Постанова

від 09.01.2025 по справі 500/3648/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/3648/24 пров. № А/857/28826/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, головуючий суддя Подлісна О.І., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Архівного відділу Чортківської районної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Архівного відділу Чортківської РВА, в якому просив визнати дії Архівного відділу Чортківської районної військової адміністрації Чортківської районної державної адміністрації щодо ненадання ОСОБА_1 повного тексту копії Протоколу 18 сесії ІІІ скликання Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 10.08.2001 року неправомірними; зобов`язати Архівний відділ Чортківської районної військової адміністрації Чортківської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 повний текст копії Протоколу 18 сесії ІІІ скликання Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 10.08.2001 року вказавши фамілії, імена, по батькові осіб яким були передані у власність земельні ділянки (сторінка 4 Протоколу).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відмова Відповідача про незазначення у Протоколі фамілій, імен, по батькові громадян, які отримали у приватну власність земельні ділянки є протиправною та незаконною.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.01.2024 року позивач звернувся до Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області з запитом щодо надання йому копії повного тексту протоколу 18 сесії ІІІ скликання Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 10.08.2001 року та повного переліку інших питань поточної роботи, що розглядались на 18 сесії ІІІ скликання Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області 10.08.2001 року.

Запит позивача Чортківською РДА Тернопільської області Чортківською РВА Тернопільської області було скеровано для виконання до Відповідача.

15.01.2024 року Відповідач направив на адресу Позивача копію протоколу 18 сесії ІІІ скликання Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 10.08.2001 року (надалі - Протокол) на 3-х аркушах.

Так як копія Протоколу була неналежної якості та частина тексту Протоколу на 3-тій сторінці у двох місцях була незаповнена, 07.02.2024 року Позивач повторно звернувся до Відповідача з запитом про надання йому якісної копії Протоколу та надання пояснення, чому на третьому аркуші копії Протоколу є частково незаповнена сторінка в 2-х місцях.

04.03.2024 року Відповідач направив на адресу Позивача копію Протоколу 18 сесії ІІІ скликання Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 10.08.2001 року на 11-х аркушах та зазначив, що в Протоколі сесії (сторінка 4) містяться персональні дані іншої фізичної особи, тому відповідно до ЗУ «Про захист персональних даних» дана інформація закрита.

Не погодившись із неправомірними діями архівного відділу Чортківської районної військової адміністрації Чортківської районної державної адміністрації щодо ненадання ОСОБА_1 повного тексту копії Протоколу 18 сесії ІІІ скликання Швайківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 10.08.2001 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав достатніх правових підстав або обґрунтувань для отримання доступу до персональних даних та не довів, що суб`єкт персональних даних дав свою явну згоду на доступ до своїх даних. Існують підозри, що запитувані дані ОСОБА_2 можуть бути використані з неправомірною метою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Як встановлено ст. 1 Закону публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно із ст. 5 Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із ст. 6 Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

За статтею 7 Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У відповідності до положень ст. 20 Закону України «Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

При цьому, ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Так, статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; третя особа - будь-яка особа, за винятком суб`єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Питання поширення персональних даних врегульовані статтею 14 Закону України «Про захист персональних даних», частинами 1 та 2 якої встановлено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Частиною 3 статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про захист персональних даних», знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу.

Таким чином, якщо запитуваний документ містить персональні дані, що мають бути захищені, ці дані необхідно знеособити шляхом, визначеним законом - вилучити відомості, які дають можливість прямо чи опосередковано ідентифікувати особу. Знеособлення персональних даних у відповідності до положень зазначеної статті закону охоплюється терміном «обробка персональних даних» та є обов`язком відповідних суб`єктів цього закону.

Як слідує з матеріалів справи, архівний відділ Чортківської районної військової адміністрації надав ОСОБА_1 копію протоколу зазначеної сесії сільської ради та копії рішень, прийнятих нею. Однак, відповідно до законодавства, персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, майновий стан, сімейний стан та інше) були знеособлені шляхом затушування даної інформації.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що заявник не надав достатніх правових підстав або обґрунтувань для отримання доступу до персональних даних та не довів, що суб`єкт персональних даних дав свою явну згоду на доступ до своїх даних, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322,325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №500/3648/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич