Постанова

від 09.01.2025 по справі 813/6339/13-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Справа № 813/6339/13-а пров. № А/857/29176/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємство «Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів з рахунків у банках, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (суддя Сподарик Н.І., м.Львів, повний текст складено 18 жовтня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ :

10.10.2024 на розгляд до суду першої інстанції надійшла заява Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» (далі- ДП) про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року в справі №813/6339/13-а (далі Постанова суду), якою стягнуто з рахунків ДП відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника, на користь державного бюджету борг в сумі 49215846,58 грн (далі Заява).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року Заяву задоволено. Відстрочено виконання Постанови суду строком на один рік з 28.10.2024.

Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржило Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління), який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні Заяви.

В апеляційній скарзі вказує, що при вирішенні питання про наявність підстав для відстрочення виконання Постанови суду слід врахувати, що на виконання згаданого судового рішення вже було відстрочено його виконання згідно з ухвалою, що набрала законної сили. Термін на який було відстрочено виконання Постанови ще не завершився. Крім того, платник податків у період із 2013 по 2024 року неодноразово звертався до суду із Заявою. Таким чином, замість сплачувати податковий борг по даній справі, платник звертається до суду про відстрочку виконання рішення суду та сплачує проценти за відстрочку, які за 9 років становлять значну суму, що свідчить про недоцільність затягування сплати вищезазначеного податкового боргу.

Заявник у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДП на даний час не є прибутковим, на що, зокрема вплинуло, введення воєнного стану на всій території України, вживає заходи зі сплати поточних податкових зобов`язань та заробітної плати працівникам, що істотно ускладнює виконання судового рішення, а відстрочення його виконання матиме важливе значення для відновлення господарської діяльності підприємства та надасть в подальшому можливість отримувати кошти для погашення суми податкового боргу.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Як видно з матеріалів справи, ухвалами Львівського окружного адміністративного суду:

від 13 травня 2019 року відстрочено виконання Постанови суду строком на один рік з дати набрання законної сили даної ухвали;

від 07 травня 2020 року відстрочено виконання Постанови суду строком на один рік з дати набрання законної сили даної ухвали;

від 28 квітня 2021 року відстрочено виконання Постанови суду строком на шість місяців з дати набрання законної сили даної ухвали;

від 26 жовтня 2021 року надано відстрочку строком на один рік, з дати набрання законної сили даної ухвали;

від 20 жовтня 2022 року відстрочено виконання Постанови суду строком на один рік з 26.10.2022;

від 20 жовтня 2023 року відстрочено виконання Постанови суду строком на один рік з 27.10.2023.

Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення визначає стаття 378 КАС.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно частиною третьою статті 378 КАС підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частина четверта статті 378 КАС передбачає, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 378 КАС відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011, постанові від 30.01.2020 у справі № 819/150/17.

Так, судом встановлено, що ДП є комерційним державним підприємством. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Крім того, підприємство майже сім років не здійснювало господарську діяльність за наслідками заходів реорганізації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості». Фактично, з листопада 2016 року відновлено господарську діяльність підприємства на підставі наказу №16 від 10.11.2016 «Про відновлення виробництва».

При цьому, на даний час підприємство здійснює виробництво лише технічних рідин, а саме: переважно засіб проти обмерзання «Зима У» згідно з ТУ У 24.1-003374733:002-2004, а також розріджувач органічний для лаків, фарб і розчинників «РОЛФ» за ТУ У 24.6-00374733.003-2004, які є сезонною продукцією.

Незважаючи на відновлення господарської діяльності, підприємство і надалі працює з перебоями, у зв`язку із тимчасовою зупинкою заводу через обмеження реалізації продукції внаслідок чого приймалось рішення у формі наказу № 87 від 07.04.2023 про переведення працівників виробництва на п`ятиденний робочий тиждень. Також впродовж 2024 року мала місце зупинка виробництва через обмеження реалізації продукції, у зв`язку з чим працівники основного виробництва переводились на п`ятиденний робочий тиждень, що підтверджується наказом від 05.02.2024 №25 «Про переведення на п`ятиденний робочий тиждень» та наказом від 16.02.2024 №42 «Про переведення на п`ятиденний робочий тиждень».

Згідно з звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 рік вбачається, що за результатом діяльності підприємства за цей період фінансовий результат до оподаткування (код рядка 2290) становив 2395 тис грн, чистий фінансовий результат (чистий прибуток (код рядка 2350) становив 2395 тис грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2024 року вбачається, що за результатом діяльності підприємства за цей період фінансовий результат до оподаткування (код рядка 2290) становив 2399 тис грн, свою чергу чистий фінансовий результат (чистий прибуток (код. рядка 2350) становив 2399 тис грн.

Згідно платіжних інструкцій, що містяться в матеріалах справи, заявником впродовж 2023 року та 2024 року здійснено погашення податкового боргу на виконання судових рішень на загальну суму 3881340,28 грн, в тому числі і на виконання рішення суду у цій справі №813/6339/13-а у розмірі 1310975,00 грн, що вказує на реальний намір заявника виконувати рішення суду.

Окрім цього, впродовж травня - червня 2024 року, заявником додатково здійснено оплату по 140 коду виду оплати, в якості погашення податкового боргу в загальній сумі за цей період 3099302,10 грн.

При цьому, судом враховується, що відповідно до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, з 01.01.2020 встановлено норматив відрахувань частини чистого прибутку до державного бюджету державними унітарними підприємствами та об`єднаннями у розмірі 80%. Так, згідно з копією розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2023 рік, чистий прибуток, що підлягає сплаті державі становить суму 1 916 000 грн, яку підприємство сплатило. Згідно з копією розрахунку чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку, чистий прибуток, що підлягає сплаті державі за 1 півріччя 2024 року становить суму 1 919 000 грн, яку підприємство також сплатило.

Окрім цього, решта залишку суми від фінансового результату підлягає оподатковуванню та сплаті в бюджет (18% від суми). Платіжні інструкції про сплату сум чистого прибутку (дивідендів на державну частку) та податку на прибуток долучені до даної заяви.

Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 та за І півріччя 2024 року, основними елементами операційних витрат були матеріальні витрати (код. 2500), які необхідні для реалізації та підтримки виробничого процесу, витрати на оплату праці (код 2505), відрахування на соціальні заходи (код. 2510) та інші оперативні витрати (код. 2520).

Матеріали заяви також містять копії оборотно-сальдових відомостей по рахунках 66, 6411, 65, 6424 відповідно за 2023 рік та І півріччя 2024 року, згідно яких видно, що у зазначений період підприємство сплачувало грошові кошти для забезпечення першочергових платежів, а саме: на заробітну плату 19 884,34 тис грн, на ЄСВ - 4 531,85 тис грн, на військовий збір - 281,08 тис грн, на ПДФО - 3 526,6 тис грн, а також на виконання інших поточних податкових зобов`язань. Також, впродовж І півріччя 2024 року підприємство сплачувало грошові кошти для забезпечення першочергових платежів, а саме: на заробітну плату 10 692,82 тис грн, на ЄСВ - 2 490,71 тис грн, на військовий збір - 159,84 тис грн, на ПДФО - 2 408,62 тис грн, а також на виконання інших поточних податкових зобов`язань.

Із досліджених доказів видно, що на сьогодні підприємство не набуло відповідного фінансового показника прибутковості для можливості підтримувати виробничий процес, сплачувати поточні обов`язкові платежі і одночасно погашати суми податкового боргу за минулі періоди у великих розмірах.

Крім того, сума боргу, яка підлягає стягненню на виконання рішення суду, з урахуванням показників діяльності підприємства є значною для нього та може призвести до тяжких фінансових наслідків, в тому числі негативно відобразитися на роботі всього підприємства. Відстрочення виконання не призводить до невиконання рішення суду, а навпаки створює умови для його добровільного виконання боржником з урахуванням його реального майнового стану.

Водночас, відстрочення виконання судового рішення у даній справі не змінює статус заборгованості, податковий борг - несплачена сума узгодженого грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку. Наявність боргу і відстрочення виконання рішення суду про стягнення боргу не є шляхом уникнення виконання такого, тобто рішення про стягнення має бути виконано боржником, борг повинен бути сплачений.

Отже, з наведеного вище вбачається, що на сьогодні підприємство не набуло відповідного фінансового показника прибутковості для можливості підтримувати виробничий процес, сплачувати поточні обов`язкові платежі і одночасно погашати суми податкового боргу за минулі періоди у великих розмірах.

Вказані обставини суд першої інстанції вірно розцінив, як такі, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, а відстрочення його виконання матиме важливе значення для відновлення господарської діяльності підприємства та надасть в подальшому можливість отримувати кошти для погашення суми податкового боргу.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 10 січня 2025 року.