Рішення

від 09.01.2025 по справі 120/10711/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 січня 2025 р. Справа № 120/10711/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський енергоконсалтинг" (вул. Енергетична, 5, м. Вінниця, 21022)

до: Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський енергоконсалтинг" (далі - позивач) з позовною заявою до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2024 №UA401000202434 та №UA401000202435.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг за митною декларацією від 25.06.2019 №UA401010/2019034239. За результатами перевірки складено акт від 28.06.2024 №9/24/7.12.-19/36830374, яким зафіксовано порушення позивачем ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по сплаті ввізного мита на суму 146 033, 40 грн.; вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов?язання по сплаті податку на додану вартість на суму 29 206, 68 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем 25.07.2024 винесено податкові повідомлення-рішення №UA401000202434 та №UA401000202435, якими збільшено суми грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції. Позивач висновки перевірки, що відображені в акті від 28.06.2024, вважає необґрунтованими, а тому, як наслідок, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі такого акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.09.2024 за вх.№51212/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що відповідно Для підтвердження преференційного походження товару позивачем до митного оформлення було надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т (відправник DEKRA AMBIO, S.A.U., Іспанія). У вказаному документі про походження зазначена інформація про те, що товар має преференційне походження з Європейського Союзу. Відповідач зауважує, що Вінницькою митницею ДФС (станом на 30.07.2019) направлено запит (вих. № №6116/8/02-80-19-02) до Державної фіскальної служби (станом на 30.07.2019) з подальшим перенаправленням до уповноважених органів Іспанії з метою встановлення достовірності даних, що містяться у сертифікаті про походження товару EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т. Відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Іспанії, встановлено, що товари, зазначені в сертифікаті EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т, не можуть вважатись товарами преференційного походження згідно з Доповненням І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII. Враховуючи наведене, відповідачем встановлено, що преференційне походження товарів не підтверджено, а пільги надані (отримані) позивачеві з порушенням вимог Доповнення І Угоди. У зв`язку із зазначеними обставинами відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, за результатами якої й винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Разом зі відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

06.09.2024 за вх.№51998/24 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зауважує, що зі змісту листа уповноваженого органу Іспанії - листа Agencia Tributaria №495/20 від 08.03.2021 вбачається, що сертифікат EUR.1 №А0861609Т виданий митницею, зазначеною в ньому, а підпис та печатка є справжніми; проведено верифікацію та встановлено наступні результати: підтверджено походження з ЄС наступної продукції: піранометр KippZonen CMP10 - 17 шт.; вентиляційне та нагрівальне обладнання KippZonen CVF4 - 17 шт.; радіометр KippZonen CUV5 - 3 шт; термо-гідрометр Vaisala HMP155 і радіаційний екран RAD14 - 3 шт; барометр Campbell CS106 - 3 шт.; адаптер 100/240 Vac - 11 шт; самонесуча решіткова щогла - 3 шт. Решта товарів НЕ мають походження з ЄС (іспанською - Efectuadas las oportunas comprobaciones ha resultado lo siguiente: se confirma el origen UE de los siguientes productos: 17 Ut. Pyranometer KippZonen CMP10; 17Ut. Ventilation and healing unit KippZonen CVF4; 3 Ut. 3 Ut. Radiometer KippZonen CUV5; 3 Ut. Thermo-hydrometer Vaisala HMP155 and radiation shield RAD14; 3 Ut. Barometer Campbell CS106; 11 Ut. Adapter 100/240 Vac; 3 Ut. Self-supporting lattice mask. El resto de la mercancia NO tiene origen UE; англійською - After the appropriate verifications have been carried out, the following results have been obtained: The EU origin of the following products is confirmed: 17 Ut. Pyranometer KippZonen CMP10; 17Ut. Ventilation and healing unit KippZonen CVF4; 3 Ut. 3 Ut. Radiometer KippZonen CUV5; 3 Ut. Thermo-hydrometer Vaisala HMP155 and radiation shield RAD14; 3 Ut. Barometer Campbell CS106; 11 Ut. Adapter 100/240 Vac; 3 Ut. Self-supporting lattice mask. The rest of the goods are NOT of EU origin. Таким чином, з огляду на даний лист позивач зазначає, що вартість вказаного обладнання, що мають походження з Європейського Союзу складає 69911,00 євро, що еквівалентно 72,85% від загальної суми поставленого обладнання, на противагу 27,15% вартості товарів, що не мають походження ЄС на суму 26051,00 євро. Однак, як наголошує позивач, недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару з країн ЄС не завжди може свідчити про те, що застосуванню не підлягають преференційні ставки мита. Так, відповідно до ст. 2 Протоколу І з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. Наведена норма дає підстави вважати, що якщо товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю у Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. За змістом статті 6 Протоколу 1 та статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу. Відповідно до цього додатку товари за товарними кодами 9025 «Гідрометри та інші подібні пристрої, термометри, пірометри, барометри, гігрометри та психрометри, з функцією запису або ні, та будь-яке поєднання даних пристроїв» (позивач декларував за кодом 9025804090) вважаються такими, що достатньо перероблені, за умови їх виробництва, у якому ціна усіх матеріалів не перевищує 40 % ціни товару від виробника. Таким чином, з огляду на надані документи, відповідач не довів, що ввезений позивачем товар (метеостанція), а не його невід`ємні складові частини, не є таким, що має походження з країн ЄС в розумінні положень чинного законодавства.

Крім того у відповіді на відзив представник позивача заявив клопотання про розгляд справи з викликом сторін та про залучення перекладача з іспанської на українську мову та з англійської на українську мову.

Ухвалою суду від 08.01.2025 у задоволенні вказаних клопотань відмовлено.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивачем за митною декларацією від 25.06.2019 №UA401010/2019/034239 здійснено митне оформлення установки, що проводить метеорологічні спостереження - метеорологічної станції в кількості 1 шт., електронної, призначеної для оцінки активності сонячної енергії, тобто даний прилад показує про найближчі температурні коливання, пориви вітру, засухи і зливи, рівень тиску і вологості на конкретній території. Поставлялась в комплекті: Піранометр KippZonen CMP 10 (вторинний стандарт) із кабелем 10 м. в кількості - 17 шт.; вентиляційне та нагрівальне обладнання KippZonen CVF4 для піранометрів CMP 10, з кабелем 10 м. в кількості - 17 шт.; радіометр KippZonen CUV5 з кабелем 10 м. в кількості - 3 шт., торгова марка: KippZonen. Виробник: Kipp Zonen BV Країна виробництва: Nl; датчик швидкості та напрямку вітру Young 05103-5. в кількості - 3 шт.; датчик дощу Young 52203 (под. 0,1 мм) в кількості - 3 шт., торгова марка:Young. Виробник: R. M. Young Company Країна виробництва: USA; , барометр Campbell CS106 (екв. Vaisala PTB110 500-1100 гПа) в кількості 3 шт.; реєстратор Campbell CR1000X в кількості - 3 шт.; реєстратор Campbell CR310 в кількості - 8 шт.; блок живлення з регулятором зарядки 12В Campbell PS150 (включаючи акумулятор 7А.год.) в кількості - 11 шт.; адаптер 100/240BAX 24Впс (1.67А) Campbell в кількості - 11 шт., торгова марка: Campbell. Виробник: Campbell Scientific Країна виробництва: USA; термо-гігрометр Vaisala HMP155, з кабелем 3 м. і радіаційним екраном RAD14 в кількості - 3 шт., торгова марка: Vaisala. Виробник: Vaisala. Країна виробництва: FI, самонесуча решіткова щогла, заввишки 2,4 м., опори та стріли в кількості - 3 шт., торгова марка: немає даних. Виробник: DEKRA AMBIO, S.A.U. Країна виробництва: ES.

Декларантом здійснено декларування преференційного походження товарів із зазначенням у митних деклараціях коду пільги (преференції) на товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Для підтвердження преференційного походження товарів позивачем подано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т. Митне оформлення товарів проведено згідно коду преференції « 410» «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.

Вінницькою митницею ДФС (станом на 30.07.2019) направлено запит (вих. № №6116/8/02-80-19-02) до Державної фіскальної служби (станом на 30.07.2019) з подальшим перенаправленням до уповноважених органів Іспанії з метою встановлення достовірності даних, що містяться у сертифікаті про походження товару EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т.

Листом уповноваженого органу Іспанії від 24.05.2021 №63047/21 повідомлено, що преференційне походження товарів не підтверджено. Експортер не надав документів, які підтверджують преференційне походження товарів.

В подальшому, на підставі наказу відповідача від 10.06.2024 №189 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митною декларацією від 25.06.2019 №UA401010/2019/034239. За результатами перевірки складено акт від 28.06.2024 №9/24/7.12-19/36830374.

Як вбачається із змісту акту перевірки, встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по оплаті ввізного мита на суму 146 033, 40 грн.;

- вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов?язання по сплаті податку на додану вартість на суму 29 206, 68 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 25.07.2024 винесено податкові повідомлення-рішення №UA401000202434 та №UA401000202435, якими збільшено суми грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з п. 190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень ст. 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України

Ст. 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 277 МК України, об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що платники податків, визначені ст. 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Ч. 1 ст. 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Ст. 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Ст. 29 ч. 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

П. 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до п. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Ст. 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п. 2 ст. 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п. 3 ст. 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (п. 5 ст. 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу I).

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Ч. 3 ст. 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Ч. 9 цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом ч. 1 ст. 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

На підставі аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі №460/8509/21, сформував наступні правові висновки:

- країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом;

- у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей;

- Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем за митною декларацією від 25.06.2019 №UA401010/2019/034239 здійснено митне оформлення установки, що проводить метеорологічні спостереження - метеорологічної станції в кількості 1 шт., електронної, призначеної для оцінки активності сонячної енергії, тобто даний прилад показує про найближчі температурні коливання, пориви вітру, засухи і зливи, рівень тиску і вологості на конкретній території. Поставлялась в комплекті: Піранометр KippZonen CMP 10 (вторинний стандарт) із кабелем 10 м. в кількості - 17 шт.; вентиляційне та нагрівальне обладнання KippZonen CVF4 для піранометрів CMP 10, з кабелем 10 м. в кількості - 17 шт.; радіометр KippZonen CUV5 з кабелем 10 м. в кількості - 3 шт., торгова марка: KippZonen. Виробник: Kipp Zonen BV Країна виробництва: Nl; датчик швидкості та напрямку вітру Young 05103-5. в кількості - 3 шт.; датчик дощу Young 52203 (под. 0,1 мм) в кількості - 3 шт., торгова марка:Young. Виробник: R. M. Young Company Країна виробництва: USA; барометр Campbell CS106 (екв. Vaisala PTB110 500-1100 гПа) в кількості 3 шт.; реєстратор Campbell CR1000X в кількості - 3 шт.; реєстратор Campbell CR310 в кількості - 8 шт.; блок живлення з регулятором зарядки 12В Campbell PS150 (включаючи акумулятор 7А.год.) в кількості - 11 шт.; адаптер 100/240BAX 24Впс (1.67А) Campbell в кількості - 11 шт., торгова марка: Campbell. Виробник: Campbell Scientific Країна виробництва: USA; термо-гігрометр Vaisala HMP155, з кабелем 3 м. і радіаційним екраном RAD14 в кількості - 3 шт., торгова марка: Vaisala. Виробник: Vaisala. Країна виробництва: FI, самонесуча решіткова щогла, заввишки 2,4 м., опори та стріли в кількості - 3 шт., торгова марка: немає даних. Виробник: DEKRA AMBIO, S.A.U. Країна виробництва: ES.

Декларантом здійснено декларування преференційного походження товарів із зазначенням у митних деклараціях коду пільги (преференції) на товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Для підтвердження преференційного походження товарів позивачем подано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т. Митне оформлення товарів проведено згідно коду преференції « 410» «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.

Вінницькою митницею ДФС (станом на 30.07.2019) направлено запит (вих. № №6116/8/02-80-19-02) до Державної фіскальної служби (станом на 30.07.2019) з подальшим перенаправленням до уповноважених органів Іспанії з метою встановлення достовірності даних, що містяться у сертифікаті про походження товару EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т.

Листом уповноваженого органу Іспанії від 24.05.2021 №63047/21 повідомлено, що преференційне походження товарів не підтверджено. Експортер не надав документів, які підтверджують преференційне походження товарів.

В подальшому, на підставі наказу відповідача від 10.06.2024 №189 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митною декларацією від 25.06.2019 №UA401010/2019/034239.

За результатами перевірки складено акт від 28.06.2024 №9/24/7.12-19/36830374, в якому встановлено розбіжності даних (відомостей) щодо законності надання (отримання) пільг, звільнень від оподаткування

Таким чином перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по оплаті ввізного мита на суму 146 033, 40 грн.;

- вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов?язання по сплаті податку на додану вартість на суму 29 206, 68 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 25.07.2024 винесені податкові повідомлення-рішення №UA401000202434 та №UA401000202435, якими збільшено суми грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції.

В контексті наведеного, суду зазначає наступне.

За митною декларацією від 25.06.2019 №UA401010/2019/034239 позивачем здійснено митне оформлення установки, що проводить метеорологічні спостереження - метеорологічної станції в кількості 1 шт, тобто позивачем ввозилась та декларувалась одна товарна одиниця. Водночас вказана станція ввозилась в розібраному вигляді, а тому в митній декларації зазначено її комплектуючі.

До матеріалів справи долучено лист уповноваженого органу Іспанії від 24.05.2021 №63047/21, зі змісту якого слідує, що за сертифікатом про походження товару EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т підтверджено походження з ЄС піранометра KippZonen CMP 10 в кількості 17 шт., вентиляційного та нагрівального обладнання KippZonen CVF4 в кількості 17 шт, радіометра KippZonen CUV5 в кількості 3 шт., термо-гігрометра Vaisala HMP155 радіаційним екраном RAD14 в кількості 3 шт., барометра Campbell CS106 в кількості 3 шт., адаптера 100/240Vac в кількості 11 шт., самонесучої решіткової щогли в кількості - 3 шт.

Решта складових метеорологічної станції не мають походження з ЄС.

Відповідно до ст. 2 Протоколу І до Угоди про асоціацію товари, виготовлені з матеріалів, які не повністю походять з ЄС, можуть вважатися такими, що походять із ЄС, якщо вони пройшли достатню обробку або переробку.

Згідно зі ст. 6 Протоколу І та Додатку II до нього, товари за кодом 9025 (Гідрометри та інші подібні пристрої, термометри, пірометри, барометри, гігрометри та психрометри, з функцією запису або ні, та будь-яке поєднання даних пристроїв), до якого належить задекларований позивачем товари, вважаються достатньо обробленими, якщо вартість неєвропейських матеріалів не перевищує 40% від ціни товару.

Так, згідно рахунку-фактури №19043Е від 03.04.2019 вартість 17 піранометрів KippZonen CMP 10 становить 32 912 Євро, вентиляційного та нагрівального обладнання KippZonen CVF4 в кількості 17 шт 19 091 Євро, 3 радіометрів KippZonen CUV5 8 073 Євро, 3 термо-гігрометрів Vaisala HMP155 радіаційним екраном RAD14 2 427 Євро, 3 барометрів Campbell CS106 1 650 Євро, 11 адаптерів 100/240Vac 451 Євро, 3 самонесучих решіткових щогл 5 307 Євро.

З наведеного слідує, що сукупна вартість складових до метеорологічної станції, які мають походження з ЄС, становить 69 911 Євро, що, в свою чергу становить 72, 85% від загальна вартість метеостанції (95 962 Євро).

Отже, урахуванням положень ст. 6 Протоколу І та Додатку II до нього, метеорологічна станція як єдиний комплекс вважається такою, що походить з ЄС, а тому преференції до вказаного товару застосовано правомірно.

Суд зауважує, що в ході перевірки відповідачем не надано належної оцінки листу уповноваженого органу Іспанії від 24.05.2021 №63047/21, адже в акті перевірки відсутній детальний аналіз вказаного листа, який підтверджує справжність сертифіката EUR.1 від 20.06.2019 №A0861609Т, а також походження з ЄС значної частини складових задекларованого позивачем товару; не враховано, що 72,85% вартості товарів підтверджено як такі, що мають преференційне походження, а лише 27,15% вартості товарів не мають такого походження.

Відповідачем лише здійснено загальне посилання на наявність розбіжностей, що призвели до заниження податкових зобов`язань.

Таким чином, акт перевірки не містить обґрунтованих висновків стосовно правомірності надання преференцій, базуючись на неповному та вибірковому розгляді документів.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача від 25.07.2024 №UA401000202434 та №UA401000202435 та наявність підстав для їх скасування.

Суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованій, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 056 грн

Однак за звернення до суду з даним позовом сплаті підлягав судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 вказаного Закону визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, для повернення надміру сплаченого судового збору позивачеві необхідно звернутися із відповідним клопотанням.

Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 3028 грн.

Позивачем також до відшкодування заявлені витрати на правничу допомогу у сумі 14 400 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1, 4 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Ч. 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.

При цьому, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №1608-22 від 16.08.2022, попередній розрахунок витрат на суму 14 400 грн від 25.07.2024 та ордер серії АВ №1147347.

Відповідно до попереднього розрахунку витрат сума 14 400 включає: правовий аналіз документів, законодавства, судової практики та формування правової позиції по справі, підготовка позовної заяви - 6 400 грн (4 год*1 600 грн), правовий аналіз відзиву та підгтовка відповіді на відзив 3 200 грн (2 год* 1 600 грн), підготовка, збирання та подача доказів, підготовка клопотань, заперечень 1600 грн, участь в судових засіданнях, підготовка до судових дебатів 3 200 грн (2 год* 1 600 грн).

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Суд звертає увагу на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) де вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На переконання суду заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із спором, що розглядався, оскільки предмет спору не є складним, містить лише один епізод спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Крім того варто врахувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без участі сторін.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 400 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є завищеним.

Виходячи з викладеного, суд при визначенні суми відшкодування доходить висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський енергоконсалтинг" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької митниці від 25.07.2024 №UA401000202434 та №UA401000202435.

Стягнути з Вінницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський енергоконсалтинг" судовий збір у сумі 3028 грн.

Стягнути з Вінницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський енергоконсалтинг" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (вул. Енергетична, 5, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 36830374)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.01.2025 року.

СуддяМаслоід Олена Степанівна