки (наказ роботодавця від 30 січня 2019 року № 24о/с).

Тобто суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував, чи вчинено позивачкою нове порушення трудових обов`язків після 17 жовтня 2018 року, тобто після останнього застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

При цьому ОСОБА_1 із 05 по 16 жовтня 2018 року перебувала на лікарняному,

а з 18 жовтня 2018 року перебувала у відпустці, яка переривалася лікарняними листами. А працівник може вчинити порушення трудових обов`язків тоді, коли перебуває на роботі й виконує їх.

Верховний Суд також зазначає, що за наслідком учинення позивачкою трудових порушень, які нею вчинені до 17 жовтня 2018 року, роботодавцем проводилася перевірка і було винесено наказ від 17 жовтня 2018 року, яким ОСОБА_1 оголошено догану.

У спірних правовідносинах для правильного застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець повинен виявити й зафіксувати саме нове порушення трудових обов`язків працівника після 17 жовтня 2018 року, а не просто винести новий наказ про проведення перевірки і провести її за наслідками вчинення порушень, які мали місце в минулому.

Суд апеляційної інстанції повинен надати правову оцінку характеру виявлених

під час останньої перевірки порушень, часу їх вчинення, їх кількості

та систематичності, врахувати всі обставини справи, у тому числі порядок накладення на працівника дисциплінарних стягнень, і лише тоді зробити висновок

про законність звільненні ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими.

Крім того, слід урахувати роз`яснення, викладені у пункті 22 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до яких у справах

про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору

за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення,

чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено,

що за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення

за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту,

що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

У спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції не з`ясував належним чином факт систематичності порушення працівником своїх трудових обов`язків.

Таким чином, апеляційний суд зробив передчасний висновок про наявність

у роботодавця правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, Верховний Суд уважає частково обґрунтованими доводи касаційної скарги. Висновки апеляційного суду по суті вирішення спору є передчасними.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400

ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

З урахуванням вищевказаного, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи судового рішення по суті спору. Вказане стосується й витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабчак Єлизавети Вікторівни, задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець