Рішення

від 09.01.2025 по справі 918/850/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/850/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради

про визнання недійсними рішень, скасування реєстраційних дій та поновлення на посаді.

За участю представників сторін:

від позивача: Шаблій Валерій Іванович;

від відповідача: Шендера Олена Миколаївна;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А" (Відповідач, ОСББ), в якій (з урахуванням заяви про заміну предмета позову; позовної вимоги) просить: визнати недійсними всі рішення прийняті 02.06.2022 на засіданні правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А", що оформлені протоколом № 1 від 02.06.2022; скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.06.20222 18:50:00, №1006081070002012892 "Відомості про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані. Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи" вчинений Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Демчук Л.В.; поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді голови правління ОСББ "Дім-Млинівська 29А" (код ЄДРПОУ 40855856) з моменту припинення її повноважень як голови правління ОСББ "Дім-Млинівська 29А"; здійснити розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А", оформлених протоколом від 01.06.2022 №1 припинено повноваження ревізора ОСОБА_2 та обрано її членом правління, що дало їй можливість в подальшому стати головою правління згідно з пунктом 16 розділу III Статуту ОСББ);

- рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А", оформлених протоколом від 01.06.2022 №1 яким припинено повноваження ревізора ОСОБА_2 та обрано її членом правління визнано недійсним постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024;

- проведене 02.06.2022 засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А", оформлене протоколом від 02.06.2022 № 1, на якому вирішено припинити повноваження голови правління ОСОБА_1 з 02.06.2022 та обрати головою правління ОСОБА_2 з 03.06.2022 є неправомірними, оскільки головою правління обрано особу, яка не являється членом правління згідно з постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 і яка при участі у зборах правління та обранні її головою правління повинна бути членом правління відповідно до положень пункту 16 розділу III Статуту ОСББ;

- обставини встановленні рішенням суду не підлягають додатковому доказуванню відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

- позовні вимоги про зобов`язання Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради вчинення реєстраційної дії/запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань в графу ?Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від іменні юридичної особи, у тому числі підписувати договори? ОСОБА_1 керівник та про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ, направлені на поновлення правового становища Позивача, яке існувало до порушення її прав.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 23.10.2024. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.

Від Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 07.10.2024 надійшли письмові пояснення, в яких останній просить врахувати доводи та обґрунтування викладені у вказаних поясненнях та здійснити розгляд справи без участі представника Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.

Від представника Відповідача 09.10.2024 надійшов відзив на позовну заяву, який сформований у системі ?Електронний суд? 08.10.2024, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Також у відзиві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які Відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме у розмірі 8 000,00 грн.

Представником Позивача 11.10.2024 подано до суду відповідь на відзив, в якій просить долучити її до справи та врахувати її під час розгляду справи.

Від представника Позивача 18.10.2024 надійшла заява про заміну предмету позову (позовної вимоги), в якій просить замінити позовну вимогу заявлену у позовній заяві ОСОБА_1 до ОСББ про ?Зобов`язання Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (ЄДРПОУ 44722581) здійснити реєстраційну дію/запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до відомостей про юридичну особу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А" (код ЄДРПОУ 40855856) в графу ?Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від іменні юридичної особи, в тому числі підписувати договору, тощо: ОСОБА_1 керівник?, на позовну вимогу ?Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді голови правління ОСББ (код ЄДРПОУ 40855856) з моменту припинення її повноважень як голови правління ОСББ?.

Представником Відповідача 23.10.2024 подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи, у зв`язку з перебування уповноваженого представника у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.10.2024 заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову прийнято до розгляду, задоволено клопотання ОСББ про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 20.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.11.2024 відкладено підготовче засідання на 27.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/850/24 та відкладено підготовче засідання на 12.12.2024.

Ухвалою суду від 12.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/850/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2025.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , володіє на праві приватної спільної часткової власності 1/2 квартири АДРЕСА_2 .

Для здійснення функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 створене ОСББ, яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.09.2016, номер запису 16081020000012892.

11.05.2021 було проведено засідання правління ОСББ, на якому розглядалось чотири питання:

1. Обрання головуючого засідання правління та секретаря засідання правління ОСББ.

2. Звільнення голови правління ОСББ ОСОБА_3 .

3. Обрання голови правління ОСББ та заступника голови правління ОСББ (на добровільних засадах без заробітної плати).

4. Надання повноважень на державну реєстрацію змін до відомостей про ОСББ.

За результатом проведення якого прийняті рішення, оформлені протоколом від 11.05.2021 №1/21, зокрема, по питанням другому і третьому було вирішено звільнити голову правління ОСББ ОСОБА_3 із займаної посади і обрати головою правління ОСББ ОСОБА_1 з 12.05.2021 та заступником голови правління ОСББ ОСОБА_4 .

У подальшому 01.06.2022 були проведені загальні збори співвласників ОСББ, оформлені протоколом № 1.

На порядок денний яких було винесено питання:

1. Організаційні питання проведення зборів (обрання голови та секретаря зборів).

2. Про внесення змін до складу правління, затвердження нового складу правління.

3. Про обрання ревізора.

За результатом проведення загальних зборів, оформлених протоколом від 01.06.2022 №1 було вирішено, зокрема, з другого питання порядку денного: припинити повноваження члена правління ОСОБА_5 ; обрати членів правління ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; затвердити новий склад правління: ОСОБА_2 (співвласник кв. АДРЕСА_4 ), ОСОБА_1 (співвласник кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (власник кв. АДРЕСА_6 ), ОСОБА_4 (власник кв. АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 (власник кв. АДРЕСА_8 ); з третього питання порядку денного: припинити повноваження ревізора ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ; обрати ревізором ОСОБА_9 (власник кв. АДРЕСА_9 ).

Після чого 02.06.2022 проведено засідання правління ОСББ, оформлене протоколом від 02.06.2022 №1, з якого вбачається, що на ньому були присутні члени правління: ОСОБА_2 співвласник квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 власник квартири АДРЕСА_6 , ОСОБА_7 власник квартири АДРЕСА_8 , ОСОБА_4 власник квартири АДРЕСА_7 , ОСОБА_1 власник квартири АДРЕСА_5 .

На порядок денний вказаного засідання правління винесено такі питання:

1. Обрання головуючого засідання правління та секретаря засідання правління ОСББ.

2. Про припинення повноважень голови правління ОСББ.

3. Обрання голови правління ОСББ та заступника голови правління ОСББ.

4. Надання повноважень на державну реєстрацію змін до відомостей про ОСББ.

За результатом проведення засідання правління, оформленого протоколом від 02.06.2022 №1 вирішено, зокрема, з другого питання порядку денного: припинити повноваження голови правління ОСОБА_1 з 02.06.2022, з третього питання порядку денного: обрати головою правління ОСОБА_2 з 03.06.2022, заступником голови правління ОСОБА_6 з 03.06.2022.

На виконання рішення правління, оформленого протоколом від 02.06.2022 № 1, Державним реєстратором 28.06.2022 18:50:00 вчинено реєстраційну дію за №1006081070002012892 здійснено запис в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, Відомості про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані. Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

У результаті внесення змін відомостей про керівника юридичної особи, ОСОБА_2 було зареєстровано керівником ОСББ.

Судом встановлено, що не погоджуючись з рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом від 01.06.2022 № 1, ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСББ про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, що оформлене протоколом від 01.06.2022 № 1.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.11.2023 у справі №918/885/23 у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2023 у справі №918/885/23.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2023 у справі №918/885/23 скасовано та прийнято нове рішення яким позов задоволено і визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ, оформлених протоколом №1 від 01.06.2022 р.

ОСББ оскаржено постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 918/885/23, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 918/885/23 закрито.

Отже, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 918/885/23 не скасована Верховним Судом, а тому є законною та такою, що набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що для господарського суду при вирішення певного спору преюдиційний характер мають обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Відтак, враховуючи викладене та встановлені у справі № 918/885/23, участь в якій брали і ОСОБА_1 , і ОСББ, обставини визнання недійсними рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформлені протоколом від 01.01.2022 № 1, яким, зокрема, було вирішено питання щодо обрання членом правління ОСОБА_2 та затверджено новий склад правління до якого, серед інших членів правління включено ОСОБА_2 , з урахуванням положень статті 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що на момент розгляду даної справи № 918/850/24 ОСОБА_2 не є членом правління ОСББ.

Водночас ОСББ заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що:

?Позивач хибно вважає, що оскільки рішення загальних зборів ОСББ, оформлене протоколом №1 від 01.06.2022, скасоване, то це є підставою для скасування рішення правління ОСББ, оформлених протоколом від 02.06.2022 № 1.

Позивач не наводить у позовній заяві жодної підстави для скасування протоколу № 1 засідання правління ОСББ від 02.06.2022р, окрім, як похідної від постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 918/885/23. Вважає, що поновлення її на посаді голови правління та повернення попереднього складу правління та ревізора забезпечить баланс інтересів всіх співвласників та відновить її право бути головою правління Об`єднання.

Такий спосіб захисту прав ОСОБА_1 є неефективним, оскільки суперечить вимогам статті 10 Закону України ?Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку? та пункту 3 розділу ІІІ статуту ОСББ, затвердженого установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ?Дім-Млинівська 29А? протоколом від 03.08.2016 № 1 де вказано, що склад правління обирається виключно загальними зборами Об`єднання. Законом не передбачено втручання в діяльність ОСББ та скасування рішень правління Об`єднання.

Законодавець чітко визначив, що рішення загальних зборів може бути оскаржено співвласниками. Але рішення загальних зборів і рішення правління не є тотожними.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України і статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див.mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Частинами першою-третьою статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до частини 3 статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Позивач у даній позовній заяві не обґрунтував співмірність балансу своїх прав, законних інтересів та прав і законних інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку.

Визнання недійсним рішення засідання правління ОСББ не призводить до поновлення прав і законних інтересів позивача, як співвласника Будинку, втім свідчить про втручання суду в діяльність ОСББ.

Щодо вимоги про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.06.2022 18:50:00, № 1006081070002012892 ?Відомості про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані. Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи? вчинений Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Демчук Л.В. та зобов`язання вчинити дії вважаємо її безпідставною та такою що не підлягає до задоволення.

Вказана вимога є передчасна та заявлена до неналежного відповідача?.

Однак з такими доводами Відповідача суд не може погодитись та відхиляє їх з огляду на правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 910/6009/22, предметом позову у якій було визнання незаконним рішення правління, скасування реєстраційної дії та поновлення на посаді, а саме, що:

?6.8.1. Так, предметом спору у справі, що переглядається, є:

1) визнання недійсним рішення правління;

2) скасування реєстраційної дії;

3) поновлення на посаді.

Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22, пункт 9.12).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У свою чергу, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

6.8.2. Колегія суддів відзначає, що позовна вимога про визнання недійсним рішення правління є належним способом захисту, який передбачений законом.

Разом з тим, у даному випадку, ураховуючи, що позивач намагається захистити своє право на поновлення на посаді, відповідно, ефективним та повним способом захисту, який буде відповідати принципу процесуальної економії, окрім вимоги про визнання недійсним рішення правління (оформлені протоколом) є вимоги про скасування реєстраційної дії в ЄДР та поновлення позивача на посаді, що стали наслідком оспорюваного рішення правління.

Адже саме по собі визнання недійсним рішення правління (про припинення повноважень та відкликання позивача з посади голови правління) не призведе до повного та ефективного поновлення права позивача (фактично права на поновлення на посаді), а саме - автоматичного поновлення позивача на посаді.

Таким чином, суд, надаючи оцінку вимогам позивача про визнання недійсним рішення правління має також дослідити та встановити наслідки визнання такого рішення недійсним як для позивача, так і для ОСББ, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, можливості поновлення на посаді голови правління, можливості повторного проведення зборів правління з визначених питань тощо?.

Тобто Верховним Судом виснувано, що позовні вимоги, у даній категорії справ, про визнання недійсним рішення правління, скасування реєстраційної дії, поновлення на посаді є належним способом захисту.

Крім того Верховний Суд зазначив, що саме по собі визнання недійсним рішення правління (про припинення повноважень та відкликання позивача з посади голови правління) не призведе до повного та ефективного поновлення права позивача (фактично права на поновлення на посаді), а саме - автоматичного поновлення позивача на посаді.

При цьому судом враховується, що у багатьох постановах Верховного Суду вказано, що правовідносини у сфері корпоративного управління, що виникають між учасниками юридичних осіб та юридичними особами різних організаційно-правових форм є в цілому подібними, про що додатково свідчить наявність у Цивільному кодексі України загальних норм, що регулюють порядок управління товариством, в тому числі шляхом ухвалення загальними зборами відповідних рішень (статті 97, 98 Цивільного кодексу України). Ці норми поширюються на всі юридичні особи - як підприємницькі, так і непідприємницькі товариства. Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 922/80/18, від 21.04.2021 у справі № 902/1051/19, від 28.07.2021 у справі № 918/456/20 (про визнання недійсними рішень загальних зборів).

За таких підстав суд вважає, що Позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права.

Як було встановлено судом рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформлене протоколом від 01.01.2022 № 1, яким, зокрема, було вирішено питання щодо обрання членом правління ОСОБА_2 та затверджено новий склад правління до якого, серед інших членів правління включено ОСОБА_2 , було визнано недійсним постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.02.24 у справі № 918/885/23.

Таким чином рішення прийняті 02.06.2022 на засіданні правління ОСББ, що оформлені протоколом від 02.06.2022 № 1, за участю ОСОБА_2 , яка, з урахуванням постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.02.24 у справі № 918/885/23, не є членом правління та відповідно не могла бути обрана на посаду голови правління, суперечить вимогам чинного законодавства та статуту ОСББ.

Так, відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є особою, яка здійснює свою діяльність на підставі статуту, вимоги до змісту якого наведені у статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Цією нормою передбачено, що статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке, зокрема статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування; статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства.

Статут як регулятивний акт, визначає обсяг правил, що регулюють правовий стан об`єднання, відносини, пов`язані з внутрішнім управлінням, стосунки з третіми особами та інше. З огляду на це дотримання статутних процедур та правил є обов`язковим для об`єднання, його органів управління та співвласників.

До статутних органів управління, тобто тих, діяльність та компетенція яких повинна бути врегульована статутом об`єднання, Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" відносить загальні збори співвласників, правління, ревізійну комісію об`єднання (абзац перший статті 10). Вищим органом управління об`єднання є загальні збори (абзац другий статті 10). Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом (абзац двадцять восьмий статті 10). Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам (абзац двадцять дев`ятий статті 10). Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами (абзац тридцятий статті 10).

Отже, кількісний склад, строки обрання, порядок діяльності правління, як статутного органу, є предметом регулювання статуту об`єднання, який затверджують загальні збори, до положень якого відсилає Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Пунктом 12 розділу III Статуту ОСББ передбачено, що виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам.

Відповідно до пункту 13 розділу III Статуту ОСББ порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановляється загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

Згідно з пунктом 16 розділу III Статуту ОСББ правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника.

Тобто правління об`єднання складається із членів правління, які обираються загальними зборами, а голова правління, з урахуванням пункту 16 розділу III Статуту ОСББ обирається із складу правління, що, у свою чергу, свідчить про те, що засідання правління, яке відбулося 02.06.2022, на якому були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1, проведено неуповноваженими особами, оскільки рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформлене протоколом від 01.01.2022 № 1, яким, зокрема, було вирішено питання щодо обрання членів правління та затверджено новий склад правління до якого, серед інших членів правління включено Кантось Т.Л., було визнано недійсним постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 918/885/23, тому такі рішення є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Що ж до позовної вимоги про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.06.20222 18:50:00, №1006081070002012892 "Відомості про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані. Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи" вчинений Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Демчук Л.В, то суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Абзацом першим частини першої статті 7 вказаного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини першої статті 9 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

При цьому статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру.

Близький за змістом висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, 06.02.2019 у справі №462/2646/17, 19.06.2021 у справі №826/5806/17 та 17.06.2020 у справі №826/10249/18.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій;

накладення/зняття арешту корпоративних прав;

зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;

виділу юридичної особи;

провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію;

3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17, особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей Єдиного державного реєстру та відображенні в Єдиному державному реєстрі відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в Єдиному державному реєстрі (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в Єдиному державному реєстрі за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в Єдиному державному реєстрі, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

У постанові від 15.01.2020 у справі № 910/3648/19 Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої вимога щодо скасування дії з внесення в Єдиний держаний реєстр відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб. Отже, вимога про скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу є наслідком порушення вимог законодавства у зв`язку із прийняттям спірних рішень загальними зборами учасників відповідача, тому є зверненою до відповідача похідною вимогою від вимоги про недійсність вказаних рішень загальних зборів.

Таким чином та враховуючи, що на підставі рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А", оформленого протоколом від 02.06.2022 № 1, було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 28.06.20222 18:50:00 №1006081070002012892, вказана реєстраційна дія підлягає скасуванню, тому позовні вимоги у вказаній частині є такими, що підлягають задоволенню з урахування правових позицій Верховного Суду зі спірного питання.

Що ж до позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ з моменту припинення її повноважень як голови правління, то суд враховує, що у постанові від 10.09.2019 у справі №921/36/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №667/1/16 зазначено, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України). Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

До юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц.

У даній справі № 918/850/24 судом встановлено, що Позивач безумовно є носієм корпоративних прав об`єднання, а тому спір в частині поновлення його на посаді голови правління належить до юрисдикції господарського суду.

Таким чином, враховуючи, що спір в частині вказаної вимоги належить до юрисдикції господарського суду і така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення правління про припинення повноважень Позивача як голови правління, яка задоволена судом, вимога Позивача про поновлення на посаді голови правління ОСББ є правомірною і такою, що також підлягає задоволенню.

Також суд, враховуючи правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 910/6009/22, встановив, що Позивач на момент розгляду справи судом є членом правління ОСББ, що, у свою чергу, не тільки не спростовано матеріалами справи, а й підтверджено представниками Позивача та Відповідача у судовому засідання, а тому поновлення Позивача на посаді голови правління ОСББ не суперечить вимогам чинному законодавства та статуту ОСББ та призведе до поновлення порушених його прав.

Згідно із статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За таких підстав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на ОСББ.

Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними рішення прийняті 02 червня 2022 року на засіданні правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 29А, код ЄДРПОУ 40855856) оформлені протоколом №1 від 02 червня 2022 року.

3. Скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.06.2022 18:50:00, №1006081070002012892 "Відомості про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані. Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи" вчинений Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Демчук Л.В.

4. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді голови правління ОСББ "Дім-Млинівська 29а" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 29А, код ЄДРПОУ 40855856) з моменту припинення її повноважень як голови правління ОСББ "Дім Млинівська 29а"

.5. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 29А, код ЄДРПОУ 40855856) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 084,00 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач (боржник): Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 29А, код ЄДРПОУ 40855856).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 січня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон