Рішення

від 09.01.2025 по справі 240/18967/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/18967/24

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, в якому просить суд:

- визнати відповідь Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2024 року, яка викладена в листі від 30 вересня 2024 року № 01-13/8 протиправною;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 13 вересня 2024 року згідно з нормами Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон № 2939-VI).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на його звернення у порядку Закону № 2939-VI щодо надання інформації про набуття відповідачем права власності чи користування нерухомим майном (адмінприміщенням) та відповідною земельною ділянкою бувшого Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства з наданням копій розпорядчих документів та актів приймання-передачі відповідач надав неповну відповідь, вказавши про додання копії угоди та договору та їх не додавши до відповіді. Не надано відповідачем й копії розпорядчого документа та акта приймання-передачі, що свідчить, як вважає позивач, про відповідь не по суті запиту, чим позивачу безпідставно відмовлено у доступі до запитуваної публічної інформації.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 07 жовтня 2024 року суд залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 щодо залучення Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (засобами поштового зв`язку), у якому зазначає про безпідставність заявлених вимог посилаючись на те, що публічна інформація у розумінні Закону № 2939-VI - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків й відповідачем на запит позивача була направлена запитувана інформація. Зауважує на тому, що відповідачем повторно офіційною електронною поштою направлявся на адресу позивача супровідний лист від 05 листопада 2024 року № 01-11/996, проте відповідь щодо ознайомлення з повідомленням відсутня.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано копії: листа Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 від 05 листопада 2024 року № 01-11/996; листа Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Департамента комунальної власності Одеської міської ради від 05 липня 2023 року № 472; Акта приймання-передачі приміщення від 16 травня 2006 року; додаткової угоди № 1 до договору оренди від 16 травня 2006 року № 21/53, викладеного в новій редакції 29 вересня 2021 року; договору про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 16 травня 2006 року № 21/53. Усі копії документів засвідчені Головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції Рибак В.М.

Дослідивши поданий відзив та додані документи, суд звертає увагу, що відзив на позовну заяву не підписаний з боку відповідача уповноваженим на це представником, а також, всупереч вимог пункту 2 частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) до нього не додано документ на підтвердження надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Попри те, що частиною сьомою статті 162 КАС України суду надано право вирішити справу за наявними матеріалами у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку (а в силу абзацу першого частини шостої статті 18 КАС України відповідач має такий обов`язок), то частиною дев`ятою статті 79 КАС України встановлено імперативну вимогу суду не брати до уваги докази, зокрема додані відповідачем до відзиву на позовну заяву, у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи (крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними).

Враховуючи те, що відзив на позовну заяву відповідача-суб`єкта владних повноважень не підписаний стороною відповідача, до нього не додано жодного документа у підтвердження повноважень Рибак В.М. щодо засвідчення доданих до відзиву копій документів відповідача, до відзиву не додано доказів надіслання його та доданих документів позивачу, а також з огляду на невиконання відповідачем обов`язку зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд не бере до уваги відзив на позовну заяву, як і додані до нього документи, подані з порушенням вимог процесуального закону щодо їх оформлення та подання до суду.

(У період з 18 по 30 грудня 2024 року суддя Приходько О.Г. перебувала у відпустці; у період з 31 грудня 2024 року по 07 січня 2025 року - на лікарняному).

Розглянувши доводи у позовній заяві, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами в матеріалах справи, суд зазначає про таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , спільно з Громадською організацією "Проти придурків та ідіотів", ним же очолюваною, 13 вересня 2024 року звернувся до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства із запитом на інформацію, у якому з посиланням на статтю 34 Конституції України, частину п`яту статті 6, підпункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI просив надати:

1. інформацію про набуття Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства права власності чи користування нерухомим майном (адмінприміщенням) бувшого Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в м. Одеса, вул. Семінарська, 18/20 (надати копію відповідного розпорядчого документа та акта приймання-передачі);

2. інформацію про вибуття даного об`єкта з права власності чи користування;

3. інформацію про набуття Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства права власності чи користування земельною ділянкою під адмінприміщенням бувшого Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в м. Одеса, вул. Семінарська, 18/20 (вказати кадастровий номер земельної ділянки, надати копію відповідного розпорядчого документа та акта приймання-передачі);

4. інформацію про вибуття даного об`єкта з права власності чи користування;

5. інформацію про погодження Фондом державного майна України права набуття Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства права власності чи користування нерухомим майном (адмінприміщенням) та земельною ділянкою під адмінприміщенням бувшого Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в м. Одеса, вул. Семінарська, 18/20.

Запитувану інформацію позивач просив надати у визначений законом строк на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

На цей запит Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства надало відповідь від 30 вересня 2024 року № 01-13/8, повідомивши про те, що:

- Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства орендує приміщення першого та другого поверхів, загальною площею 251,2 квадратних метрів, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська, 18/20 на підставі додаткової угоди від 14 травня 2023 року № 11 до договору від 29 вересня 2021 року № 10 "Про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 16 травня 2006 року № 21/53" (копії угоди та договору додаються);

- вищевказаний об`єкт не вибував з користування;

- земельна ділянка під нежитловими приміщеннями, вказаними вище, в користування, управління не надавалась і, відповідно, вибувати не могла;

- погодження запитуваних правочинів щодо оренди нежитлових приміщень у Фонді державного майна України діючим законодавством України не передбачено.

Ця відповідь 30 вересня 2024 року скерована відповідачем на вказану позивачем у запиті від 13 вересня 2024 року електронну адресу.

Вважаючи надану відповідь не по суті запиту, оскільки до відповіді, всупереч вказівці у ній, не було долучено копії угоди та договору, копії розпорядчого документа та акта приймання-передачі, а відтак відмовлено, як вважає позивач, у наданні інформації на запит, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (надалі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною другою статті 6 Закону № 2657-XII визначено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За змістом частин першої, другої статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон № 2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Статтею 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI визначений перелік розпорядників інформації: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Відповідно до частин третьої - четвертої цієї ж статті Закону № 2939-VI на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно із статтею 14 Закону № 2939-VI розпорядник інформації зобов`язаний, зокрема згідно з пунктом 6 цієї норми, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частинами першою - четвертою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Як визначено у частині другій статті 22 № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Статтею 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, позивач, звернувшись із запитом на інформацію від 13 вересня 2024 року до відповідача, розпорядника запитуваної інформації у розумінні статті 13 Закону № 2939-VI, просив надати вказану у запиті інформацію щодо належних відповідачу прав на земельну ділянку та нерухоме майно (адмінприміщення) бувшого Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в м. Одеса, вул. Семінарська, 18/20 з доданням до відповіді на запит розпорядчих документів та актів приймання-передачі.

У відповідь на цей запит відповідачем згідно з листом від 30 вересня 2024 року № 01-13/8 повідомлено запитувану інформацію з посиланням на підтверджуючі документи, які, всупереч вказівці щодо їх додання до відповіді, не надані позивачу разом з цією відповіддю, що підтверджується доказами, наданими позивачем, та не спростовано відповідачем.

Отже, враховуючи зміст та обсяг запитуваної інформації, відповідь на запит позивача не дозволяє дійти висновку про її повноту.

Доказами в матеріалах справи достовірно та безсумнівно не підтверджено надання й у подальшому запитуваних документів позивачу.

Суд зауважує, що попри формального отримання відповіді на поданий запит, позивач має право на отримання повної та точної інформації, як і отримання запитуваних документів, доступ яких не обмежено у встановленому порядку в силу вимог закону.

При цьому, аналіз змісту наданої відповіді Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 30 вересня 2024 року № 01-13/8 свідчить про те, що позивач помилково розцінює надану відповідь не по суті запиту. Разом з тим, на підставі припису пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI позивач як запитувач інформації, попри фактичне отримання відповіді на запит, має право на оскарження надання недостовірної або неповної інформації, чим порушено законні права та інтереси позивача, і, звернувшись до суду із цим позовом, уважає порушеними свої права саме внаслідок надання неповної інформації на запит на публічну інформацію.

Отже, за встановлених обставин цієї справи суд доходить переконання, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити повністю, обравши належний спосіб захисту: визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI, а саме надання неповної інформації на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 13 вересня 2024 року.

Й оскільки відсутні обґрунтовані підстави вважати наданою після звернення позивача до суду повну запитувану інформацію (належні, достатні та достовірні докази в матеріалах справи відсутні), з урахуванням обраного позивачем способу захисту його права на інформацію та меж заявлених позовних вимог й підстав цього позову, відповідача слід зобов`язати надати повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2024 року згідно з нормами Закону № 2939-VI з урахуванням висновків суду.

Визначення такого способу захисту не є виходом за межі заявлених позивачем вимог, позаяк, висуваючи зобов`язальну вимогу "розглянути запит на інформацію", доводи позивача у позові зводяться до незгоди щодо ненадання з відповіддю документів, на які посилається відповідач, а також, як зазначає позивач, "копії відповідного розпорядчого документа та акта приймання-передачі", тобто неповної інформації.

Надання відповіді на запит позивача свідчить про розгляд відповідачем поданого запиту, тому формулювання заявлених вимог у спосіб "зобов`язання розглянути" за змістом доводів та вимог по суті заявленого позову доводить вимогу позивача щодо надання вичерпної відповіді та повної інформації, - з доданням підтверджуючих інформацію документів, які запитував позивач.

Не вдаючись до формалізму та враховуючи підтвердження за результатом розгляду цієї справи порушення відповідачем права позивача на доступ до публічної інформації наданням неповної відповіді на запит, суд доходить висновку, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути належним, ефективним та повним (не частковим), забезпечити реальне відновлення порушеного права та остаточне вирішення спірних правовідносин, тобто запобігати виникненню необхідності звернення до суду повторно за захистом одних і тих самих прав та(або) для вжиття додаткових засобів захисту.

Тож обраний судом спосіб захисту дає певність, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи встановлені обставини цієї справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Зважаючи на відсутність понесених позивачем судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 263, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (пр. Центральний, буд. 16, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 45101357) задовольнити.

Визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме надання неповної інформації на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 13 вересня 2024 року.

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства надати повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 13 вересня 2024 року згідно з нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

09.01.25