Постанова

від 10.01.2025 по справі 160/11094/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/11094/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 в адміністративній справі №160/11094/24, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправно, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:

- cтягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл» пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 62054,82 грн., 3% річних у розмірі 10505,90 грн. та інфляційні витрати у розмірі 12782,18 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 в адміністративній справі №160/11094/24 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл» (ЄДРПОУ 43224273) пеню у розмірі 62054,82 грн (шістдесят дві тисячі п`ятдесят чотири гривні 82 копійки), за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ШЕВЕЛЛ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис.грн, та яке вплинуло на формування та декларування бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за серпень 2022 року, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт перевірки №2379/04-36-07-05/43224273 від 21.11.2022 року.

За результатами перевірки, відповідно до висновків акту перевіркою встановлено, що ТОВ «Шевелл» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 №9188166862 від 20.09.2022 року:

1) порушення п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п.п «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.4. «б» ст. 200 Кодексу, платником податків завищено суму ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за жовтень 2021 року на 1 065 182 грн., занижено податкові зобов`язання з ПДВ до сплати на загальну суму 1 065 182 грн. та завищено суму від`ємного значення (показника рядка 19) на суму ПДВ 1 065 182,00 грн.;

2) порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Кодексу не здійснено реєстрацію податкових накладних за серпень 2022 року в ЄРПН, на суму ПДВ 1 065 182грн. Штрафні санкції передбачені п. 120-1.2 ст.120-1 Кодексу.

На підставі висновків акту №2379/04-36-07-05/43224273 від 21.11.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.12.2022 року № 00124130705, з податку на додану вартість на суму де зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 1065182,00 та застосована фінансова санкція на суму 266295,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.12.2022 року №00124130705 з податку на додану вартість на суму де зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 1065182,00 та застосована фінансова санкція на суму 266295,50 грн., яке постановою Третього апеляційним адміністративним судом від 20 грудня 2023 року було залишено без змін.

Сторонами визнається, що на час розгляду справи у суді сума бюджетного відшкодування з ПДВ 1065182,00 грн 26.04.2024 повернута на рахунок Товариства.

Спірним у цій справі є питання щодо стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, за період з 28.12.2023 по 25.04.2023 у сумі 62054,82 грн., 3% річних у розмірі 10505,90 грн. та інфляційні витрати у розмірі 12782,18 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

За пп.14.1.18, пп.14.1.162 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Порядок дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість врегульовано нормами статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За п.200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт200.11 статті 200 ПК України).

Згідно п.200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За п. 200.13 статті 200 Податкового кодексу України орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п`яти календарних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17.01.2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Ці норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджувалися з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Законами України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність, Порядок № 39.

Згідно п.200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За пп.200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За п.200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно п.200.12 статті 200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вимоги статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26(далі - Порядок № 26).

Згідно п. 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Верховний Суд в постанові від 30.05.2019 року у справі № 803/655/17 дійшов висновку, що відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України встановлюється обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст. 200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Системний аналіз змісту наведених норм дозволяє дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

ПК України встановлено обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому непогашення заборгованості бюджету з ПДВ у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Додатково про порядок нарахування пені йдеться у статті 129 ПК України.

Відповідно до приписів пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Таким чином, положення законодавства, що регулює питання нарахування пені, визначає необхідність застосування облікової ставки Національного банку України, що діє на кожний окремий день, за який нараховується пеня.

Положення пункту 200.23 статті 200 ПК України також передбачають застосування облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, в той час, як моментом виникнення пені є кожний окремий день прострочення.

Питання щодо застосування облікової ставки Національного банку України протягом строку її дії, тобто із урахуванням зміни облікової ставки за відповідний період, вже було неодноразово досліджено Верховним Судом, який підтвердив необхідність саме такого правозастосування пункту 200.23 ПК України у постановах від 02.02.2021 у справі №810/1506/17, від 02.06.2021 у справі №1.380.2019.004395, від 16.12.2021 у справі №816/3945/15, від 13.07.2022 у справі №200/12042/20-а, від 17.08.2022 у справі №320/5852/18, від 12.07.2023 у справі №640/14076/21, що підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Згідно з підпунктом пунктом 129.1.5 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Нараховані суми пені на користь платника податку виплачуються йому в порядку, передбаченому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 131.4 статті 131 ПК України).

При цьому пеня на бюджетну заборгованість нараховується з першого дня, коли невідшкодовані суми податку стали такою бюджетною заборгованістю. Бюджетною заборгованістю вони вважаються, якщо не були відшкодовані у строки визначені статтею 200 ПК України (суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня).

З урахуванням строків відшкодування, визначених у пункті 200.13 статті 200 ПК України (сума бюджетного відшкодування перераховується на рахунок платника податку протягом п`яти операційних днів після дня набуття статусу узгодженої) та дати узгодження суми бюджетного відшкодування, визначених у підпункті «ґ» пункту 200.12 статті 200 ПК України (зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення), суд приходить до висновку, що у спірному випадку сума бюджетного відшкодуванню ТОВ «Шевелл» набула статусу узгодженого 20.12.2023 (датою набрання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/9129/23 законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду), строк нарахування пені розпочався з 28.12.2023 по спливу п`яти операційних днів після дня набуття статусу суми бюджетного відшкодування узгодженої.

Так, сума пені розраховується за формулою: П = Сз х О (НБУ) х В : R х К (дн), де:

П - сума пені, що нараховується на бюджетну заборгованість з ПДВ; Сз - фактично непогашена сума бюджетної заборгованості з ПДВ; О (НБУ) - облікова ставка НБУ на момент виникнення пені (%); В - коефіцієнт, що складає 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені протягом строку її дії, включаючи день погашення; R - кількість днів у календарному році; К (дн) - кількість календарних днів прострочення у сплаті, включаючи день сплати.

З 28 грудня 2023 року по 14 березня 2024 року облікова ставка НБУ складала 15%

річних, 120 % від облікової ставки складає 18 % річних.

З 15 березня по 25 квітня 2024 року облікова ставка складала 14,5%, 120% від облікової ставки складає 17,4%.

Пеня за період з 28 грудня 2023 року по 14 березня 2024 року включно складає:

1065182 х 18% х 78 : 365 = 40972,97 грн. Пеня за період з 15 березня по 25 квітня 2024 року включно складає: 1065182 х 17,4% х 42 : 365 = 21081,85 грн.

Усього пеня станом на 25 квітня 2024 року складає: 40972,97 + 21081,85 = 62054,82 грн., відповідачем розрахунок розміру пені не заперечувався.

Щодо доводів відповідача 1 про неможливість нарахування пені за несвоєчасне відшкодування заборгованості з ПДВ через тривання воєнного стану, колегія суддів враховує наступне.

Посилання відповідача на ті обставини, що пункт 200.23 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим, згідно якого положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.

Суд звертає увагу, що наведена відповідачем норма не вводить мораторій на нарахування пені, не виключає однозначно її нарахування, сам факт введення воєнного стану також не визначений як єдина умова не нарахування пені. Дана норма встановлює лише можливість не застосування пені, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного стану.

Проте, відповідач жодних форс-мажорних обставин, які зумовили невиконання ним обов`язку по відшкодуванню заборгованості з ПДВ, не навів.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 в адміністративній справі №160/11094/24, - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 в адміністративній справі №160/11094/24, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак