Постанова

від 09.01.2025 по справі 420/32970/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32970/24

Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.

Дата і місце ухвалення 13.11.2024 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВОСАН» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВОСАН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВОСАН» звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника рішення від 20.07.2022 № 38249, 04.08.2022 № 39645, 16.08.2022 № 40816, 30.08.2022 № 42422, 08.09.2022 № 43691;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВОСАН» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, а також оригіналу документа про доплату судового збору у розмірі 6056,00 грн.

На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, позивач 06 листопада 2024 року подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Крім того, позивач подав заяву, в якій повідомив суд, що висновки про зарахування судового збору у розмірі 6056,00 грн. у межах справи №420/5415/24 не відповідають дійсності, адже квитанція не містить номеру справи, а у межах справи №420/5415/24 позовну заяву було повернуто позивачу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВОСАН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірне питання, виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в частині надання документа про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної ухвали, жодних висновків щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду ухвала суду першої інстанції не містить.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВОСАН» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що при винесенні ухвали судом порушено норми процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду.

В обґрунтуванням доводів апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не було враховано наявність у позивача поважних причин для пропуску строку звернення до суду, а саме обмежений доступ до електронного кабінету платника податків, а також карантинні обмеження та дію правового режиму воєнного стану.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Так, об`єкти справляння судового збору з розподілом на ті, за які судовий збір справляється і ті, за які цей збір не справляється, визначені Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 Закону № 3674-VІ.

За правилами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, у редакції станом на момент подання позову, ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано юридичною особою була встановлена на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно положень ч.3 ст.6 Закону № 3674-VI, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд зазначає, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку про те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

За таких обставин, оскільки позовна заява подана у 2024 році, позивачем було заявлено п`ять позовних вимог немайнового характеру, тому ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви складала 3028,00 грн. х 5= 15140,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви було додано, зокрема платіжну інструкцію № 2484 від 15.02.2024 на суму 6056,00 грн., а також квитанцію №Р6А9-Р0КК-9ММ4-СРМ9 від 22.10.2024 на суму 9084,00 грн., а всього на суму 15140,00 грн.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що судовий збір у розмірі 6056,00 грн., сплачений згідно платіжної інструкції № 2484 від 15.02.2024, зарахований у межах справи №420/5415/24.

Стаття 9 Закону № 3674-VI встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить про те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатися на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту цієї норми законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.

Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед ДСА України, а остання - перед Державною службою статистики України (наказ ДСА України від 21 грудня 2012 року № 172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04 листопада 2022 року № 404).

Крім того, у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року (справа № 170/129/21) сформульовано правовий висновок, відповідно до якого судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що позовна заява по справі №420/5415/24 була повернута ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що оскільки судовий збір було сплачено за належними реквізитами та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, при цьому, судом у межах справи №420/5415/24 не вирішувалось питання щодо повернення судового збору, а повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду, вказана платіжна інструкція є належним доказом сплати судового збору. В свою чергу, висновки суду першої інстанції у вказаній частині не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

Разом з тим, суд першої інстанції в ухвалі про повернення позовної заяви взагалі не надав правової оцінки клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду, що свідчить про передчасність висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» (заява № N 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасними та ґрунтуються на порушенні норм процесуального права, а тому, у відповідності до положень ст. 320 КАС України, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВОСАН» задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року скасувати.

Справу №420/32970/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВОСАН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 09.01.2025 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька