Ухвала

від 08.01.2025 по справі 2-2288/11

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-2288/11

Провадження № 6/487/2/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Сухаревич З.М.,

за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В.,

представника ТОВ «Консалт Солюшенс» - Жилко Е.Л.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 Лущака В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», боржник: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2023 року з Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», боржник: ОСОБА_3 , в якій представник ТОВ просить:

1) поновити строк для пред`явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа по справі № 2-2288/11, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_3 ;

2) видати дублікати виконавчих листів по справі № 2-2288/11 за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою суду від 10 серпня 2023 року зазначена заява залишена без руху.

28.08.2023 заявником подано заяву про усунення недоліків та уточнену заяву, в якій заявник просить:

1) поновити строк для пред`явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа по справі № 2-2288/10, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_3 ;

2) видати дублікат виконавчого листа на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 2-2288/11 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1467303,26 грн та з кожного по 910 грн судових витрат.

Заява мотивована тим, що 06 червня 2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення у справі № 2-2288/11 за позовом ВАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008, договором поруки № 014/5865/14868/2 від 07.05.2008 у розмірі 1467303,06 грн та з кожного по 910 грн судових витрат. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2021 року замінено стягувача на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення від 06.06.2011 у справі №2-2288/11. Після отримання документів від попереднього стягувача було встановлено відсутність оригінала виконавчого листа щодо ОСОБА_3 та документів, які б підтверджували направлення цього виконавчого листа на виконання. З відповідей органів ДВС встановлено, що вказаний виконавчий лист перебував на виконанні в Корабельному відділі ДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) ВП № 52492501 і 28.09.2018 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Надати копії документів неможливо через закінчення терміну зберігання. Виконавчий лист повернуто ПАТ «Фідобанк». З відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку вбачається, що на адресу для листування Фонду та/або ПАТ «Фідобанк» постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходили. Отже вказаний виконавчий документ є втраченим. Щодо поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання: до моменту звернення із даною заявою сторона стягувача вважала, що після пред`явлення виконавчого документа до виконання у 2018 році, його буде виконано. У зв`язку із запровадженням процедури ліквідації 06.02.2015 та звільненням працівників могла мати місце відсутність належного контролю за здійсненням виконавчого провадження, тому ПАТ «Фідобанк» був позбавлений можливості вчасно виявити факт втрати виконавчих документів при пересилці з Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса). Враховуючи зазначене вище, вважає, що наявні підстави для поновлення строку для пред`явлення зазначеного виконавчого документа до виконання.

Ухвалою суду від 31 серпня 2023 року вказану заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

27 листопада 2023 року надійшло клопотання ОСОБА_3 про відмову в задоволенні заяв, яке обґрунтовано тим, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання відносно нього сплив, а відтак відсутнє право отримати дублікат виконавчого листа. Окрім цього вважає, що підстави для поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання відсутні. Крім цього, наприкінці 2014 року борг був частково погашений за рахунок добровільної реалізації заставного майна ОСОБА_1 , а решта була прощена (анульована, списана) кредитором. Окрім цього в листопаді 2014 року представник кредитора письмово звернувся до нотаріуса з заявою про зняття заборони на відчуження заставленого нерухомого майна та про припинення іпотеки цього майна та про припинення обтяження речового права на це майно, що також свідчить про припинення зобов`язань. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні заяви.

06 лютого 2024 року надійшли заперечення ОСОБА_1 , сформовані в системі електронний суд її представником адвокатом Севастьяновою О.М., в яких вона зазначає, що 16.10.2014 відбулось списання суми застави по договору застави № 0208410067333 від 07.05.2008 згідно Протоколу КК № 1312 від 10.10.2014 (реалізація майна) та часткове погашення відсотків по КД №014/5865/2/14868 вiд 07.05.2008 згідно Протоколу КК № 1312 від 10.10.2014 у сумі 6500,00 дол. США. Протягом наступного періоду заборгованість була перенесена на прострочку і надалі згідно Рішення Правління № 97.3 від 24.10.2014 списана за рахунок резерву як безнадійна заборгованість, яка обліковується на балансових рахунках НОМЕР_1 . Водночас повідомляється, що всупереч вищевикладеної інформації про часткове погашення та списання залишків заборгованості, як безнадійної - право вимоги за кредитним договором від 07.05.2008 № 014/5865/2/14868 відступлене ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (ЄДРПОУ 42251700) у складі лоту GL1N019277. Порука списана з позабалансового обліку у зв`язку з відступленням права вимоги. Зазначається, що відповідно до п. 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011р. № 172 (чинного на момент списання банком заборгованості як безнадійної) відшкодування (списання) здійснюється за рахунок резерву безнадійної заборгованості. Але вказана Постанова Правління НБУ втратила свою чинність 01.12.2015р. Крім того, рішення щодо добровільної реалізації заставного майна за ціною, не менше, ніж 6500 дол. США, визнання залишку заборгованості безнадійною до повернення та списання за рахунок резерву відбувалось на підставі Протоколу Засідання Кредитного комітету банку №1312 10.10.2014р. І рішення про списання заборгованості приймалось вже після прийняття рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.07.2011 року, яким стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто в процесі виконання судового рішення. Тобто з невідомих причин ПУАТ «ФІДОБАНК» було помилково відчужено на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» зобов`язання, які на справді з 2014 року та по теперішній час припиненні, не існують. Вважають, що після прощення боргу 10.10.2014 року та скасування Постанови Правління Національного банку України від 01.06.2011р. № 172, стягнення грошових коштів за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008 р. є необґрунтованим, а виконавчі листи виданні щодо стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором такими, що не підлягають виконанню. Ознайомившись з ВП № 30908947, з якого вбачається, що виконавчий лист за справою № 2-2288/11 було надано до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві 31.01.2012 року. Впродовж здійснення виконавчого провадження стороною стягувача Протокол КК № 1312 від 10.10.2014р. та Рішення Правління № 97.3 від 24.10.2014 державному виконавцю не надавався, а отже державний виконавець не був обізнаний про прощення боргу, що в свою чергу спричинило несвоєчасне закриття провадження за відповідним виконавчим листом у справі № 2-2288/11. Боржник ОСОБА_1 не мала можливості надати державному виконавцю означені протоколи, представник Стягувача надавав відповідні документи безпосередньо нотаріусу та підписання документів щодо зняття обмежень на предмет іпотеки з боку Боржника ОСОБА_1 здійснював інший відповідач у справі - ОСОБА_3 за довіреністю. З урахування приписів ч.1 ст. 605 ЦКУ, слід дійти висновку, що під прощенням боргу слід мати на увазі звільнення кредитором боржника від його обов`язків. Прощення (анулювання) боргу - це односторонній правочин, який вчиняє кредитор та який не потребує дій на його виконання. Правочин, спрямований на припинення зобов`язання прощенням боргу, слід вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу, яка може бути викладена у довільній формі, в тому числі Протоколі. На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст. 432 ЦПК України заявник просить в задоволенні заяви ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» відмовити. Визнати виконавчий лист у справі № 2-2288/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1467303,06 грн; стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте банк» судових витрат у сумі 910 грн. таким, що не підлягає виконанню; судові витрати на правову допомогу покласти на ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС».

Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року витребувано докази.

15 травня 2024 року надійшла заява представника ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», відповідно до якої він надає копію кредитної справи на виконання вимог ухвали та щодо списання заборгованості за кредитним договором за рахунок резерву як безнадійної заборгованості зазначає, що враховуючи положення пункту 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року, відшкодування за рахунок резерву заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення роботи банку з примусового виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 червня 2011 року у справі №2-2288/11. За своєю суттю прощений кредитний борг є додатковим благом особи лише у разі відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин, взятих на себе взаємними зобов`язаннями. Разом з тим, прощення (анулювання) кредитної заборгованості ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перед банком не відбулося. Мало місце лише її відшкодування за рахунок резерву з подальшим стягненням її з боржників. Отже, відшкодування банком за рахунок свого резерву кредиторської заборгованості ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не припиняє зобов`язання боржників перед кредитором, яким наразі є ТОВ «Консалт Солюшенс». Щодо тверджень про добровільну реалізацію предмету іпотеки, представник ТОВ зазначає, що, по-перше, це не є предметом розгляду заяви. також звертає увагу, що представник ОСОБА_1 у запереченні просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Однак вказане прохання не може бути ініційовано в рамках цієї заяви. По-друге, ПАТ «Фідобанк» не організовував продаж, а лише надав дозвіл на реалізацію предмету іпотеки, продаж був з ініціативи боржника. Вважає, що вказані правовідносини, в сукупності з їх регулюванням договором іпотеки та положеннями діючого на той час (і на теперішній) законодавства, не можуть бути визнані такими, які призвели до припинення правовідносин за кредитним договором та до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 36 ЗУ «Про іпотеку» та кредитні правовідносини не припинились, а посилання представника ОСОБА_1 про відсутність зобов`язань за кредитним договором не відповідають дійсності.

17 травня 2024 року надійшли витребувані судом докази з Національного банку України.

01 жовтня 2024 року надійшов відзив представника ОСОБА_3 адвоката Лущака В.Ю., в якому він просить відмовити у задоволенні заяви посилаючись на те, що відсутні докази втрати виконавчого листа та існування поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. У акті прийому-передачі документів, серед яких матеріали претензійно-позовної роботи, не зазначено про відсутність виконавчого листа. Якби виконавчий лист був відсутній при передачі документів, то логічним було б звернення до суду про видачу дубліката даного виконавчого листа ще в 2021 році, але це зроблено наприкінці травня 2023 року. Відповіді органів ДВС не є належними доказами втрати виконавчого листа. Окрім цього в 2020 році (через 5 років після введення тимчасової адміністрації) до банку-стягувача було повернуто виконавчий лист виданий щодо ОСОБА_1 і даний лист втрачено не було. Не передання заявнику оригіналу виконавчого документу від попереднього кредитора це просто голослівне твердження. І непередача виконавчого листа до нового правонаступника не є поважною причиною пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, - адже і старий і новий правонаступник являлись стороною стягувача. Вважає, що вся логіка доводів заявника спрямована на спробу переконати суд що нібито сторона стягувача не знала і не могла знати про втрату виконавчого листа, так як втрата відбулась з вини підрозділу виконавчої служби, і в такий спосіб намагається штучно створити «поважність» причин пропуску строку, які насправді не існують. Твердження заявника ґрунтуються на натяках і припущеннях. Щодо обов`язковості виконання рішення суду, то зазначає, що рішення суду було виконано і таке право не є абсолютним і безмежним, а обмежене законодавцем процесуальним строком, в межах яких кожна особа має право його реалізувати.

23 жовтня 2024 року надійшли додаткові пояснення ОСОБА_3 в яких він просить відмовити в задоволенні заяви з мотивів, що викладені раніше та врахувати відповідь Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) від 04.10.2024 року № 67536, що свідчить в тому числі і про фактичне виконання рішення суду № 2-2288/11, а також зі змісту додатків до якої вбачається, що на момент пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлений законодавством строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву та письмові пояснення, пояснив, що борг було списано, а не прощено. Списання боргу проводиться за рахунок резервів банку, що не свідчить про відсутність боргу. Також зазначив, що рішення суду виконано лише частково. Строк пред`явлення виконавчого листа щодо ОСОБА_3 пропущений з поважних причин і виконавчий лист не був належним чином направлений на адресу стягувача. Просив задовольнити заяву.

Представник ОСОБА_1 адвокат Севастьянова О.М., в судовому засіданні підтримала свої письмові заперечення, пояснила, що рішення частково виконано і відбулось прощення боргу. Банк добровільно скасував іпотеку, яка є похідною від основного зобов`язання. Вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви.

Представник Зубарева А.Ю. в судовому засіданні висловив заперечення щодо задоволення заяви, аргументуючи це тим, що заявником не надано доказів наявності поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи № 2-2288/11, дійшов такого.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року ухвалено рішення № 2-2288/11, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1467303,06 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» судові витрати в сумі 910 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» судові витрати в сумі 910 грн.

03.02.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір №GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрованим в реєстрі за №28, за змістом якого Банк набув право вимоги за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008, договору поруки №014/5865/2/14868/2 від 07.05.2008.

30 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» звернулось із заявою про заміну стягувача у справі № 2-2288/11.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2021 року, яка набрала законної сили 21.10.2021, замінено сторону стягувача ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Консалт Солюшенс».

31 січня 2022 року приватним виконавцем Химичем О.М. відкрито виконавче провадження № 68406484 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2288/11 виданого 08.07.2011 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» у розмірі 1 467 303,06 грн щодо боржника ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.05.2023, станом на 24.05.2023 виконавчий лист у справі № 2-2288/11 виданий Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за договором кредиту 014/5865/2/14868 від 07.05.2008 у розмірі 1 467 303,06 грн та судові витрати у розмірі 910,00 грн на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби Миколаївської області не перебуває. Також за даними автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у Корабельному відділ державної виконавчої служб міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, правонаступником якого є Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) здійснювалося виконавче провадження №52492501 з виконання виконавчого листа № 2-2288/11, боржником за яким є ОСОБА_3 28.09.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». В Управлінні відсутній оригінал та/або копії виконавчого документа № 2-2288/11 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 .

Відповідно до відповіді Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) від 12.06.2023 № 20330, надати копії документів або надати матеріали виконавчих проваджень для ознайомлення не виявляється можливим, оскільки виконавчі провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. Відповідно до супровідного листа до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП 52492501 від 28.09.2018 виконавчий документ разом з постановою направлено до ПАТ «Фідобанк» за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 91-а. Надати докладну інформацію щодо відправлення вказаних документів у виконавчому провадженні ВП 52492501 не виявляється можливим, оскільки реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції знищено у зв`язку з закінченням терміну їх зберігання. Станом на 12.06.2023 виконавчий лист № 2-2288/11 на виконанні у відділі не перебуває.

Фонд гарантуваннявкладів фізичнихосіб зпитань безпосередньоговиведення ПУАТ«ФІДОБАНК» зринку наадвокатський запитадвоката КоваленкаС.О.від 31.05.2023повідомив,що наадресу Фондута/абоПУАТ «ФІДОБАНК»(м.Київ,вул.Січових Стрільців,17)постанова проповернення виконавчогодокумента стягувачу ПУАТ«ФІДОБАНК» увиконавчому провадженні№52492501 та оригінал виконавчого листа № 2-2288/11, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва не надходили.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з п.п.17.4 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз змісту підпункту 17.4 пункту 17 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є:

1) втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо). Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином,дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено;

2) подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, тому суд відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII.

Пунктом 5 розділу XIII Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України"Провиконавче провадження"№1404-VIIIвід 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIIIвиконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII).

У справі, що розглядається, на момент набрання чинностіЗакону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII(05.06.2016) строк пред`явлення рішення суду до виконання не закінчився (перервався пред`явленням до виконання 28.11.2011, 25.03.2013, 19.02.2015, 04.10.2016. 28.09.2018 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»). Оскільки стягувачем за рішення суду є Банк, на це рішення суду поширюються вимоги щодо строку його пред`явлення до виконання - впродовж трьох років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на час повернення виконавчого документу), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 28Закону України«Про виконавчепровадження» (вредакції начас поверненнявиконавчого документу) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятоїстатті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У вказаній статті чітко визначено перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються виконавцем сторонам та іншим учасникам рекомендованим поштовим відправленням, зокрема і постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

З огляду на викладене, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12.

Проте, в матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення надісланого стягувачу 28.09.2018 року Корабельним відділом ДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) поштового відправлення з виконавчим листом № 2-2288/11. Надати такі докази Корабельний відділ ДВС у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) не має можливості, а згідно з відповіддю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПУАТ «ФІДОБАНК» з ринку ним постанова та виконавчий лист не отримано.

Вказане позбавило стягувача можливості бути обізнаним про вчинення відповідних дій державним виконавцем та в подальшому реалізувати своє право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи те, що строк зберігання виконавчого провадження закінчився, строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання, рішення суду виконано не було, а доказів того, що стягувач був повідомлений про винесення постанови про повернення виконавчого документу 28.09.2018 не надано, суд вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Так само, досліджені судом докази та встановлені фактичні обставини справи свідчать про втрату виконавчого листа, а тому наявні підстави для видачі його дублікату.

Суд відхиляє доводи представника ОСОБА_3 щодо відсутності доказів втрати виконавчого листа та неможливості пред`явити його до виконання, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами, які є належними та допустимими. У акті приймання-передачі, на який посилається представник як на доказ наявності у стягувача виконавчого листа, відсутні відомості про передачу новому кредитору саме оригіналів виконавчих листів. Надана представником ОСОБА_1 06.02.2024 та представником заявника 15.05.2024(на виконання ухвали суду) копія виконавчого листа № 2-2288/11 без відміток державного виконавця, свідчить про відсутність у заявника оригіналу виконавчого листа. Окрім цього суд враховує, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 28.09.2021 і до заміни стягувача за ухвалою суду від 05.10.2021 ТОВ «Консалт Солюшенс» був позбавлений можливості з`ясувати стан виконання судового рішення та вжити заходів щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалюючи судове рішення суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

На думку суду, наявні у справі та безпосередньо досліджені докази дають змогу дійти висновку про втрату виконавчого листа та наявність виключних непереборних обставин, які не залежали від волі стягувача та заважали йому вчасно звернутись до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, а тому наявні підстави вважати, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений з поважних причин.

При цьому суд враховує, що стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У розумінні практики Європейського суду, частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).

Доводи ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 про відсутність заборгованості у зв`язку з її прощенням на підставі Протоколу КК № 1312 від 10.10.2014 і Рішення Правління № 97.3 від 24.10.2014, суд вважає помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Виходячи зізмісту цієїнорми,прощення боргуможливе лишеза умови,коли цене порушуєправ третіхосіб щодомайна кредитора.За своєю суттю прощений кредитний борг є додатковим благом особи лише у разі відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин, взятих на себе взаємними зобов`язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Протоколу № 1312 від 10.10.2014 засідання Кредитного комітету прийнято рішення: 1. Дозволити ОСОБА_1 добровільно реалізувати заставне майно, а саме: розвантажувальну овочеву базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною не менше ніж 6500,00 дол. США. Дані грошові кошти направити на погашення заборгованості по Кредитному договору №014/5865/214868 від 07.05.2008 р. 2. Після виконання п. 1 даного рішення: 2.1. Визнати заборгованість по кредиту та нарахованим доходам по кредитному договору №014/5865/214868 від 07.05.2008 р. безнадійними до повернення. 2.2. Списати за рахунок сформованого резерву заборгованість по кредиту та нарахованим доходам, які визнані безнадійними згідно даного рішення. Після виконання п. 1 даного рішення уповноважити ОСОБА_4 , керівника Напрямку правового забезпечення по роботі з боржниками Миколаївської області підготувати і підписати наступні документи: повідомлення (лист) про припинення обтяження речового права на нерухоме майно і припинення іпотеки; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (стосовно іншого речового права); заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (стосовно обтяження речового права).

Відповідно до рішення № 97.3 до Протоколу 24.10.2014, Правління ПУАТ «ФІДОБАНК» постановило затвердити рішення Кредитного комітету та двох осіб щодо визнання безнадійною заборгованість та подальшого її списання згідно з протоколом засідання Кредитного комітету ПУАТ «ФІДОБАНК» №1312 від 10.10.2014 після виконання п. 1 рішення Кредитного комітету, визначити заборгованість по кредиту та нарахованим доходам по кредитному договору №014/5865/214868 від 07.05.2008 р. позичальника ОСОБА_1 безнадійною до повернення, списати за рахунок сформованого резерву заборгованість за кредитом та нарахованими доходами, які визнані безнадійними згідно з даним рішенням.

Отже встановлено, що мало місце відшкодування заборгованості за рахунок резерву.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затверджений постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 172, у пункті 7 якого зазначено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Отже, на підставі аналізу вищезазначених норм Постанови №172 від 01.06.2011 року суд приходить до висновку, що списання за рахунок резерву безнадійної заборгованості за кредитами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Списання активу з балансу банку не встановлює, не змінює та не припиняє вимог кредитора до боржника за кредитним договором.

Відшкодування банком за рахунок свого резерву кредиторської заборгованості та подальше її стягнення не припиняє зобов`язання боржника перед кредитором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 466/3581/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 522/13021/16-ц, від 01червня 2022 року у справі № 438/350/17, від 26 січня 2022 року у справі № 405/9058/19.

Тому суд відхиляє доводи боржників про те, що відбулось припинення зобов`язання внаслідок прощення боргу.

Враховуючи наведене вище, суд вважає вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 79, 81, 260, 353, 433, п.п. 17.4 п. 17 Розділу ХІІІ ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», боржник: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання задовольнити.

Поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_3 у справі № 2-2288/11 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року за позовом АТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Видати дублікат виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_3 у справі № 2-2288/11 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року за позовом АТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 467 303,06 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» судові витрати в сумі 910 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 10 січня 2025 року.

Суддя З.М. Сухаревич