Ухвала

від 10.01.2025 по справі 215/3327/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/3327/24

2/215/318/25

УХВАЛА

про призначення справи до судового розгляду по суті

10 січня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Камбул М.О., за участю секретаря судового засідання Савельєвої Л.А., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, в особі управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої діяльністю відповідно до рішення від 28.12.21 Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №215/6491/21,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Держави України, в особі управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої діяльністю відповідно до рішення від 28.12.21 Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №215/6491/21, в якій просила стягнути за рахунок державного бюджету на її користь в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди діяльністю відповідача в сумі 1 211 200 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2024 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 10:00 год. 20.08.2024, за правилами загального позовного провадження, залучено співвідповідача.

20.08.2024 постановлено ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 10-00 год. 30.09.2024, у зв`язку з неявкою відповідача щодо якого відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час і місце судового засідання

30.09.2024 постановлено ухвалу суду про відкладення розгляду на 11-30 год. 25.10.2024, у зв`язку з неявкою відповідача щодо якого відсутні про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 25.10.2024 продовжено строк проведення підготовчого засідання, задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву та відкладено розгляд справи на 10-00 год. 19.11.2024.

19.11.2024 постановлено ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 10-45 год. 09.12.2024, у зв`язку з неявкою всіх сторін по справі також відмовлено в задоволенні клопотань позивача про надання пропуску в судові засідання представника позивача ОСОБА_2 , про проведення розгляду справи колегією суддів, про відхилення судом заперечень відповідача у зв`язку з пропуском подання відзиву та продовження строку для подання відповіді на відзив.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, 08.08.2024 через канцелярію суду подала пояснення по справі та 02.01.2025 через канцелярію суду подала клопотання в якому просила надати пропуск її представнику Стояновському В.В. в судові засідання та проводити розгляд справи колегією суддів.

Представник відповідача, управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради, Тер-Товмасян Ю.Г. не з`явилася, 12.11.2024 через канцелярію суду подала відзив на позов в якому просила відмовити в задоволенні позову, крім того подала заяву в якій просить призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник Державної казначейської служби України Тараненко М.С. в підговоче засідання не з`явилася, через канцелярію надала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому провадженні.

Стосовно клопотання позивача про надання пропуску в судові засідання її представнику та проведення розгляду справи колегією суддів суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьоюстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 44ЦПКУкраїни учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 44ЦПКУкраїни залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

У Постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20) зазначено, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права (Постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 311/2121/19 (провадження № 61-11958св20).

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21 (провадження № 61-2472св22).

Зловживання процесуальними правами це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.

Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19) та від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).

Як вже вказувалось раніше, ухвалою суду від 19.11.2024, яка отримана позивачем, вже було вирішено заявлені клопотання та було відмовлено позивачу в задоволенні клопотань про надання пропуску в судові засідання представника позивача Стояновського В.В., та про проведення розгляду справи колегією суддів.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання зловживанню процесуальними правами позивачем, суд приходить до висновку про необхідність залишення клопотання позивача без розгляду.

Судом у підготовчому судовому засіданні з`ясовано та проведено всі дії необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, передбачені ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Заяв про бажання укласти мирову угоду, передачу справи на розгляд третейського суду або врегулювання спору за участю судді, уточнення позовних вимог та заперечень проти них, вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, зустрічного позову до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Оскільки судом з`ясовано та проведено всі дії необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 197, 189, 200 ЦПК України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про надання пропуску в судові засідання представника позивача ОСОБА_2 , та про проведення розгляду справи колегією суддів - залишити без розгляду.

Закрити підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України, в особі управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої діяльністю відповідно до рішення від 28.12.21 Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №215/6491/21 та призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:00 год. 12.02.2025, у залі в залі № 3 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://tr.dp.court.gov.ua/sud0441/gromadyanam/csz/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Ухвалу складено та підписано суддею 10 січня 2025 року.

Суддя: