Рішення

від 30.12.2024 по справі 354/1216/13-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/1216/13-ц

Провадження по справі № 2/354/20/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

прокурора Чернописької Г.О.

представника позивача Чаплінської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом прокурораміста Яремчев інтересахдержави вособі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського національногоприродного паркудо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міськоїради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнаннянедійсним рішенняЯремчанської міськоїради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок у державну власність в особі Карпатського національного природного парку,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року прокурор м. Яремче(в подальшому перейменовано на Надвірнянську місцеву прокуратуру Івано-Франківської області, Надвірнянську окружну прокуратуру Івано-Франківської області) в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України(надалі-Мінекоприроди) та Карпатського національного природного парку(надалі-Карпатського НПП) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міської ради про визнання недійсними рішення Яремчанської міської ради від №379-27/2009 від 13.10.2009, яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та №406-29/2010 від 21.01.2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та передано їх у власність; визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 , а саме: серії ЯИ №567680 від 04.06.2010 року на земельну ділянку площею 1,32 га, серії ЯИ №576677 від 04.06.2010 року на земельну ділянку площею 0,50 га, серії ЯИ №787088 від 13.07.2010 року на земельну ділянку площею 0,65 га, серії ЯИ №787087 від 13.07.2010 року на земельну ділянку площею 0,67 га; визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06.07.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 0,50 га, від 15.09.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0,65 га, від 15.09.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,67 га; зобов`язання повернути земельні ділянки площею 0,50 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0153, площею 0,65 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0164 та площею 0,67 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0165 загальною вартістю 1908544,00 грн. Карпатському НПП. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що рішенням сесії Яремчанської міської ради №189-3/2001р від 27.12.2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП» затверджено межі території Карпатського НПП. 29.12.2001 року на підставі вказаного рішення Карпатському НПП було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766, згідно якого на території Яремчанської міської ради Карпатському НПП надано у постійне користування 3592,69 га для природно-заповідного використання. Відповідно до ст. 43, 44 Земельного кодексу України, землі, що були надані Карпатському НПП у постійне користування, відносяться до земель природно-заповідного фонду. Рішенням 27-ї сесії Яремчанської міської ради п"ятого скликання №379-27/2009 від 13.10.2009 року затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 . У подальшому, рішенням 27-ї сесії Яремчанської міської ради пятого скликання №406-29/2010 від 21.01.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та передано їх у власність. На підставі вказаних рішень, ОСОБА_1 04.06.2010 року видано державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 576680 на земельну ділянку площею 1,32 га та серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0,50 га. 06.07.2010 року ОСОБА_1 відчужив належну йому земельну ділянку площею 0,50 га згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 . 06.09.2010 року ОСОБА_1 на підставі заяви №471 від 13.07.2010 року, на земельну ділянку площею 1,32 га було видано два державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ №787088 на земельну ділянку площею 0,65 га та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0,67 га. 15.09.2010 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,65 га із ОСОБА_2 та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,67 га із ОСОБА_3 . Яремчанською міською радою при наданні ОСОБА_1 у власність земельних ділянок площею 0,50 га та 1,32 га грубо порушені вимоги ст.ст. 84, 141, 149, 150 Земельного кодексу України. Так земельні ділянки площею 1,32 га та 0,50 га, які були надані ОСОБА_1 у приватну власність знаходяться в АДРЕСА_1 і відносяться до земель природно-заповідного фонду Карпатського НПП, що підтверджується висновком експертизи від 25.02.2012 року, проведеної у кримінальній справі №333551 та викопіюванням з чергового кадастрового плану м. Яремче, а також схемою розташування земельних ділянок ОСОБА_1 . Вказані земельні ділянки в порядку, визначеному ст.ст.141, 150 ЗК України у постійного землекористувача не вилучались та відповідно право користування Карпатського НПП на вказані ділянки не припинилось. У вересні 2009 року на замовлення ОСОБА_1 інженерами-геодезистами ПП «Геопростір» був виготовлений земельно-кадастровий план встановлення меж земельних ділянок площею 0,50 та 1,32 га по АДРЕСА_1 , який відповідач передав Карпатському НПП як суміжному землекористувачу для погодження та затвердження меж, який отримав начальник Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП ОСОБА_5 . Останній, діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб- ОСОБА_1 , використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що земельні ділянки площею 0,50 і 1,32 га по АДРЕСА_1 відносяться до території Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП та розташовані у кварталі № НОМЕР_1 , частково у виділах №36, 42, 46, парку, в порушення вимог ст.ст.44, 83, 84, 149, 150, 151 ЗК України, п.2 наказу №3 від 09.01.2009 року по Карпатському НПП «Про порядок встановлення та погодження меж земельних ділянок громадян», всупереч своїй посадові інструкції, з метою укриття приналежності вказаних ділянок до території Карпатського НПП, умисно не провів обстеження зазначених ділянок в натурі та не виготовив абрис розташування ділянок з прив`язкою до найближчого межового знака на території парку та завірив своїм підписом і відтиском трикутного штампу Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП земельно-кадастровий план розташування вказаних ділянок, в якому було визначено, що вони відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення Яремчанської міської ради, що не відповідало дійсності. На підставі зазначеного земельно-кадастрового плану-схеми розташування і меж спірних земельних ділянок членами постійно діючої комісії з вибору земельних ділянок були складені акти вибору вказаних ділянок та надані погоджувальні висновки про можливість їх відведення у приватну власність, які затверджені рішенням Яремчанської міської ради №379-27/209 від 13.10.2009 року, а також розроблено та затвердженого рішенням Яремчанської міської ради №406-29/2010 від 21.01.2010 року проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та видано ОСОБА_1 державні акти на право власності. За вказаним фактом відносно ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа та 24.03.2012 року пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України. Враховуючи викладене рішення Яремчанської міської ради №379-27/2009 від 13.10.2009 року та рішення Яремчанської міської ради №406-29/2010 від 21.01.2010 року прийняті з порушенням вимог ЗК України та порушують право позивача на користування наданими йому у встановленому законодавством порядку землями для природно-заповідного використання, а тому підлягають визнанню недійсними, а відтак підлягають скасуванню видані ОСОБА_1 на підставі вказаних рішень державні акти на право власності на землю, а також слід визнати недійсними договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, які вчинені ОСОБА_1 за відсутності набутого в установленому порядку права власності на спірне майно.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2014 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків, а саме уточнення місця проживання відповідачів.

24.01.2014 року до суду надійшла уточнена позовна заява, і ухвалою суду від 27.01.2014 року відкрито провадження у даній справі та призначено у ній попереднє судове засідання.

11.02.2014 року до суду надійшли письмові пояснення Мінекології, у яких зазначено, що Міністерство повністю підтримує позов прокурора. Відповідно до Положення про Карпатський НПП, затвердженого наказом Мінекології від 24.10.2001 року №383, Карпатський НПП є установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України. Парк створений з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів та об`єктів ОСОБА_6 та Горган, що мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Рішенням сесії Яремчанської міської ради №189-3/2001 від 27.12.2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП» затверджено межі території Карпатського НПП. На підставі вищевказаного рішення Карпатському НПП видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766, згідно якого на території Яремчанської міської ради Карпатському НПП надано у постійне користування 3592,69 га для природно-заповідного використання. Рішенням 27-ї сесії Яремчанської міської ради №379-27/2009 від 13.10.2009 року затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та в подальшому рішенням 27-ї сесії Яремчанської міської ради №406-29/2010 від 21.01.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та передано їх у власність. На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 04.06.2010 року видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки. 06.09.2010 року на підставі заяви №471 від 13.07.2010 року на земельну ділянку площею 1,32 га ОСОБА_1 видано дердавні акти серії ЯИ №787088 площею 0,65 га та серії ЯИ №787087 на ділянку площею 0,67 га. Наданими доказами підтверджується, що Яремчанська міська рада приймаючи рішення №379-27/2009 від 13.10.2009 року та №406-29/2010 від 21.01.2010 року грубо порушила земельне та природоохоронне законодавство, а передані у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,82 га відносяться до земель природно-заповідного фонду, та перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП. Передача земельних ділянок природно-заповідного фонду у приватну власність можлива лише після зміни меж об`єкту природно-заповідного фонду за процедурою, регламентованою ст.ст.51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», яка у даному випадку дотримана не була, спірні ділянки в установленому порядку у Карпатського НПП не вилучались, а отже право постійного користування ими припинене не було. Із урахуванням викладеного оскаржувані рішення Яремчанської міської ради суперечать ст.ст.83, 84,150 ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», є незаконними а тому підлягають визнанню недійсними видані на їх підставі ОСОБА_1 державні акти на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельних ділянок, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 24.03.2014 року вказану справу призначено до судового розгляду по суті.

09.04.2014 року прокурор м. Ярмче подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив залишити без розгляду вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06.07.2010 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відчуження земельної ділянки площею 0,50 га та від 15.09.2010 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відчуження земельної ділянки площею 0,67 га, а також від 15.09.2010 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відчуження земельної ділянки площею 0,65 га. Також було змінено підстави позовних вимог та ставилась вимога про повернення Карпатському НПП спірних земельних ділянок згідно вимог ст. 388 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.05.2014 року у задоволенні клопотання прокурора про уточнення позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 19.05.2014 року призначено у даній справі судову земельно-технічну експертизи проведення якої доручено Київському НДІСЕ Міністерства юстиції України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено терміном на два місяці.

Ухвалою суду від 03.07.2014 року провадження у даній справі було відновлено, оскільки 01.07.2014 року до суду надійшло повідомлення від Київського НДІСЕ про те, що поставлені на експертизу питання не належать до повноважень науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 02.09.2014 року у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено Львівському НДІСЕ Міністерства юстиції України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено терміном на два місяці.

12.01.2016 року до суду надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи №3506 від 09.12.2015 року у зв`язку із чим ухвалою суду від 13.01.2016 року провадження у даній справі було відновлено та призначено її до судового розгляду.

11.04.2016 року представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Селянін В.О. подав заперечення на позов в яких вказав, що експертиза від 25.02.2012 року, проведена у рамках кримінальної справи №333551, на яку посилається прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог не може свідчити про наявність будь-яких накладок земельних ділянок, на які було оформлене право власності ОСОБА_1 з земельною ділянкою Карпатського НПП. Експерт вказав, що спірні ділянки знаходяться у кварталі № НОМЕР_1 , виділи № НОМЕР_2 , 43, НОМЕР_3 , однак не вказав в якій частині(площі) і конфігурації вони співпадають із землями КНПП і чи взагалі існує будь-яка накладка, яка б свідчила про порушення прав та законних інтересів Мінекології. До висновку про належність спірних ділянок до складу земель КНПП експерт прийшов на підставі матеріалів лісовпорядкування від 2001 року та ст. ЛК України. КНПП 29.12.2001 року був виданий державний акт на право постійного користування землею. Відповідно до ст.19 ЗК України надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення ділянок. Таким чином для проведення належної експертизи повинен був використовуватись проект відведення земельної ділянки, виготовлений КНПП та матеріали перенесення земельної ділянки на місцевості(в натурі). Однак цього зроблено не було, вказаний проект відведення не розроблявся, межі земельної ділянки парку в натурі винесені не були, що суперечить вимогам ст.22 ЗК України 1990 року, чинної на час видачі КНПП державного акту. Оскільки межі земельної ділянки, переданої КНПП по державному акту на право постійного користування в натурі не встановлювалися, проект відведення такої ділянки не виконувався, а тому беззаперечним є висновок про те, що вказана ділянка парку у визначений законом спосіб не передавалася і її межі встановити неможливо. Вказане свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради від 13.09.2009 року та 21.01.2010 року та державних актів на право власності на землю, виданих ОСОБА_1 . Окрім цього, 09.05.2003 року Яремчанською міською радою було прийняте рішення №104-4/2003 року яким було відмінено рішення міської ради №189-3/2001 від 27.12.2001 року на підставі якого Карпатському НПП видано державний акт на право постійного користування землею, через те що до складу парку були включені земельні ділянки, раніше надані у власність фізичним особам. Враховуючи те, що на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між відповідачами у справі, ОСОБА_1 мав усю необхідну дієздатність, адже його право власності як продавця на земельні ділянки на момент укладення договорів не оспорювалося і не було скасоване, а видані йому правовстановлюючі документи були чинними і відповідали діючому законодавству, відсутні підстави стверджувати про те, що він не мав права відчужувати належні йому земельні ділянки на користь третіх осіб. Жодних доказів того, що укладені між відповідачами договори суперечать вимогам ЦК України чи іншим законам прокурором не надано. Окрім цього, прокурор як на підставу для визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірних ділянок вказує лише на одну обставину-те, що продавець неправомірно отримав(приватизував) спірні ділянки, а тому в подальшому не мав права на їх відчуження, однак така форма захисту суперечить судовій практиці Верховного Суду України. Так п.10 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що не підлягають задоволення позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України. Щодо вимоги про повернення земельної ділянки Карпатському НПП прокурор посилається на норми ст.1212 ЦК України. Однак у даній ситуації підставами набуття відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на земельні ділянки є договори купівлі-продажу, які не можуть бути визнані недійсними, що вказує на те, що майно набуте ними не безпідставно. По-друге вимоги про повернення виконаного за недійсним правочином можуть бути пред`явлені тільки однію із сторін укладеного договору, однак ні позивач, ні КНПП, ні Мінекології не були стороню укладених відповідачами договорів, що виключає підстави для застосування ст.1212 ЦК України. По-третє витребування майна у добросовісного набувача регулюється окремими нормами законодавства. Ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 на момент укладення договорів купівлі-продажу не могли знати про наявність перешкод для вчинення правочинів та відсутність у продавця права на відчуження майна, а тому вони є добросовісними набувачами спірного майна. Крім того ставити питання про витребування майна у добросовісного набувача може тільки власник майна, однак позивачі у справі не є власниками спірних ділянок ні в силу закону, ні на підставі правовстановлюючих документів, а тому жодних підстав для задоволення вказаного позову прокурора немає, із урахуванням чого у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

24.06.2016 року керівник Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області подав клопотання про процесуальне правонаступництво шляхом заміни прокурора м. Яремче на керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.08.2016 року у задоволенні позову прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Мінекології, Карпатського НПП до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міської ради про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 13.09.2009 року, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельних ділянок відмовлено.

Ухвалою суду від 29.08.2016 року виправлено описку у вказаному рішенні суду, зазначивши правильним по всьому тексту рішення прізвища ім`я та по батькові відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також зазначивши, що оскаржується рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009 року.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.11.2016 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.08.2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Мінекології, Карпатського НПП задоволено частково. Визнано недійсними рішення 27 сесії Яремчанської міської ради 5 скликання №379-27/2009 від 13.10.2009 року «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб» в частині затвердження матеріалів вибору земельної ділянки площею 1.82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та №406-29/2010 від 21.01.2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 , видані ОСОБА_1 : серії ЯИ №576677 від 04.06.2010 року згідно рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009 року №379-27/2009 на земельну ділянку площею 0,50 га, серії ЯИ №787088 від 06.09.2010 року згідно рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009 року №379-27/2009 та заяви №471 від 13.07.2010 року на земельну ділянку площею 0,65 га, серії ЯИ №787087 від 13.07.2010 року згідно рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009 року №379-27/2009 та заяви № 471 від 13.07.2010 року на земельну ділянку площею 0,67 га. Витребувано від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,65 га кадастровий № 2611000000:03:008:0164 та повернуто Карпатському національному природному парку. Витребувано від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,67 га кадастровий номер № 2611000000:03:008:0165 та повернуто Карпатському національному природному парку. Витребувано від ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,50 га кадастровий № 2611000000:03:008:0153 та повернуто Карпатському національному природному парку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.08.2016 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.11.2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 16.11.2017 року вказано справу прийнято до провадження суддею Івановим А.П. та призначено її до судового розгляду.

11.12.2017 року до суду надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи прокурора, який забезпечує участь у розгляді справи-заступника начальника відділу прокуратури Івано-Франківської області Хамець Л.М.

14.12.2017 року виконувач обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області подав у даній справі заяву про заміну в порядку процесуального правонаступництва прокурора м. Яремче Івано-Франківської області на керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та заяву про зміну предмету позову в порядку ст.31 ЦПК України відповідно до якої позовні вимоги викладено у наступній редакції: 1) визнати недійсним та скасувати рішення 27 сесії Яремчанської міської ради 5 скликання №379-27/2009 від 13.10.2009 року, яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та №406-29/2010 від 21.01.2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та передано їх у власність; 2) визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 , видані ОСОБА_1 : серії ЯИ №576680 від 04.06.2919 року на земельну ділянку площею 1,32 га; серії ЯИ №576677 від 04.06.2010 року на земельну ділянку площею 0,50 га; 3) ОСОБА_3 передати Карпатському НПП по акту прийому-передачі земельну ділянку площею 0,67 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165; ОСОБА_2 передати Карпатському НПП по акту прийому-передачі земельну ділянку площею 0,65 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164; ОСОБА_4 передати Карпатському НПП по акту прийому-передачі земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153. В обґрунтування даних вимог зазначено, що спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП, в установленому законом порядку вилучені у постійного землекористувача не були та вибули з державної власності поза волею останнього внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України підлягають витребуванню від набувачів в порядку віндикації.

Протокольною ухвалою суду від 18.01.2018 року заяву виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №325 від 06.03.2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.03.2018 року у зв`язку із продовженням терміну відрядження судді Іванова А.П. вказану цивільну справу повторно передано у його провадження і ухвалою суду від 27.03.2018 року у ній призначено підготовче судове засідання.

30.05.2018 року представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Селянін В.О. подав відзив на позов в частині змінених позовних вимог. Зазначив, що у своїх запереченнях відповідачі вказували на те, що проект відведення земельної ділянки та проект землеустрою щодо відновлення та встановлення межі в натурі Карпатському НПП не виготовлялися, межові знаки не встановлювалися та не передавалися КНПП на зберігання, що унеможливлює встановлення накладок земельних ділянок. Факт відсутності зазначених документів визнає представник парку, а також це підтверджується матеріалами Технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки КНПП, в якому в Акті встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування парку вказано, що межі проходять по краю лісу і населеного пункту, щодо кількості межових знаків стоїть прочерк. Також даний факт встановлено висновком судової земельно-технічної експертизи від 09.12.2015 року. Зазначене суперечить вимогам чинної на той час Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю та право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею(в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі. Наявність технічного звіту та інвентаризації не може підмінити проект відведення, який обов`язково має складатися при виготовленні державного акту. Свої вимоги прокурор обґрунтовує фактом створення КНПП та передачі йому земельних ділянок за прийомо-здаточними актами від 19.10.1981 року, чим підтверджує, що землевпорядними організаціями межі парку не встановлювались і державний акт на той час не видавався, а на момент його видачі у 2001 році підставою для цього не могли слугувати матеріали інвентаризації. Прокурор не надав жодних схематичних матеріалів на підтвердження того, що межі парку були встановлені у 2980-1985 роках, які б вказували на те, що земельні ділянки відповідачів входять до складу земель КНПП. Посилання прокурора на те, що у кримінальній справі про обвинувачення начальника Ямнянського ПНДВ встановлені обставини і факт перебування спірних ділянок в межах КНПП не відповідають дійсності, а дана справа свідчить лише про те, що обвинувачений давав згоду на передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_1 коли підписував акт узгодження меж земельних ділянок. При цьому він обвинувачувався у халатності, а не в умисних діях, що вказує на те, що навіть працівник КНПП не володів інформацією і належними документами, які б свідчили, що спірні ділянки входять до складу парку. Наданий прокурором висновок комплексної земельної-лісовпорядної експертизи не може братись до уваги, оскільки вказана експертиза проведена інженером таксатором Львівської державної лісовпорядної експедиції та заступником начальника лісового господарства Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, які не внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів, без залучення експертів експертних установ, що суперечить вимогам ст.55 ЦПК України у чинній на той час редакції, Закону України «Про судову експертизу». Також до проведення експертизи не було залучено жодного спеціаліста зі знаннями у галузі земельних експертиз. У висновку експертизи не вказано в якій частині та яка площа або конфігурація земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 накладається на ділянку КНПП, а тому вказаний висновок експертизи не є належним доказом. При цьому з висновку судової земельно-технічної експертизи №3506 від 09.12.2015 року вбачається, що за відсутності у матеріалах справи землевпорядної документації щодо земельних ділянок КНПП визначити можливість накладання спірних ділянок на ділянки парку, які перебувають у його користуванні згідно державного акту від 29.12.201 року серії ІІ_ІФ №002766 не видається можливим. Окрім цього, подаючи позов про витребування земельних ділянок, прокурор не звернув увагу на те, що відповідачі оформляли право власності на свої ділянки у 2010 році і користувалися даними, які були доступні на той час та передбачені чинним законодавством. До кожного державного акту відповідачів розроблявся проект землеустрою, який погоджувався із відповідними установами і жоден із цих висновків не був скасований чи поставлений під сумнів. ГУ Держкомзему в Івано-Франківській області 31.08.2011 року проводилася перевірка якою встановлено, що КНПП використовує земельні ділянки на території Яремчанської міської ради без належно оформлених та зареєстрованих у встановленому порядку документів. Відсутність меж і правовстановлюючих документів парку не дає підстав для висновків про порушення прав і законних інтересів позивачів. Відповідачі добросовісно і у відповідності до норм чинного законодавства із збереженням усіх необхідних процедур оформили право власності на земельні ділянки, відомостей щодо належності яких іншими особам на той момент не існувало і не існує на момент розгляду справи. Отже, законних підстав у особи, яка не довела свого порушеного права(права власності і права постійного користування тощо) на спірний об`єкт, витребовувати його у законного власника немає і таке суперечитиме не тільки національному законодавству, а і європейській судовій практиці. Із урахуванням викладеного просив у задоволенні позову з урахуванням зміненого предмету позову відмовити.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 21.06.2018 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області вказав, що державні акти на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766 від 29.12.2001 отримано Карпатським НПП в порядку, встановленому Земельним кодексом України, в редакції закону №561-ХП від 18.12.1990 року. Оскільки межі Карпатського НПП встановлені ще у 1980-1985 роках, в 2001 році проведено тільки інвентаризацію земель, яка затверджена рішенням Яремчанської міської ради № 189-3/2001 від 27.12.2001, а матеріали погоджені Яремчанською міською, Ворохтянською селищною, Поляницькою, Татарівською, Микуличинською та Яблуницькою сільськими радами. Зазначена інвентаризація земель (визначення меж земельної ділянки в натурі) проведена на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Карпатського НПП 1981 року, а межі парку внесені в Геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП, об`єм якого становить 851 сторінка. Розроблення технічної документації на землю (інвентаризація земель) проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року. Згідно п.1.13 вищевказаної Інструкції, складання державного акта на право приватної власності на землю, на право власності на землю та на право постійного користування землею при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією. Зважаючи на викладене, технічну документацію по відновленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) було названо «Технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради». Відповідно назва технічної документації «Технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради», а не «Технічна документація зі складання державного акта на право постійного користування землею» жодним чином не свідчить про порушення порядку отримання Карпатським НПП державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001 року. Окрім того, у вищевказаному технічному звіті наявні погодження Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, відділу архітектури та містобудування Яремчанського виконавчого комітету, позитивний висновок виконавчого комітету Яремчанської міської ради та Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування Карпатсько) НПП. Межові знаки Карпатському НПП не передавались оскільки з 1981 року вже були у його розпорядженні. Зважаючи на викладене, технічна документація, на підставі якої Карпатському НПП видано державні акти на право постійного користування землею повністю відповідає вимогам діючого на час видачі актів законодавства. При проведенні судової земельно-технічної експертизи(висновок №3506 від 09.12.2015 року) не залучались представники Карпатського НПП, а експерт не клопотав про отримання та відповідно не вивчав документацію «Технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державного акту на право постійного користування КНПП на території Яремчанської міської ради», а тому вказаний висновок підлягає критичній оцінці. Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франкіської області від 13.08.2013 року начальника Ямнянського природоохоронного відділення КНПП ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України і закрито провадження у справі на підставі ст. 1 п. «в», ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 (справа № 354/471/13-к). Судом при розгляді вищевказаної кримінальної справи встановлені протиправні дії ОСОБА_5 пов`язані із погодженням земельно-кадастрового плану встановлення меж земельних ділянок, який є документом проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок у приватну власність. Зважаючи на викладене, зазначена постанова має доказовуцінність прирозгляді даноїцивільної справи. Представник відповідача посилаючись на вимоги Закону України «Про судову експертизу» помилково ставить під сумнів висновок комплексної земельно-лісовпорядноїекспертизи від25.02.2012року. Вищевказана експертиза проводилась згідно вимог ст.75 КПК України (в редакції на час її проведення), згідно якої як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. У ході проведення зазначеної експертизи із залученням спеціалістів ПП «Карпати-Інфо» та спецтехніки встановлено в натурі межі земельних ділянок площею 0,5000 га та 1,3200 га переданих у власність ОСОБА_1 для особистого селянського господарства та звірено розташування вищевказаних земельних ділянок з даними матеріалів лісовпорядкування Карпатського НПП від 2001 року, виконаного комплексною експедицією Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання та встановлено, що вони знаходяться у кварталі № НОМЕР_1 виділах № НОМЕР_4 ,№ НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 Ямнянського ПНДВКарпатського НГШта наних виявленонасадження 70%ялини звичайноїта 30%сосни звичайноївіком 60років. Звертаючисьіз вказанимпозовом,прокурором переслідуваласьмета задоволеннясуспільної потребиу відновленнізаконності привирішенні суспільнозначимого питанняпро передачуземельної ділянки. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні «Трегубенко проти України» категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес». Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний»,«Публічний» інтерес;чи єтакий західпропорційним визначенимцілям. У даномувипадку маємісце втручаннядержави вособі їїуповноваженого органу(прокуратури),що дієна підставіта успосіб визначенийчинним законодавством-ст.131-1Конституції Україним,ст.ст.2,23Закону України«Про прокуратур),ст.56ЦПК України;переслідує суспільнийінтерес;позовні вимогиє пропорційнимивизначеним цілям-єдинимспособом поновлення інтересівдержави звласності якоїпротиправно вибулиспірні земельніділянки,є лишеповернення їху державнувласність. Водночас ст.1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Враховуючи обставини, встановлені судом у ході розгляду кримінальної справи, говорити про відсутність порушень закону при набутті права власності відповідачами на спірні земельні ділянки не доводиться.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.06.2018 року відмовлено у задоволенні заяви першого заступника прокурора Івано-Франківської області про прийняття додаткового рішення у даній справі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21.06.2018 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №290 від 03.04.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.04.2019 року у зв`язку із закінченням повноважень у попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Іванова А.П.) дану справу передано у провадження судді Польської М.В., якою 02.07.2019 року постановлено ухвалу про прийняття даної справи до свого провадження та призначено у ній підготовче судове засідання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №113 від 03.08.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.08.2020 року у зв`язку із закінченням повноважень у попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) дану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року вказано справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року замінено первісного позивача у даній справі Мінекоприроди на його правонаступника Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України(надалі-Міндовкілля).

30.11.2020 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Селяніна В.О., в яких він просив у задоволенні позову відмовити з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві від 30.05.2018 року. Також вказав, що відповідачі вважають за необхідне звернутися із заявою про застосування строків позовної давності у даній справі, яку мотивують наступним. Із вказаним позовом прокурор звернувся до суду 19.12.2013 року, а уточнена заява подана у січні 2014 року. У позовній заяві прокуратура вказала, що про факт вибуття спірних ділянок з власності Карпатського НПП стало відомо з матеріалів кримінальної справи порушеної щодо начальника Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП Німчука М.М. в рамках якої отримано висновок лісотехнічної експертизи датований 25.02.2012 року, а постановою суду від 13.08.2013 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності. Вказані обставини не можуть свідчить про те, що прокуратура звернулась до суду із даним позовом 2014 році(а зі зміною предмету позову у 2017 році) в межах строку позовної давності. Так згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2018 року у справі №904/191/18 позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Не перериває перебігу такого строку подання позову з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Прокурор змінив предмет позову у грудні 2017 року. Отже, якщо за основу відліку строку позовної давності брати матеріали кримінальної справи і постанову про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності від 13.08.2013 року, а висновок експертизи датований 25.02.2012 року, то з вимогою про витребування земельних ділянок прокурор звернувся поза межами строків позовної давності. Проте прокурор неправомірно обґрунтовує право на позов наявністю вказаних документів, оскільки про існування порушеного права держави останній повинен був і мав можливість дізнатися відразу, коли первісний набувач ОСОБА_1 оформив право власності на спірні земельні ділянки. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2018 року у справі №907/50/16, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі №275/900/17 перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Таким чином, в даній ситуації посилання прокурора на судове рішення, яким нібито були встановлені певні обставини не впливає на висновок про порушення прокурором строків позовної давності по всіх заявлених вимогах. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 року у справі 3914/3224/16 відступила від попередніх висновків та вказала, що позовна давність у справах за вимогами про витребування майна в порядку ст.388 ЦК України очислюється не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на це ймайно, а з дня коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, якщо він довідався про таке порушення раніше аніж уповноважений орган, або за відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту відповідних інтересів. Оскаржувані рішення, акти і договори прийняті, оформлені і укладені у 2010 році. Прокуратура звернулась до суду із позовом лише в січні 2014 року, а із позовними вимогами про витребування майна на підставі ст.388 ЦК України -спочатку в квітні 2014 року, а потім у грудні 2017 року. Проте право на позов виникло не з моменту коли ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності, а з часу, коли про порушене право міг довідатися КНПП чи прокурор. При цьому КНПП міг довідатися про порушення права постійного землекористування спірними ділянками одразу, в момент оформлення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, тобто у червні 2010 року. Нерелізація КНПП свого права на позов у 2010 році не відстрочує та не перериває строків позовної давності для прокурора, що є підставою для відмови в позові з наведеної підстави.

19.01.2021 року заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області подав заяву у порядку ст.49 ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 позовні вимоги викладено у наступній редакції: 1) визнати незаконним та скасувати рішення 27 сесії Яремчанської міської ради 5 скликання №379-27/2009 від 13.10.2009 року, яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та №406-29/2010 від 21.01.2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та передано їх у власність; 2) визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 , видані ОСОБА_1 : серії ЯИ №576680 від 04.06.2919 року на земельну ділянку площею 1,32 га; серії ЯИ №576677 від 04.06.2010 року на земельну ділянку площею 0,50 га; 3) витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,67 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165 у власність держави в особі Карпатського НПП; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,65 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164 у власність держави в особі Карпатського НПП; витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153 у власність держави в особі Карпатського НПП.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.06.2021 року прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури Хамець Л.М. позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі із мотивів, наведених у позові та відповіді на відзив.

Представник позивача Міндовкілля у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача Карпатського НПП позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі посилаючись на те, що передані ОСОБА_1 у власність на підставі рішення Яремчанської міської ради від 21.01.2010 року земельні ділянки у повному обсязі накладаються на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП на підставі державного акту серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001 року та відносяться до категорії особливо цінних земель природно-заповідного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності. Вказаний державний акт в установленому порядку недійсним не визнавався та не скасовувався і є чинним. Карпатський НППстворений на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №376 від 03.06.1980 року, пунктом 2 якої було затверджено межі парку згідно додатку до постанови. Надалі, відповідно до прийомо-здаточних актів від 19.10.1981 року землі від колишніх землекористувачів передані Карпатському НПП. У подальшому рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради №254 від 17.09.1985 року впорядковано межі парку із урахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року. Оскільки межі Карпатського НПП встановлені ще у 1980-1985 роках, у 2001 році парком виготовлено Технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради, який в подальшому затверджено рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №189-3/2001 від 27.12.2001 року, яке є чинним. Складовою частиною вказаного звіту є Геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП, який містить відомості про всі координати точок меж парку виходячи із його загальної площі у належній системі координат і ці дані надавалися при проведенні експертизи у кримінальному провадженні. У Технічному звіті міститься акт винесення та встановлення в натурі меж земельних ділянок КННП, які у м. Яремче проходять по краю лісу і населеного пункту. Спірні земельні ділянки в установленому порядку у постійного землекористувача не вилучалися та вибули з його володіння внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 -адвокат Селянін В.О. позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити у повному осбязі з мотивів, наведених у відзиві на позов та заяві про застосування строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача Яремчанської міської ради у судове засідання не з`явились, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

У вказаному судовому засіданні було оголошено перерву до 14.09.2021 року до 14 год 00 хв. перед дослідженням письмових доказів у справі із урахуванням перебування головуючої судді у щорічній відпустці.

У судовому засіданні, призначеному на 14.09.2021 року була оголошена перерва до 10 год 00 хв 03.11.2021 року за клопотанням представника ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М. у зв`язку із вступом у справу.

У судовому засіданні 03.11.2021 року представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Семененко Л.М. позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити у повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів того, що спірні земельні ділянки входили до складу Карпатського НПП також просила оголосити перерву у справі для підготовки клопотання про залишення позову прокурора без розгляду.

20.12.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М. про залишення позову прокурора без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України.

У судовому засіданні, призначеному на 20.12.2021 року за клопотанням прокурора була оголошена перерва до 15 год 30 хв 17.02.2022 року для ознайомлення із поданим клопотанням представника Горячого Б.М. про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 17.02.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М. про залишення позову без розгляду відмовлено, оголошено перерву у судовому засіданні до 10 год 00 хв 31.03.2022 року за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Селяніна В.О.

23.03.2022 року судом постановлено ухвалу про участь представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні, призначеному на 31.03.2022 року за участю представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М. в режимі відеоконференції була оголошена перерва до 13.06.2022 року о 14 год 00 хв. за клопотанням представника відповідачів адвоката Селяніна В.О., який вказав на неможливість явки у судове засіданні у зв`язку із зайнятістю у волонтерській діяльності та відсутністю зв`язку із його довірителями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для погодження правової позиції та неявкою інших учасників судового розгляду.

31.03.2022 року судом постановлено ухвалу про участь представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні, призначеному на 13.06.2022 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 10 год 00 хв 22.08.2022 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із неможливістю явки у судове засідання прокурора через введення воєнного стану та відсутність технічної можливості забезпечити участь прокурора у судовому засіданні у режимі відеонконференції із урахуванням перебування головуючої судді у щорічній відпустці.

13.06.2022 року судом постановлено ухвалу про участь представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні, призначеному на 22.08.2022 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 13 год 00 хв 06.10.2022 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із неможливістю явки у судове засідання прокурора через введення воєнного стану та відсутність технічної можливості забезпечити участь прокурора у судовому засіданні у режимі відеонконференції та клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М.

05.09.2022 року судом постановлено ухвалу про участь представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Семененко Л.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.10.2022 року до суду надійшла заява адвоката Семененко Л.М. про припинення представництва інтересів відповідача ОСОБА_4 у даній справі.

У судовому засіданні, призначеному на 06.10.2022 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 13 год 00 хв 10.11.2022 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із перебуванням прокурора відділу представництва інтересів держави у суді Івано-Франківської обласної прокуратури Верешка М.І., яким забезпечується участь у розгляді даної справи у щорічній відпустці.

У судовому засіданні, призначеному на 10.11.2022 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 13 год 00 хв 21.12.2022 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури для ознайомлення із матеріалами справи.

У судовому засіданні, призначеному на 21.12.2022 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 13 год 00 хв 14.02.2023 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із перебуванням прокурора, яким забезпечується участь у розгляді даної справи на лікарняному.

У судовому засіданні, призначеному на 14.02.2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 13 год 00 хв 29.03.2023 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із перебуванням прокурора, яким забезпечується участь у розгляді даної справи у щорічній відпустці та за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_2 , Красія Ю.М., Горячого Б.М. адвоката Селяніна В.О. у зв`язку із його участю у розгляді іншої справи у Івано-Франківському міському суді.

У судовому засіданні, призначеному на 29.03.2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 13 год 00 хв. 08.05.2023 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із зайнятістю прокурора, яким забезпечується участь у розгляді даної справи у іншій цивільній справі, яка розглядається Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області та за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Угрінчука Е.Р. для ознайомлення із матеріалами справи.

У судовому засіданні, призначеному на 08.05.2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 13 год 00 хв. 14.06.2023 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із зайнятістю прокурора, яким забезпечується участь у розгляді даної справи у іншій цивільній справі №354/977/13-ц та за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Угрінчука Е.Р. у зв`язку із не завершенням ознайомлення із матеріалами даної справи та неможливістю явки у судове засідання у зв`язку із масованим обстрілом м. Київ.

У судовому засіданні, призначеному на 15.06.2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 10 год 00 хв. 05.09.2023 року за клопотанням представника Карпатського НПП та у зв`язку із неявкою інших учасників справи, із урахуванням перебування головуючої судді у щорічній відпустці.

У судовому засіданні, призначеному на 05.09.2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 10 год 00 хв. 18.10.2023 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із зайнятістю прокурора, яким забезпечується участь у розгляді даної справи, у розгляді Івано-Франківським апеляційним судом цивільних справ №354/623/15-ц та 354/612/15-ц, за клопотанням представника Карпатського НПП про неможливість явки у судове засідання у зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці та за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Масюк Л.М. у зв`язку із неможливістю явки у судове засідання через хворобу.

У судовому засіданні, призначеному на 18.10.2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 10 год 00 хв. 22.11.2023 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із зайнятістю прокурора, яким забезпечується участь у розгляді даної справи у розгляді Івано-Франківським апеляційним судом цивільних справи №354/593/15-ц та 354/669/15-ц та за клопотанням відповідача ОСОБА_4 , у зв`язку із неможливістю особисто прибути у судове засідання через перебування у відрядженні про що ним повідомлено його адвокатів.

У судовому засіданні, призначеному на 22.11.2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 10 год 00 хв. 18.01.2024 року за клопотанням заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у зв`язку із зайнятістю прокурора, яким забезпечується участь у розгляді даної справи у розгляді Господарським судом Івано-Франківської області справи №909/618/22.

У судовому засіданні, призначеному на 18.01.2024 року за участю представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Масюк Л.М. була оголошена перерва до 10 год 00 хв 21.02.2024 року у зв`язку із неявкою прокурора та інших учасників справи.

Ухвалою суду від 18.01.2024 року заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Селяніна В.О. про відкладення судового засідання, яка надійшла на електронну адресу суду повернуто заявнику без розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 21.02.2024 року за участю представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Масюк Л.М. була оголошена перерва до 10 год 00 хв 18.03.2024 року за клопотанням прокурора Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області Савчука В.А., якому доручено представництво інтересів держави у даній справі, у зв`язку із його зайнятістю у слідчих діях.

У судовому засіданні, призначеному на 18.03.2024 року за участю прокурора та представника Карпатського НПП була оголошена перерва до 14 год 00 хв 10.04.2024 року у зв`язку із неявкою інших учасників справи та за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Масюк Л.М. про відкладення судового розгляду у зв`язку із перебуванням на лікуванні.

У судовому засіданні, призначеному на 10.04.2024 року за участю прокурора була оголошена перерва до 14 год 00 хв 08.05.2024 року у зв`язку із неявкою інших учасників справи за клопотанням відповідача ОСОБА_4 про неможливість особистої явки у судове засідання у зв`язку із перебуванням у відрядженні та неможливістю явки до суду його адвокатів, за клопотанням представників відповідача ОСОБА_4 адвокатів Угрінчука Е.Р. та Масюк Л.М. про неможливість явки у судове засідання у зв`язку із перебуванням на лікуванні.

У судовому засіданні, призначеному на 08.05.2024 року за участю прокурора, представників відповідача ОСОБА_4 адвокатів Масюк Л.М., Угрінчука Е.Р. була оголошена перерва до 10 год 00 хв 24.06.2024 року за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Селяніна В.О. про неможливість явки у судове засідання у зв`язку із зайнятістю у розгляді іншої справи у Івано-Франківському міському суді та клопотанням представника Карпатського НПП про неможливість явки у судове засідання.

У судовому засіданні, призначеному на 24.06.2024 року була оголошена перерва до 13 год 00 хв 11.09.2024 року у зв`язку із неявкою прокурора та інших учасників справи та за клопотанням представників відповідача ОСОБА_4 адвокатів Угрінчука Е.Р. та Масюк Л.М. про неможливість явки у судове засідання у зв`язку із хворобою, із урахуванням перебування головуючої судді у щорічній відпустці.

У судовому засіданні, призначеному на 11.09.2024 року у зв`язку із неявкою учасників справи була оголошена перерва до 13 год 00 хв 21.10.2024 року за клопотанням прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Чернописької Г.О., якій доручено представництво інтересів держави у даній справі для ознайомлення із матеріалами справи та у зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці.

У судовому засіданні, призначеному на 21.10.2024 року була оголошена перерва до 13 год 00 хв 19.11.2024 року у зв`язку із неявкою учасників справи та за клопотаннями представників відповідачів, а саме: адвоката Селяніна В.О. про відкладення судового розгляду у зв`язку із не ознайомленням його довірителя ОСОБА_2 із клопотаннями, які подані адвокатами Масюк Л.М. та Угрінчуком Е.Р.; відповідача ОСОБА_4 про неможливість явки у судове засідання його представників адвокатів Угрінчука Е.Р. та Масюк Л.М., які перебувають на лікуванні; адвоката Угрінчука Е.Р. у зв`язку із перебуванням у лікувальному закладі та адвоката Масюк Л.М. у зв`язку із перебуванням на лікуванні.

У судове засідання, призначене на 19.11.2024 року відповідач ОСОБА_4 не з`явився, не повідомивши причин неявки, а його представник адвокат Угрінчук Е.Р. направив до суду повідомлення про неможливість явки у судове засідання у зв`язку із перебуванням на лікуванні.

Представник позивача Міндовкілля, відповідач Михасюк П.Б., відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник адвокат Селянін В.О., представник відповідача Яремчанської міської ради у судове засідання не з`явились, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Масюк Л.М. від 21.02.2024 року про повернення до стадії підготовчого провадження, аналогічні клопотання від 13.06.2024 року та від 20.06.2024 року за заявою адвоката Масюк Л.М. залишено без розгляду як повторно подані.

Ухвалою суду від 19.11.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Масюк Л.М. від 24.06.2024 року про залишення без розгляду позову прокурорау даній справі в частині позовних вимог в інтересахдержави в особі Карпатського НПП та у задоволенні клопотань адвокатів Масюк Л.М., Угрінчука Е.Р. від 05.09.2024 року про залишення без розгляду та повернення заяви виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в порядку ст.31 ЦПК України від 14.12.2017 року та заяви заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в порядку ст.49 ЦПК України від 09.01.2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2024 року аналогічне клопотання адвоката Масюк Л.М. від 24.06.2024 року за заявою адвоката залишено без розгляду як повторно подане.

У судовому засіданні 19.11.2024 року в ході дослідження письмових доказів у справі оголошено перерву до 13 год 00 хв 17.12.2024 року у зв`язку із закінченням робочого дня.

У судове засідання, призначене на 17.12.2024 року відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат Угрінчук Е.Р. не з`явилися. Відповідач направив до суду клопотання про відкладення судового розгляду у звязку із його перебуванням у відрядженні. Адвокат Угрінчук Е.Р. направив до суду клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку із його перебуванням на лікуванні за межами України та посилаючись на неознайомлення із матеріалами справи.

Представник позивача Міндовкілля, відповідач Михасюк П.Б., відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник адвокат Селянін В.О., представник відповідача Яремчанської міської ради у судове засідання не з`явиись, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2024 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Масюк Л.М. від 18.01.2024 року про поновлення пропущеного процесуального строку та подання доказів, аналогічне клопотання від 21.06.2024 року за заявою адвоката Масюк Л.М. залишено без розгляду як повторно подане; клопотання адвоката Масюк Л.М. про витребування оригіналу державного акту Карпатського НПП від 18.01.2024 року, 20.06.2024 року залишено без розгляду у зв`язку із відмовою від підтримання; у задоволенні клопотання адвоката Масюк Л.М. від 18.01.2024 року про виклик експертів у судове засіданнявідмовлено, аналогічне клопотання від 24.06.2024 року залишено без розгляду як повторно подане; клопотання адвоката Масюк Л.М. від 17.12.2024 року про залишення без розгляду заяви заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в порядку ст.49 ЦПК України від 19.01.2021 року залишено без розгляду як раніше вирішене.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Масюк Л.М. про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено та залишено без розгляду клопотання від 18.01.2024 року про призначення судової криміналістичної експертизи за видом експертного дослідження: дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів; аналогічні клопотання адвоката Масюк Л.М. від 13.06.2024 року, 20.06.2024 року залишено без розгляду як повторно подані.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Масюк Л.М. про відвід головуючої судді.

У судовому засіданні 17.12.2024 року оголошено перерву до 10 год 00 хв 30.12.2024 року у зв`язку із закінченням робочого дня.

У судове засідання, призначене на 30.12.2024 року відповідач ОСОБА_4 не з`явився, направив клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із його перебуванням на лікарняному.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Масюк Л.М. у судове засідання не з`явилась, направила клопотання про відкладення, посилаючись на оскарження нею в апеляційному порядку ухвали суду у даній справі від 17.12.2024 року про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку та залишення без розгляду клопотання від 18.01.2024 року про призначення судової криміналістичної експертизи.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Угрінчук Е.Р. у судове засідання не з`вився, направив клопотання про відкладення, посилаючись на його перебування на лікуванні.

Представник позивача Міндовкілля, відповідач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник адвокат Селянін В.О., представник відповідача Яремчанської міської ради у судове засідання не з`явились, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку у випадках: 1) неявка у судове засідання учасника справи щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про прочини неявки, які судом визнано поважними.

Частиною третьою ст.223 ЦПК України визначено, що у разі якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1)неявки всудове засіданняучасника справи(йогопредставника)без поважнихпричин абобез повідомленняпричин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У свою чергу сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утриматися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідач ОСОБА_4 та його представники в установленому порядку були повідомлені про день та час судового розгляду, при цьому неявка відповідача та адвокатів Селяніна В.О. та Угрінчука Е.Р. є неодноразовою, а наведені адвокатом Масюк Л.М. доводи не є підставою для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви в судовому засіданні, а нез`явлення в судове засіданні учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

За таких обставин, із урахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, приймаючи до уваги те, що у даній справі завершено дослідження письмових доказів, відповідач ОСОБА_1 та Яремчанська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області у ході розгляду справи не скористались своїм правом прийняти особисту участь чи забезпечити участь у розгляді справи свого представника, представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Селянін В.О. приймав участь у попередніх судових засіданнях, де надав свої особисті пояснення, брав участь у заслуховуванні пояснень інших учасників справи, а представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Масюк Л.М. брала участь у дослідженні письмових доказів у справі та вирішенні заявлених клопотань, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті, не відкладаючи розгляду справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатнього для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а зазначені дії відповідача ОСОБА_4 та його представників, які полягають у поданні значної кількості клопотань, частина з яких є аналогічними, на стадії судового розгляду справи по суті та неодноразових заяв про відкладення судового розгляду свідчать про зловживання стороною своїми процесуальними правами та затягування судового розгляду справи.

Отже, з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що завершення розгляду справи у відсутності відповідачів та їх представників є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Протокольною ухвалою суду від 30.12.2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_7 адвоката Угрінчука Е.Р. від 05.09.2024 року про огляд у судовому засіданні матеріалів кримінальної справи №354/471/13-к про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 30.12.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Угрінчука Е.Р. про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено. Клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Угрінчука Е.Р. про виклик експертів, витребування та огляд у судовому засіданні матеріалів кримінальної справи №354/471/13-к про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України залишено без розгляду.

Заслухавши поясненняучасників справи, дослідивши матеріалисправи,суд приходитьдо висновку,що позовпідлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що Карпатський НППбув створений на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №376 від 03.06.1980 року, пунктом 2 якої було затверджено межі парку згідно додатку до постанови.

Відповідно доакту від19.10.1981року,який єдодатком №2до вказаноїпостанови в межахКарпатського НПП,визначених постановою РадиМіністрів УРСР№376від 03.06.1980року по земельному балансу Яремчанської міської ради Івано-Франківської області станом на 19.10.1981 року знаходяться наступні площі: землі Верховинського лісокомбінату-17661 га; землі Карпатського держзаповідника-4941 га; землі м. Яремче-1636 га; землі смт. Ворохта-901 га; землі с. Микуличин-1414 га; землі с. Кременці-402 га; землі с. Яблуниця і Вороненка-1544 га; землі колгоспу ім. І. Франка Верховинського району-198 га. В тому числі площі землекористувачів не вараховані постановою Ради Міністрів УРСР №376: землі Ворохтянського лісокомбінату-1252 га; землі смт. Ворохта-27 га; землі с. Микуличин-118 га; землі с. Кременці-112 га; землі сіл Яблуниця і Вороненка-86 га; землі колгоспу ім. І. Франка Верховинського району-198 га. Окрім цього землі враховані постановою Ради Міністрів УРСР №376, які знаходяться за межами Карпатського НПП- землі м. Яремче-46 га, землі с. Яблуниця-108 га.

У 2001 році ДП «Карпатигеодезкартографія» на підставі заяви директора Карпатського НПП від 29.10.2001 року проведено комплекс геодезичних робіт робіт по інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП з метою виготовлення державних актів на право постійного користування землею за результатами якого складено Технічний звіт про інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради.

Висновками відділу архітектури та містобудування Яремчанського міськвиконкому №5/01-20 від 28.09.2001 року, Яремчанського міського відділу земельних ресурсів №103 від 28.09.2001 року, виконавчого комітету Яремчанської міської ради №596/05-13 від 28.09.2001 року за результатами розгляду матеріалів інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП, виконаних ДП «Карпатигеодезкартографія» погоджено надання у постійне користування КНПП земельних ділянок площею 31381,11 га, в тому числі по Яремчанській міській раді-площею 3592,69 га.

Висновком Державної землевпорядної експертизи обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України №1050 від 27.12.2001 року погоджено Технічний звіт по інвентаризації земельних ділянок з метою виготовлення державного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради.

У матеріалах вказаного Технічного звіту наявний Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування Карпатського НПП від 22.10.2001 року, складений на виконання рішення Яремчанської міської ради провідним геодезистом ДП «Карпатигеодезкартографія» у присутності директора Карпатського НПП, представників суміжних землекористувачів: директора Делятинського держлісгоспу, сільського голови с. Татарів, міського голови м. Яремче, сільського голови с. Микуличин відповідно до якого проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки Карпатського НПП, яка знаходиться за адресою: м. Яремче Івано-Франківської області. Межі в натурі проходять по краю лісу КНПП з населеним пунктом м. Яремче, по межі лісів КНПП і Делятинського держлісгоспу. Суміжними землекористувачами, якими є Делятинський держлісгосп, Татарівська сільська рада, Яремчанська міська рада, Микуличинська сільська рада претензій при встановленні меж землекористувачів не заявлено. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка, показані представником в натурі та передані під нагляд на зберігання.

Рішенням Яремчанськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті №189-3/2001від 27.12.2001року «Прозатвердження матеріалівінвентаризації КарпатськогоНПП» затвердженоматеріали інвентаризаціїземельних ділянокКарпатського НППзагальною площею31381,11га,у томучислі ум.Яремче 3592,69га таухвалено видатиКарпатському НППдержавний актна правопостійного користуванняземлею.

На підставі вказаного рішення Карпатському НПП 29.12.2001 року був виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766 відповідно до якого Карпатському НПП надано у постійне користування 3592,69 га земель на території Яремчанської міської ради для природно-заповідного використання. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №000052, оригінал якого досліджено у судовому засіданні.

У 2002 році ДП «Карпатигеодезкартографія» на основі даних проведеної інвентаризації земель складений Геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП, в який внесено межі парку (кути поворотів).

Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №104-4/2003 від 19.06.2003 року відмінено рішення міської ради від 27.12.2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського НПП».

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2009 року у справі №П-9/102, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року визнано нечинним рішення Яремчанської міської ради від 19.06.2003 року №104-4/2003 про відміну рішення міської ради від 27.01.2001 року №189-3/2001 року.

Згідно Положення «Про Карпатський національний природний парк», затвердженого наказом Мінекоприроди №383 від 24.10.2001 року загальна площа парку складає 50,3 тис. га, яка складається із земель лісового фонду постійного користування 42138 га та земель інших землекористувачів 8165 га.

Пунктом 3.10 рішення Яремчанської міської ради №379-27/2009 від 13.10.2009 року «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб» затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_2 .

Пунктами 6.40 та 6.40.1 рішення Яремчанської міської ради №406-29/2010 від 21.01.2010 року «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб; затвердження та внесення змін до рішень виконавчого комітету Яремчанської міської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 жителю АДРЕСА_2 та передано їх у власність.

04.06.2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради №379-27/2009 від 13.10.2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №576680 на ділянку площею 1,3200 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0152, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011029800214. Згідно Плану меж земельної ділянки вказана ділянка по лінії А-Б межує із землями КНПП.

Також 04.06.2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради №379-27/2009 від 13.10.2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №576677 на ділянку площею 0,5000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011029800213. Згідно Плану меж земельної ділянки вказана ділянка по лінії В-Г межує із землями КНПП.

06.09.2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради №379-27/2009 від 13.10.2009 року, заяви №471 від 13.07.2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №787088 на ділянку площею 0,6500 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011029800256. Згідно Плану меж земельної ділянки вказана ділянка по лінії А-Б межує із землями КНПП.

Окрім цього, 06.09.2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради №379-27/2009 від 13.10.2009 року, заяви №471 від 13.07.2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №787087 на ділянку площею 0,6700 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011029800255. Згідно Плану меж земельної ділянки вказана ділянка по лінії А-Б межує із землями КНПП.

06.07.2010 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П.Л., за реєстром №446 відчужив належну йому на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №576677 від 04.06.2010 року земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153 на користь ОСОБА_4 .

15.09.2010 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П.Л., за реєстром №745 відчужив належну йому на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №787087 від 06.09.2010 року земельну ділянку площею 0,6700 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165 на користь ОСОБА_3 .

Окрім цього, 15.09.2010 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П.Л., за реєстром №739 відчужив належну йому на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №787088 від 06.09.2010 року земельну ділянку площею 0,6500 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164 на користь ОСОБА_2

19.03.2012 року старшим слідчим СВ прокуратури Івано-Франківської області порушено стосовно начальника Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП Німчука М.М. кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, за фактом незаконного погодження своїм підписом та відтиском трикутного штампу Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП земельно-кадастрового плану меж земельних ділянок площею 0,5000 га та 1,3200 га по АДРЕСА_1 , які відносяться на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001 року до території Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП та розташовані у кварталі № НОМЕР_1 , частково у виділах №36, №42 та №46 та є землями природоохоронного призначення, які підлягали відведенню у приватну власність ОСОБА_1 внаслідок чого вказані ділянки вибули з державної власності, чим спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 1401000,00 грн. Вказану кримінальну справу об`єднано в одне провадження з кримінальною справою №333551.

Із висновку експертизи від 25.02.2012 року, проведеної на підставі постанови про призначення комплексної земельно-лісовпорядної експертизи старшого слідчого СВ прокуратури Івано-Франківської області по матеріалах кримінальної справи №333551 спеціалістами, які визнані експертами: інженером-таксатором другої категорії Львівської державної лісовпорядної експедиції ОСОБА_8 , який має вищу освіту (інженер лісового господарства), стаж роботи по спеціальності 25 років; заступником начальника відділу лісового господарства Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_9 , який має вищу освіту(інженер лісового господарства) стаж роботи по спеціальності 39 років, слідує, що згідно матеріалів лісовпорядкування Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП земельна ділянка площею 0,5000 га, яка була надана у приватну власність ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , розташована на південно-східній частині кварталу №4, частково у виділах №42 та №36. Відповідно до обстеження вказаної земельної ділянки в натурі на ній виявлено: що вказана ділянка вкрита насадженнями природного походження складом 100%-ялина звичайна(смерека), з незначним домішком сосни звичайної до 3%, середній вік насаджень 50 років, середня висота насаджень 24 метра, з нерівномірною повнотою(густина насаджень) по площі 0,5 з наявністю підростку ялини звичайної(смерека) висотою до 1,5 метра в кількості до 7 тисяч на гектарі, має крутизну схилу до 10 градусів та відноситься до земель природно-заповідного фонду Карпатського НПП.

Згідно матеріалів лісовпорядкування Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП земельна ділянка площею 1,3200 га, яка була надана у приватну власність ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , розташована в південно-східній частині кварталу №4, частково у виділах №36 та №46. Відповідно до обстеження вказаної земельної ділянки в натурі на ній виявлено: насадження природного походження складом 60%-ялина звичайна(смерека) та 40% сосни звичайної, середній вік насаджень 60 років, середня висота насаджень 25 метрів, з рівномірною повнотою(густина насаджень) по площі 0,6, має крутизну схилу до 20 градусів, частково огороджена з південної та західної сторони дощатим парканом та відноситься до земель природно-заповідного фонду Карпатського НПП.

На момент обстеження в натурі вказаних земельних ділянок жодних дій, пов`язаних із будівництвом будь-яких об`єктів не виявлено.

Земельні ділянки, що були надані у власність ОСОБА_1 згідно державного акту серії ЯИ №576677 площею 0,5000 га та серії ЯИ №576680 площею 1,32 га по АДРЕСА_1 знаходяться у кварталі № НОМЕР_1 виділах № НОМЕР_4 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП згідно матеріалів лісовпорядкування від 2001 року, виконаного Комплексною експедицією Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання і згідно ст.5 ЛК України є землями лісогосподарського призначення.

Відповідно до Схеми розташування земельних ділянок ОСОБА_1 , земельні ділянки із кадастровим номером 2611000000:03:008:0152 площею 1,3200 га та кадастровим номером 2611000000:03:008:0153 площею 0,5000 га всією площею накладаються на земельні ділянки Карпатського НПП.

Згідно висновку ПП «Західземпроект» від 23.03.2012 року вартість земельної ділянки площею 5000 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта серії ЯИ №576677 від 04.06.2010 року становить 549643,00 грн; вартість земельної ділянки площею 13200 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта серії ЯИ №576680 від 04.06.2010 року становить 1358901,00 грн.

Окрім цього факт віднесення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га, переданих у власність ОСОБА_1 до земель природно-заповідного фонду та їх накладення на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП та знаходяться на території Ямнянського ПНДВ підтверджується долученими до матеріалів справи витягом з Матеріалів лісовпорядкування Карпатського НПП 2001 року-планшет №1 Ямнянського лісництва, в якому відображено, що спірні ділянки знаходяться у кварталі АДРЕСА_3 , частково у виділах №36,42,46.

Згідно листа Відділу Держкомзему в Івано-Франківській області №04-02-06/253 від 04.05.2012 року, адресованого Яречманському міському суду, у Відділі Держкомзему у м. Яремче відсутні відомості про державну реєстрацію документів, що посвідчують право на землю Карпатському НПП, а також відомості про винесення в натуру(на місцевість) меж Карпатському НПП. Враховуючи наведене, встановити належність переданих ОСОБА_1 у власність земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га до КНПП неможливо у зв`язку із тим, що межі КНПП у встановленому законодавством порядку в натуру(на місцевість) не встановлено, право постійного користування КНПП не виникло. ГУ Держкомзему в Івано-Франківській області 31.08.2011 року було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Карпатським НПП. За результатами перевірки встановлено, що парк використовує земельні ділянки на території Яремчанської міської ради без належно оформлених та зареєстрованих документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою в порушення вимог ст.ст.125, 126 ЗК України та видано директорові парку обов`язковий до виконання припис №07/40 від 31.08.2011 року. На момент проведення оперативної перевірки стану виконання вимог припису 29.02.2012 року ГУ Держкомзему у Івано-Франківській області було встановлено, що вимоги припису не виконані. За результатами перевірки директора КНПП притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-5 КУпАП.

Згідно висновку №3506 судової земельно-технічної експертизи від 09.12.2015 року визначити можливість встановлення накладання земельних ділянок, що належали ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №576680 на земельну ділянку площею 1,32 га, серії ЯИ №576677 на земельну ділянку площею 0,50 га (в подальшому на підставі заяви №471 від 13.07.2010 року земельну ділянку площею 1,32 га було розділено та видано державні акти на право приватної власності сереї ЯИ №787088 на земельну ділянку площею 0,65 га та серії ЯИ №787087 на земельну ділянку площею 0,67 га) на земельну ділянку, що належить Карпатському НПП на підставі державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001 року серії ІІ-ІФ №002766 не видається можливим. Чи накладаються межі вищевказаних земельних ділянок, що належали ОСОБА_1 на земельну ділянку, що належить Карпатському НПП на підставі державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001 року серії ІІ-ІФ №002766 не надається можливим. Визначити чи відповідає проект землеустрою щодо відведення Карпатському НПП в постійне користування земельної ділянки, на яку виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001 року вимогам законодасмтва, встановленим стандартам і правилам, не надається можливим. Визначити чи відповідає проект відведення(землеустрою) земельних ділянок КНПП п.1.15 Інструкції Держкомзему №43 не надається можливим так, як в матеріалах справи він відсутній.

Згідно повідомлення Відділу Держгеокадастру у м. Яремчому Івано-Франківської області за вих.№797/05-05/20 від 29.04.2016 року відділ Держгеокадастру у м. Яремчому у відповідь на адвокатський запит адвоката Селяніна В.О. повідомив про відсутність у розпорядженні відділу інформації щодо закріплення довгостроковими межовими знаками меж земельних ділянок КНПП на території Яремчанської міської ради. У книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відсутні відомості щодо реєстрації державних актів на право постійного користування землею Карпатським НПП.

Із висновку експертного дослідження №654/1 від 09.11.2023 року, виконаного експертом центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Задніченко О.М. на підставі листа ОСОБА_4 від 04.10.2023 року №б/н вбачається, що вирішити питання чи у державному акті на право постійного користування землею, виданому Карпатському НПП 29.12.2001 року, зареєстрованому у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №000052 у абзаці із наступним текстом: «Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №000052» ознаки виправлення чи підчистка у рукописному фрагменті номеру, за яким цей державний акт був зареєстрований, а саме: №000052» не представляється можливим у зв`язку із тим, що оригінал досліджуваного документа на експертизу не надавався.

Відповідно до повідомлення Міністерства юстиції України №68644/82723-33-23/6.3 від 30.05.2023 року за даними державного Реєстру атестованих судових експертів Михальчук Ю.В. та Бойчук І.М. у Реєстрі не значаться.

У листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №29-28-0.232-5096/2-23 від 02.06.2023 року у відповідь на адвокатський запит адвоката Угрінчука Е.Р. зазначено, що станом на 25.02.2012 року види господарської діяльності, що підлягали ліцензуванню, у тому числі у сфері землеустрою, порядок їх ліцензування, встановлення державного контролю у сфері ліцензування, відповідальність суб`єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначались Законом України від 01.06.2000 року №1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(у редакції до 04.11.2012). Ліцензійні умови провадженні господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, земле оціночних робіт були затверджені Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 05.08.2009 року №423, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.08.2009 року за №821/16837(втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №288 від 12.11.2015). Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів суб`єктам господарювання Львівська державна лісовпорядна експедиція та Івано-Франківська обласне управління лісового та мисливсього господарства не надавались ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Відомості щодо ОСОБА_8 та Бойчука І.М. у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відсутні.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №29-9-0.331-2382/0/2-23 від 12.06.2023 року на адвокатський запит адвоката Угрінчука Е.Р. державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 2611091500:01:001:0051 проведена 27.12.2022 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) для збереження та використання національних природних парків Карпатського НПП на території Яремчанської міської громади Надвірнянського району Івано-Франківської області (розробник ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми), дата розроблення 2022 рік).

Складовою документації із землеустрою є Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ №002772 і відповідні рішення оранів місцевого самоврядування та державної влади. Відповідно до інформації, наданої Відділом №4 управління надання адміністративних послуг Головного управління встановлено, що в архіві Відділу відсутній другий примірник вказаного Державного акту, а також встановлено, що в регіональному фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутня документація із землеустрою на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до копії табелю обліку робочого часу Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства за лютий 2012 року заступник начальника відділу Бойчук І.М. 25.02.2012 року був відсутній на роботі у зв`язку із вихідним днем.

Відповідно до наказу Львівської державної лісовпорядної експедиції № 11-6в про надання відрядження інженер-таксатор 2 категорії ОСОБА_8 був відряджений в Карпатський НПП для участі у комісії по обстеження земельних ділянок з 23 лютого по 24 лютого 2012 року.

Згідно посадових обов`язків інженера-таксатора Львівської лісовпорядної експедиції, затверджених генеральним директором ВО «Укдержліспроект» 24.02.2005 року інженер-таксатор серед іншого проводить облік, описання і вивчення лісових масивів з метою розроблення проектів організації і розвитку лісового господарства з урахуванням раціонального використання лісових ресурсів і багатосторонніх корисних фнкцій лісу; виконує в натурі окомірну, перелікову і вимірювальну таксацію, таксацію лісосік, контурне і таксаційне дешифрування аерофотознімків, обстеження лісових культур і природного поновлення лісу, закладає пробні площі і кругові площадки, організовує рубання модельних дерев, здійснює в натурі авторський нагляд за впровадженням у виробництво проектів організації і розвитку лісового господарства; приймає участь у розробленні планово-картографічних матеріалів і проекту організації і розвитку підприємства лісового господарства.

Згідно інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та об`єкта нерухомого майна №377623501, 377627096, 377622859, 377625532, 377623182 377624735 від 08.05.2024 року у Державному реєстрі речових прав наявні відомості про державну реєстрацію обтяження земельних ділянок із кадастровим номером 2611000000:03:008:0153 площею 0,5000 га, власником якої є ОСОБА_4 ; 2611000000:03:008:0165 площею 0,6700 га власником якої ОСОБА_10 ; 2611000000:03:008:0164 площею 0,6500 га власником якої вказаний ОСОБА_1 на підставі постанови старшого слідчого СВ прокуратури Івано-Франківської області від 14.02.2012 року про заборону вчинення певних дій щодо земельної ділянки-об`єкту злочинного посягання та передачу земельної ділянки на відповідальне збереження у кримінальній справі №333551 від 11.01.2012 року. Відомості про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно відсутні.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, що перебуває у відкритому доступі, постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013 року у кримінальній справі №354/471/13-к ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України та закрито провадження у справі на підставі ст.1 п.«в»,ст.6 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року.

Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 21.08.2013 року. Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись із позовом, вказав, що спірні земельні ділянки розташовані у межах земель природно-заповідного фонду, які перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП, відносяться до земель державної форми власності та вибули з володіння постійного землекористувача без їх вилучення у встановленому законом порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності дост.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конституції Українивизначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.7 ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст.41 Конституції України та ст. 319 ЦК України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістомст.ст.317-318 ЦК Українивласнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Стаття 321 ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зіст.324 цього Кодексуземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановленихКонституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України(надалі-ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст.2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно ст.12 ЗК Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Згідно ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною другою ст.20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель(ст.21 ЗК України).

За змістом ст.ст.43,44 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до ст.45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 80ЗКУкраїни встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Положеннями ч.ч.1,2 ст.116 ЗК Українивстановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК Україниземельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Відповідно до ч.1ст.84 ЗК Україниу державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно п. «в» ч.3 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного

фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою включає в себе право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно положеньст.ст.125,126ЗКУкраїни правовласності таправо постійногокористування на земельнуділянку виникаєпісля одержанняїї власникомабо користувачемдокумента,що посвідчуєправо власностічим правопостійного користуванняземельною ділянкоютайого державноїреєстрації. Право власності і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Пунктом 12 «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно п.2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

06.09.2012 року Верховною Радою України прийнятоЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VІ(далі Закон №5245-VІ), який набрав чинність 01.01.2013 року.

Відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень Закону №5245-VІ у державній власності залишаються землі, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»№2456-XIIвід16.06.1992року(надалі-Закон №2456-XII) національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Частиною першоюст.4 Закону №2456-XII передбачено, що території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Згідно із ч.ч.3,4 ст.7 Закону №2456-XII на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі території та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж території та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зіст.9 Закону №2456-XII території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частинами 1-3ст.20 Закону №2456-XII передбачено, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Згідно з частинами 1, 2ст.21 Закону №2456-XIIна території національних природних

парківзурахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку, тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації; господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників. На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Відповідно доч.1ст.53 Закону№2456-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Відповідно до ст.54 Закону №2456-XII (уредакції,чиннійначас виникненняспірнихправовідносин)змінамеж,категоріїтаскасування статусутериторійтаоб`єктів природно-заповідногофонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Положеннямист.141 ЗК Українивизначено,щопідставамиприпинення правакористуванняземельноюділянкою є: добровільнавідмовавідправа користуванняземельноюділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2,10ст.149ЗКУкраїни земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів

на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст.150 ЗК Україниземлі природно-заповідного фонду належать до особливо-цінних земель. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема для будівництва житла, був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що Карпатський НПП створено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1980 року № 376, пунктом 2 якої затверджено межі парку згідно з додатком до постанови.

Передача земель та встановлення меж Карпатського НПП проведено з дотриманням діючого на той час Земельного кодексу УРСР, затвердженого Законом УРСР від 08.07.1970 року.

У 2001 році проведено інвентаризацію земель Карпатського НПП, у ході проведення якої межі Карпатського НПП було погоджено із Яремчанською міською радою Івано-Франківської області, що підтверджується відповідним актом від 22.10.2001 року, який серед інших посадових осіб підписано й колишнім міським головою м. Яремче.

За результатами інвентаризації земель Карпатського НПП складено Технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення дерджавного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради та внесено межі парку в Геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП.

Рішенням Яремчанської міської ради від 27.12.2001 року №189-3/2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського національного природного парку», яке на час розгляду справи є чинним, затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП загальною площею 31381,11 га, в тому числі на території м. Яремче 3592,69 га та 29.12.2001 року видано КНПП державний акт серії ІІ-ІФ № 002766 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3592,69 га у межах згідно з планом землекористування на території Яремчанської міської ради для природно-заповідного використання у якому зазначено, що він зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000052.

Доказів того, що вказаний державний акт на момент розгляду справи в установленому порядку визнаний недійсним чи скасований матеріали даної справи не містять.

Суд не приймає до уваги в якості належного та допустимого доказу висновок експертного дослідження №654/1 від 09.11.2023 року, складеного судовим експертом центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Задніченко О.М. на замовлення відповідача ОСОБА_4 , оскільки у вказаному висновку експерта всупереч вимог ч.5 ст.106 ЦПК України не вказано про те, що він підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Статус Карпатського НПП як об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення підтверджується вищевказаною постановою РадиМіністрівУРСР№376від03.06.1980року про його створення, та Положенням про Карпатський національний природний парк у чинній редакції, що затверджене наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №99 від 31.08.2020 року.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 2.1 Положення «Про Карпатський національний природний парк», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №99 від 31 серпня 2020 року Карпатський національний природний парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, є юридичною особою, має самостійний баланс і утримується за рахунок коштів державного бюджету. Парк віднесено до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів в Україні.

Парк створено з метою збереження типових природних комплексів Чорногори та Горган, організації туризму, а також проведення наукових досліджень і пропаганди знань по охороні природи.

Основними завданнями діяльності Карпатського НПП є: -збереження та відтворення цінних природних та історико- культурних комплексів і об`єктів на його території, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків; -створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів парку;-організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття; -проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Згідно п.1.7 Положення відповідно до матеріалів Проекту організації території, загальна площа парку складає 50495 га, в тому числі 38322 га земель, які передано парку у постійне користування та 12173 га земель, що включені до його складу без вилучення у землекористувачів. З урахуванням розширення території парку його загальна площа становить 50513,4638 га.

Висновком проведеної у кримінальній справі №333551 експертизи від 25.02.2012 року підтверджується, що згідно матеріалів лісовпорядкування Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП від 2001 року, виконаних Комплексною експедицією Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання, передані у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,5000 га та 1,3200 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 розташовані у кварталі №4, частково у виділах №36, №42 та №46 Ямнянського ПНДВ та відносяться до земель природно-заповідного фонду, які перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП.

Вказана експертиза проведена у рамках кримінальної справи №333551 спеціалістами, які визнані експертами: інженером-таксатором другої категорії Львівської державної лісовпорядної експедиції ОСОБА_8 , який має вищу освіту (інженер лісового господарства) та стаж роботи по спеціальності на момент проведення експертизи 25 років та заступником начальника відділу лісового господарства Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_9 , який має вищу освіту(інженер лісового господарства) та стаж роботи по спеціальності на момент проведення експертизи 39 років. Своїми підписами у висновку експерти засвідчили факт попередження їх про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст.ст. 384,385 КК України.

Частинами другою, третьою ст.75 КПК України 1960 року, у редакції, чинній станом на 01.01.2012 року, визначено, що як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта . Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок.

Таким чином зазначена експертиза проведена у відповідності до чинного на час її призначення законодавства, висновок експертів містить інформацію щодо предмета доказування у даній справі, не викликає сумнівів у суду у своїй достовірності та є належним та допустимим доказом.

При цьому суд звертає увагу на те, що кримінальна справа про обвинувачення начальника Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України(судовий №354/471/13-к) закрита не з причин відсутності події або складу злочину, а у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році), що є нереабілітуючою обставиною.

В силу вимог ст.44 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у випадках визначених цим Кодексом підлягають особи, які вчинили відповідне кримінальне правопорушення, а відтак Посилання представників відповідача ОСОБА_4 на зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_5 у ході судового розгляду даної справи не спростовує факт вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, що мало своїм наслідком незаконну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 1,82 га, які входили до складу Карпатського НПП та знаходились на території Ямнянського ПНДВ.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідне рішення про зміну меж, площ, категорій земель чи скасування статусу Карпатського НПП відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства не приймалося, доказів вилучення зі складу парку будь-яких земельних ділянок на території міста Яремче суду не надано.

Спірні земельні ділянки площею 1,32 га та 0,5000 га передані у приватну власність ОСОБА_1 у порядку встановленому ст.149-150 ЗК Українив постійного землекористувача не вилучалися, а тому Яремчанська міська рада на момент ухвалення оскаржуваних рішень від 13.09.2009 року про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та від 21.01.2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність не була уповноважена розпоряджатися зазначеними ділянками на користь відповідача.

Суд також звертає увагу на те, що передача органом місцевого самоврядування спірних земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із визначенням їх категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвела до протиправної зміни цільового призначення земель та фактичної зміни меж Карпатського НПП в частині її зменшення.

Відповідачами у ході судового розгляду не надано суду будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів на спростування факту розташування спірних земельних ділянок у межах Карпатського НПП.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що дослідженими судом належними та достатніми доказами повністю підтверджується факт належності спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, які входять до складу території Карпатського НПП(Ямнянське ПНДВ), який є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, та перебувають у постійному користуванні парку відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001 року, що є чинним.

Нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться Карпатський НПП та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання на час виникнення спірних правовідносин не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірних земельних ділянок у приватній власності.

За загальним правилом цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 1ст.393 ЦК Українивизначено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідаєзаконуі порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 року у справі №911/3749/17, від 22.01.2020 року у справі №910/1809/18, від 01.02.2020 року у справі №922/614/19).

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи, що на момент передачі земельних ділянок загальною площею 1,82 га які розташовані по АДРЕСА_1 у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 вказані ділянки відносились до земель природно-заповідного фонду, переданих у постійне користування Карпатському НПП, питання щодо їх вилучення в установленому законом порядку Верховною Радою України не вирішувалось, а передача у приватну власність відбулась внаслідок вчинення кримінального правопорушення, всупереч встановленій законом процедурі, за рішенням органу місцевого самоврядування, який не був наділений відповідними повноваженням щодо розпорядження ними без попереднього погодження із Верховною Радою України, що одночасно потягнуло за собою протиправну зміну їх цільового призначення, суд приходить до висновку про те, що рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №379-27/2009 від 13.10.2009 року, в частині затвердження матеріалів вибору земельної ділянки площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (п.3.10) та рішення №406-29/2010 від 21.01.2010 року в частині затвердження проекту земелустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та передачу їх у приватну власність(п.п.6.40, 6.40.1) є незаконними, а право держави на вказані земельні ділянки не припинилося.

Із урахуванням вищенаведеного незаконними є видані ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №379-27/2009 від 13.10.2009 року державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №576680 та ЯИ № 576677 від 04.06.2010 року та серії ЯИ №787088 та ЯИ №787087 від 06.09.2010 року.

При цьому суд приймає до уваги те, що у вказаних державних актах зазначено, що вони видані на підставі рішення Яремчанської міської ради №379-27/2009 від 13.10.2009 року, яким було лише затверджено матеріали вибору земельних ділянок, в той час як правовою підставою передачі вказаних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 слугувало рішення Яремчанської міської ради №406-29/2010 від 21.01.2010 року, а отже вказані державні акти вже на момент їх видачі містили недостовірну інформацію.

Відповідачами в ході судового розгляду не надано жодних доказів на спростування факту незаконності рішення органу місцевого самоврядування про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельних ділянок природно-заповідного фонду, які перебували у постійному користуванні Карпатського НПП всупереч встановленого чинним законодавством порядку.

Відсутність спрямованого на відчуження спірних земельних ділянок рішення повноважного органу виконавчої влади означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у приватну власність вказаних земельних ділянок та свідчить про те, що первісний набувач ОСОБА_1 , в установленому законом порядку не набув право власності на спірні земельні ділянки та відповідно не був наділений належними повноваженнями щодо її подальшого відчуження шляхом укладення договорів купівлі-продажу із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому суд враховує те, що ОСОБА_1 , не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що за своїм цільовим призначенням передані йому у власність ділянки площею 1,32 га та 0,50 га не відносяться до земель сільськогосподарського призначення призначених для ведення особистого селянського господарства, а пребувають у межах території Карпатського НПП і є землями природно-заповідного фонду, які не підлягають передачі у приватну власність, що ставить добросовісність поведінки відповідача під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів. А висновком проведеної у кримінальній справі №333551 експертизи від 25.02.2012 року підтверджується, що вказані ділянки на момент проведення експертизи були вкриті насадженнями природного походження, а саме: ялина звичайна(смерека) та сосна звичайна, середній вік яких 50-60 років, а середня висота 24-25 метрів, тобто залишались залісненими.

Щодо обраного способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 15,16ЦКУкраїни кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 року у справі №522/12901/17-ц, від 02.07.2019 року у справі №48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 року у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 року у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті387,388,1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина другастатті 152 ЗК України).

Так,відповіднодоч.1ст.391ЦКУкраїни власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1,2 ст.152 ЗК Українивизначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц вказала, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

У постанові від20.06.2023 року у справі№554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Судудійшла висновку, що «зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушеннямЗК Українита Закону №2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)). За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов».

У постанові від 20.06.2023 року у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина першастатті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 року у справі №766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 року у справі №750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 року у справі №462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

У даній справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірними земельними ділянками, що також слідує зі змісту первісно заявлених у справі позовних вимог, в той час як подальша зміна предмету позову була зумовлена зміною чинної судової практики.

За таких обставин, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, заявлені у даній справі в порядку ст.49 ЦПК України позовні вимоги про витребування у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,6500 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0164, площею 0,6700 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0165, площею 0,5000 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0153 в користь держави в особі Карпатського НПП слід розуміти як вимогу про зобов`язання відповідачів повернути вказані земельні ділянки у користь держави в особі постійного землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках також неодноразово зазначала про те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про визнання недійсним державного акта, скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови від 07.11 2018 року у справі № 488/5027/14-ц , від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

У постанові від 20.06.2023 року у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що вимогу про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме це рішення створює відповідні перешкоди.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 року у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)».

Відтак, з урахуванням змісту права, за захистом якого звернувся позивач, а також характеру його порушення, враховуючи те, що відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на момент розгляду справи не проведено державну реєстрацію права власності на придбані ними спірні земельні ділянки, суд приходить до переконання, що ефективним та належним способом захисту порушеного права у даному випадку буде визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ЯИ №576680 від 04.06.2010 року, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повернути земельні ділянки площею 0,6500 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0164, площею 0,6700 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0165, площею 0,5000 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0153, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у користь держави в особі постійного землекористувача Карпатського НПП.

У задоволенні заявлених вимог про визнання незаконними та скасування рішень Яремчанської міської ради Івано-Франківської №379-27/2009 від 13.10.2009 року, яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та №406-29/2010 від 21.01.2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та передано їх у власність слід відмовити, оскільки останні не відповідають ефективному способу захисту порушеного права, а їх задоволення не призведе до відновлення володіння спірною земельною ділянкою, зважаючи на те, що первісний набувач ОСОБА_1 отримав держані акти на право власності на спірні земельні ділянки та у подальшому здійснив поділ земельної ділянки площею 1,32 га, на яку отримав два нові державні акти і відчужив вказані ділянки на користь кінцевих набувачів.

Також не підлягає до задоволення заявлена позовна вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №576680 від 04.06.2010 року виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,32 га, оскільки матеріалами справи підтверджується, що вказана земельна ділянка на підставі заяви відповідача №471 від 13.07.2010 року була розділена на дві окремі земельні ділянки площею 0,6500 га та 0,6700 га на які 06.09.2010 року ОСОБА_1 були видані нові державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме: серії ЯИ №787088 на ділянку площею 0,6500 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164 та серії ЯИ №787087 на ділянку площею 0,6700 га із, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165, відтак з моменту поділу вказаної земельної ділянки оскаржуваний державний акт втратив свою чинність, а тому відсутні підстави для його скасування у судовому порядку.

Щодо пропорційності втручання у право відповідачів на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами суд зазначає наступне.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людиниположення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого держава користується значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Конституція України(статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей4,5 ЗК Українизавданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до абзацу третього преамбули доЗакону №2456-XIIприродно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Томуна землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням(частина третястатті 7 цього Законуу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (статті14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20.07.2020 року у справі №923/196/20 (пункт 39), від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18(пункт 132)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункти «а» і «б» частини першої статті91, пункти «а» і «б» частини першої статті96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункт 127), від 07.11.2018 року у справі №488/6211/14-ц (пункт 90), від 14.11.2018 року №183/1617/16 (пункт 148), від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц (пункт 53), від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 117), від 28.09.2022 року у справі №483/448/20 (пункт 9.75)).

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України«Проприродно-заповіднийфондУкраїни» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Повернення у державну власність земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, повернення Карпатському НПП спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки.

Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду, оскільки надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Карпатського НПП суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, необхідно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право позивача повернути земельну ділянку, яка знаходиться на території природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її передання на користь фізичної особи, передбачене у чинному законодавстві України, приписи якого та практика їхнього застосування щодо повернення такої ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.

Тому за змістом наведених вище приписів, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і орган місцевого самоврядування, і первісний набувач знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передання й отримання у приватну власність земельних ділянок на території Карпатського НПП для вищевказаної мети.

Суд вважає, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, як орган місцевого самоврядування, так і ОСОБА_1 могли і повинні були знати про те, що передані відповідачу у власність земельні ділянки належать до земель природно-заповідного фонду та розташовані у межах Карпатського НПП, який був створений задовго до його звернення із заявою про отримання земельних ділянок у приватну власність та на момент передачі їх у приватну власність були вкриті лісовими насадженнями природного походження середнім віком 50-60 років та висотою 24-25 метрів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 вказала, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини, зокрема те, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії особливо цінних земель природно-заповідного фонду, які перебувають у власності держави та вибули з володіння постійного землекористувача поза його волею на підставі протиправного рішення органу місцевого самоврядування, який не був наділений відповідними повноваженнями щодо розпорядження зазначеною категорією земель, без попереднього її вилучення у постійного землекористувача, суд не вбачає невідповідності заходу втручання в право власності відповідачів фізичних осіб критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У даному випадку втручання держави у право мирного володіння відповідачами земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду відповідає легітимній меті контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням задля гарантування безпечності довкілля, непогіршення екологічної ситуації, забезпечення правомірного, раціонального й ефективного користування земельними ділянками у межах Карпатського НПП, згідно із загальними інтересами, які переважають приватний інтерес кінцевих набувачів у збереженні ними контролю за цією ділянкою і такий захід втручання у відповідне право не порушує принцип пропорційності.

При цьому, суд враховує те, що жодних доказів щодо наявності на спірних земельних ділянках житлової забудови чи іншого нерухомого майна відповідачами за весь час перебування даної справи у суді не надано.

Окрім цього, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як кінцеві набувачі, не позбавлені можливості відновити свої права на підставі ч.1 ст.661 ЦК України, пред`явивши вимогу до особи, в якої вони придбали спірні ділянки, про відшкодування збитків.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

На час звернення прокурора до суду з позовом у цій справі правовий статус органів прокуратури було визначено статтями 121-123Конституції УкраїнитаЗакономУкраїни від 05.11.1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру»(далі - Закон№ 1789-ХІІ).

Так, ст.121Конституції України(у редакції, чинній до 15.07.2015 року) передбачала, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Отже, нормамиКонституції Українияк нормами прямої дії покладалося на прокуратуру України, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч.1,3,5,6ст.36-1 Закону №1789-XII(у редакції, чинній до 15.07.2015 року) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті,з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальнимзаконом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Формою такого представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участьу розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах та форму його здійснення (частина п`ятастатті 36-1 Закону №1789-XII).

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом України в ухвалі від 04.02.2009 року у справі №270727св08 та постанові від 11.10.2017 року у справі №753/16787/15-ц.

Згідно із ч.2 ст.45 ЦПК України(у редакції, чинній до 15.07.2015 року) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначенихзаконом, звертається до судуз позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами,а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Ключовим під час з`ясування питання щодо наявності повноважень прокурора на представництво інтересів держави є доведення ним порушення інтересів держави.

УРішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99наголошено на тому, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верхового Суду від 08.02.2019 року у справі №915/20/18, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там,де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 року у справі №815/724/15, від 17.10.2019 року у справі №569/4123/16-а.

Звертаючись до суду прокурор зазначив, що пред`явлення вказаного позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави порушення яких полягає у незаконному переданні у приватну власність спірних земельних ділянок, що відносяться до категорії особливо цінних земель природно-заповідного призначення, які перебувають у державній власності, мають особливий, захищений державою статус та порядок використання та перебувають під посиленою правовою охороною держави, а їх протиправне надання у порушує інтереси держави, а саме позбавляє державу права на належну їй власність, а також утруднює чи унеможливлює виконання державою обов`язків, покладених статтями13,16,50 Конституції України, які, у свою чергу, реалізуються відповідними органами виконавчої влади, зокрема, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та Карпатським НПП.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року за №3-рп/99 також вказав, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вказаний позов подано в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, правонаступником якого є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, який у відповідності до ст.11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду та Карпатського НПП як постійного землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 року у справі №587/1382/15-ц дійшла висновку, що аналіз положеньстатті 36-1 Закону №1789-XIIв редакції, що діяла до 15.07.2015 року, свідчить, що під час дії Закону №1789-XII допускалося здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній (підприємств) у разі допущення порушень або загрози порушень інтересів держави, оскільки відповідних заборон чи певних обмежень в законодавстві закріплено не було.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2024 року у справі №354/717/14-ц за аналогічним позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та КНПП, поданим до суду у листопаді 2014 року, прийшов до висновку про наявність повноважень у прокурора для представництва інтересів держави в особі КНПП на час звернення до суду.

Із урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що прокурор виконав вимоги чинного на час звернення до суду законодавства, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо процесуального правонаступництва у даній справі суд зазначає наступне.

Як слідує із матеріалів справи, 24.06.2016 року керівник Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області подав у даній справі клопотання про процесуальне правонаступництво шляхом заміни прокурора м. Яремче на керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, яке не було вирішене судом, що стало підставою для скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.08.2016 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.11.2016 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

14.12.2017 року виконувач обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області повторно подав до суду аналогічне клопотання.

Разом з тим, попереднім складом суду вказане клопотання вирішене не було та ухвалою суду від 21.06.2018 року дана справа була призначена до судового розгляду по суті.

Після чергової зміни складу суду, зумовленої закінченням повноважень у відряджених суддів, ухвалою суду від 30.09.2020 року у вказаній справі було призначено підготовче судове засідання.

У ході підготовчого провадження прокуратура Івано-Франківської області, яка на той час здійснювала представництво інтересів держави у даній справі, із клопотанням про процесуальне правонаступництво до суду не зверталась, раніше подані клопотання не підтримувала.

Як встановлено судом, вказаний позов поданий до суду прокурором м. Яремче у січні 2014 року в порядку ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»(в редакції Закону від 05.11.1991 року).

Відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України підставою процесуального правонаступництва є припинення юридичної особи .

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації)злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до ч.4 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що перебувають у відкритому доступі Івано-Франківська обласна прокуратура зареєстрована 05.11.1991 року за кодом ЄДРПОУ 03530483. Записи про припинення діяльності чи організацію даної державної установи відсутні.

У ході судового розгляду прокурор Чернописька Г.О. вказала на те, що прокуратура м. Яремче діяла без статусу юридичної особи, а з набранням чинності 15.07.2015 року Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII відбулася зміна найменування територіальних підрозділів органів прокуратури Івано-Франківської області, зокрема вказана прокуратура була перейменована на Надвірнянську місцеву прокуратуру Івано-Франківської області, яка у подальшому була перейменована на Надвірнянську окружну прокуратуру Івано-Франківської області у зв`язку із чим підстави для процесуального правонаступництва у даній справі відсутні, а відтак вказане клопотання Івано-Франківською обласною прокуратурою підтримане не було.

Щодо застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.256ЦКУкраїни позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною першою ст.261ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267ЦКУкраїни позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з цим, у ст.268ЦКУкраїни наведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Проте, за змістом зазначеної норми, такий перелік не є вичерпним.

Так, приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Проте позовна давність не поширювється на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Таким чином негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 20.06.2023 року у справі № 554/10517/16-ц.

За таких обставин у даній справі відсутні підстави для застосування строку позовної давності за заявою відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки такий прокурором не пропущено.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом-ч.6 ст.81 ЦПК України.

Статтею 89ЦПКУкраїни передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позов прокурораміста Яремчевінтересахдержави вособіМіністерства захистудовкілля таприродних ресурсівУкраїни,Карпатського національногоприродногопаркудо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,Яремчанської міськоїрадиНадвірнянського районуІвано-Франківськоїобласті провизнаннянедійсним рішенняЯремчанськоїміськоїради,визнання недійснимидержавних актівна правовласності наземельні ділянкита витребуванняземельних діляноку державнувласність вособі Карпатськогонаціонального природногопаркуслід задовольнити частково, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №576680 від 04.06.2010 року, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009 року №379-27/2009 на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повернути земельні ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, площею 0,6700 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165, площею 0,6500 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164, із цільовим призначенням-для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у власність держави в особі постійного землекористувача-Карпатського національного природного парку. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не відповідають ефективному способу захисту порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн з кожного, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов прокурораміста Яремчев інтересахдержави вособі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського національногоприродного паркудо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міськоїради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнаннянедійсним рішенняЯремчанської міськоїради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок у державну власність в особі Карпатського національного природного парку-задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №576680 від 04.06.2010 року, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009 року №379-27/2009 на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у власність держави в особі постійного землекористувача-Карпатського національного природного парку.

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 0,6700 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у власність держави в особі постійного землекористувача-Карпатського національного природного парку.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,6500 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у власність держави в особі постійного землекористувача-Карпатського національного природного парку.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь держави судовий збір у розмірі 114(сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 у користь держави судовий збір у розмірі 114(сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 у користь держави судовий збір у розмірі 114(сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь держави судовий збір у розмірі 114(сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Івано-Франківська обласна прокуратура: місцезнаходження: 76015, вул. Грюнвальдська, 11 м. Івано-Франківськ Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 03530483.

Позивач: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, місцезнаходження: 03035, вул. Митрополита Василя Липківського, 35 м. Київ, код ЄДРПОУ 43672853.

Позивач: Карпатський національний природний парк, місцезнаходження: 78501, вул. В. Стуса, 6 м. Яремче Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 05509323.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрований: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Відповідач: Яремчанська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області: місцезнаходження: 78501, вул. Свободи, 266 м. Яремче Надвірнанський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054286.

Повне рішення суду складено 09 січня 2025 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК