Рішення

від 09.01.2025 по справі 380/7834/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року м. Львівсправа № 380/7834/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (позивач/ТОВ «АЛЬКОРЕ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач/митниця), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 лютого 2024 року № UA209230/2024/000672, прийняту Львівською митницею;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2, а також складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 лютого 2024 року № UA209230/2024/000672 (далі також спірні/оскаржувані рішення) є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і наданим до митного оформлення документам, оскільки заявлена митна вартість на імпортований товар визначена ТОВ «АЛЬКОРЕ» правильно, відповідно до основного методу, що підтверджується документально. Своєю чергою, відповідач не обґрунтував причин, у зв`язку з якими у нього виникло право вимагати додаткові документи, не зазначив, у яких документах наявні розбіжності, які з документів мають ознаки підробки, які відомості відсутні у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган не вказав, у який спосіб митна вартість визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняльних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що вказує на порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі МК України) щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 24UA209230017930U0 від 27 лютого 2024 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та встановлено таке:

- частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до частини першої пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу ТОВ «АЛЬКОРЕ» від TSC SP.Z O.O., встановлено зниження фактурної вартості у розмірі 17% від вартості, зазначеної у фактурі продавця товару, що надані при попередніх митних оформленнях (23UA209230034530U2 від 10 квітня 2023 року). Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до надання такої знижки, відсутні;

- митна декларація країни експорту від 15 лютого 2024 року № 24PL331020E0143901 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару;

- згідно з пунктом 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 11 серпня 2022 року № 11/08 встановлено що Покупець надсилає Продавцю замовлення на товар, проте цей документ декларантом не надано митному органу.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідач відзначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідач зауважує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Відповідач підсумовує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТОВ «АЛЬКОРЕ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

У зв`язку з наведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 16 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано позивачу подати до суду переклад державною мовою тих супровідних документів, які складені іноземною мовою; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (код ЄДРПОУ 36738431) зареєстроване як юридична особа 06 жовтня 2009 року. Основним видом економічної діяльності товариства є: 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону.

11 серпня 2022 року між ТОВ «TSC» (Постачальник) та ТОВ «АЛЬКОРЕ» (Покупець) укладено контракт № 11/08 (Контракт), згідно з яким ТОВ «TSC» зобов`язується передати у власність ТОВ «АЛЬКОРЕ» картон, а ТОВ «АЛЬКОРЕ», своєю чергою, зобов`язується оплатити його вартість.

Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 Контракту загальна сума Контракту складає 1500000 євро. Ціна за одиницю Товару та вартість кожної окремої поставки Товару визначається в специфікації. Ціна одиниці товару може бути змінена в залежності від зміни цін на аналогічні товари на ринку.

Відповідно до пункту 3.1 Контракту поставка кожної окремої партії Товару здійснюється на умовах та в порядку, визначених у специфікаціях.

15 лютого 2024 року між сторонами Контракту було підписано специфікацію № 12 від 15 лютого 2024 року до Контракту № 11/08 від 11 серпня 2022 року.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 специфікації № 12 від 15 лютого 2024 року загальна сума становить 33248,10 євро. Умови оплати - 7 днів з дати виставлення фактури. Умови поставки DAP смт. Запитів, Львівського району, Львівської області, Україна. 10 днів з дати виставлення фактури.

Цього ж дня ТОВ «TSC» виставило ТОВ «АЛЬКОРЕ» рахунок-фактуру (інвойс) № DEX/P/24/02/0012 на загальну суму 33248,10 євро.

20 лютого 2024 року ТОВ «АЛЬКОРЕ» здійснило оплату товару на суму 33248,10 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 8 від 20 лютого 2024 року.

27 лютого 2024 року з метою митного оформлення придбаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230017930U0.

У митній декларації № 24UA209230017930U0 позивач задекларував у графі 31 товар: картон некрейдований з макулатури для виготовлення гільз та для допоміжних пакувальних цілей, багатошаровий, в рулонах: - шириною 120 мм; - вид обробки - машинне каландрування; - вміст волокон, отриманих механічним способом, - 100%; - не гофрований; - не перфорований; - без малюнку.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 митної декларації, які були необхідні для розмитнення імпортованого товару.

27 лютого 2024 року за результатами опрацювання документів позивача, наданих для митного оформлення товару разом з митною декларацією № 24UA209230017930U0, інспектор митного органу надіслав повідомлення декларанту від 27 лютого 2024 року такого змісту: «Відповідно до частин 3 - 4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

27 лютого 2024 року позивач надав Львівській митниці низку документів, зокрема: експортну декларацію країни відправлення; специфікацію до Контракту; платіжний документ, що підтверджує оплату товару; калькуляцію виробу, висновок торгово-промислової палати № 19-09/206; комерційну пропозицію.

За результатами розгляду вказаної митної декларації та доданих до неї, а також надалі на вимогу митного органу, документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 лютого 2024 року № UA209230/2024/000672.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, зокрема, про таке:

… за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з таких причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено таке: частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу ТОВ «АЛЬКОРЕ» від TSC SP.Z O.O., встановлено зниження фактурної вартості у розмірі 17% від вартості, зазначеної у фактурі продавця товару, що надані при попередніх митних оформленнях (23UA209230034530U2 від 10.04.23). Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до надання такої знижки, відсутні; - митна декларація країни експорту від 15.02.2024 № 24PL331020E0143901 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару; - згідно з п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 11.08.2022 № 11/08 встановлено що Покупець надсилає Продавцю замовлення на товар, проте цей документ декларантом не надано митному органу. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару…

… На вимогу митного органу декларантом додатково надано: - калькуляцію собівартості Покупця; - комерційна пропозиція; - висновок Львівської торгово-промислової палати від 27.02.2024 № 19-09/206. В наданому висновку торгово-промислової палати експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано лист-відповідь компанії експортера. Проте експертом вищевказану інформацію не відображено в висновку (звіті). Згідно з п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок, підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1, не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України, заявлену митну вартість не визнано.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Застосовано метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МК України)/Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація № 23UA209230045029U9 від 01.05.23, де митна вартість становила 0,75 дол. США за кг.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 лютого 2024 року № UA209230/2024/000672.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці.

Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу приписів частин першої, другої статті 53 МК України слідує, що МК України передбачає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16 та пунктом 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за цією операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000672 на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації № 24UA20923001793U, позивач надав до митного оформлення такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № DEX/P/24/02/0012 від 15 лютого 2024 року; накладну ЦІМ № 03686 від 15 лютого 2024 року; декларацію про походження товару № DEX/P/24/02/0012 від 15 лютого 2024 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах № 8 від 20 лютого 2024 року; специфікацію № 12 від 15 лютого 2024 року; контракт № 11/08 від 11 серпня 2022 року; лист підприємства від 27 лютого 2024 року; копію митної декларації країни відправлення № 24PL331020E0143901 від 15 лютого 2024 року.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що декларант до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Утім, як встановив суд зі змісту оскаржуваного рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тож відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачене положеннями частини третьої статті 53 МК України, можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 809/946/17.

Як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині третій статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які, своєю чергою, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Відповідач витребував у позивача визначені у статті 53 МК України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Крім того, варто також зауважити, що своїм повідомленням митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспорті (перевізні) документи).

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини четвертої статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Що стосується зауважень митного органу, зазначених в оскаржуваному рішенні, суд відзначає таке.

Так, відповідач у спірному рішенні зазначає про те, що проведеним аналізом поставок, що надходили на адресу ТОВ «АЛЬКОРЕ» від TSC SP.Z O.O., встановлено зниження фактурної вартості у розмірі 17% від вартості, зазначеної у фактурі продавця товару, що надані при попередніх митних оформленнях (23UA209230034530U2 від 10.04.23). Документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до надання такої знижки, відсутні.

Суд відзначає, що факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за відмінною вартістю, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 07 серпня 2018 року у справі № 815/3400/17 та від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

У аспекті цього суд зазначає, що відповідно до пункту 2.3 Контракту ціна одиниці товару може бути змінена в залежності від зміни цін на аналогічні товари на ринку.

Відповідач не надав детального аналізу ринкових цін щодо конкретного товару на ринку від різних виробників або висновок експерта, який б підтвердив цю обставину.

Натомість на підтвердження того, що існує тенденція до зниження цін на конкретний товар, відповідачу було надано висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» № 25/117 від 31 липня 2023 року, відповідно до якого за наявними даними EUROSTAT проведений аналіз динаміки середньостатистичних цін при експорті з Польщі макулатурного картону в Україну, який показує низхідний тренд.

Також експертним висновком № 19-09/206 від 27 лютого 2024 року, що виданий Львівською торгово-промисловою палатою, проведено розрахунок з цін зовнішнього ринку та значення вартості на кордоні України, у якому зазначено, що ймовірне значення вартості товару, що постачається згідно з Контрактом № 11/08 без сплати обов`язкових митних платежів та ПДВ станом на дату складання висновку може становити: з цін зовнішнього ринку: від 0,482 євро без ПДВ за 1 кг продукції; з цін виробника: 0,570 євро без ПДВ за 1 кг продукції; з цін контрактної документації: 0,570 євро без ПДВ за 1 кг продукції.

Тож позивачем було доведено ту обставину, що відбулися зміни ринкових, конкурентних умов на ринку макулатури.

Стосовно посилань відповідача на те, що митна декларація країни експорту від 15 лютого 2024 року № 24PL331020E0143901 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, суд зазначає, що вказана декларація подавалася продавцем товару і за правильність її заповнення відповідав продавець товару, а не позивач як покупець.

Безпідставним є також посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на ненадання позивачем «замовлення на товар», адже замовлення (заявка) до контракту не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару. У (замовленні) заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. І таке (замовлення) заявка не матиме жодного значення для числових визначень митної вартості. Крім того, вказаний документ митний орган не витребовував у повідомленні від 27 лютого 2024 року.

Отже, позивач під час митного оформлення надав митниці усі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару за ціною договору.

Водночас Львівська митниця не довела наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, підтверджує те, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Слід також зауважити, що згідно з частинами першою, другою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Саме перший метод за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідач у спірному рішенні застосував другорядний метод, а саме 2а (стаття МК України).

Приписами частини другої статті 55 МК України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема, відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17, від 17 листопада 2022 року у справі № 807/221/18, від 20 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.006247.

Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які були використані як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації, на яку посилається.

Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Необхідно також звернути увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду, викладеною в постановах від 21 грудня 2018 року у справі № 815/1670/17, від 10 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.004752, від 19 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.004890.

Ураховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності такого в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних доходить висновку, що спірне рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2 не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для складення Львівською митницею картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 лютого 2024 року № UA209230/2024/000672, то позовна вимога про визнання її протиправною та скасування також підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4844,81 грн. Поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 4844,80 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи (у тому числі витрат на правничу допомогу), у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (вул. Залізнична, 19А, смт Запитів, Львівська область, 80461) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 лютого 2024 року № UA209230/2024/000672, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (вул. Залізнична, 19А, смт Запитів, Львівська область, 80461, код ЄДРПОУ 36738431) 4844,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 09 січня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна