Рішення

від 08.01.2025 по справі 927/632/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року справа № 927/632/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали заяви від 19.12.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівторг про ухвалення додаткового рішення у справі № 927/632/24

за позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченко, 1, м. Чернігів, 14000, код 02910114, в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код 37472062

позивача-2: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код 00022674

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівторг, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2, м. Київ, 03150, код 35687180

про стягнення 199264,73 грн.

Представники учасників судового процесу: не прибули;

встановив:

10.07.2024 заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівторг 146354,42 грн пені, 44129,04 грн інфляційних втрат та 8781,27 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем тристороннього договору на постачання будівельних матеріалів за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) - несвоєчасною поставкою будівельних матеріалів.

Ухвалою суду від 12.07.2024 відкрите провадження у справі № 927/632/24 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.08.2024; учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень.

Ухвалою суду від 22.07.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» про розгляд справи у порядку загального позовного провадження задоволено, ухвалено здійснювати розгляд справи №927/632/24 у порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання у справі № 927/632/24 на 13.08.2024.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/632/24 від 03.12.2024 у позові заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівторг про стягнення 199264,73 грн відмовлено повністю.

У судовому засіданні 03.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2024.

Під час ухвалення рішення у справі №927/632/24 судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правову допомогу, понесених відповідачем в ході судового розгляду спору.

19.12.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою суду від 19.12.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» про ухвалення додаткового рішення призначено на 24.12.2024, 14:00.

Вказана ухвала направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів.

23.12.2024 від Чернігівської обласної державної адміністрації через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення судового засідання 24.12.2024 без участі його представника.

23.12.2024 від Чернігівської окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли заперечення щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, у яких прокурором зазначено, що заявлені відповідачем витрати є необґрунтованими та не відповідають критерію дійсності та розумності, є надмірними.

У зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі у м. Чернігові судове засідання 24.12.2024 не відбулося, про що складено Акт №192-24 щодо оголошення повітряної тривоги від 24.12.2024.

Ухвалою суду від 24.12.2024 учасників справи повідомлено про відкладення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення на 08.01.2025, 12:10. Вказана ухвала учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

07.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі та участі його представника. Заявником повідомлено про те, що заяву підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

У судове засідання 08.01.2025 учасники справи не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату розгляду заяви повідомлені належним чином.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі та участі його представника задоволена судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, а не її обов`язком.

Враховуючи те, що учасники справи своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні 08.01.2025 не скористалися, з огляду на обмежений строк розгляду заяви про стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви у судовому засіданні за відсутності учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначено вище, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач планує понести у зв`язку із розглядом даної справи, становить 50000,00 грн, і зазначив, що ці витрати складаються з витрат на правову допомогу. Склад витрат про правову допомогу відповідачем не зазначено.

У передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строк від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій відповідач просить у разі відмови у задоволенні позовних вимог стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн.

У підтвердження надання правничої допомоги до матеріалів справи додано договір про надання правової допомоги від 15.07.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2024, ордер на надання правничої допомоги серія СВ № 1094258 від 16.07.2024 на ім`я адвоката Дайнека І.А.

Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту з представництва інтересів у господарській справі № 927/632/24 в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; особливості та додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення. За результатами надання правової допомоги за Договором сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно із п. 4.3 Договору за надання правової допомоги відповідно до Договору клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій формі у розмірі 50000,00 грн. Гонорар сплачується клієнтом протягом 20 днів з дати ухвалення рішення по суті судом першої інстанції у справі, яка визначена у п. 1.1 Договору.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2024 за договором про надання правової допомоги, який підписаний сторонами, зафіксовано, що адвокат надав, а клієнт отримав послуги з представництва інтересів клієнта у суді у господарській справі № 927/632/24, які включають:

1. Підготовка та подання клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження від 16.07.2024.

2. Вивчення, аналіз та надання консультацій, щодо наявної судової практики у спорах, що виникли у зв`язку з укладенням, зміною та виконанням тристоронніх договорів, укладених в рамках дії постанови Кабінету Міністрів України № 528.

3. Підготовка та подання адвокатського запиту від 22.07.2024 № 22/07-з-2024 до Чернігівської ОВА.

3. Підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 29.07.2024.

4. Заперечення на відповідь на відзив від 12.08.2024.

5. Участь у судових засіданнях у суді першої інстанції.

Пунктом 3 акту визначено, що загальна вартість послуг та її оплата визначена у п. 4.3 Договору, з яким клієнт погоджується та підтверджує дійсність зобов`язання.

Як встановив суд, ціну (вартість) правової допомоги за Договором визначено у фіксованому розмірі, тобто незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги. При цьому, як зазначено вище, умовами пункту 4.1 Договору про надання правової допомоги сторони визначили, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, під час визначення розміру якоговраховується обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; особливості та додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення.

Матеріалами справи підтверджується надання Адвокатом відповідачу правничої допомоги у цій справі відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2024 на загальну суму 50000,00 грн. Одночасно в Акті визначено перелік послуг/робіт, наданих/виконаних на виконання Договору і обсяг цих робіт став підставою для визначення розміру гонорару адвоката. Суд враховує, що пункт 5 Акту (кількість судових засідань у справі, у яких брав участь адвокат) сторонами Договору про надання правової допомоги не конкретизована.

Чернігівською окружною прокуратурою подано заперечення щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, оскільки прокуратура вважає, що їх розмір є надмірним та таким, що не відповідає критеріям необхідності, співмірності, розумності та складності.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 виснувано, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим у частині 5 цієї статті визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, п. 6.1.).

Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись зазначеними нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи адвокатом відповідача фактично надана наступна правова допомога, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розумності та обґрунтованості: підготовка та подання клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження; вивчення, аналіз та надання консультацій; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка та подання відзиву на позов; підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив; участь у двох судових засіданнях у суді першої інстанції 13.08.2024 та 03.12.2024. Представником відповідача адвокатом Дайнеко І.А. складені наступні документи: клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, адвокатський запит, відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, загальною кількістю 4 документи.

Вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору в даній справі, суд установив, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 50000,00 грн не відповідає критерію розумності їхнього розміру. Обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності таких витрат. Такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою адвоката у суді першої інстанції, а також зі складністю спору у даній справі і кількістю судових засідань, у яких брав участь адвокат (два судових засідання - 13.08.2024 та 03.12.2024).

З урахуванням наведеного, враховуючи ступінь складності, характер спору, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, зважаючи на визначені практикою ЄСПЛ критерії реальності (встановлення їхньої дійсності), необхідності та розумності їхнього розміру, доходить висновку про те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, а тому на підставі ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України підлягає зменшенню до 30000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Частина 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Частиною 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові 05.10.2022 у справі № 923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №923/199/21 від 05.10.2022 та у постанові Касаційного господарського суду у справі №906/433/19 від 08.11.2022.

З урахуванням наведеного, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

З огляду на викладене суд вважає, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівторг, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2, м. Київ, 03150, код 35687180) 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.01.2025 підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду.

Додаткове рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.01.2025.

Суддя М.О. Демидова