Постанова

від 08.01.2025 по справі 140/2/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2/24 пров. № А/857/10384/24 А/857/10390/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ковальчук В.Д.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьку 26 березня 2024 року, та на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ковальчук В.Д.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Луцьку 03 квітня 2024 року у справі № 140/2/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екстрейд Україна до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

01.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстрейд Україна» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 №UA205080/2023/000021/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Суд першої інстанції вказав, що у митного органу щодо інших 13 товарних позицій, зазначених у МД від 01.11.2023 №23UA205080006364U8, зауваження до їх вартості відсутні, незважаючи на те, що на підтвердження вартості усіх товарів декларант надав одні документи, тобто, митний орган здійснив вибіркове коригування митної вартості певних товарів, незважаючи на те, що вищезазначені розбіжності стосувалися усіх документів. Суд першої інстанції зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. Суд першої інстанції вказав, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 №UA205080/2023/000021/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити повністю.

01.04.2024 до суду від представника Товариства надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Волинської митниці в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрейд Україна» судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а саме: 7000 грн витрат на правову допомогу та 5800 грн витрат на послуги письмового перекладу.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства судові витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) та витрати на послуги письмового перекладу документів у сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок). В задоволенні решти заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції вказав, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі, а тому на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на послуги письмового перекладу документів в сумі 1000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить такі скасувати та в задоволені позову і заяви відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року мотивовано тим, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: - вартість товару 2, 3 зазначена в експортній декларації №23PL445010E28319901 від 30.10.2023 не відповідає фактурній вартості зазначеній в рахунку-фактурі від 30.10.2023 №FSE0039020003361023E (курс 1USD становить 4,3501PLN); - платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.10.2023 № 8 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг. Скаржник зазначає, що декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 02.11.2023. Скаржник зауважує, що відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР по МД № 23UA20505080006364U8 від 01.11.2023 за кодом: 101-1, 103-1, 105-2, 106-2, 107-2, а відтак обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта. Скаржник вважає, що рішення про коригування митної вартості № UA205080/2023/000021/2 від 02.11.2023 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року мотивовано тим, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Скаржник вказує, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а також часом, витраченим адвокатом для підготовки зазначених процесуальних документів. Також зауважує, що необхідності в перекладі документів, що надавалися декларантом при здійсненні митного оформлення, не було. Скаржник звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації та запровадженням по всій території України воєнного стану, фінансування державних органів, в тому числі Волинської митниці, є вкрай обмеженим, що стосується і коштів на оплату професійної правничої допомоги, перекладацьких послуг та інших судових витрат.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що при здійсненні митного оформлення товару декларантом надано усі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування з яких однозначно вбачається, що ТОВ «Екстрейд Україна» придбано заявлений до митного оформлення товар загальною вартістю 11347,15 доларів США (USD). Зазначає, що курс польського злотого та статистична вартість у валюті польський злотий жодним чином не впливає на рівень заявленої митної вартості оцінюваних товарів у розумінні частини 4 ст.58 МК України. Вважає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною рахунку-фактури (Invoice) FSE0026720003361122E від 10.11.2022. Окрім того, просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., на підтвердження понесення яких подає акт виконаних робіт, детальний опис виконаних робіт, рахунок та платіжну інструкцію.

Відповідно Митниця подала заперечення щодо клопотання про стягнення витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із наданими послугами адвоката у суді апеляційної інстанції. Скаржник звертає увагу, що фінансування Волинської митниці, є вкрай обмеженим, що стосується і коштів на оплату професійної правничої допомоги.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідають.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 08.11.2022 між компанією Raw-Pol Stefanski Spolka Komandytowo-Akcyjna (Акціонерно-командитне товариство Рав-Поль Стефанський, Республіка Польща), як продавцем, та ТОВ «Екстрейд Україна», як покупцем, укладено контракт №01-11, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати товар, в кількості та асортименті згідно з додатками, у власність покупця, а покупець прийняти товари та оплатити його.

На виконання умов вищевказаного контракту Товариство придбало у свого контрагента товар (професійне та захисне взуття, захисні штани, куртки, рукавиці, футболки) на загальну суму 11 347,15 доларів США, що підтверджується рахунком-фактурою №FSE0039020003361023E від 30.10.2023 та накладною до неї, платіжним дорученням в іноземній валюті №8 від 23.10.2023.

01.11.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару декларант Товариства подав митниці МД №23UA205080006364U8. Вартість товару (15 товарних позицій) заявлена за першим методом та становить 411 688,22 грн (еквівалентно 11347,15 доларів США). Митна вартість з урахуванням витрат на транспортування товару до митного кордону України становить 416 688,24 грн.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено розбіжності, а саме: вартість товару 2, 3, зазначена в експортній декларації №22PL445010E2831990 від 30.10.2023 не відповідає фактурній вартості, зазначеній в рахунку-фактурі від 30.10.2023 №FSE0039020003361023E (курс 1 USD становить 4,3501 PLN); платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.10.2023 №8 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг.

В електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: 1) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару (2, 3) для широкого кола осіб; 2) висновок про якісні та вартісні характеристики товару (2, 3), підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) виписку з бухгалтерської документації.

На електронне повідомлення митниці декларант подав листом заяву від 02.11.2023, у якій зазначив, що додаткові документи подати не може, так як перелік є вичерпним.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 №UA205080/2023/000021/2.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, зокрема, що митна вартість товару 2, 3, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення за МД від 01.11.2023 №23UA205080/2023/006496 документах митний орган встановив такі розбіжності:

- вартість товару 2,3 зазначена в експортній декларації №23PL445010E28319901 від 30.10.2023 не відповідає фактурній вартості зазначеній в рахунку фактурі від 30.10.2023 №FSE0039020003361023E (курс 1USD становить 4,3501PLN);

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.10.2023 № 8 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що до митної декларації декларантом Товариства додано такі документи: пакувальний лист б/н від 30.10.2023; рахунок-фактура №FSE0039020003361023E від 30.10.2023; автотранспортна накладна б/н від 30.10.2023; декларація про походження товару №FSE0039020003361023E від 30.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №8 від 23.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000153 від 30.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №01-11 від 08.11.2022; договір про надання послуг митного брокера №206 від 21.07.2020; декларація відповідності б/н від 30.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №22PL445010E2831990 від 30.10.2023.

Скаржник вказує, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме:

- вартість товару 2,3 зазначена в експортній декларації №23PL445010E28319901 від 30.10.2023 не відповідає фактурній вартості зазначеній в рахунку фактурі від 30.10.2023 №FSE0039020003361023E (курс 1USD становить 4,3501PLN);

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.10.2023 № 8 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг.

Скаржник зауважує, що відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР по МД № 23UA20505080006364U8 від 01.11.2023 за кодом: 101-1, 103-1, 105-2, 106-2, 107-2 Основним з яких є: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», де у повідомленні зазначалося: по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (2,3).

Такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на таке.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з рахунку-фактури (Invoice) FSE0039020003361023Е від 30.10.2023 загальна вартість придбаного товару становить 11 347,15 долари США.

Така сума коштів сплачена Товариством компанії Raw-Pol Stefanski Spolka Komandytowo-Akcyjna, що підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті №8 від 23.10.2023.

У поданих до митного оформлення товаросупровідних документах, які містять числове значення ціни товару, ціна товару зазначена виключно у валюті Долар США (USD), що передбачено контрактом та не суперечить його змісту.

В свою чергу у експортній декларації №22PL445010E2831990 від 30.10.2023 вартість товару зазначена в польських злотих

Експортну декларацію оформляв продавець товару на підставі того ж Контракту та рахунку-фактури, при цьому зазначаючи статичну вартість товару у польських злотих з урахуванням офіційного курсу національного банку РП польського злотого щодо долара США та з урахуванням зовнішніх витрат на транспортування товару, які поніс продавець, що підтверджується заявою продавця, як подавалась до митного оформлення.

Будь-яка курсова різниця в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням декларантом ціни товару згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Наданий позивачем рахунок-фактура вказує вартість ввезеного товару та дозволяє такий ідентифікувати, містить інформацію про дату продажу, назву ввезених товарів, назви та реквізити фірм продавця і покупця. Такий є доказом операцій купівлі-продажу товарів та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Щодо платіжної інструкції в іноземній валюті від 23.10.2023 № 8, то така не містила фізичного підпису відповідальної особи платника позивача, оскільки Товариство подало митному органу електронну роздруківку платіжного доручення. Виконавцем такого платіжного доручення є банк платника (графа 52 платіжного документа), а саме Raiffeisen Bank.

Суду першої інстанції надана копія такого платіжного доручення в іноземній валюті №8 від 23.10.2023 з фізичним підписом уповноваженої особи ТОВ «Екстрейд Україна», яка завірена позивачем.

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, декларант вказаними документами підтвердив вартість ввезеного товару, тоді як сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

До того ж, у митного органу зауважень щодо до вартості інших 13 товарних позицій, зазначених у МД від 01.11.2023 №23UA205080006364U8, не було, незважаючи на те, що на підтвердження вартості усіх товарів декларант надав одні й ті ж документи. Тобто, митний орган здійснив вибіркове коригування митної вартості певних товарів, незважаючи на те, що вищезазначені розбіжності стосувалися усіх документів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Митну вартість товару визначено відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів: на підставі цінової інформації, наявної в митного органу: - товар 2 - за митною декларацією МД №UA400040/2022/29297 від 30.08.2022 на рівні 30,26 Дол.США/кг, - товар 3 - за митною декларацією МД №UA205140/2023/70679 від 02.09.2023 на рівні 31,72 Дол.США/кг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дати та номери митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

Митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований товар.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались Товариством під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність скаржником неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом. При цьому надані Товариством документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Водночас, неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару. Як наслідок, скаржником порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 №UA205080/2023/000021/2.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копії: ордеру на надання правової допомоги; акта виконаних робіт №4 від 22.02.2024; платіжної інструкції №46 від 24.12.2023 на суму 7000 грн.

На підтвердження витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою (письмових доказів у справі) позивач надав копії: акта виконаних робіт №29/12/23 від 29.12.2023; платіжної інструкції №1 від 05.01.2024 на суму 5800 грн.

Додатково до заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивача надав суду копії договору №93/23 про надання правничої допомоги від 22.12.2023, рахунка №1 від 22.12.2023 до цього договору, рахунка 28/12/23 від 28.12.2023 за послуги письмового перекладу.

Відповідно до акта виконаних робіт №4 від 22.02.2024 адвокат Таргоній П.В. надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Екстрейд Україна» такі послуги: комплекс юридичних послуг у справі №140/2/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екстрейд Україна до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205080/2023/000021/2 від 02.11.2023 вартістю 7000,00 грн.

Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Таргонієм П.В. у цій справі визначено наступні послуги: з`ясування фактичних обставин справи в клієнта 4 год.; підготовка позовної заяви та додатків до неї 5 год.; вивчення відзиву, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у відзиві 4 год.; підготовка та подача відповіді на відзив 3 год., всього 16 год.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц дійшла висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18, а також підтримані Верховним Судом у постановах від 06 квітня 2022 року у справі №500/1410/21, від 18 травня 2022 року у справі №826/6958/17.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції, погоджується з судом першої інстанції, що подані документи підтверджують понесення позивачем таких витрат, проте враховуючи предмет спору, його складність, значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, сума 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження послуги перекладу з англійської та польської мов на українську мову на суму 5800 грн надано акт виконаних робіт №29/12/23 від 29.12.2023 та рахунок 28/12/23 від 28.12.2023 відповідно до яких здійснено письмовий переклад таких документів: 1) рахунок-фактура №FSE0039020003361023E; 2) накладна (GW, NW, P, СО) до рахунка-фактури FSE0039020003361023E; 3) накладна (HSCODE) до рахунку-фактури FSE0039020003361023E; 4) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 30.10.2023; 5) експортна декларація MRN: 23PL445010E2831990: 6) декларація відповідності ЄС.

При вирішенні питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою (письмових доказів у справі), суд апеляційної інстанції враховує, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Оскільки такі документи як декларація відповідності ЄС як доказ не має значення в цілях визначення митної вартості у межах цього спору, а також зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (обсяг тексту на сторінці), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні.

Керуючись принципом співмірності цих витрат, на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати на послуги письмового перекладу документів у розмірі 1000,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесені в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції позивач надав копії: ордеру на надання правової допомоги; акта виконаних робіт №5 від 22.07.2024; рахунка №2 від 22.07.2024 до договору; платіжної інструкції №41 від 23.07.2024 на суму 7000 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт №5 від 22.07.2024 адвокат Таргоній П.В. надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Екстрейд Україна» такі послуги: комплекс юридичних послуг у справі №140/2/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екстрейд Україна до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205080/2023/000021/2 від 02.11.2023 вартістю 7000,00 грн.

Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Таргонієм П.В. визначено наступні послуги: вивчення апеляційної скарги та судової практики, на які міститься посилання у апеляційній скарзі 4 год.; підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу 5 год.; всього 9 год.

Аналіз вищезазначених документів дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що подані документи підтверджують понесення позивачем таких витрат, проте враховуючи предмет спору, його складність, значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн будуть співмірними та пропорційними за вищевикладених обставин.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, при прийнятті рішення та додаткового рішення правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 140/2/24 - без змін.

Стягнути з Волинської митниці (ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрейд Україна» (ЄДРПОУ 43604664) понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко