Постанова

від 08.01.2025 по справі 380/19958/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19958/24 пров. № А/857/25804/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

представника позивача Кізими Т. М.,

представника відповідача Цілінської М. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (прийняту в місті Львові суддею Потабенко В. А.; дата складення ухвали в повному обсязі - 27 вересня 2024 року) про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 380/19958/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними і скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі також - ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач) від 11.09.2024 № 0000019-1300-3300, якою ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» було повідомлено про те, що станом на 10 вересня 2024 року сума його податкового боргу становить 113132,90 грн;

- визнати протиправним і скасувати рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про опис майна у податкову заставу від 16.09.2024 № 3346/6/33-00-13, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває або буде перебувати у власності платника податків ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

26 вересня 2024 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просив:

- заборонити Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії з примусового стягнення з ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (код ЄДРПОУ 00278801, адреса 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4) грошових коштів в сумі 113 132,90 грн згідно податкової вимоги від 11.09.2024 № 0000019-1300-3300 та здійснювати опис і продаж майна товариства на підставі рішення про опис майна у податкову заставу № 3346/6/33-00-13 від 16.09.2024.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що вказані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є очевидно неправомірними, позаяк ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» не має податкового боргу. Також вказані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу порушують майнові права та інтереси позивача, позаяк підлягають обов`язковому виконанню шляхом стягнення коштів позивача, опису, заставі та реалізації його рухомого та нерухомого майна в рахунок погашення податкового боргу. У випадку невжиття заходу щодо забезпечення позову з позивача на підставі вказаних документів можуть бути неправомірно стягнуті в примусовому порядку кошти сумі 113 132,90 грн та здійснений продаж майна, що призведе до порушень прав господарюючого суб`єкта.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року заяву ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов шляхом заборони Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії з примусового стягнення з ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (код ЄДРПОУ 00278801, адреса 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4) грошових коштів в сумі 113 132,90 грн згідно податкової вимоги від 11.09.2024 № 0000019-1300-3300 та здійснювати опис і продаж майна товариства на підставі рішення про опис майна у податкову заставу № 3346/6/33-00-13 від 16.09.2024.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що вчинення відповідачем до ухвалення судового рішення у справі будь-яких дій, направлених на погашення податкових зобов`язань, визначених на підставі вказаної податкової вимоги, призведе до порушення права позивача вільно та на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном в період оскарження рішень контролюючого органу та неузгодженості визначених грошових зобов`язань, а стягнення грошових коштів чи реалізація майна позивача в рахунок погашення податкового боргу призведе до того, що захист прав та інтересів може стати неможливим або занадто ускладненим.

Суд також враховував, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 № 380/17356/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024, зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області виключити з картки платника податку ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» суму 1 626 100,00 грн згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі № 2а-1482/08/1370. Доказів виконання такого рішення суду від 04.10.2023 № 380/17356/22 матеріали заяви про забезпечення позову не містять.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам та правам позивача.

Водночас, суд зазначив, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржило Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому, з урахуванням вимог апеляційної скарги, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги, з покликанням на норми законодавства, фактичні обставини справи та судову практику Верховного Суду, обґрунтовано загалом тим, що наявний у Товариства податковий борг у сумі 113132,90 грн, який виник внаслідок несплати Товариством самостійно задекларованого податкового зобов`язання із податку на прибуток, став підставою для винесення податкової вимоги. А передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу була наявність у Товариства податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Водночас, скасування судом оскаржуваної податкової вимоги не є підставою для скасування податкового боргу, у зв`язку з чим контролюючим органом буде сформовано нову податкову вимогу.

Усупереч приписам статей 150, 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) жодного правового обґрунтування поданої заяви про забезпечення адміністративного позову позивачем не наведено, а судом першої інстанції формально винесено оскаржувану ухвалу без будь-яких достатніх підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Тобто, вжиття заходів стягнення податкового боргу є цілком законним та обґрунтованим, а скерування Товариством позову щодо скасування податкової вимоги, сформованої на узгоджений податковий борг, є ніщо інше, як спроба Товариства уникнути відповідальності за невиконання своїх законних обов`язків.

ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Покликається при цьому загалом на ті ж обставини і доводи, які викладені у заяві про забезпечення позову. Також вважає неправдивими доводи апелянта про те, що Товариство вчиняло дії на погашення боргу на спірною вимогою. Оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є чинними, а тому є абсолютного реальною ймовірність того, що податковий орган здійснить стягнення коштів за вказаною податковою вимогою та проведе реалізацію арештованого майна, а відтак порушене право позивача відновити буде складно.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просять апеляційну скаргу задовольнити. Представники відповідача та третіх осіб, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини четверта - шоста статті 154 КАС України).

Відповідно до статті 151 КАС України, якою визначено види забезпечення позову, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; що є очевидними ознаки протиправності рішення; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18 та від 17.04.2019 у справі № 705/4587/17.

В абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Досліджуючи питання очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, колегія суддів зауважує, що такі повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 14 січня 2022 року в справі № 160/10672/21.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Варто зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватися ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом з`ясовано, що 11.09.2024 Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків винесло податкову вимогу № 0000019-1300-3300 про сплату ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» податкового боргу в сумі 113132,90 грн.

А рішенням Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.09.2024 № 3346/6/33-00-13 про опис майна у податкову заставу вирішено здійснити опис майна, що перебуває або буде перебувати у власності платника податків ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Зазначені вище податкова вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є предметом спірних правовідносин в поданій ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» позовній заяві у справі № 380/19958/24.

Надаючи оцінку доводам позивача та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову. Обраний спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Тому, беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи відсутність у законодавстві механізму зупинення виконання вказаної вимоги до ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо обґрунтованості заяви про забезпечення позову та відповідно до пункту 1 частини другої статті 150, частини першої статті 151 КАС України та задоволення її шляхом заборони стягнення на підставі оскаржуваної вимоги, а також здійснення опису і продажу майна товариства на підставі рішення про опис майна у податкову заставу.

На переконання колегії суддів, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими зокрема у постановах від 06 грудня 2022 року в справі № 240/37865/21, від 25 листопада 2022 року в справі № 240/24146/21, від 14 грудня 2023 року в справі № 240/26583/23 та від 16 липня 2024 року в справі № 240/40188/21, у яких Суд погодився з висновками судів про наявність підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, позаяк вимога про сплату боргу є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється стягнення у безспірному порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та правомірність задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 380/19958/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 10.01.25