Постанова

від 08.01.2025 по справі 903/1252/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року Справа № 903/1252/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Гарматін К.В.

відповідача: Боричевський В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23 про розстрочення виконання судового рішення (повний текст складено 11 листопада 2024 року, суддя Дем`як В.М.)

за позовом Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

про стягнення 46 525 024, 06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про розстрочення виконання судового рішення у справі №903/1252/23.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду Волинської області від 10 липня 2024 року у справі №903/1252/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 46 525 024,06 грн. заборгованості на дев`ять календарних місяців, до 19 липня 2025 року, шляхом сплати грошових коштів за таким графіком:

- до 15.11.2024 року - 500 000, 00 грн та 279 150,14 грн судового збору;

- до 15.12.2024 року - 500 000, 00 грн та 279 150,15 грн судового збору;

- до 15.01.2025 року - 500 000, 00 грн;

- до 15.02.2025 року - 500 000, 00 грн;

- до 15.03.2025 року - 500 000, 00 грн;

- до 15.04.2025 року - 500 000, 00 грн;

- до 15.05.2025 року - 7 254 170, 67 грн;

- до 15.06.2025 року - 7 254 170, 67 грн;

- до 10.07.2025 року 29 016 682, 72 грн.

Суд, враховуючи фінансовий стан сторін, дотримався принципу балансу інтересів та встановив, що розстрочення виконання рішення не порушує прав кредитора, сприяє дотриманню співмірності наслідків для боржника і не створює ризику ухилення від виконання рішення. Зважаючи на обґрунтування відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Волиньелектрозбут" і ухвалив розстрочення виконання судового рішення у справі №903/1252/23 від 10 липня 2024 року до 10 липня 2025 року.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити боржнику у розстроченні виконання рішення Господарського суду Волинської області від 10 липня 2023 року у справі №903/1252/23.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що:

- в основу судового рішення про розстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність таких виняткових обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. Натомість в оскаржуваній ухвалі Господарський суд Волинської області обмежився переліченням доводів, викладених у попередніх заявах ТОВ "Волиньелектрозбут" про розстрочення та відстрочення виконання рішення, без надання їм оцінки та перевірки підтвердження викладених доводів відповідними доказами;

- скаржник звертає увагу суду, що Господарським судом Волинської області визнано, що здійснення ТОВ "Волиньелектрозбут" своєї статутної господарської діяльності постачання електричної енергії споживачам, є тією конкретною об`єктивною та винятковою обставиною, яка ускладнює виконання рішення. Боржник стверджує, а суд першої інстанції визнає відсутність у ТОВ "Волиньелектрозбут" протягом наступних шести місяців коштів, достатніх для повного виконання рішення, що пов`язано з особливостями формування ціни на універсальні послуги, початком опалювального сезону, сезонним ростом цін на електроенергію, відсутністю у складі тарифу постачальника універсальних послуг витрат по сплаті штрафних санкцій, а також з тим, що виконання рішення ставить під сумнів можливість здійснювати постачання електричної енергії споживачам та може призвести до банкрутства боржника;

- апелянт зауважує, що докази додані боржником, як до заяви про розстрочення, так і до заяви про відстрочення виконання рішення однакові, обидві заяви містять тотожну аргументацію, що в свою чергу свідчить про дійсні наміри ТОВ "Волиньелектрозбут" ухилитися від виконання рішення;

- позивач вважає, що звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення, боржник не довів наявність загрози банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; не довів, що необхідність розстрочення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

- апелянт стверджує, що обставини щодо наявності коштів на банківських рахунках, майна, на яке може бути звернено стягнення, не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а фінансова звітність боржника свідчить про збільшення його доходів, тоді як діяльність стягувача, відповідно до наданої ним фінансової звітності, є збитковою протягом 2023 року та І півріччя 2024 року. Тобто, розстрочуючи виконання рішення, на переконання скаржника, суд першої інстанції захищає інтереси прибуткового боржника на шкоду інтересам збиткового стягувача;

- АТ "НАЕК "Енергоатом" посилається на те, що позовне провадження у справі №903/1252/23 відкрито 19 грудня 2023 року, рішення набрало законної сили 24 вересня 2024 року. Проте, відповідно до оскаржуваної ухвали стягувач отримає належні йому компенсаційні виплати тільки через 9 місяців, тобто вже знецінені унаслідок інфляційних процесів у державі. Спірний договір купівлі-продажу електричної енергії між стягувачам та боржником та національне законодавство не передбачають справедливої компенсації "потерпілій стороні" - АТ "НАЕК "Енергоатом" за затримку виконання ухваленого на його користь рішення. Отже, оскаржуваною ухвалою нівелюється мета здійснення правосуддя та звернення до суду за захистом порушеного права;

- боржник не надав доказів того, що у нього буде можливість виконувати рішення саме відповідно до графіку розстрочення, зокрема фінансового плану, виробничої програми, отримання кредитів, позик та інших очікуваних фінансових надходжень (виручки) тощо, що однозначно дозволять йому виконати рішення.

Листом №903/1252/23/7652/24 від 25 листопада 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

03 грудня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі №903/1252/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08 січня 2025 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

24 грудня 2024 року через "Електронний суд" від відповідача ТОВ "Волиньелектрозбут" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а оскаржувану ухвалу у справі залишити без змін.

30 грудня 2024 року від представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Гарматіна Кирила Володимировича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 січня 2025 року у справі №903/1252/23 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Гарматіна Кирила Володимировича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2025 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Мельника О.В. у період з 06 січня 2025 року по 08 січня 2025 року включно, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 січня 2025 року у справі №903/1252/23 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 08 січня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У грудні 2023 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про стягнення 46 525 024,06 грн., з яких 9 164 534, 65 грн. 3% річних, 37 360 489, 41 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10 липня 2024 року у справі №903/1252/23 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом" 46 525 024,06 грн. заборгованості в т.ч. 9 164 534, 65 грн. 3% річних, 37 360 489,41 грн. інфляційних втрат, а також 558 300,29 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Ухвалено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з Державного бюджету України судовий збір в загальному розмірі 139 608,46 грн., сплачений згідно платіжної інструкції №225130 від 13 грудня 2024 року на суму 697 908,75 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2024 року у справі №903/1252/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", рішення Господарського суду Волинської області від 10 липня 2024 року у справі № 903/1252/23 залишено без змін.

18 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" звернулося до Господарського суду Волинської області з заявою про розстрочення виконання судового рішення, у якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 10 липня 2024 року по справі №903/1252/23 та затвердити наступний графік виконання судового рішення:

1. до 15.10.2024 р. 3 877 085,34 грн та 279 150,15 грн судового збору;

2. до 15.11.2024 р. 3 877 085,34 грн та 279 150,14 грн судового збору;

3. до 15.12.2024 р. - 3 877 085,34 грн;

4. до 15.01.2025 р. - 3 877 085,34 грн;

5. до 15.02.2025 р. - 3 877 085,34 грн;

6. до 15.03.2025 р. - 3 877 085,34 грн;

7. до 15.04.2025 р. - 3 877 085,34 грн;

8. до 15.05.2025 р. - 3 877 085,34 грн;

9. до 15.06.2025 р. - 3 877 085,34 грн;

10. до 15.07.2025 р. - 3 877 085,34 грн;

11. до 15.08.2025 р. - 3 877 085,34 грн;

12. до 15.09.2025 р. - 3 877 085,32 грн.

Заява про розстрочення виконання рішення мотивована тим, що:

-заявник, ТОВ "Волиньелектрозбут", перебуває у складному фінансовому становищі через заборгованість побутових і малих непобутових споживачів, касові розриви, зростання вартості небалансів, і вплив обмежень, введених під час воєнного стану;

-існуюча модель ціноутворення на універсальні послуги не враховує оперативно зміну ринкових цін, що призводить до додаткових збитків;

-одночасне виконання рішення суду без розстрочення загрожує блокуванням рахунків та повною зупинкою діяльності, що унеможливить виконання інших фінансових зобов`язань, включаючи купівлю електроенергії;

-товариство є критично важливим для забезпечення електропостачання населення Волинської області, особливо в умовах воєнного стану;

-підприємство активно працює над стягненням заборгованостей з боржників та здійснює інші заходи для покращення фінансового стану.

З огляду на вищезазначене, заявник просить розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців рівними платежами, щоб уникнути значних фінансових збитків і забезпечити безперебійне функціонування.

Крім того, відповідач у судовому засіданні Господарського суду Волинської області подав доповнення до заяви про розстрочення виконання судового рішення, у якому просив затвердити змінений від первинного графік виконання судового рішення:

1.до 15.11.2024 р. - 500 000, 00 грн та 279 150,14 грн судового збору;

2.до 15.12.2024 р. - 500 000, 00 грн та 279 150,15 грн судового збору;

3.до 15.01.2025 р. - 500 000, 00 грн;

4.до 15.02.2025 р. - 500 000, 00 грн;

5.до 15.03.2025 р. - 500 000, 00 грн;

6.до 15.04.2025 р. - 500 000, 00 грн;

7.до 15.05.2025 р. - 7 254 170, 67 грн;

8.до 15.06.2025 р. - 7 254 170, 67 грн;

9.до 15.07.2025 р. - 7 254 170, 68 грн;

10.до 15.08.2025 р. - 7 254 170, 68 грн;

11.до 15.09.2025 р. -7 254 170, 68 грн;

12.до 15.10.2025 р. - 7 254 170, 68 грн.

Суд першої інстанції, враховуючи фінансовий стан сторін, дотримуючись принципу балансу інтересів встановив, що розстрочення виконання рішення не порушує прав кредитора, сприяє дотриманню співмірності наслідків для боржника і не створює ризику ухилення від виконання рішення. Зважаючи на обґрунтування відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Волиньелектрозбут" і ухвалив розстрочення виконання судового рішення у справі №903/1252/23 від 10 липня 2024 року до 10 липня 2025 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до норм статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас оцінка відповідних обставин, які є підставою для розстрочення (відстрочення) судового рішення, здійснюється у кожному конкретному випадку з урахування унікальних обставин судового спору, а сама лише інтерполяція відповідних висновків суду, зроблених у одній справі на обставини іншої справи - не свідчить про помилковість висновків судів, зроблених під час дослідження обставин конкретної справи.

Колегія суддів зауважує, що необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі №906/1035/23 та враховуються колегією суддів відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.

За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звертати увагу на особливі обставини кожної справи.

Колегія суддів на підставі матеріалів справи, наданих відповідачем та позивачем пояснень встановила, що суд першої інстанції дотримався вищенаведених процесуальних норм та надав оцінку заявам обох сторін, виклавши свої оцінки і мотиви в оскаржуваній ухвалі.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що відповідач має можливість повноцінно здійснювати свої розрахунки з кредиторами виключно у випадку наявності відповідних коштів на рахунку, кількість яких перебуває у безпосередній залежності від платіжної дисципліни кінцевих споживачів, яка в умовах війни та інших обмежувальних для підприємства заходів дійшла до критичної позначки.

Заявник посилався на відсутність протягом наступних шести місяців у ТОВ "Волиньелектрозбут" коштів, достатніх для повного погашення заборгованості перед НАЕК "Енергоатом", що пов`язано з особливостями механізму формування ціни на універсальні послуги, початком опалювального сезону, сезонним ростом цін на ринку електричної енергії та іншими об`єктивними чинниками. При цьому, відсутність у складі тарифу постачальника універсальних послуг витрат на сплату штрафних санкцій, що зважаючи на їх значний розмір потребує пошуку спільно з НКРЕКП та іншими державними органами відповідних джерел фінансування для покриття цих витрат.

Судом першої інстанції було взято до уваги необхідність забезпечення безперебійного та стабільного електропостачання, в т.ч. опалення населенню, соціальним закладам, об`єктам критичної інфраструктури, об`єктам військового призначення та іншим споживачам в опалювальний сезон, а відтак у випадку відмови у задоволенні заяви ТОВ "ВЕЗ" про розстрочення виконання рішення останній не зможе виконати рішення суду в добровільному порядку, що ставить під сумнів можливість продовжувати постачання електричної енергії споживачам, у тому числі усім побутових споживачам Волинської області та може призвести до банкрутства товариства, яке є єдиним постачальником універсальної послуги на території Волинської області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розстрочення виконання рішення суду у даній справі дозволить поступово виконати зобов`язання, не створюючи ризику для фінансової стійкості та належного виконання суспільно важливих функцій.

Крім цього, судом було враховано, що ТОВ "Волиньелектрозбут" звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з ДП "Гарантованій покупець" заборгованості та подальшого розрахунку з учасниками ринку електричної енергії.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 12 серпня 2024 року у справі №910/18154/23 частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" щодо стягнення заборгованості з боржника на суму 47 438 839, 16 грн. заборгованості, з яких 3% річних у розмірі 23 368 647,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 76 332 734,78 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року у справі №910/18154/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського міста Києва від 12 серпня 2024 року у справі №910/18154/23, рішення Господарського суду міста Києва від 12 серпня 2024 року у справі №910/18154/23 залишено без змін.

Тобто, судове рішення у справі №910/18154/23 набрало законної сили, а його виконання суттєво покращить фінансове становище ТОВ "Волиньелектрозбут" та надасть можливість виконати судове рішення у справі №903/1252/23.

Апелянт у своїх поясненнях у суді апеляційної інстанції наполягав на тому, що в процесі розгляду справи №910/18154/23 ДП "Гарантований покупець" було сплачено на користь ТОВ "Волиньелектрозбут" суму основного боргу, що свідчить про можливість виконання судового рішення у справі №903/1252/23.

Дослідивши обставини справи №910/18154/23, колегією суддів встановлено, що дійсно в ході розгляду справи ДП "Гарантований покупець" було сплачено на користь ТОВ "Волиньелектрозбут" 190 783 449,13 грн. основного боргу. Однак, такі оплати здійснювалися у січні, квітні та травні 2024 року, в той час, як рішення у справі №903/1252/23, виконання якого просить розстрочити ТОВ "Волиньелектрозбут", було ухвалено 10 липня 2024 року. Тобто, отримані боржником у даній справі кошти в січні-травні 2024 року не можуть свідчити про можливість негайного виконання рішення у справі №903/1252/23.

Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги те, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24 лютого 2022 року.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як правильно виснував місцевий суд, введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, невідповідність тарифів, низька платоспроможність населення (чим обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення) з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, є підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що заявник надав докази неспроможності виконання рішення суду на момент постановлення оскаржуваної ухвали, а саме: Додаток №1 "Економічне обґрунтування ТОВ "ВЕЗ" щодо розстрочки рішення Господарського суду у Волинській області від 10 липня 2024 року у справі №903/1252/23, Довідку ТОВ "ВЕЗ" щодо заборгованості побутових споживачів станом на 31 серпня 2024 року №3-01/260-2024 від 18 жовтня 2024 року, Довідку ТОВ "ВЕЗ" щодо заборгованості малих непобутових споживачів станом на 31 серпня 2024 року №3-05/259-2024 від 18 жовтня 2024 року, довідку ПАТ "МТБ БАНК" від 17 вересня 2024 року №11/109-11/02, довідку АБ "Кліринговий дім" від 13 вересня 2024 року №05-03/02/3855, копію Балансу (Звіт про фінансовий стан) ТОВ "ВЕЗ" на 30 червня 2024 року (форма №1), копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) ТОВ "ВЕЗ" за І півріччя 2024 року (форма №2).

Як вже зазначалося, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Апелянт стверджує, що поведінка відповідача, яка полягає у зверненні до суду із заявою про розстрочення та відстрочення виконання судового рішення свідчить про те, що останній діє недобросовісно, з метою ухилення від його виконання.

Однак, на переконання судів обох інстанцій, дії відповідача є добросовісними, оскільки останнім добровільно сплачено основний борг.

В свою чергу колегія суддів також враховує те, що представником позивача підтверджена інформація про те, що відповідачем станом на момент розгляду апеляційної скарги здійснено два платежі у строки, зазначені в оскаржуваній ухвалі.

Така поведінка відповідача свідчить про намір добросовісно виконувати рішення суду.

При цьому, сама реалізація права на подачу заяви про розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 331 ГПК України, не є ознакою ухилення від виконання судового рішення.

Разом з тим, такі дії відповідача свідчать про наміри останнього врегулювати існуючу заборгованість у встановленому законом порядку, у зв`язку обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Місцевий суд, враховуючи баланс інтересів сторін правомірно зазначив, що сам позивач (стягувач) неодноразово звертався до суду із заявами про розстрочення/відстрочення виконання судових рішень, які були частково або повністю задоволені, що підтверджується, зокрема ухвалами судів, зокрема, у справі №918/213/24 (ухвала від 11 вересня 2024 року), у справі №918/472/24 (ухвала від 20 серпня 2024 року), у справі №910/11163/23 (ухвала від 16 травня 2024 року).

А відтак, посилання апелянта щодо недобросовісності відповідача з огляду на те, що останній подав заяву про розстрочення та відстрочення виконання судового рішення до уваги колегією суддів не беруться.

Як вбачається із матеріалів справи, боржник просив (із урахуванням доповнення до заяви про розстрочення виконання судового рішення) розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців з моменту ухвалення рішення суду та затвердити наступний графік виконання судового рішення:

1.до 15.11.2024 р. - 500 000, 00 грн та 279 150,14 грн судового збору;

2.до 15.12.2024 р. - 500 000, 00 грн та 279 150,15 грн судового збору;

3.до 15.01.2025 р. - 500 000, 00 грн;

4.до 15.02.2025 р. - 500 000, 00 грн;

5.до 15.03.2025 р. - 500 000, 00 грн;

6.до 15.04.2025 р. - 500 000, 00 грн;

7.до 15.05.2025 р. - 7 254 170, 67 грн;

8.до 15.06.2025 р. - 7 254 170, 67 грн;

9.до 15.07.2025 р. - 7 254 170, 68 грн;

10.до 15.08.2025 р. - 7 254 170, 68 грн;

11.до 15.09.2025 р. -7 254 170, 68 грн;

12.до 15.10.2025 р. - 7 254 170, 68 грн.

Водночас, згідно частини 5 статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, враховуючи приписи частини 5 статті 331 ГПК України, місцевий господарський суд правомірно розстрочив виконання судового рішення лише до 10 липня 2025 року.

Колегія суддів зазначає, що визначення періоду розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.

Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18.

З огляду на те, що питання про розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень господарського суду першої інстанції, який у своєму рішенні надав належні та достатні підстави для обґрунтування періоду розстрочки у цій справі, і при цьому не встановлено порушень вимог чинного законодавства або недотримання "справедливого балансу" інтересів сторін, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що часткове розстрочення виконання рішення суду не є надмірним та таким, що може призвести до невиправданих затримок, навпаки, може сприяти повному виконанню боржником своїх зобов`язань перед стягувачем, що і є кінцевою метою права на судовий захист.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі №926/4693/23.

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Одноразова сплата усієї суми боргу може лише погіршити фінансовий стан відповідача та навпаки, призвести до зворотного, коли рішення суду відповідач буде не спроможний виконати.

Враховуючи зазначене, інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вид його діяльності, виходячи із засад розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення суду. Вказане не порушить баланс інтересів сторін та спрямоване на досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

При цьому судом першої інстанції були враховані як наведені відповідачем обставини, так і матеріальні інтереси позивача - реальну можливість отримати частинами та через певні періоди усі грошові кошти, стягнуті з відповідача рішенням по даній справі.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення у цій справі, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції частково задовольняючи відповідну заяву відповідача допустив порушення норм матеріального чи процесуального права або "справедливого балансу" інтересів сторін, що могло б бути підставою для скасування судового рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №903/1252/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №903/1252/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "09" січня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.