Рішення

від 27.01.2025 по справі 380/7834/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7834/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Сорокового Павла Миколайовича від 14 січня 2025 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 380/7834/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (позивач/ТОВ «АЛЬКОРЕ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 лютого 2024 року № UA209230/2024/000672, прийняту Львівською митницею;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (вул. Залізнична, 19А, смт Запитів, Львівська область, 80461) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2024 року № UA209000/2024/100119/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 лютого 2024 року № UA209230/2024/000672, складену Львівською митницею.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (вул. Залізнична, 19А, смт Запитів, Львівська область, 80461, код ЄДРПОУ 36738431) 4844,80 грн сплаченого судового збору.

14 січня 2025 року представник позивача адвокат Сороковий Павло Миколайович подав через систему «Електронний суд» заяву від 14 січня 2025 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що 20 лютого 2018 року між Адвокатським бюро «Сороковий і партнери» та ТОВ «Алькоре» був укладений Договір про надання правової допомоги № 2018/02/4. Відповідно до пункту 4.1 цього Договору за надані послуги Клієнт оплачує Адвокатському бюро плату, визначену у виставлених Адвокатським бюро рахунках, що формується на основі Актів наданих послуг. За результатом розгляду справи 14 січня 2025 року між сторонами укладений Акт приймання передачі № 2 від 14 січня 2025 року на суму 12000,00 грн, які були оплачені ТОВ «Алькоре» 14 січня 2025 року. А тому з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.

У зв`язку з цим просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Представник відповідача 17 січня 2025 року подала через систему «Електронний суд» заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача вказує, що сума у розмірі 12000 гривень є неспівмірною із обсягом виконаних робіт, ціною позову та складністю справи. Ціна позову у цій справі становить 58816,95 гривень, а представник позивача просить відшкодувати витрати у розмірі 12000 грн. Тобто, сума, яку просить стягнути представник позивача, очевидно є значно завищеною. Звертає увагу на те, що з наданих представником позивача документів неможливо встановити, які саме послуги були надані адвокатом. Як слідує зі змісту акту здачі-приймання робіт № 2 від 14 січня 2025 року адвокат надав послугу під назвою «правова допомога», вартість якої становить 12000,00 грн. Однак представником позивача не надано детального опису виконаних робіт або будь-якого іншого документа щодо розрахунку витрат в розмірі 12000,00 грн. Отже, з поданих до суду доказів неможливо встановити чи є співмірним розмір судових витрат із обсягом виконаних робіт та наданих послуг.

У зв`язку з цим просить суд зменшити суму, яку просить відшкодувати ТОВ «Алькоре» як витрати, понесені на правничу допомогу.

Вирішуючи заяву представника позивача адвоката Сорокового Павла Миколайовича від 14 січня 2025 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд зазначає таке.

Особливості ухвалення додаткового рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої названої статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог вказаної норми представник позивача подав до суду:

1. Договір № 2018/02/4 про надання правової допомоги від 20 лютого 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Сороковий і Партнери» (Адвокатське бюро) та ТОВ «Алькоре» (Клієнт) (Договір).

Відповідно до пункту 4.1 Договору за надані послуги Клієнт оплачує Адвокатському бюро плату, визначену у виставлених Адвокатським бюро рахунках, що формуються на основі Актів наданих послуг.

2. Додаткову угоду № 2 від 14 червня 2022 року до Договору № 2018/02/4 про надання правової допомоги від 20 лютого 2018 року.

3. Додаткову угоду № 1 від 09 квітня 2024 року до Договору № 2018/02/4 про надання правової допомоги від 20 лютого 2018 року.

4. Акт задачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 14 січня 2025 року, згідно з яким Адвокатське бюро надало Клієнту правову допомогу на суму 12000,00 грн.

5. Платіжну інструкцію в національній валюті від 14 січня 2025 року № 7500 про оплату ТОВ «Алькоре» грошових коштів у розмірі 12000,00 грн згідно з Договором № 2018/02/4 про надання правової допомоги від 20 лютого 2018 року та Додатковою угодою № 1 від 09 квітня 2024 року до цього Договору.

Насамперед суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що з наданих представником позивача документів неможливо встановити, які саме послуги були надані адвокатом.

Як встановив суд вище, 09 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Сороковий і Партнери» та ТОВ «Алькоре» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 2018/02/4 про надання правової допомоги від 20 лютого 2018 року, за змістом якої сторони дійшли згоди відповідно до пункту 1.2 Договору узгодити такий обсяг юридичних послуг: аналіз документів клієнта, підготовка, подача від імені Клієнта позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2024/100119/2 від 27 лютого 2024 року та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000672 від 27 лютого 2024 року, прийнятої Львівською митницею, підготовка відповіді на відзив, інших процесуальних документів у справі.

Правовий супровід справи у Львівському окружному адміністративному суді становить 12000 гривень.

Сторони погодили оплату юридичних послуг за цією Додатковою угодою протягом 1 робочого дня після винесення рішення суду першої інстанції шляхом оплати Клієнтом рахунку на суму граничного розміру винагороди.

Отже, надані представником позивача документи повною мірою дозволяють встановити обсяг послуг, які були надані адвокатом позивачу у цій справі.

Водночас суд звертає увагу на те, що під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18.

Щодо цього суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Суд також ураховує, що містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах (в тому числі й Верховного Суду), що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ, тож суд уважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Указані висновки Верховного Суду відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд ураховує під час вирішення такого питання.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд під час розподілу судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сторони відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування 12000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, а також клопотання представника відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 252, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Сорокового Павла Миколайовича від 14 січня 2025 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 380/7834/24 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЕ» (вул. Залізнична, 19А, смт Запитів, Львівська область, 80461, код ЄДРПОУ 36738431) 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне додаткове рішення складено 27 січня 2025 року.

Суддя Клименко О.М.