Постанова

від 09.01.2025 по справі 140/5816/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5816/24 пров. № А/857/27121/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року (головуючий суддя Лозовський О.А., м.Луцьк) у справі №140/5816/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онвардстіл» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

31.05.2024 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Онвардстіл») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці (відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000619 від 03.11.2023, №UA205030/2023/000618 від 13.11.2023, №UA205030/2023/000617 від 13.11.2023, №UA205030/2023/000621 від 13.11.2023, №UA205030/2023/000622 від 13.11.2023.

Позов обґрунтовує тим, що 26.10.2023 ТзОВ «Онвардстіл», через уповноваженого представника ПП «ТРАНС БРОК СЕРВІС», з метою декларування товарів, подано митні декларації (МД), які відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України зареєстровані щодо кожного з ввезених товарів. Зазначає, що 26.10.2023 відповідачем було надіслано повідомлення із вимогами: надати оригінали документів, які підтверджують країну походження товару, декларацію експортера та транспортні документи, що підтверджують маршрут з країни виробника до країни призначення, документи, що підтверджують класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД. У відповідь на дане повідомлення позивач надав лист від 26.10.2023. Проте, Волинською митницею було відмовлено в митному оформленні товарів (прокату) надано картки відмови: №UA205030/2023/000618 від 13.11.2023; №UA205030/2023/000617 від 13.11.2023; №UA205030/2023/000621 від 13.11.2023 №UA205030/2023/000622 від 13.11.2023; №UA205030/2023/000619 від 03.11.2023. Позивач з винесеною митним органом карткою відмови у митному оформленні товарів не погоджується, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, на підставі яких можна пересвідчитись, що країна походження товарів підтверджена належним чином, а МД подані відповідно до наказів Міністерстві фінансів України від 30.05.2012 №631, від 30.05.2012 №651, від 22.07.2019 №313.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000619 від 03.11.2023, №UA205030/2023/000618 від 13.11.2023, №UA205030/2023/000617 від 13.11.2023, №UA205030/2023/000621 від 13.11.2023, №UA205030/2023/000622 від 13.11.2023.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що доведеність та підтвердження країни походження товару не обмежується суто змістом сертифікату про походження товару, а може бути підтверджене, зокрема, декларацією про походження товару, а також іншими документами, які мають відомості про країну походження товару, та які має право надавати декларант. Так, по МД №23UA205030020443U5 від 26.10.2023, №23UA205030020444U4 від 26.10.2023, №23UA205030020390U3 від 26.10.2023, №23UA205030020435U9 від 26.10.2023, №23UA205030020430U3 від 26.10.2023 у відповідності до п.5 переліку ПКМУ № 467 від 23.05.2012, переліку індикаторів ризику (лист Держмитслужби від 14.08.2023 № 24/24-01/7/84) проведеного митний огляд ввезених товарів, за результатом чого складеного акти огляду. Зокрема, за результатом проведення часткового митного огляду встановлено, що у транспортних засобах переміщується вантаж «Прокат плоский зі сталі в рулонах»… Згідно відомостей, зазначених у гр.31 МД, зазначено Торгівельна марка: Ton Thang Long Ton Viet-Y; виробник: VNSTEEL THANG LONG COATED SHEETS JOINT STOCK COMPANY, VN, торгівельна марка Ton Thang Long Ton Viet-Y, виробник: VNSTEEL THANG LONG COATED SHEETS JOINT STOCK COMPANY, VN; торгівельна марка 12 DONGBU STEEL, виробник: KG DONGBU STEEL CO., LTD., VN. На підтвердження країни походження декларантом надано наступні сертифікати про походження: сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070536 від 19.10.2023; сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070538 від 19.10.2023; сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070535 від 19.10.2023; сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070537 від 19.10.2023; сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070534 від 18.10.2023. Всі подані сертифікати про походження товару видані країною відправлення Республікою Польща. Так, за результатом опрацювання поданих до митного контролю та оформлення документів по МД №23UA205030020443U5 від 26.10.2023, №23UA205030020444U4 від 26.10.2023, №23UA205030020390U3 від 26.10.2023, №23UA205030020435U9 від 26.10.2023, №23UA205030020430U3 від 26.10.2023, зокрема, але не виключно, поданих на підтвердження країни походження сертифікатів встановлено, що серед документів відсутній сертифікат, виданий компетентним органом у країні походження товару, на основі якого було видано сертифікат про походження в країні відправлення товару. Відповідно до відомостей, що містять подані декларантом сертифікати, ввезений товар походить з В`єтнаму, тобто країною походження є саме В`єтнам, а не Республіка Польща. Таким чином, подані декларантом сертифікати про походження, видані уповноваженими органами Республіки Польща, є такими, що видані у відповідності до рекомендованого правила 10 підрозділу «Способи застосування та форми різних видів документів, які підтверджують походження товарів» Спеціального додатку «К» Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року, а отже повинні містити у відповідній графі номер дату сертифікату/ декларації-інвойса виробника товару, тобто виробника, що знаходиться у В`єтнамі. Проте, у відповідних графах поданих сертифікатів про походження товарів зазначено номера рахунків-фактур продавця товару - литовської фірми ЗАТ «Бендристе», що в свою чергу не є достатнім та належним способом підтвердження походження товару. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до положень Конвенції та ст.46 МК України у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів щодо яких застосовуються особливі види мита, й зокрема не зазначення у замінному сертифікаті відомостей про документи на поставку товару з країни його походження до країни відправлення, на підставі яких був виданий такий замінний сертифікат, такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита, якщо інше не передбачено законом. Отже, апелянт вважає, що Волинською митницею правомірно видані картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

26.10.2023 ТзОВ «Онвардстіл», через уповноваженого представника ПП «ТРАНС БРОК СЕРВІС», з метою декларування товарів на митний пост Волинської митниці подано МД 23UA205030020443U5 від 26.10.2023, МД 23UA205030020444U4 від 26.10.2023, МД 23UA205030020390U3 від 26.10.2023, МД 23UA205030020435U9 від 26.10.2023, МД 23UA205030020430U3 від 26.10.2023, які відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України зареєстровані щодо кожного з ввезених товарів, відповідно.

Разом з тим, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення документи, на підставі яких товари було куплено та доставлено до митного кордону України.

26.10.2023 відповідачем було надіслано повідомлення із вимогами: надати оригінали документів, які підтверджують країну походження товару, декларацію експортера та транспортні документи, що підтверджують маршрут з країни виробника до країни призначення, документи, що підтверджують класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД.

У відповідь на дане повідомлення, листом від 26.10.2023, ТзОВ «Онвардстіл» повідомило Волинську митницю, що інформація щодо вартості товару підтверджується відповідними банківськими документами від 28.09.2023 та в додатках, вичерпна інформація щодо коду УКІЗЕД, яка дозволяє однозначно класифікувати даний товар, зазначена описовій частині інвойсів та у пакувальних листах до них. Країна походження товару підтверджується сертифікатами походження, виданим компетентними органами Республіки Польща, і який зазвичай подавався до митного оформлення попередніх партій товару.

Відповідно до контракту товар поставляється на умовах DAP Львів (INCOTERMS 2020). Обов`язок оформлення документів для експорту товару в Україну покладено на продавця відправника. З огляду на вище викладене не представляється можливим надати запитуваний документ (декларацію експортера).

У відповідь на запит щодо надання транспортних документів, що підтверджують маршрут з країни виробника товару до країни призначення, позивач отримав відмову, оскільки зі слів продавця ці документи є такими, що містять комерційну таємницю.

Проте, Волинською митницею було відмовлено в митному оформленні товарів (прокату) надано картки відмови: №UA205030/2023/000618 від 13.11.2023; №UA205030/2023/000617 від 13.11.2023; №UA205030/2023/000621 від 13.11.2023 №UA205030/2023/000622 від 13.11.2023; №UA205030/2023/000619 від 03.11.2023.

На обґрунтування підстав відмови у митному оформленні відповідачем зазначається, що порушено вимоги ст.257, 264 Митного кодексу України, наказів Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631. від 30.05.2012 №651, від 22.07.2019 №313. Недотримано вимоги: 4.3 статті 41 Митного Кодексу України рекомендованого правила 10 Спеціального додатку "К" Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, а саме: відсутній сертифікат, виданий компетентним органом у країні походження товару, на основі якого було видано сертифікат про походження в країні відправлення товару.

Роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення: Привести гр. 31, МД і електронного інвойса у відповідність до наказів Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, від 30.05.2012 №651, 6 22.07.2019 №313. У відповідності до вимог 4.3 статті 41 Митного Кодексу України рекомендованого правила 10 Спеціального додатку "К" Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, надати сертифікат, виданий компетентним органом) країні походження товару, на основі якого було видано сертифікат про походження в країні відправлення товару. У разі відсутності такого сертифікату - здійснити митне оформлення зі сплатою остаточного антидемпінгового мита за найвищою ставкою.

На виконання вище запропонованих умов, декларантом було оформлено нові митні декларації щодо товару №1, товару №2, товару №3, товару №4, товару №5 зі сплатою антидемпінгового мита, зокрема МД №23UA205030021076UO, №230A2050300210814, №23UA2050300210829, №23UA205030021083U8, №23UA205030021085U6.

Проте, з винесеними митним органом картками відмови у митному оформленні товарі позивач не погоджуємся, адже, до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, на підставі яких можна пересвідчитись, що країна походження товарів підтверджена належним чином, а попередні МД подані відповідно до наказів Міністерств фінансів України від 30.05.2012 №631, від 30.05.2012 №651, від 22.07.2019 №313.

Оскільки, при застосуванні антидемпінгового мита за найвищою ставкою, ТзОВ «Онвардстіл» надмірно сплатило до Державного бюджету України мито, тобто понесло додаткові фінансові витрати, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.1-3, 6, 9, 10 ст.264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування за реалізує державну фінансову політику. Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені ч.3 ст.335 Митного кодексу України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант aбо уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів та засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Митним органам забороняється вимагати надання декларантом або уповноваженою ним особою документів та/або відомостей, якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", а також приймати і використовувати такі документи та/або відомості, надані декларантом або уповноваженою ним особою, для здійснення митних формальностей, крім випадків, визначених цим Кодексом. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Положеннями ч.11 ст.264 Митного кодексу України встановлені виключні підстави за яких митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації. Вказані положення кореспондуються з п.4.4 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа».

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість, товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (в редакції від 26 червня 1999 року) згідно із законом України від 5 жовтня 2006 року № 227-У, дата набрання чинності для України - 15 вересня 2011 року (Конвенція).

Відповідно до Розділу 2 Конвенції, "визначення понять", поняття, використовувані у цій Конвенції, означають: - Е4/ Р15 "перевірка декларації на товари" - дії митної служби по перевірці правильності оформлення декларації на товари та відповідності необхідних підтверджуючих документів встановленим вимогам.

Відповідно до Спеціального додатку К Конвенції, Розділу 2 - документи, які підтверджують походження товарів, для цілей цього розділу вживаються поняття: Е1./ Р.1 "свідоцтво про походження товарів" - спеціальний бланк з описом товарів, в якому державна організація або орган, уповноважені на видачу зазначеного бланка, однозначно засвідчують, що товари, на які оформлене зазначене свідоцтво, мають місце походження у визначеній країні. Це свідоцтво також може містити в собі декларацію виробника, постачальника, експортера або іншої компетентної особи; Е2./ Р.2 "засвідчена декларація про походження товарів" - "декларація про походження товарів", засвідчена державною організацією або органом, наділеними відповідними повноваженнями; ЕЗ./ Р.4 "декларація про походження товарів" - відповідна заява про походження товарів, зроблена у зв`язку з їхнім вивозом виробником, постачальником, експортером або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується зазначених товарів; Е4./ Р.5 "документ, який підтверджує походження товарів" - свідоцтво про походження товарів, засвідчена декларація про походження товарів або декларація про походження товарів; (...).

У підрозділі «Оформлення запитів щодо документів, які підтверджують походження товарів» розділу 2 Спеціального додатку К Конвенції міститься рекомендоване правило 5: "Представлення документів, які підтверджують походження товарів, компетентними органами країни походження цих товарів є обов`язковим лише у випадках, коли митна служба країни ввозу має підстави для підозр у шахрайстві".

Враховуючи вищенаведені норми, апеляційний суд вказує, що в позивача відсутній обов`язок як декларанта надавити надати сертифікат, який виданий компетентним органом країні походження товару, на основі якого було видано сертифікат про походження в країні відправлення товару. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що оформлення попередніх партій товару зазвичай подавався до митного оформлення аналогічні підтверджуючі сертифікатами походження, виданим компетентними органами Республіки Польща, які не викликали сумнівів щодо країни походження.

Відповідно до рекомендованого правила 10 підрозділу «Способи застосування та форми різних видів документів, які підтверджують походження товарів» розділу 2 цього додатку, у випадках, коли товари не є об`єктом прямого ввозу з країни їхнього походження, а переправляються через територію третьої країни, повинно бути дозволено оформлення свідоцтв про походження цих товарів державними організаціями або органами, уповноваженими видавати такі свідоцтва в зазначеній третій країні, на основі свідоцтв про походження цих товарів, раніше виданих у країні їхнього походження".

Згідно до Розділу 3 Спеціального додатку К Конвенції, підрозділу «Запити щодо проведення перевірки» визначається, що митна служба договірної сторони, яка зобов`язалася дотримуватися положень цього Розділу, може звернутися з запитом до компетентної державної організації Договірної сторони, яка зобов`язалася дотримуватися положень цього Розділу й на території якої був оформлений документ, що підтверджує походження товарів, на проведення перевірки цього документа в таких випадках: (а) якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності документа; (b) якщо наявні достатні підстави для того, щоб сумніватися у вірогідності даних, наведених у зазначеному документі; (с) для проведення вибіркової перевірки. У підрозділі «Випуск товарів» розділу 3 Спеціального додатка К вказано, що запит щодо проведення перевірки не повинен перешкоджати випуску товарів, за умови, що вони не вважаються такими, які підпадають під заборони або обмеження на ввіз товарів, та за умови відсутності підозр у шахрайстві.

Відповідно до ст.281 Митного кодексу України (тарифні пільги (тарифні преференції)), допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митого тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. При цьому, тарифні преференції зупиняються чи припиняються виключно щодо товару який є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

Однак, апелянтом доказів того, що товар позивача підпадає під дану категорію не надано.

Крім того, 21 березня 2014 року у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) та 27 червня 2014 року у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) підписано угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

Відповідно до ст.25 глави 1 Розділу IV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років, починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди і відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Статтею 26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва") (Протокол І).

Відповідно до положень п.1 ст.29 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони визначено, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди. Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватись поступове зменшення відповідно до п.1 цієї статті, зазначається у Додатку І до цієї Угоди.

Відповідно до ч.5 ст.280 Митного кодексу України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 36 Митного кодексу України визначені правила визначення країни походження товару. У наведеній статті, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, було зазначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Частинами 2, 3, 7 ст.36 Митного кодексу України було передбачено, що країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст.37 Митного кодексу України передбачено, що інформація конфіденційного характеру або інформація надана в конфіденційному порядку для цілей визначення країни походження товару, не може бути розголошена без спеціального дозволу особи чи уряду, які надали таку інформацію, крім випадків, коли це необхідно для забезпечення розгляду справи в суді.

Відповідно до ч.1-10 ст.43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з ввезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару. У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право падати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару. Документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.44 Митного кодексу України визначено, що для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідні до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Приписами п.1 ч.3 ст.44 Митного кодексу України визначено, що у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат, про походження товару, зокрема: на товари до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до статті 1 Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони з 1 січня 2019 року Протокол I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (Конвенція). До наведеної Конвенції Україна приєдналась 08.11.2017, дата набрання чинності для України 01.02.2018.

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат та декларація інвойс є документами, на підставі яких митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу..

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема, повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

В свою чергу декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро (частина перша статті 22 Протоколу 1).

Відповідно до ч.1 ст.23 Протоколу митні органи країни експорту можуть надати будь-якому експортерові, що надалі іменуватиметься затвердженим експортером, який часто перевозить товари за цією Угодою, право складати декларації інвойс незалежно від вартості товарів, щодо яких вони складаються. Експортер, який бажає одержати такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, які вони вважатимуть необхідними для підтвердження статусу походження товарів, а також виконання всіх інших умов цього Протоколу.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.22 Протоколу складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, ст.257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «Онвардстіл» було подано митні декларації та перелік документів, визначених в гр. 44 поданих МД, згідно Класифікатору документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» (наказ №1011»), а саме: МД 23UA205030020443U5 від 26.10.2023 на товар «Прокат плоский з вуглецевої сталі, товару оцинкований, пофарбований, з полімерним покриттям…» разом з: 0271- пакувальний лист від 09.10.2023; 0380- рахунок-фактура M/09/10/23 від 09.10.2023; 0730 автотранспортна накладна від 19.10.2023; 0821 Т1 23PL371010NU685EU3 від 19.10.2023; 0861 сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070536 від 19.10.2023; 3002 платіжний документ на підтвердження оплати товару від 28.09.2023; 4100 договір купівлі-продажу VN01072023 від 01.07.2023; 4103 додаткова угода №1 від 01.07.2023; 4103 додаток №4 від 15.07.2023; МД 23UA205030020444U4 від 26.10.2023 на товар «Прокат плоский з вуглецевої сталі, товару оцинкований, пофарбований, з полімерним покриттям…» разом з: 0271- пакувальний лист від 09.10.2023; 0380- рахунок-фактура M/07/10/23 від 09.10.2023; 0730 автотранспортна накладна від 19.10.2023; 0821 Т1 23PL371010NU685QU1 від 19.10.2023; 0861 сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070538 від 19.10.2023; 3002 платіжний документ на підтвердження оплати товару від 28.09.2023; 4100 договір купівлі-продажу VN01072023 від 01.07.2023; 4103 додаткова угода №1 від 01.07.2023; 4103 додаток №4 від 15.07.2023; МД 23UA205030020390U3 від 26.10.2023 на товар «Прокат плоский з вуглецевої сталі, товару оцинкований, пофарбований, з полімерним покриттям…» разом з: 0271- пакувальний лист від 09.10.2023; 0380- рахунок-фактура M/15/10/23 від 09.10.2023; 0730 автотранспортна накладна від 19.10.2023; 0821 Т1 23PL371010NU684QG4 від 19.10.2023; 0861 сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070535 від 19.10.2023; 1300 - 23UA205030020115U8.001 від 22.10.2023; 1703 - UA205030/2023/000599 від 22.10.2023; 3002 платіжний документ на підтвердження оплати товару від 28.09.2023; 4100 договір купівлі-продажу VN01072023 від 01.07.2023; 4103 додаткова угода №1 від 01.07.2023; 4103 додаток №5 від 15.07.2023; МД 23UA205030020435U9 від 26.10.2023 на товар «Прокат плоский з вуглецевої сталі, товару оцинкований, пофарбований, з полімерним покриттям…» разом з: 0271- пакувальний лист від 09.10.2023; 0380- рахунок-фактура M/11/10/23 від 09.10.2023; 0730 автотранспортна накладна від 19.10.2023; 0821 Т1 23PL371010NU685H68 від 19.10.2023; 0861 сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070537 від 19.10.2023; 3002 платіжний документ на підтвердження оплати товару від 28.09.2023; 4100 договір купівлі-продажу VN01072023 від 01.07.2023; 4103 додаткова угода №1 від 01.07.2023; 4103 додаток №5 від 15.07.2023; МД 23UA205030020430U3 від 26.10.2023 на товар «Прокат плоский з вуглецевої сталі, товару оцинкований, пофарбований, з полімерним покриттям…» разом з: 0271- пакувальний лист від 09.10.2023; 0380- рахунок-фактура M/14/10/23 від 09.10.2023; 0730 автотранспортна накладна від 18.10.2023; 0821 Т1 23PL371010NU681644 від 18.10.2023; 0861 сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070534 від 18.10.2023; 3002 платіжний документ на підтвердження оплати товару від 28.09.2023; 4100 договір купівлі-продажу VN01072023 від 01.07.2023; 4103 додаткова угода №1 від 01.07.2023; 4103 додаток №5 від 15.07.2023. У поданих митних деклараціях декларантом застосовано преференційну ставку ввізного мита - 0 %. Позивачем для підтвердження преференційного походження імпортованого товару було подано митним органам України сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070536 від 19.10.2023, сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070538 від 19.10.2023, сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070535 від 19.10.2023, сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070537 від 19.10.2023, сертифікат про походження товару PL/MF/AR 0070534 від 18.10.2023, видані уповноваженими органами країни відправлення Республіки Польща.

Згідно з ч.1 ст.44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Відповідно до ст.25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Відповідно до ч.1 ст.45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частинами 1 та 2 ст.37 розділу ІV Угоди встановлено, що сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю. Якщо сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до ст.32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з ст.33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту першого цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до ч.5 ст.45 Митного кодексу України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Апеляційний суд вказує, що митним органом не наведено обґрунтування підстав відмови у прийнятті спірної митної декларації. Апелянт не вказує, яким чином наведені ним обставини впливають на визначення країни походження товару, в чому полягають сумніви митного органу у визначеній декларантом країні походження товару. Більш того, для спростування, чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусі походження товару, митним органом не здійснювалось будь-яких перевірочних дій. Так, з наведених вище положень Митного кодексу та міжнародних угод чітко вбачається, що наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні товару.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000619 від 03.11.2023, № UA205030/2023/000618 від 13.11.2023, № UA205030/2023/000617 від 13.11.2023, № UA205030/2023/000621 від 13.11.2023, № UA205030/2023/000622 від 13.11.2023.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 140/5816/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний