Ухвала

від 10.01.2025 по справі 160/400/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

10 січня 2025 р.Справа №160/400/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків «Про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України» від 24.10.2024 № 4543/6/32-00-51-03-07;

-зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» норми підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, що встановлюють спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2013 по 31.12.2017.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ», в якій підприємство просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків - проводити перевірку правомірності формування суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (20132017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів: з 2018 року по 1 квартал 2024 року.

Згідно ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведених положеньКодексу адміністративного судочинства України, розгля заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

В обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «ТРКУ» зазначає про те, що позивачем оскаржується рішення відповідача «Про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України» від 24.10.2024 № 4543/6/32-00-51-03-07 (надалі Рішення), яким позивачу відмовлено у застосуванні зазначеної норми ПК України.

Водночас, починаючи з 30 липня 2024 року відповідачем, згідно із Наказом ДПС №154-4 від 04.07.2024 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" (із змінами, внесеними наказом №159-п від 15.07.2024) проводиться планова виїзна документальна перевірка позивача (надалі Перевірка). Під час здійснення перевірки відповідач на підставі запиту від 12.08.2024 з метою визначення правомірності формування суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років витребувано у позивача всі первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які стосуються предмета перевірки або пов`язані з ним, за період з 2013 по 2017 рік. Витребування первинних документів за період, що виходить за межі перевірки, Відповідач пояснив тим, що визначення результатів оподаткування за попередні періоди 2013-2017, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, впливає на формування фінансового результату до оподаткування у майбутніх податкових періодах і, як наслідок, на результати оподаткування податкових періодів 2018 - 1 кварталу 2024 року.

Оскільки витребувані первинні документи станом на 24.02.2022 зберігалися у місті Маріуполі Донецької області, позивач в порядку підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України подав Відповідачеві повідомлення про неможливість вивезення та втрату первинних документів за період з 13.03.1993 по 31.12.2017 (надалі Повідомлення) та додаткові пояснення до нього (Додаткові пояснення) від 03.10.2024, в яких повідомив про втрату первинних документів за період з 13.03.1993 по 31.12.2017 та просив застосувати до нього спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за відповідні податкові (звітні) періоди. На час, протягом якого відповідачем здійснювався розгляд Повідомлення, а в подальшому протягом терміну оскарження Рішення до ДПС України, термін проведення перевірки було зупинено відповідачем.

Відповідно до п.82.4 ст. 82 ПК України перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов`язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Втім, наказом відповідача від 30.12.2024 №330-п термін проведення перевірки поновлено з 09 січня 2025 року, незважаючи на оскарження позивачем Рішення від 24.10.2024 № 4543/6/32-00-51-03-07 в судовому порядку та відкриття провадження у цій справі.

Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що ненадання позивачем під час проведення перевірки посадовим особам відповідача витребуваних первинних документів за період 2013-2017 розцінюватиметься як відсутність таких документів, що у свою чергу призведе до негативних для позивача наслідків перевірки, зокрема, визнання його порушником та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій. З урахуванням наведеного, продовження перевірки за відсутності остаточного рішення щодо застосування до Позивача підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України може призвести до неправомірних висновків відповідача за результатами перевірки та до безпідставного притягнення позивача до відповідальності за недотримання вимог ПК України щодо обов`язку забезпечення зберігання та надання первинних документів, пов`язаних з предметом перевірки. Результати перевірки залежать від вирішення питання, чи мають бути застосовані до позивача спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за минулі податкові (звітні) періоди, зокрема, за 2013-2017 роки. У свою чергу, на думку позивача, ним вжито всіх можливих заходів, щоб вирішити це питання якнайшвидше, проте, наразі остаточне рішення з цього приводу може ухвалити лише суд за наслідками розгляду цієї справи. Оскарження результатів податкової перевірки відбувається у визначений законодавством нетривалий строк (виходячи з принципу правової визначеності), проте таке оскарження буде неефективним у випадку, якщо до його початку буде відсутнє остаточне судове рішення у цій справі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, судзазначає таке.

Відповідно до ч.1ст.150 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2ст.150 Кодексу адміністративного судочинства Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1ст.151 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно доабз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду УкраїниПро практику застосування адміністративними судами окремих положеньКодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справвід 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже,забезпечення позову- це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпеченняефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиттяцих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваного Рішення до набрання рішенням законної сили унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов`язані з результатами перевірки, якщо на момент її проведення не буде вирішено питання застосовності до спірних правовідносин положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, а відтак і правомірності винесення відповідачем Рішення.

Керуючись статтями 150,151,154 КАС України, позивач просить суд забезпечити позов шляхомзаборони відповідачу - Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків - проводити перевірку правомірності формування суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (2013 2017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів з 2018 року по 1 кварталу 2024 року.

Відповідно до п.82.4 ст. 82 ПК України перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов`язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Згідно з підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України 69.28. Установити, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

В матеріалах справи міститься, серед іншого, наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" від 02.2018 №19-ОД, з якого вбачається, що місце збору та зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, договірної документації позивача визначено за адресою: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул.Харлампіївська, будинок 17/25.

Також, матеріали справи містять докази на підтвердження руйнування приміщень та майна ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" за вказаною адресою.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Судом встановлено, що позивачем у вересні 2024 року було подано до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомлення від 10.09.2024 (вх. №7600/6 від 25.09.2024) про неможливість вивезення та втрату первинних документів за період з 13.03.1993 по 31.12.2017.

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення у справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, що на момент поновлення відповідачем проведення перевірки з 09 січня 2025 року строк на оскарження в судовому порядку Рішення від 24.10.2024 №4543/6/32-00-51-03-07 ще не сплив.

Відтак, податковий орган не мав права ініціювати проведення, а так само поновлення будь-якої перевірки щодо ТОВ «ТРКУ», як мінімум, до закінчення визначеного законом строку звернення платника податків за захистом своїх прав до суду.

Відтак, винесення наказу від 30 грудня 2024 року №330-П про поновлення проведення документальної планової виїзної перевірки до спливу строку на оскарження рішення від 24.10.2024 №4543/6/32-00-51-03-07 в судовому порядку вказує на очевидне порушення прав позивача, гарантованих підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заборони проведення будь-якої перевірки платника податків до винесення остаточного рішення у справі про оскарження рішення контролюючого органу про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Також, суд погоджується з доводами позивача, що ненадання в період проведення перевірки посадовим особам відповідача витребуваних первинних документів за період 2013-2017 розцінюватиметься як відсутність таких документів, що у свою чергу призведе до негативних для позивача наслідків, в тому числі у вигляді застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваного розпорядження в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Також, на думку суду, без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 151 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що проведення перевірки правомірності формування суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (2013 2017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів 2018 - 1 кварталу 2024 року, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову, тому вважає за доцільне заборонити відповідачу - Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків - проводити перевірку правомірності формування суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (2013 2017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів 2018 - 1 кварталу 2024 року до набрання законної сили рішенням суду.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разізадоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд враховує, що положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України містять імперативну норму щодо заборони проведення будь-якої перевірки платника податків щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні, як під час оскарження рішення в адміністративному порядку, так і в судовому.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справіПантелеєнко проти України(Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справіДорани проти Ірландії(Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняттяефективний засібпередбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справиКаіч та інші проти Хорватії(рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв`язку з чим вважає за доцільне заборонити відповідачу - Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків - проводити перевірку правомірності формування суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (2013 2017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів 2018 - 1 кварталу 2024 року» до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини 1статті 156 Кодексу адміністративного судочинства Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями150,151,154,156,243,248,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити повністю.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків - проводити перевірку правомірності формування Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (2013 2017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів 2018 - 1 кварталу 2024 року - до набрання судовим рішенням у справі №160/400/25 законної сили.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» (ідентифікаційний код: 05744121, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152Б).

Боржник: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 57, ідентифікаційний код: 43968079).

Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 10 січня 2028 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявкиучасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 10.01.2025.

Суддя А.О. Сластьон