Постанова

від 12.12.2024 по справі 496/1630/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/11/24

Справа № 496/1630/17

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відділ Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12.10.2017 у складі судді Пендюри Л.О.,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася досуду ізпозовом до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , в якому просила визнати шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 03.12.2014 року, актовий запис № 414 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фіктивним та недійсним, анулювавши актовий запис про шлюб, визнавши ОСОБА_2 такою, що не має права на спадкування, усунувши її від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що після смерті батька позивачка, як єдиний спадкоємець за законом першої черги, звернулась до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з приводу оформлення права на спадщину, але їй стало відомо, що 03.12.2014 батько зареєстрував шлюб з відповідачкою, яка також претендує на спадщину. Вказує, що сім`ї між батьком та ОСОБА_2 ніколи не було, відповідачка не проживала разом з ним, не вела спільне господарство, у них не було спільного бюджету. Останні роки батько часто випивав, був в алкогольній залежності, лікувався з цього приводу, а після його смерті участь в захороненні відповідачка не приймала, так як знаходилась в іншій країні та з ним взагалі не спілкувалась. Таким чином, вважає, що вказаний шлюб є фіктивним та повинен бути визнаний недійсним з підстав, вказаних в ч. 2 ст. 40 СК України, так він був зареєстрований без вільної згоди її батька, з ціллю набути інші права, яких без реєстрації шлюбу було б неможливо набути (право на спадкування) та з батьком по день його смерті біля семи років мешкала інша жінка, тобто як до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , так і після.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12.10.2017 у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Біляївського районного суду Одеської області 19 липня 2017 року у виді заборони державному нотаріусу Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д.М. видавати свідоцтво про право на спадщину будь-яким особам, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12.10.2017 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови прийняв до уваги лише останні пояснення відповідача, всі інші докази відображенні в рішенні суду не повно, зокрема показанням свідків. В цій частині звертає увагу, що суд не надав ніякої оцінки розбіжностям в показаннях відповідача ОСОБА_2 , та те, що остання з самого початку вводила суд в оману. Надані в судовому засіданні показання свідків безспірно підтверджують факт фіктивності шлюбу, однак суд не включивши їх в мотивувальну та описову частину рішення, всупереч ст. 58-60 ЦПК України без належного обґрунтування відхилив такі докази.

Вказує, що представником позивача були в судовому засіданні надані пояснення по справі, що шлюб зареєстрований між померлим ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 являється фіктивним, перш за все це підтверджується самими поясненнями відповідачки по аналогічній справі (визнання шлюбу недійсним), де вона під технічний запис відповідала, що мети створення шлюбу не було, ОСОБА_3 пообіцяв їй квартиру, вона бажала йому допомогти так як їй було шкода його. Хоч зазначене рішення і було скасоване з процесуальних підстав, однак вказані пояснення не можуть не прийматись судом як доказ по справі. Судом не була надана оцінка також поясненням стосовно смерті ОСОБА_3 , лише посилання на довідку та причину смерті.

Суд не прийняв також до уваги посилання позивача про те, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 продовжував мешкати з іншою жінкою, так як посилаючись на те, що це не породжує спільних прав та обов`язків, тобто цей доказ надавався в тому контексті, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 не вів спільний бюджет, не мешкав з ОСОБА_4 , а робив це з іншою жінкою.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 12.12.2024 та проведеному в режимі відеоконференції з`явився: представник скаржниці ОСОБА_1 ОСОБА_5 .

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Від відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області 09.12.2024 на електрону пошту апеляційного суду надійшла заява, у якій представник відділу просить суд розглянути справу без їх участі.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 змінила прізвище та по батькові на ОСОБА_8 (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24 листопада 2015 року, ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на ОСОБА_12 (а.с.18).

Таким чином, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 17).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 365 від 06 листопада 2015 року причиною смерті ОСОБА_3 є пневмонія (а.с. 16).

Позивачка у своєму позові вказує, що лише у нотаріуса при подачі заяви про прийняття спадщини дізналась про те, що її батько перебуває у шлюбі з відповідачкою.

Позивачка вказує, що даний шлюб є фіктивним у розумінні ч. 2 ст. 40 СК України, оскільки батько на момент реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 та після його реєстрації деякий час мешкав з іншою жінкою своєю цивільною дружиною ОСОБА_13 біля семи років. Крім цього, батько часто випивав, був в алкогольній залежності, лікувався від цього, знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом психічний та поведінковий розлад в результаті вживання алкоголю, синдром залежності. Відповідачка не брала участі ані в лікуванні батька, ані в його захороненні, так як знаходилась в іншій країні та не спілкувалась з ним.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом ч. 1ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України зазначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

У справі, що переглядається встановлено, що 29.05.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , в якому просила визнати шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 03.12.2014 року, актовий запис № 414 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фіктивним та недійсним, анулювавши актовий запис про шлюб, визнавши ОСОБА_2 такою, що не має права на спадкування, усунувши її від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також колегією суддів встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2020 заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено: провадження у справі №496/1630/17 за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №496/1388/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування (а.с. 200-202).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.11.2024 поновлено провадження у даній справі, у зв`язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі № 496/1388/16-ц, а саме постанови Одеського апеляційного суду від 06.06.2024, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 рокузадоволено частково: рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 рокузмінено та доповнено в мотивувальній частині, в іншій частині залишено без змін.

Так, у цивільній справі № 496/1388/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 40 СК України, просила суд визнати шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 03.12.2014, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що являється донькою ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Внаслідок чого позивач звернулася до державної нотаріальної контори для відкриття спадщини, після чого вона дізналася, що 03.12.2014 ОСОБА_3 одружився на невідомій позивачу особі ОСОБА_2 , яка також претендує на спадщину. Позивач стверджує, що вказаний шлюб повинен бути визнаний недійсним, адже в момент реєстрації шлюбу ОСОБА_3 страждав психічним розладом, знаходився на лікуванні з приводу алкогольної залежності, в результаті чого не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними. Тому посилаючись на ст. 40 СК України, просила суд задовольнити позовні вимоги.

У цивільні справі № 496/1630/17, рішення в якій переглядається апеляційним судом, встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2017 році звернувся до суду із новим позовом до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, посилаючись на ці ж самі обставини, як і в попередньому позові у справі №496/1388/16-ц.

Із наведеного слідує, що спір між сторонами ( ОСОБА_1 та відділом Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 ) з приводу визнання шлюбу недійсним з аналогічними позовними вимогами, вже вирішено по суті рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 року у справі №496/1388/16-ц, зміненим та доповненим в мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, яке набрало законної сили.

Виклад позовних вимог в інші формі, зокрема, не змінює суть спору.

Відповідно до положень ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257цього Кодексу.

У свою чергу, п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оскільки в даному випадку спір між цими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав вже вирішено рішенням суду в іншій цивільній справі №496/1388/16-ц, яке набрало законної сили, тому оскаржуване рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12.10.2017 підлягає скасуванню, а провадження у справізакриттю, з урахуванням вищенаведених приписів ч.1 ст.377 та п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12.10.2017 скасувати.

Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, визнання особи такої, що не має право на спадкування закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.01.2025

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева