Рішення

від 10.01.2025 по справі 357/16296/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/16296/24

Провадження № 2/357/1472/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Ільницька І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежень відповідальністю «Технополіс-1» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

08 листопада 2024 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, згідно з якою позивач просить суд стягнути з Товариства з обмежень відповідальністю «Технополіс-1» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену суму заробітної плати в сумі 69 378,33 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 76 999,02 грн., а всього в сумі 146 377,35 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року по 05 березня 2024 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Технополіс-1», де працювала на посадах завідувача складу та товарознавця. 05 березня 2024 року ОСОБА_1 звільнена за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. З червня 2023 року роботодавець почав сплачувати заробітну плату не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 05 березня 2024 року (день звільнення) у відповідача виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем в сумі 69 378,33 грн, що підтверджується розрахунковим листом за березень 2024 року. Від виплати заборгованості по заробітній платі в добровільному порядку відповідач відмовляється. 28 серпня 2024 року представником позивача зроблено адвокатський запит до відповідача про надання довідки про розмір середнього заробітку на момент звільнення, однак відповідь на запит не надійшла. Тому представником відповідача самостійно обраховано середній заробіток. Так, за січень 2024 року позивачеві нараховано заробітну плату в розмірі 15 388,71 грн. за 18 відпрацьованих днів (враховано оклад 5 626,96 грн. + місячна премія 9 761,75 грн. та не враховано оплату відпустки 3 918,46 грн. За лютий 2024 року нараховано заробітну плату в сумі 7 190,00 грн. за 21 відпрацьований день. Тому за 2 місяці роботи позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 22 578,71 грн. (15 388,71 грн. + 7 190,00 грн.) за 39 робочих днів т(18+21). Середньоденна заробітна плата становить 22 578,71 грн. : 39 днів = 578,94 грн. Розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період часу з 06 березня 2024 року по 06 вересня 2024 року включно становить 578,94 грн. х 133 робочих дні = 76 999,02 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2024 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 10 грудня 2024 року.

02 листопада 2024 року на адресу суду від представника позивача а адвоката Кофанова А.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, з проханням задоволити позовні вимоги та відсутності заперечення проти заочного розгляду справи.

Через неявку представника відповідача в судове засідання 10 грудня 2024 року, останнє судом відкладено та повторно призначено на 10 січня 2024 року.

09 січня 2025 року на адресу суду від представника відповідача Вітинської В.В. на адресу суду надійшли пояснення у справі, відповідно до яких остання просила суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку та здійснити розподіл судових витрат відповідно до задоволених вимог.

Пояснення представника відповідача мотивовано тим, що борг відповідача перед позивачем по заробітній платі, включаючи компенсацію за невикористану відпустку становить 69 378,33 грн., що підтверджується розрахунковими листами. Право на отримання заробітної плати за виконану роботу є основоположними правами працівника, отже в сумі, визначеної розрахунковими листами, стягнення заробітної плати не оскаржується.

Щодо безпідставності стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку пояснення мотивовано тим, що ч. 1 ст. 117 КЗпП України, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Такого висновку дійшов КЦС у складі ВС у постанові від 27 січня 2020 року у справі №682/3060/16-ц, провадження № 61-23170сво18. Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц). За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансовогосподарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц). Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торговопромислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (обов`язків) - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів(пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справа№ 905/857/19). 24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час. У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). 24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Частинами другою та третьою статті 1 цього Закону № 2136-ІХвстановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Відповідно до частини 2, 3статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов`язку виплати заробітної плати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі N905/857/19, вказала: "Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"). Згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форсмажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Викладене свідчить, що належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні". Враховуючи викладене вище Товариство знаходиться в під дією форс-мажорних обставин звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат №3000-24-2258 від 10.12.2024 року. Таким чином в матеріалах справи наявний єдиний належний документ, що підтверджує обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань це Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року. Разом з тим, просимо суд врахувати, що у сертифікаті №3000-24-2258 від 10.12.2024 року визначено початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) саме з 12 березня 2022 року, тобто, охоплює період дії трудових правовідносин між сторонами, які припинені за згодою сторін. З наведених норм законодавства, зазначених вище вбачається, що з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «Технополіс-1» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача. 2.2. 01.06.2023 року на загальнодоступному ресурсі для працівників «MyEldoLife» доступ до, якого мають всі працівники ТОВ «Технополіс-1», де розміщуються новини компанії, розміщенні накази, заяви, бланки тощо, було розміщено інформацію наступного змісту: «Шановні колеги! Через військову агресію РФ торговельна мережа «Ельдорадо» (товариства, які діють під цією торговою маркою) отримала значних збитків - було зруйновано основний склад товариства, пограбовано/знищено значну частину магазинів, внаслідок чого товариства знаходяться під дією обставин непереборної сили (форсі-мажорні обставини). У зв`язку з цим повідомляємо працівників, що виплати заробітної плати та усіх інших належних нарахувань при звільненні можуть відбуватися із затримкою. Разом з цим, гарантуємо, що всі належні виплати працівникам будуть обов`язково виплачені. З повагою, Твоє ЕЛЬДОРАДО». Одним з основних засобів комунікації між підприємством і працівниками є електронний ресурс для працівників «MyEldoLife», на якому і було розміщене відповідне повідомлення. Таким чином належним повідомленням через загальнодоступний ресурс для працівників «MyEldoLife» роботодавець повідомив працівників про обставини непереборної сили, що зумовлюють затримку розрахунку, в тому числі, при звільненні. 2.3. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі N905/857/19 вказала: «Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 ГПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів". Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.» Отже, окрім сертифікату №3000-24-2258 від 10.12.2024 року обставини непереборної сили можуть підтверджуватись і іншими належними допустимим доказами. В наслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України починаючи з 24 лютого 2022року ТОВ «Технополіс 1 » яка входить до Торгової мережі «Ельдорадо» (Група компаній «Ельдорадо» : ТОВ «Дієса», ТОВ «Технополіс 1 », ТОВ «Технополіс 15») втратила під час бойових дій , або потрапили до тимчасово окупованих територій 5 (п`ять) торгівельних об`єктів, та повне знищення промислового та розподільчого складу ТОВ «Технополіс 1 » у с. Квітневе Броварського району Київської області, що підтверджено Довідкою Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/знесення майна від 29.03.2022р. №29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521-1747-1586-0518 По кожному з об`єктів, що зазнав військового втручання, було подано відповідне повідомлення про кримінальне правопорушення. Розмір завданих збитків, які вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань перед контрагентами, державним та місцевим бюджетом, найманими працівниками, споживачами, підтверджений відповідними висновками, проведеними незалежними оціночними організаціями та судовим експертом, а саме: 1. Звітом про оцінку збитків завданих Торгової мережі «Ельдорадо» внаслідок втрати оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненим ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» (сума збитків 16 169 983,66 дол. США); та Звітом про оцінку збитків завданих Групі компаній «Ельдорадо» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненим ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» (сума збитків 17 245 920,75 дол. США); 2. Висновком експерта №16 за результатами проведення експертного дослідження від 22.12.2023, проведеним судовим експертом Подстрєл В.М., Свідоцтво№31-21/п від 23.06.2021 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністрестві юстиції України (сума реальних збитків внаслідок втрати (знищення) майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації та в результаті влучання боєприпасу (зокрема ракети Р-500) в складське приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , становить 338 137 202,09 грн. (триста тридцять вісім мільйонів сто тридцять сім тисяч двісті дві гривні дев`ять копійок) без ПДВ). Враховуючи те, що виникнення форс-мажорних обставин, а саме фактичне знищення товару, який був поставлений постачальниками на склад Товариства, а будівлю складу було повністю знищено, також знищення/ пошкодження/втрата контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів підприємства у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України, що призвело до збитків. Також враховуючи одночасне звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару (в т.ч. такого, який був знищений або пошкоджений, або втрачений) поставило Компанію у скрутне становище, що спричинило не можливість виконання усіх зобов`язань в томі числі по оплаті заробітної плати з незалежних від підприємства обставин. Отже, додатковими обставинами встановлено знаходження відповідача під дією обставин непереборної сили, що зумовило неможливість своєчасно розрахуватись із 09.01.2025 9 працівниками. 2.4. Як передбачено ст.233 КЗпП України, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Рішенням у справі № 1-5/2012 від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Таким чином строком звернення до суду про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку встановлено 3 місяці, коли позивач дізнався про порушене право (отримав повідомлення про нараховані суми, а саме розрахунковий лист). Натомість позивач зловживаючи правом на судовий захист по стягненню середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку звернулася більше ніж через 3 місяців, а отже за таких обставин дана позовна вимога в цій частині стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку не підлягає розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Позивач не звертавсь до суду з клопотанням про поновлення строків звернення до суду по стягненню середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку, та звертаємо увагу, що ТОВ «Дієса» категорично заперечує щодо поновлення цього строку. Відповідно ч.4 ст.267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач був ознайомлений з розміром нарахованої заробітної плати по кожному виду виплат шляхом надання їй розрахункового листа, про що позивач поставив власноруч свій підпис в наказі про звільнення, де підтвердив, що про належні виплати він ознайомлений. З позовною заявою позивач звернувся з пропуском 3 місячного строку звернення із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку. Таким чином несвоєчасне звернення із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку з пропущенням процесуального строку є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині. 3. Відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Варто зазначити, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 02.12.2024р. виніс постанову, якою касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 22.07.2024р. у справі №757/2043/24-ц залишив без змін. Постанова Київського апеляційного суду від 22.07.2024р. у справі №757/2043/24-ц була направлена суду раніше. Зі мотивувальної частини постанови Верховного Суду вбачається (арк.11): «Апеляційний суд урахував обставини, на які ТОВ «ДІЄСА» посилалося на підтвердження своїх заперечень проти позову, вказав, що унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройної агресії рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутності доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повного знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, 1-А, с. Квітневе, Броварський р-н, Київська обл., де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Апеляційний суд виснував, що ТОВ «ДІЄСА» довело наявність обставин, які унеможливили своєчасно виплатити позивачці належні їй при звільненні суми, зокрема, що порушення строків виплати цих сум сталося внаслідок непереборної сили, а тому роботодавець звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Отже, апеляційний суд установив такі обставини на підставі доказів у сукупності.» Отже, Верховний Суд підтвердив, що у сукупності доказів ТОВ «Дієса» довело знаходження останнього під дією обставин непереборної сили, що зумовила неможливість виконання зобов`язання по своєчасній оплаті заробітної плати перед працівником при звільненні, тому за аналогічних обставин, варто користуватись висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 02.12.2024р. у справі №757/2043/24-ц щодо відсутності вини ТОВ «Дієса» у несвоєчасній виплаті заробітної плати. Варто зазначити, що ТОВ «Дієса», як і ТОВ «Технополіс-1» здійснювало свою діяльність під торговою маркою «Ельдорадо», мало спільні інформаційні ресурси, вело господарську діяльність між собою. Обставини непереборної сили для ТОВ «Технополіс-1» виникли за аналогічних підстав, як для ТОВ «Дієса», де Верховний Суд вже надав правових висновків вказаним обставинам.

30 грудня 2024 року на адресу суду від представника позивача адвоката Кофанова А.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, з проханням задоволити позовні вимоги та відсутності заперечення проти заочного розгляду справи.

В судове засідання 10 січня 2024 року сторони не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.

Фіксування судового засідання технічними засобами фіксації не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

ОСОБА_3 01 березня 2023 року прийнята на роботу до ТОВ «Технополіс-1» на посаду завідувача складом магазину Філії департаменту з роздрібної торгівлі. 01 жовтня 2023 року переведена на посаду товарознавця департаменту роздрібної торгівлі та продажів. 05 березня 2024 року звільнена за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з розрахунковим листком ТОВ «Технополіс-1» за березень 2024 року, на кінець місяця заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 склала 69 378,33 грн.

За розрахунковим листом ТОВ «Технополіс-1» за січень 2024 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 19 307,17 грн. за 18 робочих днів, у тому числі місячна премія в сумі 9 761,75 грн., оклад по годинах в сумі 5 626,96 грн та оплата відпустки в сумі 3 918,46 грн.

За розрахунковим листом ТОВ «Технополіс-1» за лютий 2024 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 7 190,00 грн. за 21 робочий день, у тому числі - оклад по годинах в сумі 7 190,00 грн.

10 грудня 2024 ркоу Київською торгово-промисловою палатою видано сертифікат № 3000-24-2258 про форс-мажорні обстаивни (обставини неперборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обстаивни: зборойну агресію РФ проти України через повне знищення активів підприємства за адресою: вул. Гоголівська, 1-А в с. Квітневе Броварського району Київської області, де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл) ТОВ «Технополіс-1», місце знаходження: вул. Велика Кільцева, буд. 4, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповіднодно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з вимогами ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом, обов`язок доведення вчинення певних дій покладається на зобов`язальну сторону. Відповідно, обов`язок доведення виплати заробітної плати працівнику та здійснення ним повного розрахунку при звільненні має бути покладений саме на роботодавця, який має володіти відповідною інформацією та доказами.

ТОВ «Технополіс-1» не спростовувало факт наявної перед позивачем заборгованості по заробітній платі у розмірі 69 378,33 грн., натомість, згідно пояснення сторони відповідача, останній фактично визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості пор заробітній платі.

Суд, відповдіно до вимог ст. 206 ЦПК України, приймає визнаня позову відповідачем в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, так як визнання позовних вимог в цій частиін не суперечить вимогам закону та не порушує прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні позовних вимог про стягненя середнього заробітку суд виходить з наступного:

08 лютого 1995 року Поставною КМУ № 100 затверджено «Порядок обчислення середньої заробітної плати».

Згідно абз. 4 п.2 вказаного Порядку, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1 п.3 даного Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати абз.3 п.3 Порядку.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати п.5 Порядку.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Так, за січень 2024 року позивачеві нараховано заробітну плату в розмірі 15 388,71 грн. за 18 відпрацьованих днів (враховано оклад 5 626,96 грн. + місячна премія 9 761,75 грн. та не враховано оплату відпустки 3 918,46 грн.

За лютий 2024 року нараховано заробітну плату в сумі 7 190,00 грн. за 21 відпрацьований день.

Тому за 2 місяці роботи позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 22 578,71 грн. (15 388,71 грн. + 7 190,00 грн.) за 39 робочих днів т(18+21).

Середньоденна заробітна плата становить 22 578,71 грн. : 39 днів = 578,94 грн.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період часу з 06 березня 2024 року по 06 вересня 2024 року включно становить 578,94 грн. х 133 робочих дні = 76 999,02 грн.

Таким чином, при затримці розрахунку при звільненні роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При ухваленні судового рішення,суд зобовязаний враховувати правоі висновки Верхоного Суду відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21) Постанова ВС від 07.06.2023 у справі 906/540/22.

Тому, суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні через наявність форс-мажорних обставин, так як вони підтверджені виключно сертифікатом Торгово-промислової палати, який видано 10 грудня 2024 року, тобто після звернення позивача до суду із позовом і відкриття провадження у справі. Крім цього, стороною відповідача не надано доказів того, що робоче місце позивача було у знищеному складі, що знаходився в с. Квітневе Броварського раойн Київської області, що в свою чергу унеможливлювало своєчасну виплату позивачеві заробітної плати.

Разом з цим, суд враховує позицію сторони відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду із позовом та відстуність у позовній заяві клопотання про поновлення строків на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк на звернення до суду з позовом з дня коли, відповідач дізналася про порушення свого права, те що позивач не звернулася до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку, а відповідач категорично заперечив проти його поновлення, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення серднього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні в сумі 76 999,02 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, за яку остання звільнена від сплати судового збору, в сумі 69 378,00 грн., отже з відповідача на користь держави підлягає до сплати судовий збір в сумі 1211,20 грн. (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб)

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 76 999,02 грн., за яку останньою сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн. Так як судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за доцільне судові витрати в цій частині покласти позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 82, 89, 133, 141, 209, 229, 258-259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмежень відповідальністю «Технополіс-1» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмежень відповідальністю «Технополіс-1» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену суму заробітної плати в сумі 69 378,33 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати, у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмежень відповідальністю «Технополіс-1» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», місце знаходження: 08130, Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4. Код ЄДРПОУ: 32498133.

Суддя М. М. Бебешко