Постанова

від 08.01.2025 по справі 212/6914/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/964/25 Справа № 212/6914/24 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Зубакової В.П., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/6914/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, за апеляційноюскаргою Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Колочко О.В., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Калашникова В.С., звернувся до суду з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка», або відповідач 1), Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі АТ «КЗРК», або відповідач 2) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він (позивач) з 17.12.2001 по 14.03.2008 перебував у трудових відносинах з відповідачем АТ «КЗРК», і працював у шкідливих умовах праці учнем прохідника, кріпильником, прохідником. В подальшому з 17.03.2008 по 30.03.2010, з 06.04.2010 по 12.05.2017 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Суха Балка», і працював у шкідливих умовах прохідником. З 20.03.2019 по 23.07.2021 працював прохідником ТОВ «СМУ-101»

Рішенням МСЕК від 18 січня 2024 року позивачу первинно було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65%, у зв`язку з професійними захворюваннями хронічне обструктивне захворювання легень, радикулопатія, з 08.01.2024 по 01.02.2025. У зв`язку із отриманим профзахворюванням у позивача змінилося життя, погіршилася його якість, що завдає йому моральних страждань. Позивача турбують задишка при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель, періодичні приступи задухи, загальна слабкість, швидка втомлюваність, важкість у грудях, біль і обмеження рухів у шийному і поперековому відділі хребта з іррадіацією в кінцівки, порушена хода, біль в ліктьових, плечових і колінних суглобах, обмеження рухів і хрускіт в них, заніміння рук. У зв`язку з професійним захворюванням позивач змушений багато часу проводити у лікарнях, під час лікування він змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків. Проте стан здоров`я позивач лише погіршується, і розуміння цього негативно впливає на його психологічний стан.

Просить суд стягнути з відповідачів ПрАТ «Суха Балка» і АТ «КЗОК» на відшкодування моральної шкоди по 240 000 гривень з кожного.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Суха Балка», АТ «КЗРК» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, задоволено частково - стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «КЗРК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Суха Балка» адвокат Заклецький В.В., посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуваннязазначив,що обов`язковоюпідставою дляделіктної відповідальностіза завданняморальної шкодиє встановленняпричинного зв`язкуміж шкодоюі протиправноюповедінкою.Суд першої інстанції при застосуванні пропорційності розподілу суми моральної шкоди в цілому, не враховував, що позивач мав трудові відносини в несприятливих та шкідливих умовах з іншими підприємствами, що також могло визначитись на стані здоров`я позивача та вплинути на ступінь втрати професійного захворювання.

Разом з тим, наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Позивач свідомо приймав запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Відповідач не вчиняв будь-яких протиправних дій, які знаходились би у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральної шкоди позивачу. Розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Судом надано більшу перевагу доказам позивача, що, в свою чергу, призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог, та як наслідок винесення незаконного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про місце, день та час слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 17.12.2001 по 14.03.2008 перебував у трудових відносинах з відповідачем АТ «КЗРК», і працював у шкідливих умовах праці учнем прохідника, кріпильником, прохідником, і 14.03.2008 року був звільнений з підприємства за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України. З 17.03.2008 по 30.03.2010, з 06.04.2010 по 12.05.2017 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Суха Балка», і працював прохідником, та був звільнений з підприємства відповідача 12.05.2017, за власним бажанням, по догляду за дитиною - інвалідом, згідно ст.38 КЗпП України, з 20.03.2019 по 23.07.2021 перебував у трудових відносинах з ТОВ «СМУ-101» і працював прохідником з повним робочим днем в підземних умовах, був звільнений з підприємства 23.07.2021 за власним бажанням (ст.38 КЗпП України), що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с.9-13).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 листопада 2023 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання радикулопатія попереково-крижова та шийна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня, із зазначенням причин його виникнення: важкість праці, хімічні фкатори, вібрація (а.с.17-21).

Згідно пункту 17 даного Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи прохідником дільниці підземної №2 ТОВ «СМУ-101» на шахті імені «Орджонікідзе» у період з 20.03.2019 по 23.07.2021 виконував роботи з буріння шпурів ручним перфоратором та самохідною буровою установкою, здійснював навантаження гірничої маси із застосуванням навантажувальної машини, виконував настилання, розбірку та ремонт постійної і тимчасової рейкової колії, укладав шпали та стрілкові переводи. Підземні умови праці в гірничих виробках не дозволяють досягнути гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони та допустимих параметрів показників важкості праці, внаслідок чого умови праці характеризувались фізичним перевантаженням. Під час виконання своїх трудових обов`язків на ОСОБА_1 діяли такі основні шкідливі виробничі фактори як: важкість праці, аерозоль фіброгенної дії, а також супутні локальна вібрація. Також, працюючи прохідником на ТОВ «Крисбасшахтобуд», ПрАТ «Суха Балка», АТ «КЗРК» зазнавав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Відповідно до пункту 20 вказаного Акту зазначено, що враховуючи термін роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці на різних підприємствах та неодноразову зміну керівників, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо.

Внаслідок зазначеного вище захворювання позивач ОСОБА_1 , 18 січня 2024 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65%, з яких 45% по радикулопатії, 20% по ХОЗЛ, встановлено третю групу інвалідності, з 08 січня 2024 року по 01 лютого 2025 року, з переоглядом 10 січня 2025 року. Також визначено потреби у додаткових видах допомоги: медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування, протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження в умовах виробничого пилу, рекомендоване спостереження у сімейного лікаря, невролога, що підтверджується копіями довідки МСЕК серії 12 ААА №129858, до ката огляду МСЕК серії 12ААГ №187462 (а.с.22, 23).

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з медичної карти (а.с.33-42).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції врахував періоди роботи позивача на підприємстві відповідача 1 (протягом 9 років 1 місяця в шкідливих умовах) та на підприємстві відповідача 2 (протягом 6 років 6 місяців в шкідливих умовах), роботу позивача в шкідливих умовах на іншому підприємстві протягом 2 років 4 місяців, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, встановлено третю групу інвалідності, з переоглядом, і, виходячи з цих обставин, визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ПрАТ «Суха Балка» - 150 000 грн. Розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з АТ «КЗРК» суд визначив також в розмірі 150 000 грн. (відповідач 2 не оскаржував рішення суду).

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційної скарги виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача виникло з вини відповідачаів.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», -згідно з ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рн/2004 констатує, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Посилання представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Відповідно ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З вказаним висновком узгоджується і правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 05.12.2018 року у справі №210/5258/16-ц (провадження №14-463цс18), від 23.01.2019 року у справі №210/2104/16-ц (провадження №14-597цс18) та від 20.11.2019 року у справі №210/3177/17 (провадження №14-288цс19).

Згідно пункту 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) також працюючи прохідником на ТОВ «Крисбасшахтобуд», ПрАТ «Суха Балка», АТ «КЗРК» зазнавав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги конкретні обставини по справі, враховуючи визначений позивачем загальний розмір компенсації моральних страждань в 240000 грн. з кожного з відповідачів, тривалості роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Суха Балка» та АТ «КЗРК», застосовуючи принцип пропорційності заподіяння шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Суд зокрема враховував період роботи позивача на підприємстві відповідача 1 - протягом 9 років 1 місяця в шкідливих умовах, характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, що позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, встановлено третю групу інвалідності, з переоглядом, і виходячи з цих обставин, визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ПрАТ «Суха Балка» в розмірі 150 000 гривень.

Посилання ж відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції надав правову оцінку лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, натомість доводи та аргументи відповідача не взято до уваги, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з оскаржуваного рішення, судом враховано доводи відзиву відповідача на позовну заяву, які є аналогічними доводам апеляційної скарги.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи зводяться допереоцінки доказів і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 08 січня 2025 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв