Рішення

від 16.12.2024 по справі 398/2053/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2053/24

провадження №: 2/398/1803/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст)

"16" грудня 2024 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - Семенової О.В. ,

представника органу опіки та піклування - Омельяненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Семенова О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей. Позовні вимоги вмотивовані тим, що починаючи з 11.12.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №398/5631/23 від 24.01.2024 року, шлюб між сторонами розірвано. У березні 2022 року, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, ОСОБА_3 разом з дітьми виїхала до Польщі. Наприкінці 2022 року відповідач привезла дітей до України, а сама повернулася до Польщі. Діти були разом з позивачем протягом місяця, а потім бабуся їх відвезла до Польщі. В червні 2023 року відповідач привезла дітей додому, а сама через декілька днів повернулася до Польщі. З того часу діти проживають разом з позивачем та перебувають на його утриманні. В листопаді 2023 року відповідач поверталася до України для подання позову про розірвання шлюбу. За час перебування на Україні з дітьми не спілкувалася. Відповідач від виховання малолітніх дітей самоусунулася, з дітьми не спілкується, не проявляє до них материнської турботи, не цікавиться їхнім життям, станом здоров`я, не відвідує їх, не турбується про фізичний і духовний розвиток дітей в зв`язку з чим ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також стягнути аліменти на їх утримання.

Ухвалою суду від 27.06.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Семенова О.В. (а.с.54) в судовому засіданні позов підтримали. Додатково позивач суду пояснив, що з березня 2022 року мешкають з відповідачкою окремо, оскільки вона з дітьми через війну виїхала до Польщі. В червні 2023 року відповідачка приїхала з дітьми до м. Олександрія, залишила дітей з ним та повернулася до Польщі. З того часу діти перебувають на повному його утриманні, він займається їх вихованням. Відповідачка не цікавиться життям дітей. В листопаді 2023 року ОСОБА_3 приходила до нього в гості, повідомила, що подала до суду позов про розірвання їх шлюбу. Тоді вона бачила дітей востаннє. Оскільки відповідачка не переймається долею дітей та не цікавиться їх життям, успіхами в навчанні, станом здоров`я, він вирішив звернутися до суду з цим позовом. Вважав, що це її злякає та вона виправить свою поведінку. Проте, відповідачка обірвала з дітьми усі зв`язки, продовжує ігнорувати свої батьківські обов`язки. Посилаючись на обставини викладені в позові просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв або пояснень по суті позовних вимог суду не надала, відзив на позов не подала, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, в порядку встановленому п.2 ч.7 та п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.41, 50, 67, 82, 93).

Представник органу опіки та піклування Омельяненко О.В. в судовому засіданні висновок від 05.04.2024 року підтримала. Суд пояснила, що комісія з питань захисту прав дитини не дійшла однозначного висновку щодо доцільності позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав. ОСОБА_1 звернувся до них з повідомленням, що мати покинула дітей. В той же час до органу опіки та піклування надійшов анонімний дзвінок, що інформація відображена в зверненні ОСОБА_1 - фіктивна. Заклад освіти, який діти відвідували раніше, подав інформацію, що родина зразкова, діти прив`язані до матері. ОСОБА_3 тривалий час працювала педагогом в інклюзивному центрі, який знаходиться в гімназії ім. Чижевського. Після переведення дітей до цієї гімназії, заклад освіти надав інформацію, що мати не знають, остання вихованням дітей не займається. ОСОБА_7 повідомила комісії з питань захисту прав дитини, що після оформлення документів вони з батьком поїдуть до матері в Польщу. Представник органу опіки та піклування особисто спілкувалася з відповідачкою телефонним зв`язком (за номером, який зазначено в позові та на який надсилаються судові повістки). ОСОБА_3 повідомила, що діти виявили бажання жити з батьком і вона не заперечує. В сьогоднішнє судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином (а.с.55, 98).

Суд на підставі ст.223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення присутніх осіб, покази свідків, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ч.ч.1-5 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України, яка містить вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав відносно дитини, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків.

Згідно ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності; 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 11.12.2009 року Комінтернівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградській області, актовий запис №2, який рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області № 398/5631/23 від 24.01.2024 року розірвано, що підтверджується копією рішення суду, яке набрало законної сили 26.02.2024 року (а.с.18-20).

Сторони є батьками дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується світлокопіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 15.01.2013 року та серії НОМЕР_2 від 21.05.2016 року (а.с.13, 14).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 03.01.2023 року №2023/6 місце проживання позивача ОСОБА_1 з 13.05.2011 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідач ОСОБА_3 згідно з даними Реєстру Олександрійської територіальної громади значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41). Згідно наданої суду світлокопії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , відповідач зареєстрована за вказаною адресою з 28.01.2010 року (а.с.11).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 07.11.2023 року №2023/009096090 місце проживання ОСОБА_6 , 2013 року народження, з 07.11.2023 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 07.11.2023 року №2023/2626 місце проживання ОСОБА_5 , 2016 року народження, з 16.06.2016 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання здобувачів освіти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-23) сім`я має соціальний статус - неповна сім`я, санітарні умови задовільні, в квартирі чисто, прибуток сім`ї складається із заробітної плати батька, який перебуває у пошуку офіційного постійного місця роботи, тимчасові заробітки його не зовсім влаштовують, діти забезпечені усім необхідним для фізичного та психологічного розвитку дітей.

Згідно психолого-педагогічної характеристики здобувачки освіти 5-А класу Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №80 від 19.02.2024 року, остання навчається в гімназії з 01.09.2023 року. За час навчання зарекомендувала себе як старанна, здібна, активна, комунікабельна. Емоційний стан дитини переважно стабільний. Тригерним для виведення із емоційно-психологічної стабільності є теми пов`язані з матір`ю. Рекомендовано під час спілкування не піднімати тему про матір. Адаптація до нових умов навчання проходить успішно. Батько цікавиться навчанням дитини, школу відвідує регулярно. Матір дівчинки з класним керівником ніколи не спілкувалася (а.с.24).

Згідно психолого-педагогічної характеристики здобувача освіти 1-А класу Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 79 від 19.02.2024 року, останній навчається в гімназії з 01.09.2023 року. За час навчання зарекомендував себе як дисциплінований учень. ОСОБА_8 веселий, товариський, має багато друзів, користується повагою серед однолітків. Тема сім`ї та матері є для ОСОБА_8 психологічно дуже болісною, тому рекомендовано не обговорювати із дитиною ці питання та в його присутності теж. Матір хлопчика залишила дітей та виїхала за межі України. За весь період навчання жодного разу не поцікавилася успіхами у навчанні дитини. Батько цікавиться навчанням дитини, систематично відвідує батьківські збори (а.с.25-26).

Згідно довідки Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Олександрійської міської ради» № 01 від 14.02.2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.09.2023 року по цей час отримує корекційно-розвиткові послуги практичного психолога ОСОБА_9 з метою корекції емоційно-вольової сфери та розладів аутистичного спектра. На корекційно-розвиткові заняття свого сина постійно приводить батько. За весь час матір не приводила дитину на заняття, не спілкувалася із спеціалістами, не цікавилася психологічним станом дитини та його психічним здоров`ям (а.с.21).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що знайома зі сторонами у справі, з 2019 року по 2022 рік працювала з ОСОБА_10 в КУ «Інклюзивно-ресурсний центр Олександрійської міської ради» та сиділи в одному кабінеті. Знає відповідачку як відповідальну та турботливу матір, яка завжди переживала за дітей. ОСОБА_11 завжди добре відзивалася про чоловіка. Казала, що він доглядає дітей в час хвороби та зустрічає ОСОБА_12 зі школи, бо ОСОБА_13 була зайнята на роботі де важко було відпроситися. З початком війна ОСОБА_11 виїхала з дітьми на західну Україну, після цього вони не спілкувалися. Коли ОСОБА_8 треба було іти в перший клас, позивач звернувся до неї, щоб визначити яку школу дитині краще відвідувати. В подальшому позивач звернувся з приводу корекційно-розвиткових занять з ОСОБА_8 . До 2022 року з дітьми корекційно-розвиткові заняття не проводилися.

Згідно листа директора Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 14.02.2024 року № 10, педагогічний колектив підтримує рішення ОСОБА_1 щодо розгляду в судовому порядку питання про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав на дітей ОСОБА_5 , здобувача освіти 1-А класу, ОСОБА_4 , здобувача освіти 5-А класу (а.с.27-28, 29).

Свідок ОСОБА_14 , хрещений батько малолітньої ОСОБА_7 , суду показав, що перебуває в дружніх відносинах зі сторонами у справі. З початком війни ОСОБА_11 з дітьми виїхала в Польщу. З цього часу відносини в родині погіршилися. В подальшому відповідачка привезла дітей до батька і залишивши їх повернулася до Польщі. Востаннє він з ОСОБА_13 спілкувався в 2023 році, вона питала у нього про адвоката для консультації по розірванню шлюбу, казала йому, що створила іншу родину. Він навідує похресницю приблизно раз на два тижні, спілкується з нею. ОСОБА_7 спочатку плакала за матір`ю, а тепер не хоче з нею спілкуватися, розповідала йому, що коли вони з ОСОБА_8 перебували в Польщі, мати на них сварилася, вдарила ОСОБА_8 за те, що він впісявся. До війни такого він не помічав.

Дитина ОСОБА_15 в судовому засіданні повідомила, що з початку війни в Україні мешкала з мамою в Польщі. Мама залишала їх з братом самих та піднімала на них руку. Влітку 2023 року вони приїхали в Україну до батька. Мама приїжджала до них коли розводилася з батьком, мешкала вона з ними в одній квартирі, але їжу готував батько та прибирав також він. Востаннє вона дзвонила мамі два місяці тому, остання слухавку не взяла, через це вона ображена на маму. Вона підтримує рішення батька позбавити маму батьківських прав.

Згідно ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 05.04.2024 року №107/9/10/1 комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради встановлено наступне: малолітні діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з батьком ОСОБА_1 з середини літа 2023 року. Зі слів батька ОСОБА_1 відомо, що мати покинула дітей та поїхала до Польщі, приймати участь у вихованні дітей не має бажання, матеріально не підтримує, на зв`язок з дітьми не виходить. За інформацією навчального закладу Гімназії імені Д.І. Чижевського, який відвідують діти відомо, що матір дітей в закладі не бачили, з класними керівниками вона не спілкувалася. Вихованням дітей займається батько. На засідання комісії була запрошена малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина на питання відповідала не чітко, пояснила лише що мама їх покинула і не спілкується. В процесі спілкування також дитина проговорила те, що вони влітку збираються поїхати до мами в Польщу. Під час опрацювання документів, які надав батько ОСОБА_1 на засідання комісії з питань захисту прав дитини навчального закладу - Гімназія ім. Д.І. Чижевського було з`ясовано, що діти навчаються в даному закладі лише з 01.09.2023 року. Для того, щоб об`єктивно зрозуміти ситуацію та врахувати всі моменти, які призвели до питання позбавлення матері батьківських прав, служба у справах дітей зробила запит на навчальні заклади, де діти навчалися до переходу в гімназію імені Д.І. Чижевського, а саме: до Гімназії імені Т.Г. Шевченка та до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №35 з питанням про участь матері у вихованні дітей. Гімназія імені Т.Г. Шевченка та дитячий садочок АДРЕСА_2 надали інформацію в якій зазначили про те, що сім`я ОСОБА_16 зарекомендувала себе активними та відповідальними батьками. Мама дітей активно допомагала в підготовці до свят, батьки приймали участь у ремонтних роботах групи та майданчику. Мама постійно підтримувала зв`язок з вихователем, займалася розвитком дітей. Також службі у справах дітей стало відомо від сторонніх громадян, а вже потім і від батька дитини, що мати ОСОБА_3 працювала педагогом в КУ «Інклюзивно-ресурсний центр», який знаходиться на базі саме того закладу, куди були переведені діти - Гімназія імені Д.І. Чижевського. З місця роботи мати дітей звільнилася. В довідці, яку надала КУ «Інклюзивно-ресурсний центр», йдеться про те, що малолітній ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує корекційно - розвиткові заняття в даній установі, мати характеризується як така, що не спілкується зі спеціалістами щодо стану психологічного здоров`я дитини, в закладі не з`являлася. Про те, що гр. ОСОБА_19 працювала педагогом в даній установі не йдеться. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини мати не була присутня. Зі слів гр. ОСОБА_1 вона перебуває в Польщі. Враховуючи вищезазначене, комісія з питань захисту прав дитини не може надати об`єктивного висновку щодо доцільності або недоцільності позбавлення гр. ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вже зазначено, законодавчо передбачено можливість позбавлення батька/матері судом батьківських прав, якщо він/вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову частину виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, хоча мають реальну можливість для цього.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.п.15,16,18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на цей орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст.7, 141 СК України, випливає, що при вирішенні спору щодо позбавлення батьків батьківських прав, суд має враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом тільки в інтересах дитини.

Суд також приймає до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі Хант проти України (рішення від 07.12.2006 року) суд зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07.08.1996 року, п. 78). У цьому рішенні також зазначено, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

В судовому засіданні встановлено, що до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, що стало причиною виїзду відповідачки з дітьми за кордон нашої держави, родина характеризувалася як зразкова.

В подальшому між сторонами відносини погіршилися, що стало причиною розірвання їх шлюбу.

Проте, це не повинно бути перешкодою в налагодженні спілкування між батьками в інтересах спільних малолітніх дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків.

На думку суду нестабільна участь матері в житті малолітніх дітей спричинена конфліктом між сторонами, проживанням відповідача на відстані від дітей.

Фізична неможливість спілкування матері з дітьми через проживання на відстані один від одного не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між ними.

Окрім цього, суд враховує, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) зокрема позбавлений батьківських прав.

Тому суд не може не взяти до уваги, викладені у висновку органу опіки та піклування відомості, повідомлені ОСОБА_20 , 2013 року народження, про намір позивача виїхати з дітьми за кордон до відповідача.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов до висновку про те, що вказані вище доводи та посилання позивача не можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу впливу на думку суду не буде відповідати інтересам малолітніх дітей та не сприятиме позитивному результату в житті останніх.

Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.180 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При ухиленні їх від виконання даного зобов`язання кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з ч.1 ч.3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, із ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що суд, визначаючи розмір аліментів, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи малолітні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з літа 2023 року проживають разом із батьком, який несе всі зобов`язання по належному їх утриманню.

Заявлені позовні вимоги узгоджуються із приписами ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 p. та набула чинності для України 27.09.1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В даному випадку позивач діє в інтересах малолітніх дітей, які мають право на належний рівень утримання від матері, яка наразі проживає окремо.

Так, відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як мати, зобов`язана матеріально утримувати дітей, та визначаючи розмір аліментів в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), бере до уваги вищенаведені обставини справи (відповідач є працездатною, інших утриманців не має), у тому числі й матеріальне становище дітей, які проживають з батьком та знаходяться на його утриманні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір, від сплати якого позивач звільнений при зверненні з позовом до суду, слід стягнути в дохід держави з відповідача.

Керуючись Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, ст.ст.150, 164, 166, 180 - 183, 191 СК України, ст.ст.4, 10-13, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 17.04.2024 року, і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_4 ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення повноліття ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду про стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.12.2024 року.

Суддя: Л.І. Стручкова