Ухвала

від 08.01.2025 по справі 600/5837/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5837/24-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого до суду із позовом звернулась адвокат Єрьоміна В.А., просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток а саме: за 2015 рік - 04 діб основної відпустки, за 2016рік - 15 днів додаткової відпустки, 2017 рік - 01 доба додаткової відпустки, 2019р.- 15 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки, 2021р.- 15 днів додаткової відпустки, 2022 рік - 30 днів основної відпустки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток а саме: за 2015 рік - 04 діб основної відпустки, за 2016 рік - 15 дні додаткової відпустки, 2017 рік - 01 доба додаткової відпустки, 2019р.- 15 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки, 2021 р.-15 днів додаткової відпустки, 2022 рік - 30 днів основної відпустки., виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

У долученій до позову заяві позивач просив поновити строк звернення до суду, обґрунтовуючи тим, що при звільненні ним не було одержано письмового повідомлення щодо кількості невикористаних днів основної та додаткової відпусток. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення та лише після отримання листа-відповіді відповідача від 10 жовтня 2024 року йому стало відомо про порушення його прав. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач виходив із того, що строк звернення до суду у даному спірному випадку врегульовано частиною 2 ст.233 КЗпП України, яка передбачає, що спір щодо усіх виплат при звільненні не обмежується будь-яким строком звернення до суду.

Від відповідача 24.12.2024 року надійшла заява про залишення позову без розгляду, яка обґрунтована тим, що позовні вимоги позивача пред`явлені з пропущенням встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України (три місяці). Зокрема, відповідачем зазначено, що позивачем у день звільнення (05.09.2022) отримано розрахунковий лист про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, в якому серед іншого зазначено про виплату йому компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік в кількості 30 діб в розмірі 15088,5грн. Аналогічна інформація про кількість днів невикористаної щорічної відпустки в році звільнення, що підлягає грошовій компенсації, була зазначена і в наказі про звільнення, з яким позивач ознайомлений 05.09.2022. З урахуванням зазначеного, а також зважаючи на зміни, внесені до ч.2 ст.233 КЗпП України (що набрали чинності 19.07.2022), а також продовження строків на період дії карантину, пов`язаного із COVID-19, що перестало діяти з 01.07.2023р., відповідач наполягає на тому, що строк звернення до суду з цим позовом минув 02.10.2023р.

За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з вимогами ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.122 КАС України).

З положень наведених норм процесуального закону витікає, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення власних прав (інтересів), а й об`єктивної можливості особи знати про існування таких фактів, а тому застосовану законодавцем конструкцію "повинна була дізнатись" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення власних прав (інтересів).

Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.

Служба у Національній поліції України є публічною службою. Спеціальною нормою, а саме частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення встановлюється місячний строк.

Водночас, у положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Тоді як строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати при звільненні закріплено ст.233 КЗпП України, який підлягає застосуванню у даному випадку.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд звертає увагу на те, що саме на наведену норму посилається позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, як таку, яка, на його думку, унормовує спеціальний строк у даному спірному випадку.

Однак, суд наголошує, що 19.07.2022 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352 (далі - Закон №2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Внесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

Визначаючи правове регулювання строку звернення до суду з позовом у даному конкретному спорі, зокрема, і в контексті доводів представника позивача щодо поширення положень КЗпП України на спірні правовідносини, суд зауважує, що позивача звільнено 05.09.2022 року, тобто після внесення змін до ч.2 ст.233 КЗпП України (19.07.2022) щодо встановлення тримісячного строку для звернення працівника із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

При цьому, судом встановлено, що позивач при звільненні ознайомився із сумами, які йому нараховані і виплачені 05.09.2022 року, що підтверджується його особистими підписами у розрахунковому листі за вересень 2022 року та в наказі про звільнення. У зазначених документах відображено з-поміж іншого, кількість днів невикористаної щорічної відпустки за час відпрацьованої частини календарного року та сума компенсації за неї. Відтак, необґрунтованими є доводи позивача про те, що при звільненні не було одержано письмового повідомлення щодо кількості невикористаних днів основної та додаткової відпусток та те, що лише після отримання листа-відповіді відповідача від 10 жовтня 2024 року йому стало відомо про порушення його прав.

Системний аналіз положень ч.1 ст.233 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ у часових межах існування цих юридичних норм у зіставленні з нормами п.1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, дає підстави для наступних висновків:

- норми ч.5 ст.122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема ч.5 цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у ст.233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів ч.5 ст.122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19.07.2022 року для звернення до адміністративного суду з таким позовом, як даний, передбачений тримісячний строк (ч.2 ст.233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 05.09.2022 року, тобто з дати звільнення зі служби у поліції, з урахуванням продовження цього строку до закінчення дії карантину 30.06.2023 року;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 02.10.2023 року.

Подібний підхід до визначення дотримання процесуальних строків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 07.12.2023 року у справі №990/242/23, від 29.11.2023 року у справі №990/233/23.

З огляду на положення наведених норм права, доводи позивача щодо строку звернення до суду з цим позовом, викладені у заяві, суд доходить до переконання про те, що заявником пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом, оскільки представник позивача подав даний позов до суду лише 17.12.2024 року. При цьому доводи заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині поважності причин пропуску строку є необґрунтованими.

Аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Таким чином, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати нову заяву про поновлення пропущеного строку, у якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Враховуючи, що після відкриття провадження у цій справі судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, з метою надання можливості йому подати заяву про поновлення цього строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку та інші докази поважності причин пропуску, аніж ті, які зазначені у первинній заяві, - суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву - залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням інших причин поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

3. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.О. Кушнір