Постанова

від 09.01.2025 по справі 750/8129/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/8129/24

Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/168/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТехНова» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

У С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ фірми «ТехНова», в якому просив:

- визнати неправомірними (незаконними) дії відповідача щодо нарахування заборгованості за послугу з гарячого водопостачання по кв. АДРЕСА_1 в сумі 285,35 грн, у тому числі 227,01 грн за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання;

- визнати відсутньою заборгованість за послугу з гарячого водопостачання та абонентського обслуговування з гарячого водопостачання по кв. АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача зробити списання незаконно нарахованої заборгованості за послугу з гарячого водопостачання та абонентського обслуговування по кв. АДРЕСА_1 в сумі 285,35 грн, у тому числі 227,01 грн за абонентське обслуговування станом на 01 серпня 2023 року, шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № НОМЕР_1 ;

- стягнути з відповідача на його користь 317,05 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що являвся побутовим споживачем послуги з гарячого водопостачання за місцем мешкання. 04 жовтня 2017 року за спільною згодою з надавачем послуги ТОВ фірмою «ТехНова» постачання гарячої води до помешкання позивача було відключено шляхом опломбування ввідного крану гарячого водопостачання (ГВП) на вході до квартири, що засвідчено відповідним актом. Протягом наведеного періоду вимог щодо стягнення заборгованості або поновлення договірних послуг сторони один до одного не висували.

Позивач указував, що у липні 2023 року ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило йому у призначенні житлової субсидії з травня 2023 року у зв`язку з наявністю сукупної заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, зокрема, перед ТОВ фірмою «ТехНова» за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води в сумі 189,71 грн. Звернувшись до ТОВ фірми «ТехНова», ОСОБА_1 отримав відповідь, за якою по його особовому рахунку станом на 01 серпня 2023 року рахується заборгованість за гаряче водопостачання в сумі 285,35 грн, яка включає заборгованість за абонентське обслуговування постачання гарячої води в сумі 227,01 грн.

Наголошував на тому, що незважаючи на припинення договірних відносин з позивачем та ненадання послуг з ГВП з листопада 2017 року, відповідач протиправно продовжував нараховувати плату за абонентське обслуговування постачання гарячої води у період з листопада 2021 року по травень 2023 року. Указував, що у період з грудня 2021 року по травень 2023 року ним через необізнаність сплачено 317,05 грн за абонентське обслуговування з ГВП, тобто, на час звернення до суду по спірній послузі існує переплата, отже зазначені кошти підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ фірми «ТехНова» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставності наведених у судовому рішенні мотивів щодо відмови у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що наведена у листі відповідача від 02 серпня 2023 року інформація щодо наявної заборгованості не відповідає дійсності та спростовується банківськими квитанціями про оплату позивачем послуги з абонентського обслуговування ГВП. У матеріалах справи відсутні докази неодноразових звернень ТОВ фірми «ТехНова» до суду з приводу стягнення боргу за ГВП та абонентське обслуговування за адресою проживання ОСОБА_1 . Інформація про наявність відповідних судових рішень в ЄДРСР відсутня. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/12974/23 дії КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» щодо нарахування заборгованості з оплати послуги з постачання теплової енергії в сумі 3 468,50 грн визнано незаконними та зобов`язано надавача послуги зробити перерахунок указаного боргу. Питання законності нарахування заборгованості по оплаті послуги з ГВП у цій справі не розглядалося, оскільки не було предметом позовних вимог.

Стверджує про помилковість посилання районного суду на п. 39 постанови КМУ «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» № 1182 від 11 грудня 2019 року, відповідно до якого споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири від мереж постачання гарячої води, зважаючи на те, що на момент існування між сторонами договірних відносин (до 04 жовтня 2017 року) норми п. 39 Правил не діяли, оскільки на той час діяли Правила в редакції постанови КМУ № 630 від 21 липня 2005 року. Вважає, що суд проігнорував відсутність циркуляції ГВП в помешканні позивача, у зв`язку з чим нарахування витрат теплової енергії за забезпечення функціонування внутрішньо-будинкової системи ГВП є безпідставним. При цьому, відповідач не виставляв позивачу борг за наведену послугу, а лише за гарячу воду та абонентське обслуговування ГВП.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не з`ясовано наявність дійсної заборгованості з оплати абонентського обслуговування в сумі 227,01 грн, період її утворення, вартість місячного платежу та проведення нарахування відповідної послуги в період дії форс-мажорних обставин. Зазначає, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 безпідставно не відображено сплату позивачем коштів за абонентське обслуговування ГВП за період з листопада 2021 року по липень 2022 року. Така оплата підтверджується наявними у справі банківськими квитанціями, проте, у листі-розрахунку, що є додатком до відповіді ТОВ фірми «ТехНова» від 02 серпня 2023 року, ці платежі не відображені.

Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на наявність між сторонами договірних відносин, оскільки відносини з надання послуги з ГВП після 04 жовтня 2017 року розірвано за спільною згодою сторін, і належних доказів щодо приєднання ОСОБА_1 до публічного договору в розумінні ст. 633, 634 ЦК України матеріали справи не містять.

На переконання скаржника, районний суд дійшов хибного висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, зважаючи на судову практику Верховного Суду, наведену у постановах від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 та від 08 березня 2023 року у справі № 753/20733/19.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що, зважаючи на приписи п. 39 постанови КМУ «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» № 1182 від 11 грудня 2019 року, у надавача послуги з гарячого водопостачання були законні підстави для нарахування плати за абонентське обслуговування ГВП по особовому рахунку позивача.

Районний суд, пославшись на постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц, констатував про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, указавши, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Чинним законодавством не передбачено, як спосіб захисту прав, зобов`язання відповідача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг, не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, але вважає частково хибними наведені районним судом мотиви для відмови, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що ТОВ фірма «ТехНова» є надавачем послуг з централізованого опалення та ГВП, які надаються за адресою: вул. Василя Стуса (колишня Чернишевського), 20 у м. Чернігові. ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має о/р НОМЕР_1 . Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до акта № 872 від 04 жовтня 2017 року, підписаного представником постачальника КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» Павловою С.В. та споживачем ОСОБА_2 (батько позивача), у кв. АДРЕСА_1 відключено гаряче водопостачання шляхом перекриття та опломбування крану в системі ГВП (а.с. 5). Наведена обставина підтверджується й актом обстеження господарства ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року, в якому зафіксовано, що споживач гарячою водою не користується (а.с. 5 зворот).

У листі заступника начальника ГУ ПФУ в Чернігівській області від 14 липня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про відмову в призначенні житлової субсидії з травня 2023 року у зв`язку з наявністю сукупної заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, в тому числі, заборгованості перед КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірмою «ТехНова» в розмірі 189,71 грн (плата за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води) (а.с. 6-7).

Згідно з повідомленням КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» від 02 серпня 2023 року та доданих до нього листів-розрахунків у зв`язку із несвоєчасною оплатою за надані комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 підприємство неодноразово зверталося з позовними вимогами до суду для примусового стягнення заборгованості. Станом на 01 серпня 2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість за послуги з постачання гарячої води становить 285,35 грн, у тому числі за абонентське обслуговування 227,01 грн, заборгованість за постачання теплової енергії становить 3 468,50 грн, у тому числі за абонентське обслуговування 244,44 грн (а.с. 8, 9, 9 зворот).

Аналогічна інформація міститься у листі КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» від 11 жовтня 2023 року, адресованому представнику позивача адвокату Єршову Р.В. (а.с. 11-12).

Згідно з розрахунком витрат ТОВ фірми «ТехНова» для встановлення плати за абонентське обслуговування з 01 листопада 2021 року встановлена абонентська плата без обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 18,65 грн (а.с. 13). Нарахування ОСОБА_1 абонентської плати з ГВП у розмірі 18,65 грн щомісячно у період з листопада 2021 року по квітень 2023 року підтверджується листом-розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 за послугу з постачання гарячої води (а.с. 14).

Звернувшись з позовом до ТОВ фірми «ТехНова» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, ОСОБА_1 не погодився з наявністю по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості з оплати послуги з постачання гарячої води в розмірі 285,35 грн, у тому числі і плати за абонентське обслуговування, у зв`язку з чим просив визнати неправомірними дії відповідача щодо її нарахування та списати її у повному обсязі шляхом проведення коригування по особовому рахунку та повернення йому надмірно сплачених грошових коштів в сумі 317,05 грн.

Відносини, які виникли між сторонами з надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, регулюються нормами ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року та Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води», затвердженими постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 (далі Правила).

За приписами п. 3, 19, 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Продукція будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Виконавець суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначений перелік житлово-комунальних послуг, до яких, зокрема, відноситься житлова послуга з постачання гарячої води.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону плата за абонентське обслуговування платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов`язані: з укладенням договору про надання комунальної послуги; здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами; нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги; обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом; за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води.

Тобто, плата за абонентське обслуговування не є комунальною послугою. Плата за абонентське обслуговування застосовується окремо до кожної комунальної послуги та в розрахунковому документі зазначається окремо. Плата за абонентське обслуговування сплачується щомісячно.

Відповідно до постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг», даний платіж станом на 01 листопада 2024 року має бути не вищим за 42,94 грн.

Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 зроблено вірно, проте наведено частково хибні мотиви для такої відмови.

Як встановлено у справі та не заперечується сторонами, з 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 не є споживачем послуги з гарячого водопостачання по АДРЕСА_2 . На переконання позивача, саме відсутність в його квартирі гарячого водопостачання унеможливлює нарахування ТОВ фірмою «ТехНова» плати за абонентське обслуговування та утворення заборгованості з послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 в сумі 285,35 грн, до якої входить і заборгованість за абонентське обслуговування з ГВП.

Разом з тим, колегія суддів зважає на те, що відповідно до п. 34 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається, зокрема, з: плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого КМУ.

Згідно з п. 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

З листа-розрахунку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за послугу з постачання гарячої води (а.с. 14) вбачається, що з листопада 2021 року по квітень 2023 року за адресою проживання ОСОБА_1 нараховувалася абонентська плата з ГВП, зокрема, у листопаді 2021 року 18,65 грн, у грудні 2021 року 18,65 грн, у січні 2022 року 18,65 грн, у лютому 2022 року 18,65 грн, у березні 2022 року 18,65 грн, у квітні 2022 року 18,65 грн, у травні 2022 року 18,65 грн, у червні 2022 року 18,65 грн, у липні 2022 року 18,65 грн, у серпні 2022 року 18,65 грн, у вересні 2022 року 18,65 грн, у жовтні 2022 року 18,65 грн, у листопаді 2022 року 18,65 грн, у грудні 2022 року 18,65 грн, у січні 2023 року 18,65 грн, у лютому 2023 року 18,65 грн, у березні 2023 року 18,65 грн та у квітні 2023 року 18,65 грн, що загалом становило 335,70 грн.

Також у період з листопада 2021 року по березень 2023 року позивачу нараховувалася плата за функціонування систем ГВП, яка входить до послуги з постачання гарячої води, зокрема, у листопаді 2021 року 5,80 грн, у грудні 2021 року 6,53 грн, у січні 2022 року 6,53 грн, у лютому 2022 року 36,61 грн, у березні 2022 року 5,83 грн, у квітні 2022 року 7,74 грн, у травні 2022 року 10,63 грн, у листопаді 2022 року 11,76 грн, у грудні 2022 року 10,10 грн, у січні 2023 року 28,05 грн, у лютому 2023 року 22,96 грн, у березні 2023 року 26,52 грн, у квітні 2023 року переплата 5,61 грн, що загалом становило 173,45 грн. Загальна сума нарахованої послуги з ГВП у період з листопада 2021 року по квітень 2023 року становить 509,15 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 у спірний період нараховувалась як плата за абонентське обслуговування, так і плата за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП. Відсутність у помешканні позивача ГВП не звільняє його від сплати наведених платежів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у надавача послуг з ГВП ТОВ фірми «ТехНова» законних підстав для нарахування плати за абонентське обслуговування з ГВП по особовому рахунку позивача.

Апеляційний суд вважає правильним посилання суду першої інстанції на необхідність застосування при вирішенні спору п. 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182, оскільки наведені Правила були чинними у спірний період та саме вони визначають порядок нарахування і оплати за абонентське обслуговування, що є предметом цього спору.

У наданому відповідачем листі-розрахунку (а.с. 14) наявні відомості про сплату позивачем у спірний період коштів на загальну суму 223,80 грн (10 платежів по 18,65 грн та 1 платіж у розмірі 37,30 грн).

Стверджуючи про незаконність дій ТОВ фірми «ТехНова» щодо нарахування заборгованості по оплаті абонентського обслуговування з ГВП, ОСОБА_1 наголошував, що відповідачем не враховано сплачені ним у період з грудня 2021 року по травень 2023 року грошові кошти в сумі 317,05 грн, як оплата за абонентське обслуговування з ГВП, на підтвердження чого надав до позову копії банківських квитанцій.

З наявних у справі рахунків за надані послуги з постачання гарячої води (а.с. 16-24) вбачається, що сплата абонентської плати з ГВП та плати з функціонування систем ГВП повинна здійснюватися на р/р КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова», зокрема НОМЕР_2 .

Проаналізувавши надані позивачем копії квитанцій, апеляційний суд констатує, що вони охоплюють період з листопада 2021 року по липень 2022 року, тобто, стосуються не всього спірного періоду, а їх частина свідчить про оплату позивачем послуги з постачання теплової енергії, що не стосується предмету цього спору.

Суд доходить висновку, що ОСОБА_1 підтверджено оплату абонентського обслуговування з ГВП лише за червень та липень 2022 року (а.с. 23, 24). Сплата позивачем коштів в сумі 137,43 грн, до якої, за твердженням позивача, входить і абонентська плата з ГВП за березень-травень 2022 року, проведена на р/р НОМЕР_3 , який призначено для сплати послуги з постачання теплової енергії (а.с. 22), тобто має інше призначення. Грошові кошти в сумі 395,89 грн, 16,56 грн, 1 076,15 грн, 27,16 грн, 1 174,86 грн та 45,81 грн перераховувалися на р/р відповідача за послугу з постачання теплової енергії, а не за послугу з постачання гарячої води (а.с. 16, 17, 18).

Отже, твердження ОСОБА_1 про повну оплату абонентського обслуговування з ГВП та безпідставне неврахування цих сум відповідачем, спростовуються наданими самим позивачем квитанціями про оплату послуг.

З огляду на те, що суд першої інстанції вірно виснував про правомірність нарахування ОСОБА_1 плати за абонентське обслуговування, з чим погоджується і апеляційний суд з підстав, наведених вище, та відсутність в матеріалах справи доказів її повної оплати у спірний період, відсутні і підстави для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 ЦК України 317, 05 грн, як безпідставно набутих коштів.

Під час апеляційного розгляду справи позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, витягу з особового кабінету споживача стосовно оплати послуг по особовому рахунку НОМЕР_1 ; копії заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2024 року; копії виконавчих листів від 19 лютого 2024 року та повідомлення ТОВ фірма «ТехНова» від 12 листопада 2024 року. Одночасно позивач просив розглядати справу за участю сторін (а.с. 69-77).

Колегія суддів зважає на те, що ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року вже вирішено аналогічне клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін та ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи (а.с. 66-67).

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або не вчиненням процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відомості, що наявні в доказах, які просить приєднати позивач, існували та були відомі останньому на час звернення з цим позовом. Доказів об`єктивної неможливості подання до суду першої інстанції відповідних письмових доказів стороною позивача не надано, винятковості їх приєднання не обґрунтовано.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд вважає, що не підлягає задоволенню клопотання про приєднання до матеріалів справи наведених письмових доказів, тому доєднані скаржником під час апеляційного розгляду справи ці докази не беруться до уваги колегією суддів при вирішенні спору.

Вирішуючи спір та викладаючи мотиви судового рішення, районний суд, пославшись на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц, зазначив про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, указавши, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості), чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Чинним законодавством не передбачено, як спосіб захисту прав, зобов`язання відповідача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг, не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості.

За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (п. 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (п. 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (п. 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (п. 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (п. 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (п. 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (п. 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (п. 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (п 7.3).

Колегія суддів погоджується з доводами сторони позивача про хибність висновку суду першої інстанції про обрання неефективного способу захисту з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 указала, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав позивачки є і вимога зобов`язати відповідача списати з її особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існування), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі. Задоволення вимоги зобов`язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.

Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивач визначив належний спосіб захисту, що полягає у визнанні неправомірними (незаконними) дій відповідача щодо нарахування заборгованості за послугу з гарячого водопостачання, визнання відсутньою заборгованість за послугу з гарячого водопостачання та зобов`язання відповідача списати нараховану заборгованість за послугу з гарячого водопостачання шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов взаємовиключних підстав для відмови у задоволенні заявлених вимог, указавши на неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові і не потребує аналізу правовідносин між сторонами, та здійснив оцінку дій ТОВ фірми «ТехНова» на предмет законності нарахування плати за абонентське обслуговування, розглянувши спір по суті.

З огляду на те, що районний суд дійшов вірного висновку про законність нарахування позивачу плати за абонентське обслуговування з ГВП на наявність заборгованості за його особовим рахунком, колегія суддів вважає, що мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід викласти в редакції цієї постанови, зважаючи на хибність висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуальних норм, які регулюють порядок розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, не заслуговують на увагу колегії суддів, зважаючи на таке.

ОСОБА_1 звернувся з позовом про захист прав споживачів, в якому просив визнати неправомірними (незаконними) дії ТОВ фірми «ТехНова» щодо нарахування заборгованості за послугу з гарячого водопостачання, визнати відсутньою заборгованість за послугу з гарячого водопостачання та зобов`язати відповідача списати нараховану заборгованість за послугу з ГВП шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку і стягнути на його користь зайво сплачені кошти в сумі 317,05 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України).

Для цілей цього Кодексу (в редакції, що діяла на час відкриття провадження у справі) малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Частиною 4 ст. 274 ЦПК України визначений перелік справ, які не можуть бути розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Звернувшись з позовом про захист прав споживачів з ціною позову, що не перевищувала двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ОСОБА_1 клопотання про розгляд справи з викликом сторін не заявляв. Справа, яка переглядається, не відноситься до категорії тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, матеріали справи містять достатньо доказів для перевірки доводів, викладених в позовній заяві, тому, врахувавши вимоги ч. 3 ст. 274 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ураховуючи наведене вище у сукупності, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частин рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко